27 лютого й 3 березня 2007 року з ініціативи суспільно-політичного об'єднання «Український форум» відбувся круглий стіл «Реформування Служби безпеки України: для влади чи для громадян?»
Круглими столами щодо найрізноманітніших тем нині нікого не здивуєш. Так і з приводу ситуації навколо СБУ останнім часом з'явилося немало публікацій. Довгограючий процес зміни керівництва СБУ, що сприймається неоднозначно, привернув увагу ЗМІ й громадськості до цієї досі таємничої структури.
На цьому фоні круглий стіл, організований Українським форумом, явно виділявся своєю незвичністю. По-перше, він був проведений в закритому форматі, що абсолютно не характерно для нинішньої політичної ситуації в країні, коли будь-яку хоч трохи значущу подію намагаються використати як інформаційний мотив чи для самореклами. Громадськість була проінформована про підсумки роботи круглого столу, але головним адресатом пропозицій, висловлених його учасниками, повинні стати вищі органи державної влади, від яких, власне, і залежить подальша доля СБУ.
По-друге, склад і статус учасників круглого столу дає підставу віднестися з максимальною увагою до висловлених рекомендацій. У дискусії взяли участь члени Ради Українського форуму Володимир Горбулін (радник Президента України й в недавньому минулому секретар Ради національної безпеки й оборони України), Анатолій Зленко (радник прем'єр-міністра України, колишній міністр закордонних справ України), Георгій Крючков (депутат Верховної Ради України 3-го й 4- го скликань, колишній голова парламентського комітету з питань національної безпеки й оборони), Віктор Мусіяка (депутат Верховної Ради України 3-го й 4- го скликань, голова Громадської ради при СБУ), Володимир Семиноженко (віце-президент НАНУ, депутат Верховної Ради України 2 го — 4 го скликань, колишнійвіце-прем'єр-міністр України), а також Євген Марчук (перший керівник СБУ, що займав свого часу посади прем'єр-міністра України, секретаря СНБОУ й міністра оборони), Ігор Смешко (колишній керівник Служби безпеки України), Анатолій Мудров (радник голови СБУ), Олександр Литвиненко (експерт апарату СНБОУ).
Усіх цих людей зібрала за круглим столом стурбованість ситуацією навколо СБУ. І річ не тільки в тому, що Служба безпеки України вже понад два місяці не має повноцінного керівника, затвердженого відповідно до конституційної процедури.
СБУ «трусить» уже не перший рік. Розмови про реформування Служби поки що вилилися тільки в кадрову чехарду. За 15 років існування СБУ в десятки разів збільшився її центральний апарат. Виникли функціональні перекоси. Найбільш «привабливими» (у всіх значеннях) стали підрозділи Служби, орієнтовані на боротьбу з корупцією й забезпечення економічної безпеки. Ось тільки результати їхньої діяльності не дуже помітні (можливо, внаслідок специфіки спецслужби?). А ось «руки» Служби — її оперативна ланка, судячи з оцінок самих представників СБУ, занепадає. У політичних кулуарах багато говорять про те, що Служба безпеки України поступово деградує. Суспільство згадує про неї тільки під час чергового скандалу, пов'язаного з прослухуванням когось із сильних світу цього, або у зв'язку із заявами прес-служби СБУ щодо оголошення чергової персони нон-грата з сусідньої держави. Тим часом роботу Служби ніхто всерйоз не контролює, включаючи главу держави, якому вона формально підпорядковується. Практично не існує й системи парламентського контролю СБУ.
Останнім часом проблеми Служби безпеки України посилюються тим, що структура, що має забезпечувати безпеку країни, все більшою мірою стає заручником політичного протистояння між вищими інститутами державної влади.
З одного боку, є ризик трансформації СБУ в паралельне «міністерство внутрішніх справ». Принаймні, кадрові зміни останніх місяців у вищих ешелонах Служби дають підстави для такого висновку. І, схоже, цей процес не закінчений.
Із надр СБУ доходять чутки, що в Службу переходять близько сотні колишніх високопосадових міліціонерів. «Ментизування» СБУ викликає роздратування кадрових працівників спецслужби, провокує внутрішні розбрати і взаємну недовіру. Але річ не тільки в традиційній конкуренції й нелюбові один до одного спеців з держбезпеки та людей з системи МВС. У двох нібито близьких за функціями правоохоронних відомств — різні завдання й зовсім різний характер діяльності. Якщо контррозвідувальну службу, якою повинна бути Служба безпеки України, почнуть перетворювати на «поліцію за особливими дорученнями», то професійна унікальність цієї спецслужби буде швидко втрачена.
