Ймовірно, можна погодитися з Президентом, який назвав блокування парламенту представниками коаліційної фракції БЮТ безпрецедентним явищем. Разом із тим можна в деякій мірі зрозуміти й бютівців, оскільки часто ініціативи уряду під проводом їхнього лідера блокуються Банковою, хоч де-юре Президент і пропрезидентська фракція — коаліційні союзники прем’єра, і за задумом повинні б підтримувати, а не саботувати урядові ініціативи. Проте хоч як би там було, день для демонстрації «рішучої позиції» представники найчисельнішої коаліційної фракції обрали невдалий. Зірвати виступ Президента, соратниками якого вони є. Чи не занадто? Коли завершиться нинішнє «похолодання» в коаліційному домі, і яка на сьогодні ймовірність проведення позачергових виборів: парламентських і президентських, поцікавився «День» у політолога Володимира ФЕСЕНКА.
— Володимире В’ячеславовичу, яка ваша оцінка останніх подій у парламенті?
— Повторюся, останні події у Верховній Раді — це криза особових відносин Президента Ющенка та прем’єра Тимошенко, оскільки, якщо раніше голова уряду стримувала емоції щодо критики Секретаріату Президента, то сьогодні вона вже не приховує свої критичні вияви щодо цього. Що ж до формальних причин нинішніх парламентських подій, то я б тут провів таке порівняння: на блокування дій уряду Тимошенко з боку Секретаріату Президента фракція БЮТ відповіла блокуванням виступу Президента у Верховній Раді. Тобто: ви нам — ми вам; на ваше блокування ми відповімо нашим блокуванням. Ось так сьогодні діють партнери з коаліції. А якщо оцінювати ситуацію серйозніше, то, так, сьогодні дійсно існує проблема з інфляцією. Ще одна важлива проблема для БЮТ? Фонд Держмайна, а точніше, боротьба за керівництво в цій структурі. І все ж, це, швидше, привід, а про головну причину ситуації, що склалася в парламенті, сьогодні ніхто не говорить. Річ у тім, що після виступу Президента повинна була відбутися церемонія приведення до присяги нових суддів Конституційного Суду за квотою Президента і це, зрозуміло, могло б змінити баланс сил у КС на користь глави держави. Такий розклад не відповідає інтересам БЮТ, представники якого просувають нині власні конституційні ініціативи, направлені на парламентську форму правління й на посилення ролі уряду в частині виконавчої влади. Я гадаю, що це і є головною, хоч і неофіційною причиною ситуації у парламенті.
— Слово «криза» в експертних колах звучить усе частіше й частіше. Коли і чим вона закінчиться?
— Ми дійсно вже звикли до цього терміну — «криза», та й узагалі звикли до існування в умовах кризи. Але все ж варто зазначити, що експерти — це не політики, і коли вони використовують такий термін, вони фіксують конкретну об’єктивну ситуацію. Щоправда, я б сьогодні не говорив про парламентську кризу. Немає кризи парламенту, а ось криза коаліції є.
Чим завершиться ця криза? Якщо справа дійде до офіційного розколу, розлучення, припинення існування коаліції, тоді Конституцією відводиться місяць на створення нової коаліції. На мій погляд, за нинішніх умов створення нової більшості в парламенті практично неможливе, тим більше, з урахуванням існуючих ризиків нових парламентських виборів. Не піде ні БЮТ, ні НУ-НС на створення офіційної коаліції зі своїми традиційними опонентами з Партії регіонів. У такому випадку через місяць після розвалу нинішньої коаліції виникне питання про проведення позачергових виборів до Верховної Ради України. Причому, тут уже будуть правові передумови для проведення таких виборів. І питання полягатиме лише в тому, коли з’явиться відповідний указ Президента про розпуск ВР, і на яку дату будуть призначені дані вибори. На сьогодні, як мені здається, не дуже хочуть цих виборів ні Президент, ні представники БЮТ, однак об’єктивно, внаслідок розколу коаліції, ці вибори можуть стати неминучими.
