Сесія Севастопольської міської Ради прийняла звернення до Президента України Віктора Ющенка, у якому просить його підписати ухвалений парламентом України Закон «Про місто-герой Севастополь». Депутати вважають, що законопроект відображає інтереси севастопольців і введе, нарешті, місто в законодавче поле України. Проте не всі політичні сили міста з цим погоджуються.
Закону України про статус Севастополя городяни чекали понад 10 років. Розмови про необхідність законодавчо визначити місце цього унікального міста в українській ієрархії регіонів почалися з перших років здобуття незалежності. Було підготовлено та подано в парламент України кілька різних проектів. Місто військових моряків, на яке претендує й сусідня держава, досі залишалося єдиною адміністративно-територіальною одиницею України, де законодавчо не були врегульовані особливості роботи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, єдиним містом, жителі якого поки що не мають права обирати міського голову. З безлічі законопроектів «на фінішну пряму» вийшли два: народних депутатів від Севастополя Віктора Заїчка, Івана Вернидубова та «нашоукраїнців» Бориса Безпалого, Миколи Катеринчука. «Переміг» законопроект севастопольських депутатів. Але тут і почалися головні суперечки.
Не є таємницею, що насамперед автори проекту наполягали на прямому праві городян обирати мера та міськраду. Адже досі в Севастополі продовжує існувати міська державна адміністрація, голову якої призначає Президент України. А це, як вважають багато севастопольців й автори цього законопроекту, є порушенням положення ратифікованої Україною Європейської хартії місцевого самоврядування, де передбачені всенародне обрання мера та можливість органів самоврядування формувати підзвітні їм виконавчі органи.
З іншого боку, на думку авторів відкинутого «нашоукраїнського» проекту, оскільки Севастополь практично складається з трьох міст — Севастополя, Інкермана та Балаклави, вибори севастопольського голови позбавляють два інші міста та селище міського типу Кача права на місцеве самоврядування. Водночас новий голова Севастопольської міськадміністрації вважає, що предметно говорити про прийняття ефективного закону про статус Севастополя можна буде тільки після завершення адмінреформи, що, безсумнівно, змінить конфігурацію всієї влади. Віктор Заїчко й Іван Вернидубов розцінювали ці аргументи як боязнь Києва надати Севастополю великі повноваження, внаслідок чого країна нібито може отримати ще один осередок сепаратизму на зразок Криму 1990-х років. І ці побоювання небезпідставні. У серпні 1994 року, як відомо, депутати Севастопольської міськради, всупереч Декларації про незалежність України, законам України та міжнародній практиці, ухвалили рішення про визнання російського статусу Севастополя та постанову про виведення з міста Військово-Морських сил України. Після перемоги на виборах-2004 Віктора Ющенка та приходу до влади нової севастопольської адміністрації на чолі з Сергієм Івановим у місті різко активізувалися проросійські політичні сили.
Однозначно висловлювали бажання мати підзвітний виконком і депутати міськради, оскільки адміністрація рішення депутатів виконує вибірково. Більш того, нова адміністрація на чолі з Сергієм Івановим спрямувала до прокуратури документи про незаконні рішення місцевих депутатів, пов’язані з виділенням 97 земельних ділянок. Тому в переддень розгляду закону про статус Севастополя на центральній площі міста відбувся мітинг, на якому вимагали ухвалити закон як депутати на чолі з головою міськради, так і проросійські сили.
Сам Віктор Ющенко під час відвідин Севастополя в травні нинішнього року висловився на підтримку відкинутого народними депутатами «нашоукраїнського» законопроекту.