З іншого боку, у випадку, якщо СБУ будуть використовувати, прямо чи непрямо, у боротьбі Президента проти парламентської коаліції та уряду, виникне загроза зустрічного блокування нормальної роботи Служби, політичного розколу кадрового складу цієї спеціальної структури із забезпечення державної безпеки.
Біда в тому, що в обох випадках виникає реальна небезпека руйнування Служби, що загрожує вже істотним зростанням ризиків для національної безпеки країни.
Що ж необхідно зробити для того, щоб не тільки зберегти Службу безпеки України, а й реально її реформувати, підвищивши ефективність діяльності СБУ та поставивши її на службу суспільству, а не окремим державним керівникам чи політичним силам?
На думку учасників круглого столу, першочерговим є питання про статус СБУ: чи залишиться Служба правоохоронним органом, чи вона повинна стати — відповідно до сучасної європейської практики — цивільною й дійсно спеціальною (контррозвідувальною) службою? Більшість учасників дискусії схилилися до думки, що доцільно виключити з ведення СБУ завдання боротьби з організованою злочинністю i передати ці функції МВС, що дозволить Службі зосередитися на спеціальних проблемах контррозвідувального характеру, захисті державності й суверенітету України, участі в міжнародній боротьбі проти тероризму. Необхідна й демілітаризація СБУ, яка, однак, повинна здійснюватися поступово в рамках певного перехідного періоду. При цьому надто важливо законодавчо закріпити особливий статус працівника СБУ як спеціального різновиду державної служби, який би забезпечував надійні соціальні гарантії, стимули й компенсації за існуючі ризики, обмеження та інші особливості цієї специфічної діяльності.
У ході дискусії зазначалося, що реформування СБУ не можна зводити до механічного скорочення чисельності Служби. Передусім, необхідно чітко визначити функціональну специфіку СБУ й тільки після цього врегулювати якісно-кількісні параметри кадрового забезпечення кожної з функцій Служби.
Функціональну трансформацію СБУ бажано провести в загальному контексті реформування системи правоохоронних органів. У зв’язку з цим учасники круглого столу звернули увагу на те, що досі не реалізовані вимоги Перехідних положень Конституції України про формування системи досудового слідства й прийняття законодавчих актів, регулюючих її діяльність. З цим безпосередньо пов’язане питання про місце й функції в структурі СБУ досудового слідства. Зокрема, необхідно законодавчо визначитися з тим, який орган буде проводити досудове розслідування випадків державної зради, посягання на державний суверенітет і територіальну цілісність України, шпигунства, розголошування державної таємниці, тероризму та інших злочинів проти держави.
Підвищення ефективності діяльності СБУ значною мірою залежить від вдосконалення механізмів координації роботи Служби з іншими органами сфери безпеки України. Наприклад, особливої уваги вимагає взаємодія СБУ з розвідувальними органами, у тому числі з питань обміну розвідувальною i контррозвідувальною інформацією. Подібну координацію доцільно здійснювати через спеціальний підрозділ в апараті СНБОУ.
Учасники дискусії визнали помилковим виведення із сфери компетенції СБУ функції контррозвідувального захисту дипломатичних представництв України закордоном. Зроблено це було під лозунгом «декагебізації» дипломатичної служби. Адже самі дипломати не можуть здійснювати контррозвідувальний захист своїх установ за кордоном. У результаті, цю функцію передали Службі зовнішньої розвідки, що не цілком відповідає її профілю, і до того ж, може призвести до серйозних зовнішньополітичних ускладнень для України.
З іншого боку, із повноважень СБУ потрібно виключити функцію адміністрування режиму секретності в державних, військових, наукових та інших відомствах, за умови посилення власне контррозвідувальної роботи із захисту державних таємниць, що повинно залишитися одним із головних напрямів діяльності Служби. Адміністрування режиму секретності доцільно доручити спеціальній державній структурі.
