Політики себе люблять. Політики не можуть не любити себе. Це суперечило б їх внутрішній суті. Не може стати політиком людина, яка себе не любить. Принаймні — публічним політиком. Як же переконати виборців полюбити себе, якщо ти сам себе не любиш?
Однак, як мені уявляється, самолюбування повинно, все ж, мати деякі розумні межі. Все ж не можна дуже вже відверто займатися самолюбуванням на публіці. Непристойно якось… І вже тим більше не можна робити самолюбування головним елементом політичної реклами.
Проте спостереження за політичною рекламою на українському телебаченні та київських вулицях приводять до думки, що деякі з «батьків нації» люблять себе значно сильніше, ніж це було б пристойно. Я склав невеликий рейтинг нарцисичної реклами, який і пропоную вашій увазі.
Почесне третє місце посів кліп опозиційного блоку «Не Так!» з першим президентом Л.М. Кравчуком у головній ролі. Нагадаю, що у цьому ролику Кравчук дивиться телевізор, по якому показують виступ Ющенка, а потім піддає критиці «народну владу», в якої «не вийшло».
Взагалі-то, ролик з участю першого президента можна було б доручити зняти людям, які, принаймні, коли-небудь бачили телерекламу… Виглядає цей твір, відверто кажучи, дуже слабо. Уже, принаймні, можна було б знайти хроніку, де Кравчук проговорює свій власний текст, з належним натхненням і природними інтонаціями. А то несолідно якось...
Друге місце посіла «соціальна» реклама Віктора Ющенка «Думай по-українськи». Нагадаю, що зміст реклами — заклик до спадкоємців київських князів думати про Україну і по-українськи. «Соціальною» ж її охрестила Нацрада по телебаченню і радіомовленню, очевидно, на хвилинку забувши, що Ющенко, окрім усього, є почесним головою Народного союзу «Наша Україна«…
Критикани довго обурювалися, чому це у рекламі Президент звертається до «маленьких українців» на ти. Міг би, мовляв, і поважати виборців (особливо тих, хто за нього не голосував)… Але, по-моєму, це вони даремно. Можливо, в телевізійному тексті просто допущена помилка! І насправді заклик звернений не до всіх глядачів, а до одного. «Віктор Ющенко» — не підпис. Це адресат. Тобто звернення має звучати таким чином: «Думай по-українськи, Віктор Ющенко». А то ж дехто вважає, що главі держави набагато цікавіше думати про бджіл і про трипільську кераміку... З одного боку, дуже самокритично: Президент сам собі нагадує про свій обов’язок. З іншої — якось дивно, коли В.А. Ющенко спілкується сам із собою через національний телеканал… Нескромно якось… Або, може, ця реклама має своїм джерелом зовсім не Президента? Може, це хтось йому таке радить? Той же блок «Не Так!». Або, там, голова Нацради з ТБ і РМ — великий фахівець з українського мислення і висловлювань…
Перше ж місце, безумовно, посідає реклама Блоку Юлії Тимошенко. Саме та — біла, з червоним сердечком, красивою фразою і портретом самої ЮВ у всій красі.
Відразу скажу — це, можливо, одна з найпрофесійніших політичних реклам цього сезону. Розповіді про те, що нова символіка БЮТ — ніби «прозріння» якихось двох студентів — бютівці можуть залишити собі: ні за що не повірю. Тут відчувається рука майстра і смак на порядок кращий, ніж у деяких «кутюр’є» Юлії Володимирівни. Однак текст на цих плакатах не можна читати без сміху. Вже дуже хочеться його продовжити: «Справедливість є. Я буду Президентом!», «Мрії збуваються. Я буду Президентом!«…
Так, ми всі знаємо, якої високої думки про себе Юлія Володимирівна. І навіть готові погодитися з тим, що ця думка багато в чому обґрунтована. Але можна ж бути трохи скромнішою?
