Скрутне матеріальне становище української науки і тотальне старіння наукових кадрів — дві, мабуть, найсерйозніші проблеми Національної академії наук України, з яких перша зумовила другу. І у мене під час щорічних загальних зборів НАНУ створилося враження, що далі причинно-наслідковий зв’язок буде зворотним: солідний вік основної маси академіків та член-кореспондентів позначиться на підходах до вирішення фінансової та інших проблем, що стоять перед Академією у нинішніх умовах. Бо підходи до організації науки, вироблені в умовах стабільного державного фінансування, зовсім не працюють у кризових умовах недореформованої економіки. Почуте з трибуни під час читання доповіді і у виступах дає серйозні підстави для таких припущень.
Про досягнення. Є успіхи у фундаментальних дослідженнях в галузі математики, інформатики, фізики, астрономії, матеріалознавства... Здійснено ряд прогнозів владної структуризації та розвитку багатопартійної системи. Академія значно посилила увагу до проблем «розбудови держави». Зокрема, взяла участь в обговоренні проекту послання Президента до парламенту. До речі, було підкреслено, що у цьому посланні структурна перебудова промисловості на базі досягнень науково-технічного прогресу названа умовою подолання кризи... Низку науково-технічних розробок впроваджено в практику. Наприклад, на заводах ім.Ілліча та «Азовсталі» — технології поліпшення виплавки сталі. Активно співробітничає Академія так само із Сумським НВО ім. Фрунзе та Новокраматорським машинобудівним заводом... Проблеми енергетики, АПК, економіки загалом — пріоритетні, і відділенням НАНУ необхідно постійно тримати їх у полі зору.
Про проблеми. Триває тотальне старіння наукових кадрів (середній вік — 50 років). Для боротьби з цим явищем у наукових установах відновлено роботу рад молодих вчених і фахівців, комісій по роботi з молоддю... Наукові школи, а разом з ними й наукові напрямки, гинуть. Зокрема, зникає школа електрохімії... Хоч бюджетне фінансування за минулий рік виконане тільки на 72,8%, на цей рік закладено ще на 1 млн. гривень менше — 165,8 млн. 27 січня Президент дав доручення збільшити фінансування науки у півтора рази. Управлінські структури зігнорували... Середня зарплата по академії — 186 гривень, а, наприклад, у працівників податкових служб — 283. «Ми зверталися до уряду з проханням про збільшення фінансування з бюджету. Однак уряд і НАНУ перебувають у різних системах координат»....
Особливу увагу приділили псевдонауці — «злоякісному паразитові, який присмоктався до тіла нашої славної науки». (Зал навіть не посміхнувся. — Авт. ) «Давати бій мракобіссю — наш моральний обов’язок».
Та прозвучала і мажорна нота: «Академія і надалі робитиме все для економічного і духовного відродження України». «Дай Боже, щоб ці зерна надії заколоситися на ниві Національної академії наук»...
Усе відбувалося так само, як і десять-двадцять років тому, коли на початку таких зборів АН УРСР згадувалися останні з’їзди і пленуми КПРС і прийняті ними документи. І нині багато доповідачів також цитували або посилалися... тільки не на партійні документи, а на послання Президента або його укази. Час змінився, більшість із промовців — ні.
Дивно, але таке враження, що багатьом ораторам не спадало на думку, що апелювання до Президента з приводу виділення коштів НАНУ носить ритуальний характер. Тому що, напевно, передусiм треба поставити питання: а чи є сьогодні кошти у держави на утримання Національної академії наук у її нинішньому вигляді? Академік Іван Чебаненко у своїй статті у «Дні» (№ 13 за 27.01.2000) навів вражаючі цифри: за останні роки чисельність працюючих у НАНУ досягала 75 тис. чоловік, чисельність наукових установ — 170, науково-виробничих — близько 100 (із них 14 — дослідні заводи), 30 різноманітних конструкторсько-технологічних організацій, близько 20 спеціальних дослідних та експериментальних підприємств...
Щодо проблем фінансування та реорганізації науки в Україні «День» звернувся за коментарями до ряду учасників загальних зборів НАНУ.
