Другий раз севастопольська міська газета «Слава Севастополя» проводить міський народний конкурс на звання «Людина року». На цей раз журі отримало від городян понад 1500 заповнених анкет. У номінації «Політик року» севастопольці віддали пальму першості
Іванові Івановичу КУЛИКОВУ, депутатові Севастопольської міської ради, директорові міського Ділового і культурного центру, керівникові міського виборчого штабу Леоніда Кучми. Вердикт про присвоєння цього звання, як видно з усього, ніким не нав’язано, так добровільно вирішили самі городяни, що свідчить про високий авторитет і довіру городян до мого співбесідника. Отже…
— Іване Івановичу, що ви скажете про одне моє спостереження, яке, признаюся, і мене самого вразило. Раніше місто-герой було поза конкуренцією — чисте, прибране, підтягнуте, завжди святкове, краще за будь-яке кримське місто. А зараз я вловив, щось нове: ваше місто не таке святкове, прямо в повітрі стоїть якийсь песимізм, немає минулого блиску, військового шику, дисципліни. Чи це непогода кінця зими так вплинула на моє враження?
— Я думаю, що це враження помилкове, місто не може так просто втратити обличчя, яке формувалося десятиріччями. Але дійсно, зовнішній вигляд міста змінився, покійний глава адміністрації Борис Кучер знайшов у собі мужність звільнити центр міста від цих ларьків, шалманів, і тут розташовано великі магазини й фірми, які за рахунок своїх власних коштів змогли благоустроїти центр міста. Зараз у Севастополі оголошено місячник благоустрою й кожна родина хоче посадити дерево чи кущ біля свого будинку, бо бажання севастопольців зробити й утримувати своє місто краще за інші міста Криму — це в нас непереборне…
— А сам настрій севастопольців, їх ставлення до життя, до міста, до себе, як воно помінялося останнім часом?
— Якщо судити за виборчою кампанією, то в людей з’явилася надія, що життя поліпшитися тому, що є чітка програма перетворення суспільства. Але після виборів цей період розкачки та бездіяльності, — а особливо коли життя ще ускладнилося й щодо забезпечення енергоносіями, і щодо тарифів на комунальні послуги, — він зменшив у людей оптимізму. Всі чекають від керівників країни енергійних і серйозних дій з наведення порядку.
— Чи змінилося сьогодні ставлення севастопольців до України і якщо так, то в якому напрямку?
— Серед севастопольців є різні настрої, але велика частина севастопольців, — по крайній мірі за Президента голосувало 52 відсотки наших городян, — вони себе ототожнювали з Україною. Вони розуміють, що для нас це рідна країна, це наша Держава, з великої літери, і зі всіма наслідками, що випливають звідси.
— Справи в Росії завжди цікавили севастопольців і ніколи не були їм чужі. Як севастопольці сьогодні оцінюють справи в нашого північного сусіда і яке ставлення до неї?
— Що стосується Росії, то треба сказати, що донедавна в нас у місті було глибоке переконання, що життя в Росії йде краще. Одна з причин цього полягає в тому, що там реформи проводилися більш енергійно й ефективніше. І менталітет такий був, що Росія, як величезна держава, яка має найбагатші природні ресурси повинна вистояти…
— Мені здається, що тут була така помилка — кримчани порівнювали кримську ситуацію з російською столицею. А коли порівняти провінцію з провінцією…
— Зараз ось коли наші товариші їздять до Росії, до Санкт-Петербургу то бачать, що життя там не настільки краще, як здавалося здалеку. Там є свої особливі складності. І найголовніше, що неприйнятне для нашого менталітету, так це те, що реформи там пішли набагато далі й Росія стала вже чисто капіталістичною державою. Тому настає якесь протверезіння в цьому відношенні й надія на те, що в Україні можна буде жити краще. Останні вибори, окрім того, показали, що Росія скучила за дуже жорстким керівником, державником, який був би здатний приймати серйозні рішення. Росія бачить Володимира Путіна в цій ролі. Тому севастопольці підтримують цю кандидатуру й упевнені, що його буде обрано президентом Росії. Хоча серед думаючої частини населення є серйозне побоювання, що обрання Путіна принесе нам великі проблеми. І не лише для Криму, але й для Севастополя, тому, що будуть чітко вибудовуватися інтереси держави. Тому необхідно бути сильним, щоб з тобою розмовляли не як із людиною, яка прийшла каятися або просити пробачення, а як із представником сильної держави.
