Тема депутатської недоторканності, точніше скасування цього інституту, знову в центрі уваги. 4 вересня відкрилася IV сесія парламенту 5 скликання. Всупереч заявам Президента й опозиційних фракцій БЮТ і «Наша Україна» про нелегітимність цього засідання, депутати від коаліції все ж прийшли у Верховну Раду й проголосували за скасування депутатських пільг, а також направили в КС законопроект щодо ліквідації депутатської недоторканності. Представники опозиційних сил ці рішення не визнали, проте, як і Президент, заявивши, що ВР втратила свої повноваження, а, отже, всі рішення прийняті 4 вересня не мають юридичної сили. Як ситуацію, що склалася, оцінюють у Партії регіонів коментує замiсник голови Київського відділення ПР Сергій Баранов-Мохорт.
— Не можна однозначно оцінювати цю ситуацію, оскільки всі події, які передували відкриттю цієї сесії, також носили умовно-правовий характер — це й укази Президента, які викликали й викликають неоднозначне ставлення. Вони швидше носили політичний характер, ніж правовий. Вся підготовка до цих виборів також свідчить про те, що переважає політична доцільність. Тому тим, хто вважає, що відкриття сесії, засідання й рішення, прийняте 4 вересня, нелегітимні чи викликають ще якісь питання, можна порадити звернутися до Конституційного Суду. І нехай там доводять, що ці рішення були неправомірними. Бо ще не дано відповідь, наскільки був легітимним указ Президента про розпуск парламенту, і незрозуміло, скільки депутатів фактично є народними депутатами: не всі, про яких заявили, що вони склали з себе повноваження, дійсно це зробили.
— Але рішення, прийняті 4 вересня, виходить, «зависли». Президент не збирається підписувати ці закони.
— Ті політичні сили, які збиралися у вівторок у парламенті, після того, як вони повернутися сюди вже у новому скликанні, обов’язково підтвердять рішення, які були прийняті зараз і тим самим доведуть, що вони займаються не політиканством, як це роблять НУ—НС разом із БЮТ, а тримають своє слово й стоять на принципових позиціях.
— Останнім часом часто висловлюється думка, що йдеться не про принципову позицію регіоналів, а про «перехоплення» лозунгів опонентів у розпал виборчої кампанії.
— Нічого подібного. Просто коаліція 4 вересня продемонструвала, що вона діє принципово: потрібно відмінити недоторканність — добре, якщо це основне питання для України. Хоч ми з цим категорично не згодні. А щодо перехоплення... Хто перехопив в Анатолія Кінаха «Український прорив»? А інше й перехоплювати не можна в наших опонентів, оскільки за те, що «різьблять» політтехнологи БЮТу й НУ—НС, їх потрібно гнати здоровою мітлою з широким розмахом. А щодо недоторканності, то є глобальніші проблеми й за рахунок скасування депутатської недоторканності їх не вирішити.
— А за рахунок депутатських пільг?
— За рахунок депутатських пільг ці проблеми також не вирішити. Щоб з’явилося рішення, потрібно підіймати виробництво, медицину, освіту, і на цих трьох слонах можна будувати процвітаючу державу, стабільну й сильну. Те, що пропонують вони (опозиція — скасування пільг і недоторканості) — це не просто популізм. Бо виникає запитання, чому вони це не зробили, коли були при владі, в 2005, 2006 року? Що їм заважало? Крім того, чому йдеться тільки про депутатську недоторканість. Риба, як відомо, гниє з голови. Чому ми не говоримо про скасування президентської недоторканності й пільг? Опозиція загралася, вона вкотре вирішила пограти популістськими лозунгами. Але ми хочемо продемонструвати, що популістські методи не допоможуть. Хочете скасування депутатської недоторканності — будь ласка. Але я можу гарантувати, що коли збереться наступний парламент, а в опозиції будуть ті самі сили, що і в парламенті 5 скликання, то саме опозиція робитиме все, щоб не голосувати за скасування депутатської недоторканності й депутатських пільг. Наприклад, вони говоритимуть: «Ви ж бачите, що прийшли до влади такі страшні люди, створили коаліцію, ми боїмося, тому депутати повинні бути захищені, і опозиція повинна бути захищена». І під таким соусом вони ніколи не голосуватимуть за скасування недоторканності, а потім вважатимуть взагалі за краще забути про цей лозунг. Але ми не дамо їм це зробити, продовжуватимемо підіймати це питання і доведемо його до кінця, демонструючи свою послідовну позицію. А якщо Президент із НУ—НС і БЮТ й надалі підтримуватимуть дестабілізацію в країні, то під великим питанням буде й бюджет на 2008 рік. Тоді проблема буде вже не з пільгами, а із зарплатами й соціальними виплатами. Ось тоді настане «час» для «любих друзів»: із новою силою почнуть звинувачувати в цьому уряд Віктора Януковича. А що вони ще можуть?
