— Чи можна боротися з тим, що сьогодні на вулиці падає сніг? Референдум — це явище, що виникло з глибини народу. Як можна говорити про те, що референдум влаштовано «Демократичним союзом»? Насправді, майже 4 мільйона людей не можуть бути одночасно зомбовані. Невдоволення діяльністю Верховної Ради досягло сьогодні критичної точки, й я вважаю проведення сьогодні референдуму абсолютно виправданим кроком. Інша справа, які будуть наслідки цього референдуму, як ми розпорядимося його результатами. Щоб знайти протиотруту деяким можливо руйнівним пунктам цього референдуму, Верховна Рада повинна сформувати більшість і вступити в діалог із Президентом та народом. Було б краще, якби ми разом скорегували майбутній парламент, виходячи з традицій парламентаризму в Україні та європейського парламентаризму.
В нас же сьогодні намагаються охаювати референдум, критикувати його, не помічаючи конструктивності цього процесу, як розумного діалогу народу з владою. Європа була свого часу переповнена референдумами, коли шукала шляхи свого розвитку. Це нормальна, цивілізована, демократична форма діалогу з народом. А ми сьогодні говоримо, що цей референдум є ніби незаконним. Це воля народу й народ сьогодні хоче цього референдуму. Президент не має шансів відмовити народу в проведенні цього референдуму, припинити його й навіть змінити питання. Тому критикам референдуму треба критикувати народ. Звертатися до народу й говорити: «Вас обдурили або ви не праві». Але цього ніхто не робить. Критикується саме гарант Конституції, який виконує свої зобов'язання перед народом.
— Критики референдуму в основному критикують не «незаконність його проведення», а аналізують його наслідки, з їхньої точки зору, руйнівні для української демократії. Зокрема, багато хто висловлює побоювання з приводу повторення в Україні «білоруського сценарію».
— Ми нація, яка постійно вигадує собі страшилки. Скільки було за останній час вигадано різних жахливих сценаріїв розвитку нашої країни, включаючи вибори президента. Жоден із них не відбувся. Я думаю, що українській нації, на відміну від багатьох інших, понад усе притаманне саме прагнення до демократії, до європейського стилю вирішення проблем. Тим більше ми відбулися як європейська країна, в якій є досить серйозний законодавчий орган — парламент. І я не вірю в те, що хто-небудь у країні, особливо Президент, який перебуває на цьому посту останній термін, хотів зміни цієї ситуації в напрямку білоруського варіанту. Я не вірю в те, що він сьогодні хоче покінчити з парламентаризмом. Вважаю, що думка в нього сьогодні одна: знайти більш ефективний спосіб, більш ефективний інструмент політичної реформи парламенту, зміни його конструкції. Для того, щоб завтра цей парламент був готовий і міг виконати свою місію щодо будівництва України європейського зразка. Й є два шляхи: або парламент це зробить сам, ухваливши відповідні закони, або це буде зроблено за межами парламенту, тобто самим народом. І я не бачу тут нічого поганого. Народ обдурити, загалом-то, неможливо. Адже для того, щоб референдум був результативний, потрібно, щоб із одних питань «за» висловилося не менше половини, з інших — дві третини населення України. Я не вірю, що народ помилиться й прийде голосувати проти демократії.
— Якщо на референдумі народ висловиться за недовіру парламенту, якою, на вашу думку, може бути його подальша доля?
— Якщо в парламенті буде створено більшість, і вона працюватиме, то можна сказати, що в цьому випадку недовіру було висловлено парламенту в іншому політичному вигляді. Новий парламент більшості буде органом абсолютно іншого характеру. Й тоді це питання, напевно, можна буде зняти з порядку денного. Я абсолютно в цьому переконаний. Якщо більшість не буде створено, то парламент перебуватиме не тільки в найглибшій політичній, але й етичній кризі. Адже сьогодні на трибуну ВР виходять у деяких випадках просто клоуни й говорять речі, що їх можна почути на гірших базарах Одеси. В такого парламенту майбутнього немає.
— Чи можна сказати, що більшість, яку сьогодні вже сформовано, це саме та більшість, про необхідність якої всі говорять?
— Ні, це лише перша «проба пера». Якщо ми зуміємо змінити владу в парламенті, тільки тоді ми зможемо говорити про реальну більшість і діалог із лівою частиною ВР. Точніше, з тією частиною, яка сьогодні не входить до більшості, але не бере участі у вакханалії лівих.
