Сьогодні, коли для світової спільноти мало чи не найактуальнішим стало питання нейтралізації так званих асиметричних загроз, ефективна діяльність розвідок і спецслужб набула особливого значення. Нинішній міністр оборони США Дональд Рамсфельд зауважив з цього приводу: «…В новому столітті ми опиняємось в дуже непростій ситуації: нам доведеться захищатися від невідомого та невидимого ворога, який нападає несподівано».
Військова розвідка відома читачу з численних публікацій та відеоматеріалів останнього часу про ГРУ (Головне управління розвідки) радянських часів, яке виступало «конкурентом» КДБ. Але сьогоднішня українська військова розвідка — це принципово нова структура, яка хоч і зберегла найкращі традиції своєї попередниці, однак виникла мало не на «голому місці» — завдяки ініціативі офіцерів-розвідників невдовзі після проголошення Україною незалежності. Про діяльність української військової розвідки в умовах сьогодення розповідає перший заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-лейтенант Микола МЕЛЬНИК.
— Миколо Івановичу, після подій 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку розвідки та спецслужби багатьох країн світу почали переглядати базові положення своєї діяльності, шукати нові форми й методи роботи. Змінюється й структура розвідорганів. Чи відбувається такий процес у ГУР МО України?
— Безумовно. Головне управління розвідки є однією зі складових загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки. Тож, зрозуміло, було змушене, як і інші складові цієї системи, реагувати на безпрецедентний на той час виклик. Не є таємницею, що події в Нью-Йорку примусили мало не всі держави світу переглянути діяльність своїх розвідувальних служб, і Україна не стала винятком. Відразу після терактів 11 вересня 2001 року в ГУР МО України було переглянуто й суттєво підсилено роботу з боротьби проти міжнародної організованої злочинності, зокрема з тероризмом. Така робота проводиться у тісній співпраці з іншими розвідувальними та правоохоронними органами держави, адже перед нами виникла загроза, ефективна протидія якій можлива лише за умови поєднання загальних зусиль.
З жовтня 2003 року, після підписання Президентом України Указу «Про вдосконалення діяльності ГУР МО», антитерористична складова військової розвідки набула, так би мовити, якісно нового змісту. Були створенні відповідні структурні підрозділи з чітко визначеними завданнями, а фахівці, якими укомплектовувалися ці підрозділи, пройшли відповідну спеціальну допідготовку й на сьогодні вже мають певний досвід роботи у сфері протидії тероризму та певні результати такої роботи.
Як я вже зазначив, у питанні антитерору особливе значення має поєднання зусиль різних державних структур. Тож, крім внутрішніх змін в ГУР МО, значно активізовано роботу по взаємодії підрозділів нашого Головного управління з іншими розвідувальними органами, силовими відомствами нашої країни, а також з колегами з інших держав світу у питаннях боротьби з міжнародною організованою злочинністю, зокрема тероризмом, незаконною торгівлею зброєю та її виготовленням.
Є абсолютно логічним, що динамічні зміни у світі, поширення спектра проявів та географії міжнародного тероризму змушують військових розвідників шукати більш ефективні форми та методи антитерористичної діяльності. Всі вони вкладаються в коротку формулу: прогнозування та своєчасне виявлення. Адже успіх у боротьбі з тероризмом полягає в попередженні його загрози.
— Зараз ми дуже багато говоримо про європейську та євроатлантичну інтеграцію. В цьому контексті важливу роль відіграє приєднання нашої країни до міжнародної спільноти в боротьбі з сучасними викликами та загрозами, де на перше місце постає співпраця між військовими відомствами нашої держави і країн-партнерів. Разом з цим відома «закритість» розвідувальних структур у будь-якій країні. Тож цікаво, чи стосується розширення співпраці у військовій сфері вашої структури? І чи взагалі можлива тісна співпраця між військовими розвідками різних держав?
— Не варто забувати, що Головне управління розвідки є складовою частиною Міністерства оборони України. Тому цілком зрозуміло, що всі заходи, які проводяться в межах оборонного відомства, безпосередньо стосуються й діяльності управління. Тож чому заходи по лінії МО України, які спрямовані на реалізацію процесу євроатлантичної та європейської інтеграції, повинні бути винятком? Звичайно, вони стосуються й військової розвідки. Хоча, в силу специфіки нашої діяльності, тут є деякі особливості, які закріплені у чинному законодавстві.
Перш за все контакти ГУР МО України зі спецслужбами іноземних держав здійснюються з дозволу Президента України, з дотриманням вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про розвідувальні органи України». В цьому документі, в статті четвертій, говориться, що на розвідувальні органи держави, тобто й на ГУР МО, покладаються такі завдання як, цитую, «сприяння спеціальними заходами здійсненню державної політики України в економічній, політичній, воєнній, військово-технічній та інформаційній сферах», а також «участь у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю, в тому числі з тероризмом, незаконним обігом наркотичних засобів, незаконною торгівлею зброєю і технологією її виготовлення, незаконною міграцією». Між тим аналіз ситуації свідчить про те, що лише активне, тісне співробітництво між розвідками різних країн може реально сприяти отриманню інформації з цих питань. Про це, до речі, свідчить і досвід країн, які обрали шлях інтеграції або вже інтегрувалися у євроатлантичні та європейські структури.