Юрій ЄХАНУРОВ, перший віце-прем’єр-міністр України: — Як ви ставитеся до звинувачень, що уряд приділяє не достатньо уваги проблемам фінансування науки? — Є бюджет року і відповідно до цього бюджету ми позиції закриваємо. Ми, певна річ, розуміємо, що того, що передбачено бюджетом, недостатньо для фінансування інститутів. Я дам доручення Фондові держмайна провести разом із Національною академією наук інвентаризацію незавершеного будівництва наукових об’єктів. І, думаю, що ці кошти могли б бути додатковим джерелом для Академії.
Нам дуже важливо сьогодні утриматися на рівні бюджетного фінансування, попри те, що у другому кварталі ми недоотримуємо серйозних зовнішніх надходжень. З іншого боку, ми чітко розуміємо, що інвестування у науку — це вигідна річ. І сьогодні доручення Президента про пріоритет інноваційних напрямків дуже важливе. Якщо капітальних вкладень не передбачено, значить треба знаходити кошти тими методами, якими це робить весь світ. Якщо у тебе хороша ідея — значить ти повинен зуміти продати її, подати таким чином, щоб у тебе вкладали гроші.
— Наша Академія наук досить велике організаційне утворення — в ній працює близько 70 тисяч чоловік. Україна у своєму нинішньому економічному становищі спроможна здійснювати фінансування такої структури?
— Розумієте, Україна «накриває» бюджетом не всі напрямки, які треба було б «накривати» країні з п’ятдесятимільйонним населенням. Тому госпрозрахункова діяльність підрозділів Академії наук, спрямована на самозабезпечення, дуже важлива. З іншого боку, концентрація фінансування має відбуватися на тих наукових напрямках, з яких Україна має серйозні пріоритетні позиції у світі. Ось тут має бути прорив, тут треба концентрувати ресурси. Що стосується чисельності, то я про неї говорю з великою обережністю, бо я не прихильник бездумного скорочення. Однак мене, чесно кажучи, засмутили цифри, які мені зараз назвали: середній вік академіків — 70 років, член-кореспондентів — трохи менший. Думаю, що на найближчому засіданні уряду ми на це звернемо особливу увагу.
Валерій КУХАР, академік НАН України: — Становище науки у нашій країні, як ви знаєте, погіршується. Ясно, що лише за рахунок фінансової підтримки з боку держави (яка, на жаль, весь час зменшується) наука не вийде з кризи, яку ми переживаємо. Треба шукати. Але передусім, необхідно змінити підхід до фінансування. Сьогодні ми, академія, дійсно перетворюємося на якийсь соцзабез. Адже нам дають гроші тільки на зарплату. А як працювати в лабораторіях? Якщо Академія наук є пріоритетною для нашої держави, як і загалом наука, значить треба давати відповідні гроші для підтримки матеріально-технічної бази. За обладнанням інститутів та лабораторій ми відстали від розвинених країн років на 25. Наші вчені їдуть за кордон не тільки для того, щоб краще жити. Передусім їх цікавить можливість плідно працювати. Ми ж не отримуємо коштів на наукові журнали, на інформаційне забезпечення... За Інтернет треба платити, а платити нічим, як іноді і за телефон.
Віталій КОРДЮМ, член-кореспондент НАН і Академії медичних наук України: — У нашому суспільстві на науку немає попиту. Її вихід з кризи принципово можливий тільки з виходом із кризи суспільства. Взагалі, не можу зрозуміти, чому ми досі не пішли шляхом, який не потребує фінансових вливань. Тобто, не дали можливість інститутам перетворитися на науково-виробничі фірми. Це значить, надати їм право комерційної діяльності без задушення податками. Реально науку можна укріпити без фінансових вливань — а їх не буде! — тільки відповідними законодавчими актами. Якщо будуть прийняті пакети законів, які забезпечують можливість науці виробляти і продавати свою інтелектуальну власність.
— У пресі періодично висловлюється думка, що Академія наук як організаційна структура вже не відповідає вимогам часу і не здатна вивести науку з кризи. Яка ваша думка з цього приводу?
— Це неправильно, коли наше нинішнє становище порівнюють із Заходом. Говорити: давайте зробимо так, як у них там сьогодні — принципово невiрно. Не можна вирвати науку з наших умов і зробити все так, як там, на нашій базі. Академія наук сьогодні — це єдина структура, яка ще хоч якось тримає науку. Якщо її не буде, наука просто зникне протягом одного року. Бо не буде тієї структури, яка намагається хоч якось її утримати. Це так само як армія — розформуйте її на окремі роти та взводи, і вона не зможе воювати. Потрібен все-таки якийсь штаб, роль якого виконує Академія.