Звичайно, ті дії, які зараз робить Росія щодо нас, всі неоднозначно сприймають. Одні злорадно кажуть «ну ось ви ж хотіли, і Росія вас цього року затисне, крани перекриє, й ви будете навколішки повзти просити пробачення». Інших же це, звичайно, б’є по самолюбству. Як же так, ми ж росіяни, тут живемо, а нас ось як Росія випробує!? Такий погляд є, це істотно.
— Як сьогодні городянами сприймається наявність у місті Чорноморського флоту, навіть двох флотів? Адже раніше стверджували, що базування двох флотів в одному Севастополі неможливе. Яке сьогодні призначення Чорноморського флоту взагалі — як вважають городяни?
— Це складне запитання. Сьогодні, очевидно, головне завдання флоту — на мій погляд — забезпечити торговельні комунікації, протистояти можливій експансії тероризму, миротворчі місії. Велика частина севастопольців зараз абсолютно спокійно ставиться до того, що кораблі країн-членів НАТО заходять до Севастополя. Є екстремісти, але їх мало. Міська рада просто прохає, щоб її повідомляли про такі заходи. А всяка політика сходить нанівець. Є політика держави і в рамках цієї політики будуються відносини…
Як Севастополю вижити за цих умов, коли є два флоти? Ми бачимо порятунок ситуації в створенні Вільної економічної зони на всій території міста Севастополя. І такі пропозиції ми також внесли…
— Але нинішній уряд заперечує ефективність вільних економічних зон…
— Але в Севастополі особлива ситуація. Захід кораблів Чорноморського флоту, завезення ними сюди товарних ресурсів підриває економіку, тому, що це безконтрольно наповнює місто товарами — де-факто тут вже існує вільна зона…
— І багато товарів завозять?
— Забезпечують і свій гарнізон, і свій флот, і своїх людей, і іншим дістається. Управління торгівлі Чорноморського флоту працює поза митними кордонами України. Всі інші суб’єкти перебувають у гірших умовах. Флотські ж можуть завезти якусь сировину або товар і продати тут, і не тільки тут, а через Севастополь і в усій Україні, до речі. Ці умови треба вирівняти. Як? Тільки створенням вільної економічної зони, щоб вона існувала в межах міста, а те, що буде вивозитися далі — там вже все через митницю, як і інші. Це нова постановка питання і її треба серйозно розглядати…
— Як змінилися стосунки російських і українських моряків? Колись їх не можна було назвати дружніми…
— Час перших років незалежності, коли при проходженні шеренгою українських моряків в них дехто з екзальтованих бабусь кидав тухлі яйця або помідори, вже давно минув. Останні роки ми спільно проводимо всі великі свята, паради, причому йдемо фактично одним строєм. Минулося вже те осудливе ставлення до українських військовослужбовців, яке було спочатку, тепер часто буває так, що серед севастопольців родичі служать у різних флотах, виходить, що в різних державах, і нічого. Ми спілкуємося, живемо нормально й проводимо свята в нормальній обстановці.
— А як севастопольці поставляться до майбутнього референдуму й не могли б ви спрогнозувати його результати?
— Особисто моя позиція полягає в тому, що референдум потрібен обов’язково, тому, що стосунки між гілками влади відрегульовано не до кінця. Це гальмує розвиток України, тому цей вузол треба розрубати референдумом, севастопольці на нього підуть. Звичайно, наші люди горді, вони повинні самі вирішити, як жити далі. Я думаю, що понад половину людей дадуть відповідь на запитання ствердно, можливо окрім першого питання. Але активну протидію референдуму зараз здійснюють ліві. Мені здається, що референдум, як спосіб тиску на Верховну Раду, щоб вона не займалася політичною схоластикою — це саме те, що треба…