Тому не дарма розвиток міжнародного співробітництва ГУР МО та підтримання вже існуючих контактів визнано перспективним напрямком діяльності нашого управління. По- перше, це обмін інформацією з аналогічними структурами, що забезпечує ефективне виконання завдань. По-друге, дуже корисним, особливо сьогодні, є вивчення досвіду конкретної роботи один одного, обмін та аналіз відпрацьованих форм і методів роботи. Нарешті, така співпраця є яскравим свідченням довіри між державами, що вкрай необхідне при поєднанні зусиль в боротьбі з загрозами, які є актуальними для всіх. Та, поза всілякими сумнівами, сприяє розвитку добросусідських відносин з різними державами. А це досить важливий фактор на шляху згаданої європейської та євроатлантичної інтеграції.
— Миротворча діяльність України та її Збройних Сил стає все більш помітною у світі. За твердженням міністра оборони України Євгена Марчука, своєчасне виявлення загроз нашим миротворцям здійснює, в тому числі, й військова розвідка. Будь ласка, розкажіть про це та інші завдання, які виконують розвідники у складі миротворчих контингентів.
— Як відомо, на сьогодні Україна утримує свої миротворчі контингенти в різних куточках земної кулі. Наші миротворці виконують завдання в Іраку, Косово, Лівані, Ліберії та Сьєрра-Леоне. Але підрозділ військової розвідки було введено лише до складу іракського контингенту, де він виконує покладені завдання й зараз. До речі, це перший випадок за всю історію миротворчої діяльності Збройних Сил України, коли до складу нашого контингенту за межами держави було включено органи управління та підрозділи військової розвідки.
У своєму запитанні ви вже згадали одне з головних завдань, яке покладено на розвідувальний компонент українського миротворчого контингенту. Це своєчасне виявлення загроз. Оперативне забезпечення командування «іракської» бригади українських військовиків достовірними розвідувальними даними було визначене як головне завдання розвідувальних органів. Розвідники постійно відстежують політичну, економічну, кримінальну та, зауважте, екологічну обстановку в зоні відповідальності української бригади. Крім того, наші розвідники працюють над розкриттям складу, характеру дій, намірів антикоаліційних угруповань в цій частині Республіки Ірак, виявляють місця розташування, рівень боєздатності диверсійно-терористичних і кримінальних груп та загонів, оснащеність їх зброєю.
Про конкретні результати свідчать наступні цифри. Лише за період з вересня 2003 року по липень 2004 року завдяки діяльності наших розвідників було вилучено близько 3500 одиниць стрілецької зброї, 3 одиниці пускових установок зенітно- ракетних комплексів і чималу кількість боєприпасів, було затримано близько 5000 підозрілих осіб. Напевно, неможливо підрахувати, на який саме відсоток було зменшено завдяки такій роботі рівень загрози, але те, що величезна кількість вилученої зброї та боєприпасів стала неабияким внеском українських миротворців у процес стабілізації обстановки в Іраку й забезпечення безпеки для сил коаліції — беззаперечний факт. Не можу не згадати й про роботу українських розвідників під час проведення широкомасштабних операцій. Нещодавно, наприклад, наші хлопці брали участь в операції з безпеки коаліційних сил і населення провінції Васіт під час проведення релігійних свят. Наші співгромадяни знають із засобів масової інформації, яка напружена обстановка тоді склалася в окремих провінціях Іраку.
Слід враховувати специфіку дій у Республіці Ірак. Тут відсутні як такі фронт й тил, на руках у цивільного населення знаходиться величезна кількість зброї та вибухових речовин. Крім цього, виконувати завдання доводиться у, так би мовити, специфічному правовому полі, яке суттєво відрізняється від законів воєнного часу. Враховуючи ці чинники, ми зараз не в змозі на всі сто відсотків гарантувати повну відсутність загрози для наших миротворців. Це спонукає нас до постійного пошуку нових, більш ефективних способів виконання завдань, які стоять перед розвідкою.
— Чи можна діяльність українських розвідників у складі миротворчого контингенту в Республіці Ірак порівняти із завданнями військових розвідок інших держав у своїх контингентах за кордоном?
— Думаю, розвідники інших збройних сил здебільшого виконують такі самі завдання у складі своїх миротворчих контингентів, що і наші розвідники. Але варто враховувати і специфіку завдань, покладених на окремі контингенти, що накладає свій відбиток й на спектр завдань розвідки зокрема. Так, наші розвідники працювали й працюють зараз виключно в інтересах нейтралізації загроз миротворцям та населенню в зоні відповідальності. Між тим розвідувальні підрозділи деяких інших держав, крім цього, виконують завдання з порушення систем управління та забезпечення незаконних збройних угруповань, наведення засобів ураження на об’єкти їх інфраструктури — пункти управління, табори, склади, а також беруть участь в організації й проведенні операцій проти опозиційних сил.
Щодо нашої діяльності в Іраку хочу додати, що перебування й служба в цій країні є серйозним іспитом для української розвідки, перевіркою її можливостей, підготовленості штабів до її організації, показником рівня навченості розвідників діяти у складних умовах. Не буду перераховувати всі якості, якими повинен володіти розвідник, але повірте мені, в тих умовах всі вони виявляються в повному обсязі. Крім цього, безцінним є досвід, набутий під час виконання завдань у складі миротворчого контингенту, адже йдеться про дії в реальних умовах. Важливим є те, що досвід цей не стає «мертвим». Він постійно узагальнюється і вдосконалюється, знову ж таки на практиці, та використовується при підготовці нового складу миротворців.