— В одному з інтерв’ю ви висловили думку, що БЮТ і «Наша Україна» після поразки на парламентських виборах ініціюватимуть проведення позачергових виборів у місцеві ради, зокрема, у Київраду. Ваш прогноз, як розвиватимуться події і чи готові ви до виборів у Київраду?
— Ми вже давно до всього готові. Нас лякали, вірніше, намагалися налякати 30 вересня. Але ми були проти виборів не тому, що боялися. А тому, що вважали їх проведення недоцільним. Це чергове викачування грошей з бюджету, чергова поляризація суспільства, чергове затягнення з розв’язанням проблем, які є як у Києві, так і по всій країні. А подивіться на прикладі Києва, керівники районів, які представляють деякі політичні сили, зараз масово йдуть — хто у відпустку, хто на лікарняний, і займаються не проблемами Києва, а виборчою кампанією.
Соціологія давно вже показує, що рейтинг, як в Україні, так і в Києві в ПР зростає, тому виборів ми не боїмося, просто жаль того часу, який витрачається на цей нікому непотрібний політичний галас, замість розв’язання тих проблем, які реально існують. Про дострокові парламентські вибори, як ви пам’ятаєте, питання підіймала опозиція, яка прагнула до дестабілізації, щоб покричати, попіариться безкоштовно в цих умовах. А потім створити черговий скандал, знову покричати, і так бути постійно в полі зору. Ми за стабільність. А стабільність, як відомо, ознака майстерності. Так що якщо нинішній склад Київради працюватиме до кінця своєї каденції, то від цього буде користі більше, ніж від дострокових виборiв у місцеві ради, знову на півроку дестабілізація господарської діяльності Київради й райрад. Кому це потрібно, всі розуміють. Нам це точно не потрібно, ми — за конструктивну роботу.
— Але все-таки, якщо стане питання про вибори в Київраду й про переобрання мера, у Партії регіонів є кандидатура на цю посаду?
— На минулих виборах ми не висували свого кандидата, орієнтуючись, я б сказав, на політичну ситуацію. Оскільки в Києві після президентських виборів була досить складна ситуація. Я вважаю, що півтора року було мало для подолання всіх стереотипів. Але ми працюємо, проводимо ефективну політику, наприклад у районах виборча кампанія проходить під гаслом: «Регіони — за райони», й це повністю відображає нашу діяльність, люди це бачать. Ми поступово залучаємо на свій бік усе більше киян. Тому, якщо вибори позачергові в районні ради і в Київраду відбудуться, регіони наберуть більше голосів, ніж у 2006.
А взагалі щодо виборів у місцеві ради, то ми ще не провели парламентські вибори. Дай Бог, щоб вони вже минули, ці вибори, щоб були підраховані результати, сформована коаліція, уряд, а всі розуміють, що це займе багато часу. У мене така підозра, що це може затягнутися до Нового року. У залежності від результатів цих парламентських виборів розвиватиметься ситуація, і тоді вже, коли буде ясний політичний розклад, подивимося, чи виникне взагалі питання про перевибори в місцеві ради або перевибори київського мера на порядку денному. Якщо воно буде внесене, то тоді прийматимемо рішення. Для цього є й Центральний апарат Партії регіонів, і конференція Київського відділення ПР. З урахуванням нашого кадрового потенціалу, ми можемо виставити гідну кандидатуру й на посаду мера.
