Підсумком спільної науково-дослідної роботи Національної академії наук України, Інституту технічної теплофізики, Державного комітету з проблем енергозбереження, запорізької енергетичної компанії і деяких інших організацій став проект створення і введення в експлуатацію дослідного зразка когенераційної установки. До кінця лютого завершаться монтажні роботи, які здійснюють ЗМКБ «Прогрес» і ВАТ «Світанок», і вже на початку березня першу перетворену на електростанцію котельню буде пущено в роботу. Результати перевершать усі сподівання міської влади Запоріжжя, вважають батьки ідеї. Когенераційна установка забезпечить мікрорайон Південний додатковими обсягами тепла і електроенергії. Рівень енергозбереження перетвореної котельної збільшиться із 60 до 90%. Собівартість енергоносіїв знизиться на 15 відсотків. Як запевнив «День» заступник міського голови Олександр БIРЮК , після введення в експлуатацію дослідного зразка когенераційні технології будуть впроваджуватися в інших районах міста. За підрахунками депутатів міськради, бюджет щороку зможе економити понад 2 мільйони гривень. Споживання газу скоротиться на 30 — 40%. Наступне слово за Кабінетом Міністрів.
«Якщо сьогодні не вжити адекватних, невідкладних та рішучих заходів щодо виведення України з тієї ситуації, що склалася, — ділиться з «Днем» директор Запорізького регіонального інформаційного центру з проблем енергозбереження Володимир ХОХЛАЧОВ , — то найближчими роками розпочнеться некероване масове виведення з ладу електро і теплогенеруючих агрегатів, теплових і атомних електростанцій загалом. Граничний ресурс роботи основного обладнання вітчизняних ТЕС становить 170 — 220 тисяч годин (20 — 25 років). Сьогодні 100% обладнання вже відпрацювало 100 тисяч годин, а 50% обладнання — граничний ресурс. Те ж саме можна сказати і щодо атомних електростанцій (див. «День», № 22). З іншого боку, як показують результати досліджень, у світовій енергетиці простежується стійка тенденція до збільшення виробництва та споживання енергії. Навіть з урахуванням значних структурних змін у промисловості і переходу на енергозберігаючі технології потреби в енергії протягом найближчих десятиліть будуть збільшуватися. Зокрема, 1998 року обсяг виробництва електроенергії в Україні склав 172 мільярди кВт-годин, що адекватно 57,5% від рівня 1990 року. Поряд із цим за 7 останніх років встановлені потужності електростанцій скоротилися з 53,4 мільйонів кВт-годин (1991 рік) до 49,1 мільйона кВт-годин (на початок 1999 року). В даній ситуації необхідність пошуку та впровадження альтернативних джерел енергоносіїв більш ніж очевидна. Їх безліч, і всі вони вже впродовж багатьох років перебувають на озброєнні цивілізованих країн світу. Один з них, найбільш поширений у Європі — когенерація. Іншими словами — технології спільного виробництва додаткової електроенергії і тепла на базі вже існуючих у теплопостачанні, промисловості і транспорті газово-теплових генераторів (котелень, печей, компресорних станцій тощо). В жодній країні світу, — продовжує Володимир Хохлачов, — газ не спалюється з метою одержання тільки тепла або гарячої води. Це — злочин! Скрізь будуються когенераційні установки. Вони характеризуються високим коефіцієнтом використання теплоти палива, мобільністю, екологічною безпекою і багатьма іншими чинниками. Досі в Україні цьому ніхто не хотів приділяти уваги. Ми провели нескладні підрахунки і дійшли висновку, що коли використовувати як паливо відхідні гази промислових підприємств, які сьогодні просто викидаються в атмосферу, якщо скоротити відстань між виробниками і споживачами енергії, ми могли б розвинути порядку 10000 МВт додаткових потужностей. А це — дві атомні електростанції, такі, які стоять в Енергодарі. Статистика енергетичних втрат, які несе Україна, є жахливою: за розподілу тепла ми втрачаємо десь близько 15 — 20%, транспортування — 50%, 5 — 10% втрачається при нагріванні казанів тощо. В масштабах України ситуацію посилює нерівномірний розподіл електрогенеруючих потужностей і споживання енергії в регіонах. Наприклад, у Запорізькій області на сьогоднішній день виробляється близько 30% електроенергії, що виробляється в Україні. А у Волинській, Житомирській або, скажімо, Чернівецькій областях генеруючих потужностей практично немає. Внаслідок перетоків, а також недовантаження і зносу місцевих мереж втрати в регіональних енергосистемах досягають половини енергії, що споживається. Що там казати — у нас квіти взимку квітнуть на теплотрасах, а ми дивуємося і шукаємо якісь глобальні причини енергетичної кризи. Основна причина — наше марнотратство», — підкреслив В.Хохлачов.