Згідно з прийнятим 23 червня законом, севастопольці прямим голосуванням обиратимуть мера та міськраду. До особливостей місцевого самоврядування Севастополя, згідно з Конституцією та загальнодержавним значенням міста, належать: виконання севастопольською міськадміністрацією повноважень виконавчого органу севастопольської міськради; об’єднання посади севастопольського мера та голови севастопольської міськадміністрації, а також порядок його призначення Президентом України. Законопроект передбачає також збільшення бюджету Севастополя, зокрема, місту планують передавати не менше 50 відсотків від суми, яку Росія платить Україні за базування флоту. Контроль за Чорноморським флотом, а також охорона морських акваторій севастопольських бухт покладається на міськадміністрацію. Крім того, закон передбачає збереження нинішнього адміністративно-територіального устрою Севастополя. Новий закон набуде чинності після того, як його підпише глава держави.
Якщо підпише. Адже сьогодні різні сили звертаються до Президента з діаметрально протилежними проханнями: одні просять підписати закон, інші — накласти на нього вето. Голова Севастопольської міськдержадміністрації Сергій Іванов на урочистих зборах, присвячених Дню Конституції України, заявив, що ухвалений Верховною Радою України закон про статус Севастополя є недопрацьованим: «Заради одного пункту про виборність міського голови (який я цілком підтримую) не можна приймати украй важливий комплексний документ. Я глибоко переконаний, що закон у тому вигляді, в якому він зараз існує, надалі суперечитиме територіальній реформі, що є визначальною на шляху України до Європи».
Позицію глави адміністрації розкритикували депутати міськради. За словами лідера фракції «Наша Україна» Павла Вірка, чиновники міськадміністрації виступають проти прийняття закону про статус Севастополя, оскільки побоюються втратити свої посади. На думку секретаря Севастопольської міськради Валентина Борисова, «не можна ставити місто в залежність від реформи. Життя на цій реформі не зупиняється». На що глава адміністрації міста заявив, що деякі політики в Севастополі, вимагаючи термінового підписання та набуття чинності цього закону, також переслідують особисті інтереси, оскільки це дає можливість, зосередивши повноваження в одних руках, ділити севастопольську землю на побережжі Чорного моря й отримувати величезний прибуток. «Ми ж для того, щоб закон про місто реально працював на севастопольців, запропонували всім партіям, громадським організаціям, самим жителям висловити своє бачення адміністративно-територіальної реформи, виробити загальну думку та донести її до керівництва України. Я впевнений, що до неї обов’язково прислухаються. Це дуже важливо ще й тому, що деякі політики сьогодні перед виборами спекулюють на цій проблемі та запевняють, що після проведення реформи Севастополь втратить цілі райони та селища», — пояснює Сергій Іванов. За його словами, в жодному законопроекті такої зміни немає. Але попри майбутню адміністративно-територіальну реформу, позиція місцевої адміністрації однозначна: Севастополь повинен залишитися в тих кордонах, у яких він існує сьогодні. Погодитися можна лише з тими невеликими змінами, які справді підуть на користь самим севастопольцям. За попередніми даними, автори адміністративно-територіальної реформи та деякі суспільні сили пропонують передати зі складу Севастополя і, відповідно, перепідпорядкувати Криму селище Кача, а також багато сіл, які зараз обважнюють так званий аграрний сектор Севастополя та до його характеру, особливостей і призначення не мають жодного стосунку. А найрадикальніші пропозиції включають також передачу Криму аеропорту Бельбек, із якого зараз здійснюють рейси на Москву, міст Інкерман і Балаклава, які після демілітаризації не матимуть стосунку до військових баз, а в складі Криму змогли б прискорено розвиватися як курортні місцевості.
Із різкою критикою прийнятого варіанту закону виступив також голова севастопольського відділення Української народної партії Богдан Вуйко: «Кілька положень закону суперечать Конституції та здоровому глузду. На міську владу покладена низка абсолютно несумісних із законом про місцеве самоврядування повноважень, пов’язаних із військовою сферою, охороною державного кордону тощо. Позиція УНП така, що закон (звісна річ, приведений у нормальний вигляд) треба прийняти якнайшвидше. Найкраще в пакеті із законом про адміністративно-територіальну реформу».
