Зокрема, заступник голови Держкомітету Віктор Павлюк сказав,
що Держкомітет абсолютно не проти Суспільного телерадіо як такого. Однак
цей конкретний проект, на думку Держкомітету, є поспішним, оскільки розходиться
з чинним законодавством. І, по суті, ліквідує систему державного телебачення,
а також держзамовлення на висвітлення держтелебаченням важливих державних
заходів. Це держзамовлення має формуватися Держкомітетом інформполітики,
як і взагалі реалізація всієї державної інформаційної політики країни.
Незрозуміло, за якими принципами буде формуватися Наглядова рада цього
Суспільного ТБ. Не згодне керівництво Госкомінформу й із тим, що в законі
проголошується усунення реклами із цього каналу. Держкомінформ вважає,
що в такому варіанті зацікавлені передусім комерційні телекомпанії, оскільки
тоді весь рекламний ринок країни (частка НТКУ в ньому становила, щоправда,
всього 4—5%) перейде до них. А все фінансування Суспільного ТБ передбачається
спочатку, під час становлення цієї структури, проводити за рахунок держбюджету,
а потім — у вигляді абонентської плати. Чи будуть згодні, та й чи зможуть
аж ніяк не багаті жителі України платити додатково по 6—7 гривень за Суспільне
ТБ, якщо вже сьогодні багато сімей не спроможні сплатити 4 гривні за кабельне
телебачення, поставив риторичне запитання Віктор Павлюк. «У світовій практиці
немає таких випадків, коли б Суспільне ТБ вводилося не за бажанням глядачів,
а декретами й законами», — закінчив він свою промову.
Крім того, на кілька днів раніше в ЗМІ була поширена заява
Держкомінформполітики, в якій наводилися й інші причини такого раптового
прийняття цього закону. Зокрема, президент Національної телекомпанії Вадим
Долганов звинувачувався в намірі «вийти у вільне плавання». На самій прес-конференції
мова про Долганова в такому контексті, щоправда, вже не йшла, оскільки
сам він у пресі відхрестився від цього закону як від непродуманого. «Сподіваюся,
що Президент не підпише його в такому вигляді» — заявив В. Долганов.
Ситуацію із законом прокоментував для «Дня» заступник голови
парламентського Комітету з питань свободи слова та ЗМІ Ігор ГАВРИЛОВ:
— По-перше, в законі просто прописані подальші кроки для
формування в Україні Суспільного телебачення, які ми обговорювали ще наприкінці
минулого року та ухвалили відповідні постанови. По-друге, ніякі письмові
заперечення з приводу Закону з боку Держкомінформполітики до нас у комітет
досі не надходили, хоча тепер його керівництво стверджує протилежне. По-третє,
думка Президента, як має формуватися Наглядова рада, викладена в одному
з послань Президента. І в Держкомінформі це треба було б знати. А в самого
Президента, наскільки мені відомо, зараз зауважень щодо цього закону немає.
P.S. Як дуже часто буває в нашій країні, навколо
прогресивної, взагалі-то, ідеї Суспільного ТБ знову стикаються інтереси
відомств, кожне з яких має намір «перетягти» ковдру на себе. Деякі вже
висловлені в пресі зауваження щодо ухваленого ВР закону виглядають конструктивними,
інші — м’яко кажучи, дивними, з точки зору діючої в усьому світі практики.
Скажімо, існування держзамовлення на висвітлення важливих держзаходів аж
ніяк не має бути прив’язане саме до держТБ. Держзамовлення може розміщуватися
на договірних засадах на будь-якому з каналів. Навряд чи є офіційними розрахунки,
за якими за суспільне ТБ абонентна плата має становити 6—7 гривень, і т.ін.
Очевидно, що реально Суспільне ТБ може бути створене в країні тільки тоді,
коли всі причетні сторони зможуть нарешті дійти консенсусу. Або знову,
вже вкотре, це може статися лише під натиском Президента? Взагалі, це буде
особливим прецедентом, коли в існуванні Суспільного ТБ зацікавленим у першу
чергу виявиться глава виконавчої влади. Проте Україна часто йде своїм шляхом...
