На думку фахівців, практика адміністративного та непрозорого розподілу коштів в енергетиці стала закономірним підсумком реанімації командного стилю керування галуззю. Дивно, що ініціював відродження неринкових принципів менеджменту той самий уряд, що називає себе реформаторським. З одного боку, «енергополітика» нинішнього Кабінету Міністрів веде до збиткової роботи енергокомпаній та підвищенню енерговитрат української економіки. З іншого боку — робить нормою порушення Закону «Про електроенергетику».
До таких висновків підштовхують постійне втручання держчиновників у перерозподіл засобів енергоринку, маніпулювання грошовими потоками між енергокомпаніями та їхніми кредиторами, необґрунтоване надання пільгових умов роботи окремим структурам. Кількість змін, внесених до алгоритму розподілу засобів між членами оптового ринку електроенергії, вже давно зруйнувала сенс існування самого алгоритму й встановила в галузі повний диктат державних босів від енергетики. Методи «воєнного комунізму» в енергетиці вже призвели до закономірно сумних результатів. Однак на досягнутому, схоже, уряд вирішив не зупинятися.
З 19 вересня Кабміном був введений черговий новий порядок, згідно якому для розрахунків за газ використовуються бюджетні кошти. Чи не виходить у зв’язку з цим енергетична політика уряду за рамки однієї галузі, і чи немає приводу замислитися про ефективність використання грошей із державної казни?
ЗАКОН ТІЛЬКИ ДЛЯ ТИХ, ХТО НИЖЧИЙ ЗА ПОСАДОЮ
Закон «Про внесення змін до Закону про електроенергетику» передбачає винятково грошову оплату електроенергії і тільки через розподільні рахунки енергопостачальних компаній. Згідно із затвердженим Законом порядком, обленерго повинні також отримувати власну частку коштів за послуги по поставках й передачі електроенергії з власних розподільних рахунків.
Однак не встигли висохнути чорнила під підписаним законом, як Кабмін протягом літа затвердив ряд постанов про проведення взаємозаліків як у розрахунках між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, так і в розрахунках енергокомпаній iз бюджетними організаціями. Уряд не припинив також практику перерахування Держказначейством бюджетних грошей за електроенергію прямо на спеціальний рахунок Мінпаливенерго. Найбільший обсяг взаємозаліків — 848 млн. грн. — був проведений iз бюджетними організаціями відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 934. Згідно з постановою уряду при взаємозаліках енергопостачальним компаніям не відраховуються належні їм гроші. Отже, обленерго не зможуть підтримувати електричні мережі у робочому стані й гарантувати безперебійне енергопостачання регіонів.
IЗ наближенням холодів взаємозаліків стає усе більше, так само, як і численних змін і виправлень до алгоритму розподілу засобів між членами енергоринку. Уряд штучно збільшує надходження коштів на рахунки генеруючих компаній за рахунок інших учасників ринку. Самостійно розпоряджатися отриманими грошима генеруючі компанії не можуть, оскільки схеми розрахунків, що диктуються урядом, передбачають подальше перерахування грошей конкретним одержувачам. У більшості випадків гроші призначені для розрахунків за газ, рідше — українським вугільним підприємствам. Саме для погашення боргу перед iноземними газотрейдерами уряд ініціював на початку вересня введення надзвичайної ситуації на оптовому ринку. Тоді всі гроші з рахунку енергоринку протягом тижня перераховувалися тепловим генкомпаніям iз подальшим погашенням газових боргів.
Ймовірно, наступним кроком уряду для активізації розрахунків за газ стала постанова Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) № 975 від 19 вересня. Цим документом передбачено повне перерахування генкомпаніям для розрахунків за газ усіх грошей, що надходять від Держказначейства в рахунок оплати електроенергії бюджетними організаціями, і також як дотації областям по оплаті пільг та субсидій для населення.