Одним із найважливіших напрямів реформування СБУ повинне стати забезпечення сучасних демократичних стандартів її діяльності. Рішенню цього завдання може сприяти законодавче закріплення прав громадян щодо тих ситуацій, коли їхні інтереси прямо стикаються з потребами спецслужб. Насамперед, це стосується права громадян на отримання інформації щодо заходів з тимчасового обмеження їхніх конституційних прав з боку СБУ, а також нормативного регулювання роботи Служби із зверненнями та скаргами громадян.
Зберігає свою актуальність і проблема законодавчого регулювання порядку використання в оперативній діяльності СБУ (як, утім, інших правоохоронних і спеціальних відомств) негласного аудіо- та відеоконтролю приміщень і всіх видів комунікацій громадян, негласного обшуку, зовнішнього спостереження. Жорсткий контроль повинен бути встановлений не тільки за процедурою отримання дозволу на використання цих методів і за практикою їхнього застосування, але й за використанням отриманої таким чином інформації, умовами її зберігання i знищення. Не секрет, що навіть законно зібрана інформація може стати предметом не цілком правового маніпулювання, що є викликом і для державних інтересів, і для інтересів окремих громадян.
Для того, щоб окремі керівники й працівники СБУ не використовували свій статус, повноваження та інформацію, що є в них, у «комерційних», політичних чи інших цілях, здатних нанести збиток інтересам держави й правам громадян, діяльність Служби повинна контролюватися і Президентом, якому вона підконтрольна відповідно до Конституції й Закону «Про Службу безпеки України», і Верховною Радою України. Однак при цьому необхідно враховувати, що йдеться про спецслужбу та про сферу національної безпеки. Для здійснення функцій контролю за СБУ необхідний спеціальний допуск і певний режим секретності, що передбачає відповідальність за розголошення секретної інформації. Нажаль, із цим у нас не все гаразд. Учасники круглого столу наводили приклади витоку такої інформації й через народних депутатів, і через інших високопосадових представників держави.
У ході обговорення зазначалося, що вищі органи державної влади — Президент, Верховна Рада й Кабінет Міністрів — можуть здійснювати управління i контроль над діяльністю СБУ в рамках своїх конституційних повноважень через спеціально створені ними інститути, зокрема, через своїх уповноважених представників у СБУ. Показово, що 28 лютого 2007 р., відразу після першого засідання круглого столу Українського форуму з проблем СБУ, з’явився указ голови держави про призначення уповноваженого Президента України з питань контролю над діяльністю Служби безпеки України. Без сумніву, це важливий крок на шляху формування системи демократичного й правового контролю над діяльністю СБУ.
З урахуванням іноземного досвіду (зокрема, США, Великої Британії, ФРН, Російської Федерації) і нинішньої ситуації у сфері безпеки України, учасники дискусії, організованої Українським форумом, підкреслили доцільність створення спеціального комітету Верховної Ради, який би займався виключно сектором безпеки й здійснював у цій сфері парламентський контроль, передбачений Конституцією. Особливу увагу при цьому потрібно приділити укомплектуванню такого комітету компетентними й досвідченими членами парламенту, а також відповідним апаратом висококваліфікованих фахівців, що мають допуск дo такої роботи.
У процесі обговорення зазначалося, що в діяльності СБУ необхідно враховувати й нові політико-правові реалії, пов’язані з істотним посиленням ролі уряду в системі державної влади. У зв’язку з цим, виникає питання про уточнення повноважень Кабінету Міністрів щодо діяльності СБУ та їхнього закріплення в законах «Про Кабінет Міністрів» і «Про Раду національної безпеки та оборони України». Актуальними є i проблеми звітності СБУ перед урядом, а також інформування Кабінету Міністрів з питань національної безпеки.
Конкретні механізми управління й контролю над діяльністю СБУ з боку вищих органів державної влади повинні бути узгоджені між цими інститутами й деталізовані у відповідних нормативно-правових і відомчих підзаконних актах. Тільки таким чином можна буде зняти взаємні підозри політичних сил щодо можливого використання СБУ у внутрішньополітичній боротьбі.
Очевидно, що проблеми СБУ не вирішити однією лише зміною керівника Служби й механічними маніпуляціями з її кадровим складом. Служба безпеки України потребує продуманої та системної реформи, направленої на модернізацію Служби, забезпечення ефективності її діяльності у розв’язанні проблем національної безпеки, підвищення суспільної довіри до СБУ. Концепція такої реформи готується. Важливо, щоб під час цього була врахована думка громадськості, фахівців, колишніх і нинішніх працівників самої Служби.
