У понеділок Україна відзначає День місцевого самоврядування. Відповідні заходи відбудуться й у столиці, й у регіонах. Зокрема, в київських школах буде проведено урок місцевого самоврядування, а мер збирається відзначити винагородами найкращих працівників цієї сфери. «Протокол» буде дотриманий, але ж суть цього дня, як здається, саме в тому, щоб внести до сфери самоврядування свіжий струмінь, залучити до роботи в ній нових талановитих людей, захистити їх від диктату й свавілля чиновників. Не є таємницею, що це професійне свято (якщо його можна так назвати) відбувається в обстановці крайнього занепаду місцевого самоврядування й загальновизнаної необхідності докорінних змін. Незважаючи на це, реформи пробуксовують, а в деяких містах самоврядування в районах навіть відступає й під гаслом економії коштів узагалі ліквідується. Цим пересічні громадяни ніби «відгороджуються» від контактів з представниками місцевої влади й можливості впливати на них, а за незадовільної роботи — переобирати.
Утім, проблеми міського самоврядування виглядають рожевими квіточками порівняно з тим, що робиться в сільській місцевості. Бюджети сіл, селищ і невеликих міст практично порожні. Їх ледве вистачає лише на зарплату службовцям. Для вирішення безлічі проблем, що накопичилися ще з радянських часів, коштів просто немає. Отже реформа місцевого самоврядування, особливо в сільській місцевості, та ще й у країні, що підписала Європейську хартію самоврядування, як то кажуть, ломиться в двері. Чи відчинять? Великого оптимізму у відповідях на це запитання в нашому суспільстві доки не відчувається. Усі чекають закінчення виборів президента, а також сподіваються на парламент наступного скликання, який, можливо, буде працездатнішим за нинішній.
На цьому тлі міністр регіонального розвитку й будівництва України Василь Куйбіда, для відомства якого адміністративна реформа є одним з головних пріоритетів, виглядає «білою вороною». Він усе ж таки сподівається незабаром зробити територіальні общини дієздатними. За його словами, слід забезпечити «деконцентрацію й децентралізацію влади». У четвер на зустрічі з журналістами він запевняв, що перший етап реформи можна провести навіть на нинішній законодавчій базі й закінчити до травня, оскільки його відомством уже підготовлено, а Кабміном затверджено системний пакет необхідних концепцій і законопроектів. Він готовий і чекає моменту, коли з’явиться політична воля до його втілення в життя. Більше того, міністр сподівається, що під час здійснення реформи місцевого самоврядування Україна може розраховувати на істотну матеріальну підтримку Євросоюзу, який відкриє нам доступ до своїх структурних фондів, завдяки чому можна буде спрямувати до держбюджету до 200 мільйонів євро.
Якою бачить реформу Куйбіда? На його думку, вона базується на двох китах. Перше — це зміна кордонів сільських і селищних рад так, щоб усі необхідні послуги були для громадян у межах досяжності. Друге — щоб ресурси місцевих рад дозволяли ці послуги надавати й розвивати. Для цього їм до юрисдикції, на думку міністра, слід передати відповідні земельні ресурси (відповідаючи на запитання «Дня», він висловив сподівання, що «воєн» за них між сільрадами не буде). Крім того, Куйбіда вважає, що ресурсну базу територіальних общин становитимуть такі три податкові «стовпи» як податок на землю, податки на прибуток підприємств і на доходи громадян. Крім того, він дуже сподівається на запровадження податку на нерухомість.
Міністр також вважає, що задумана реформа дозволяє підготовленій людині, що стоїть на чолі місцевого самоврядування, стати успішним господарником і навіть муніципальним політиком. Готувати ж сільських і селищних голів і навіть депутатів відповідних рад має, на його думку, цілісна система, концепція якої вже підготовлена міністерством і схвалена Кабміном. І тут з міністром не посперечаєшся: без такої системи розраховувати на ефективність місцевої влади, що постійно оновлюється, «можна буде лише у своїх молитвах».
У чому можна з ним сперечатися, то це в підходах до реалізації реформи. Міністр чомусь упевнений, що простих громадян ця реформа мало цікавить (при цьому він добре пам’ятає реформений конфуз, що стався з Романом Безсмертним) і її долю повинні вирішувати головним чином фахівці, а також зацікавлені в ній сільські голови. Тому референдум, на думку Куйбіди, аж ніяк не потрібен — достатньо чіткого опрацювання...
Та все ж таки міністр визнає, що в наявному плані реформ самоврядування, напевно, чимало недоліків. Поки що не зрозуміло, якої глибини досягнуть перетворення, які проміжки часу треба буде витримувати між їхніми етапами. Неабияк підірвало перспективи цієї реформи відхилення парламентом і Президентом бюджетної резолюції, в якій (не можна не визнати) містилося чимало сумнівних моментів. Тому багато хто, зокрема, й глава парламенту Володимир Литвин, пропонує розпочати реформу з експерименту в одному з найпідготовленіших регіонів.
Проте реформа місцевого самоврядування, дійсно, не має альтернативи. Але, наприклад, Арсеній Яценюк вважає, що починати треба не з територіальної, а з адміністративної реформи, яка має забезпечити й прив’язку органу влади до реальної ситуації на місцях». «Тут відповідь одна, — говорить кандидат у президенти, — ваш особистий комфорт. Чиновники мають працювати на вас, не затягувати процедури, давати вам можливість розвинути свій малий бізнес, отримати довідку, підписати будь-який документ, виграти суд і отримати рішення суду. Це база, з якої треба починати».