Ініціатором постанови НКРЕ виступив прем’єр Віктор Ющенко, а його розроблювачем — віце-прем’єр Юлія Тимошенко. Саме на нараді в Кабінеті Міністрів 14 вересня Ющенко доручив віце-прем’єру та іншим енергетичним керівникам «підготувати проект урядового рішення про зміну алгоритму розподілу засобів оптового ринку електроенергії» протягом 5 днів. На тій самій нараді керівникам генкомпаній було доручено надати газотрейдерам до 18 жовтня заявки на покупку 55 млн. кубометрів газу за добу (у вересні енергетики щодоби купували 33—34 млн. кубометрів газу).
Розуміючи прийдешні труднощі з розрахунками генкомпаній за такі великі обсяги газу, уряд вирішив допомогти енергетикам бюджетними резервами. У ході наради Ющенко доручив відповідним відомствам перерахувати на спецрахунок Мiнпаливенерго для оплати газу 57 млн. грн. із коштів, передбачених для оплати електроенергії бюджетними організаціями, а також 20 млн. грн. у рахунок дотацій місцевим бюджетам.
19 вересня маховик розрахунків був запущений, і бюджетні гроші потекли прямим струмочком по газовому руслу.
Грошей, однак, виявилось недостатньо, про що свідчить заява прес-служби ООО «Ітера- холдінг» про різке скорочення постачання газу українським електростанціям з 9 жовтня. Важко дорікати «Ітеру» в природному бажанні отримати гроші за свій же товар. Однак дивує прагнення реформаторів збільшити закупки закордонного газу при неспроможності його оплати.
НЕДЕШЕВА ТУРБОТА
Черговий «нормотворчий хід» уряду міг би залишитися непоміченим, якби не переповнилася чаша терпіння в енергопостачальників. Справа в тому, що згадана постанова НКРЕ не передбачає відрахування енергопостачальним компаніям належної їм частки бюджетних коштів при проходженні грошей через розподільні рахунки, що саме по собі суперечить Закону «Про електроенергетику». З огляду на чималі обсяги прямих перерахувань Держказначейством бюджетних грошей за електроенергію, перспектива істотних збитків для обленерго очевидна. Стан енергопостачальних компаній ускладнюється тим, що не обговорено терміни дії встановленого НКРЕ порядку розрахунків, а крім того не передбачений механізм наступної компенсації обленерго фінансових втрат.
Енергопостачальники оцінюють постанову комісії як таку, що суперечить Закону «Про електроенергетику». На їхню думку, порядок розрахунків, що вводиться, порушує той самий механізм розподілу засобів за електроенергію між учасниками ринку, що встановила сама НКРЕ. Фахівці-енергетики вважають, що позбавлення обленерго належної їм відповідно до алгоритму частки в роздрібному тарифі на електроенергію загрожує зростанням заборгованості в бюджет, наступними штрафними санкціями з боку податкових органів, а також можливими ускладненнями в енергозабезпеченні споживачів.
В конфлікт втрутилася і незалежна профспілка енергетиків. У листі на ім’я Президента Леоніда Кучми, Голови Верховної Ради Івана Плюща, секретаря РНБО Євгенія Марчука та народних депутатів лідери профспілки попередили про можливий провал у підготовці до зими енергопостачальних компаній: «Енергопостачальні компанії штучно позбавлені можливості працювати, оскільки залишених в їхньому розпорядженні коштів недостатньо ані для виплати зарплат, ані для підтримки електричних мереж у належному стані». За інформацією Центральної ради профспілки, ВАТ «Херсонобленерго» приміром, одержало в серпні за послуги по постачанню і передачі електроенергії 2,3 млн. грн., у той час як вартість необхідних компанії матеріалів та устаткування склала 11,9 млн. грн., виплата ПДВ —1,7 млн. грн.; інші витрати — 5,3 млн. грн.
