«Українська правда» набрала перший мільйон відвідувачів. Ця, безперечно, подія для політичного Уанету мала місце минулого тижня. А ще на позаминулому тижні «УП» за кількістю відвідувань обігнала всі ресурси українського Інтернету — пошукові системи, розважальні чати, портали (в тому числі — інформаційно- розважальні), безкоштовні поштові служби... Причини такої неймовірної популярності лежать на поверхні й не є секретом ні для кого. У тому числі й для самих «правдинців»: «На жаль, левову частку цього шестизначного числа ми набрали не так завдяки власним талантам, як через об’єктивні обставини. Спочатку Укрнет приголомшило зникнення Георгія, але остаточно розбурхали український Інтернет записи Мороза. Ніколи раніше ЗМІ в Укрнеті не були настільки необхідними. Але ніколи раніше і в Україні нічого подібного не відбувалося! Страшно констатувати, але, лише дізнавшись про справу Гонгадзе, мільйони мешканців нашої країни вперше почули слово Інтернет (http://www.pravda.com. ua / ?0127-9-1).
Дійсно, реакція користувачів Інтернету на зміст «плівок Мороза», розміщених на деяких онлайнових ресурсах, стала головною подією останніх двох тижнів: груповий рейтинг інтернет- ЗМІ зріс майже вдвічі. Як іронічно зазначило в своїх статистичних дослідженнях видання ProUa, «прагнення особисто побачити й почути високі матюки перемогло всі інші прагнення отримати що-небудь від Інтернету... Бачачи таку бурхливу, хоч і образливу для журналістського цеху реакцію (скільки писали — не читали, а три голоси матом полаялися — тільки встигай запити обробляти) «Українська правда» виготувала спеціальний банер і розмістила його, як прапор, на самісінькому верху початкової сторінки сайту» (www. proua.com/ const-htm/ mhitech. php?id_art =409). До речі, подібний банер за назвою «Скандал із записами Мороза. Всі подробиці» виготував і Korrespondent.Net і вмістив його приблизно в тому ж самому місці — над найостаннішими новинами. Очевидно, це повинно наочно символізувати перевагу нескороминущих цінностей над цінностями однохвилинними. Проте, вже зараз можна з повною впевненістю передбачити неминучий відкат. У зв’язку з цим варто пригадати, що «Українська правда» вже переживала «спокусу популярністю»: після зникнення Георгія Гонгадзе за тиждень число відвідувань на сайті зросло вдвічі, (з 700 до 1500 хостів). Але потім, внаслідок неухильного падіння до 22 жовтня, рейтинг видання повернувся майже на колишній рівень. Це тривожний симптом, що свідчить про нерозвиненість і слабкість політичних мережевих видань в Уанеті. Кожен, хто заходив, наприклад, на сайт «УП», звичайно, звернув увагу на невелику кількість матеріалів, що з’являються тут (як правило, до 10 на день). Більшість із них є повідомленнями Інтерфаксу плюс матеріалами інших ЗМІ про українську політику. За словами самих «правдинців», такий метод дій пояснюється нечисленністю творчого колективу.
З «УП» неможливо не погодитися: якби не випадок з Гонгадзе, коло читачів проекту було б «страшенно вузьким». Головним чином тому, що повторні матеріали з Інтерфаксу навряд чи здатні викликати ажіотажний попит у широкого кола читачів. Навіть добре перероблені та викладені зрозумілою мовою з елементами «опозиційної риторики». Навряд чи цей підхід має велике майбутнє. Приклад російського Інтернету це підтверджує. Тут вже почався крах ресурсів, що працюють за таким же принципом, як і «Українська правда». Однією з найгучніших справ подібного роду став крах новинного порталу News.Port (www. news.port. ru). На відміну від українського ринку інформаційних інтернет-послуг російський ринок «забитий» надзвичайно щільно, і розраховувати на успіх новому виданню, що до того ж базується на використанні вторинної інформації, не доводиться. Більш того, деякі фахівці стверджують, що навіть новий якісний інформаційний ресурс розкрутити тут уже практично неможливо. Зокрема, про це нещодавно в інтерв’ю «Известиям» заявила Марина ЛИТВИНОВИЧ — директор інтернет- проектів Фонду ефективної політики (очолюваного доволі відомим Глібом Павловським), компанії — лідера за кількістю створених і розкручених інформаційних Інтернет-ресурсів: www.gazeta.ru, www. vesti.ru, www.lenta.ru, www. russ. ru, www.smi.ru, www. strana.ru. Вона ж зробила прогноз відносно видань, що спеціалізуються на подачі вторинної інформації: «Відвідувач поступово почне усвідомлювати, що… йому підсовують вторинний продукт, продукт переробки чужої інформації. Є, звичайно, випадки більш страшні, наприклад — Ньюс. Порт. ру. Коли цей ресурс тільки відкрили, я якраз написала в СМИ.Ru статтю про кризу вторинності та зробила припущення, як такі ресурси робляться, — сидять дві людини з передплатою на Інтерфакс, паралельно дивляться телевізор і підглянуті та прочитані новини ставлять на сайт, приліплюючи картинки (повіяло чимось дуже знайомим. — А.М. ). Жах у тім, що моє припущення виявилося вірним: саме такою виявилася технологія роботи над цим ресурсом. Тобто я вгадала. А скоро до подібних висновків почнуть самостійно доходити дуже багато хто зі споживачів новин. Все більше відвідувачів потребуватимуть ексклюзиву в свіжих оперативних новинах — і вони підуть шукати першоджерела». На відміну від російського ринку інформаційних ресурсів наш ринок ще проходить стадію становлення. Але процес йде в тому ж напрямку, що і в Рунеті. Тому в найближчому майбутньому гасло «Хто здає продукт вторинний, той харчується відмінно» має непогані шанси втратити свою актуальність і в нас. Уповільнити цей процес можуть, хіба що, політичні скандали. Наприклад, за останню добу, після появи в Інтернеті стенограми опитування людини, що нібито виготовила «касету Мороза», рейтинги українських мережевих полiтресурсів знову пішли вгору.