Учені наводять безліч аргументів на захист когенераційних технологій. По-перше, спорудження подібних установок (електричною потужністю від 0,5 до 80 МВт) не потребує величезних капіталовкладень. Порівняно з витратами на будівництво нових КЕС, які обходяться в $1000 — 1500 на один КВт потужності, питома вартість 1 КВт потужності когенераційних установок складає порядку $300 — 800. По-друге, враховуючи відмінність у собівартості електроенергії, що виробляється, і тарифів на енергоринку, когенераційні установки спроможні приносити прибуток, достатній для того, щоб окупити капітальні витрати на їх спорудження. Термін окупності інвестицій в 2 — 5 разів менший, аніж відомий для електроенергетики (10 — 15 років). По-третє, когенераційні установки за задумом їх структури розташовуються безпосередньо поблизу потенційних споживачів електроенергії, позаяк база для них знаходиться з уже оформленою інфраструктурою. Котельні однотипні. Модернізація не складає великих зусиль. Мобільність установок — один з найважливіших нюансів. Станція централізованого теплопостачання, переобладнана на когенераційну станцію, зможе забезпечувати електроенергією той же житловий масив, який вона ж забезпечує і теплом. У результаті цього істотно зменшуються втрати в лініях електропередач, що вже є елементом енергозберігаючих технологій. Четвертим чинником, який сприяє впровадженню когенерації, є екологічна безпека. Подібні установки мають низькі рівні викидів в атмосферу токсичних речовин і задовольняють найжорсткіші європейські стандарти. Крім того, підприємства, що мають власну когенераційну станцію, зможуть забезпечити власні потреби в електроенергії за рахунок відхідних газів. При цьому не тільки знизиться собівартість основної продукції заводів, але й значно зросте енергетична безпека, оскiльки втрати при подачі електроенергії від енергопостачальної компанії не будуть впливати на хід технологічного процесу».
«Подані місту розрахунки, — каже заступник міського голови Запоріжжя Олександр БIРЮК, — показують, що з впровадженням когенераційних установок нам вдасться вирішити проблему спорудження пікових потужностей високої ефективності. Енергетична надбудова котельні може включатися в години «пік», і електроенергія, що виробляється, при цьому матиме питомі втрати палива нижчі, аніж на базових електростанціях. Висловлюючись більш зрозуміло, в ранкові і вечірні «гарячі» години той же електротранспорт буде повністю працювати на енергії, що виробляється когенераційним способом. Що там казати — це наше енергетичне майбутнє. Атомна електроенергія згодом буде дорожчати і дорожчати. Ніхто з нас не хоче повторення Чорнобиля, а тому в модернізацію АЕС доведеться вкладати безліч грошей. Врешті-решт нас примусить до цього Захід! Когенерація, а також інші альтернативні джерела — це не що інше, як реальна енергетична, а отже, й економічна незалежність держави».
За наявності в Україні на сьогоднішній день 50 мільйонів КВт-годин встановлених генеруючих потужностей вчені не можуть погодитися із запланованим на 2010 рік обсягом виробництва електроенергії в 265,3 мільярдів КВт-годин, що не досягає навіть рівня 1990 року. Посилання на кризовий стан економіки України, катастрофічний стан у виробництві і, як наслідок, зниження потреби у виробництві електроенергії фахівці енергоринку визнають як такі, що не витримують критики. На їхню думку, кризові явища потрібно розглядати як тимчасові. Надлишок електроенергії, якби його можна було досягнути, а потім реалізувати, дозволив би Україні відновити свої позиції на ринку електроенергії і вирішувати таким чином не стільки енергетичні, скільки економічні проблеми загалом.
«Зі свого боку, — продовжує заступник міського голови Запоріжжя Олександр Бірюк, — ми будемо всіма силами і наявними можливостями, що є в нас, підтримувати ідею розвитку когенераційних технологій. Це розумно і по-господарському! Крім усіх зазначених переваг, когенерація дозволить розв(язати численні соціальні проблеми. Наприклад, серце установки — турбінну електростанцію проводитимуть ЗМКБ «Прогрес» і ВАТ «Мотор-Січ». Продукція, про яку зараз мова, розроблена ще років 25 тому. В основному станції були орієнтовані на оборонний комплекс і призначені для використання в екстрених ситуаціях військового часу. Союз розпався без війни, і попит на цю продукцію різко впав. Сьогодні ж, після нескладної технічної модернізації електростанції знову запитані. Підприємства вже отримали перші десять замовлень. Це, як ви самі розумієте, і робочі місця, і податки до місцевих бюджетів. Найближчим часом ми підпишемо з ВАТ «Світанок» договір. Ми домовилися, що основним споживачем «когенераційної енергії» буде бюджет. Це дало можливість «Світанку» одержати банківський кредит на виготовлення і монтаж першого дослідного зразка. Проте не все так гладко й легко. Незважаючи на всі переваги, перспективність проекту, сьогодні у нас виникли складності з керівництвом «Запоріжжяобленерго». За транспортування комерційної електроенергії державними мережами обленерго висунуло низку необгрунтованих, безпідставно складних умов, виконання яких обійдеться втричі дорожче, аніж будівництво самої когенераційної установки. Обленерго наполягає на ремонті мереж, що знаходяться на його балансі. Втім, це цілком можна пояснити. Монополісти зустрічають у штики все, що спрямоване на розрив їх монополії. Але це не державний, економічний підхід. Досвід розвинутих країн показує, що процвітання можливе тільки за умов конкуренції. До того ж, когенераційні технології ніяким чином не загрожують державному монополізму на енергоринку. Основна кількість електроенергії все одно буде проводитися АЕС, ТЕС, ГЕС тощо. Мова про розумну і просту економію, про скорочення неймовірних енергетичних втрат! Будемо сподіватися, що чиновники, в тому числі й столичні, зрозуміють безглуздість побоювань, і компроміс буде досягнуто», — підкреслив Олександр Бірюк.
P.S. Як запевнив «День» заступник технічного директора ВАТ «Запоріжжяобленерго» Олександр САЄНКО , після детального вивчення проекту будівництва когенераційної станції фахівці обленерго дійшли висновку, що компроміс не примусить довго себе чекати. Зокрема, він підкреслив, що керівництво обленерго вже визнало необ’єктивність висунутих ВАТ «Світанок» технічних умов. Крім того, погодилося, що розвиток малої енергетики України згодом дозволить дати великій енергетиці своєрідний тайм-аут для накопичення коштів на її модернізацію.