— А дострокові президентські?
— Я гадаю, що ймовірність дострокових президентських виборів є набагато меншою, ніж імовірність дострокових парламентських виборів. Схема, яку я описав вище, абсолютно реальна і, в принципі, про це сьогодні багато говорять і в політичних, і в експертних колах. А ось щодо президентських виборів, то вони можуть відбутися лише за двох умов. Перша умова. Якщо будуть офіційно затверджені зміни до Конституції України, вони набудуть дії, і в перехідних положеннях цих конституційних змін буде записано, що президентські вибори відбудуться раніше. Однак, наскільки відомо з парламентських джерел, такий варіант не розглядається. Більш того, розглядався і, очевидно, розглядатиметься й надалі варіант, коли для того, щоб зацікавити Президента в конституційних змінах, пропонуватиметься продовження на певний час терміну його президентських повноважень. Йти на наближення дострокових президентських виборів означає, що Президент удасться до блокування конституційного процесу, який буде ініційований БЮТ і Партією регіонів.
Друга умова — якщо виникне гранично гостра системна політична криза (як, наприклад, минулого року), яка охопить не лише парламент, але й усі державні інституції. І тоді, як один із варіантів виходу з цієї кризи, може розглядатися сценарій одночасного проведення і парламентських, і президентських виборів. Я вважаю, що другий варіант теоретично можливий, однак поки що для нього немає жодної прямої політичної підстави.
— Як, на ваш погляд, нинішні конституційні перипетії відобразяться на свідомості українців?
— Я б сказав, уже відобразилися. До речі, ми це побачимо на київських виборах. Уже помітне розчарування в парламентських політичних силах, посилення критичного ставлення до провідних політичних сил. Ці тенденції, до речі, чітко фіксуються соціологами: падають рейтинги провідних політичних сил і провідних політичних фігур. Просто в одних це сталося дещо раніше (в Януковича, наприклад), а зараз на фоні зниження рейтингів Тимошенко та Ющенка дещо виріс рейтинг Януковича, однак усе одно ці рейтинги набагато нижчі, ніж були минулого року. Це вельми показовий момент і дуже неприємний сигнал для нинішньої правлячої політичної еліти. Якщо ці кризові тенденції триватимуть, у виборців, у громадян України посилюватиметься запит на оновлення, зміну політичної еліти.
— Чи здадуть конституційний іспит коаліціянти зокрема і ВР нинішнього скликання загалом?
— Так, гадаю, вони можуть домовитися. Причому, як часто в нас буває, можуть домовитися кон’юнктурно — проти когось. Це був би не найкращий варіант. Усе ж сьогодні необхідно домовлятися не стільки проти когось, скільки для чогось. Необхідно, нарешті, виробити правила існування, правила функціонування державної влади, які б усі виконували. Якщо політики виходитимуть з цих мотивів, тоді будуть шанси поступово стабілізувати політичну ситуацію в країні. А якщо домовлятимуться проти когось, тоді, боюся, це не розв’яже, а навпаки — лише посилить нинішній конфлікт.
— Чи не здається вам, що прогнозована непрогнозованість української політики вже стала правилом?
— Знаєте, не така вона й непрогнозована, нинішня політика. Дуже легко спрогнозувати, наприклад, на найближчі півтора року до президентських виборів продовження політичної нестабільності. Інша річ, що це не та прогнозованість, яку ми хочемо. Ми хотіли б бачити правову прозорість і правові дії владоможців.
— А після закінчення президентських виборів-2010 можна чекати тієї прогнозованості, про яку ви кажете?
— Теоретично, так, може настати. Однак мало одних лише президентських виборів, необхідно, знову-таки, вироблення чітких правил функціонування державної влади, які б усі виконували. Необхідність проведення конституційних змін дійсно існує, але таких, які були б легітимними, які б визнало суспільство і всі провідні політичні сили і, головне, — які б усі виконували. Ось якщо це станеться, ситуація поступово стабілізується.