Виходить, у прагненні максимально сконцентрувати гроші у своєму розпорядженні для латання паливних дір уряд забуває про нестатки енергопостачальників? Тим часом, такий підхід загрожує самими небажаними наслідками для енергосистеми й споживачів електроенергії. За даними Мiнпаливенерго, у січні- липні рентабельно працювали тільки 3—4 iз 27 українських обленерго. Приємним винятком є лише АТ «Київенерго», що працювало в січні—липні з рентабельністю 23%. «Приємний виняток», втім, не є показником, оскільки рентабельна робота компанії обумовлена експлуатацією державного майна найсучасніших і ефективних ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, а також найбільш високим рівнем платоспроможності київських споживачів.
Збиткова робота обленерго означає скорочення витрат на ремонтні роботи, деградацію збутової інфраструктури. Плюс неухильне зростання втрат електроенергії в мережах. За даними того ж Мiнпаливенерго, за сім місяців минулого року втрати електроенергії в мережах складали 17,47%, за такий же період нинішнього року вони виросли до 18,45% при нормативному рівні 11,4%. І це не межа — зима погіршить ситуацію. Кількість електроенергії, що втрачається Україною в мережах, сьогодні еквівалентна половині обсягу електроенергії, що виробляється на зарубіжному газі.
Вимальовується незрозуміла закономірність: витрати енергокомпаній на оплату iмпортного газу збільшуються пропорційно росту турботи уряду про енергетику.
ВИРУЧИТЬ РУБИЛЬНИК
Крім збільшення втрат електроенергії в мережах і зростання енергозатратності всієї української економіки, розподіл урядом енергетичних грошей в ручному режимі має ряд інших негативних факторів.
По-перше, здається сумнівною активна участь закордонних інвесторів у майбутніх конкурсах із продажу обленерго. Крім непід’ємного боргового тягаря й тарифів, які не покривають витрати на послуги обленерго, інвестори ризикують придбати на конкурсах в навантаження проблеми з українським урядом.
Навряд чи потенційні інвестори не зацікавляться причинами збиткової роботи енергопостачальних компаній у цьому році. Непрогнозовані й суб’єктивні рішення державних чиновників здатні поставити під загрозу банкрутства будь-яку енергокомпанію, незалежно від ефективності її роботи. У цьому зв’язку плани уряду виручити у 2001 році від приватизації 9 млрд. грн. і, зокрема, за рахунок продажу енергетичних об’єктів, викликають хіба що усмішку.
По-друге, проблема вільного поводження з бюджетними коштами з боку перших осіб Кабміну при оплаті імпортних енергоносіїв втрачає своє внутрішньогалузеве значення. Її можна розглядати й у стратегічній площині.
Дані Мiнпаливенерго свідчать, що теплові держкомпанії використали на оплату вугілля в січні—вересні 563 млн. з отриманих iз рахунку енергоринку 1 млрд. 830 млн. грн. Неважко припустити, що значна частина коштів, що залишилися (за винятком більш дрібних витрат на виплату зарплати та сплату податків), була використана для розрахунків за імпортний газ, використаний генкомпаніями в липні—вересні цього року. Якщо врахувати, що в Україні виробляється на газі приблизно 20% електроенергії, ефективність настільки високих газових витрат виглядає сумнівною. Може настав час замислитися над проблемою диференціації джерел постачань електростанціям енергоносіїв, а заодно і над проблемою енергозбереження?
Актуальним залишається і питання: як довго уряд зможе виділяти грошові ін’єкції з бюджету на оплату енергоносіїв? Чи не трапиться так, що закладені в бюджеті витрати на оплату електроенергії виявляться передчасно витраченими, і під кінець року Україна не зможе виконати частину своїх зобов’язань як перед нині працюючими з Україною газотрейдерами так і, можливо, перед Туркменістаном?
Цілком зрозуміло, що трапиться, коли передчасно вичерпаються бюджетні «засіки», — газовий кран знову щільно закрутять, а споживачів почнуть позапланово відключати від електроенергії.
Втім, «ручне управління» рубильником, здається, вже стало нормою.
