Які тільки бюджети не приймала Верховна Рада за всю історію незалежної України: і «липневий», і «реформаторський», і «найсоціальніший»... Не приймала, мабуть, лише здійснюванi, збалансовані бюджети, що вписуються у контекст комплексного реформування економіки. Такі бюджети, щоб Податкова адміністрація не займалася «плануванням» збору податків; щоб Мінфін за підсумками провалу фіскальної і приватизаційної політики не виходив на внутрішній і зовнішній фінансові ринки з рукою, повною додатково емітованих облігацій... Проект бюджету на наступний рік від усіх попередніх відрізняється поки що лише таємничістю підготовки і, на сьогодні, безпрецедентною обмеженістю доступу до тексту.
Про те, що чекає і на що можуть розраховувати платники податків наступного року, позавчора не знав і голова парламентського комітету з питань бюджету Петро Порошенко. Відтоді, як уряд узявся за вивчення і корекцію прийнятого у другому читанні бюджету, текст документа бачили тільки деякі міністри. Інших учасників процесу, як стало відомо «Дню», просто оповістили, що бюджет підготують професійно і збалансовано. У четвер бюджет на порядок денний Верховної Ради не виносили. У парламенті, до речі, далеко не всі впевнені, чи розглядатимуть бюджет 19 грудня і, якщо так, то у якому читанні (повторному другому чи третьому). Зазначимо, що у разі незатвердження документа до 1 січня 2003 р. Кабінет Міністрів деякий час управлятиме фінансовими потоками країни в ручному режимі.
У даній ситуації прогнозувати результат і наслідки бюджетного процесу не беруться навіть найсміливіші аналітики. «Бюджет, який пропонуватиме уряд, буде бюджетом розвитку і матиме збільшення проти бюджету 2002 року приблизно на 10%», — упевнений Віктор Янукович. І свою впевненість, за повідомленням агенцiї Інтерфакс-Україна, називає «запорукою реальності бюджету і стимулом для прийняття законопроектів, які би збільшували прибуткову частину держбюджету».
Що означають ці 10%, якщо конвертувати слова прем’єра в бюджетні гривні? Йдеться про зміни до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (плюс 2,1 млрд. грн. або — у варіанті уряду — 1,367 млрд.); зміни до Закону «Про ПДВ» (загалом — плюс 1,2 млрд. грн.); імплементацію Митного кодексу з липня 2003 р. (плюс 200 млн. грн.). Власне, аналіз ефекту від змін до вказаних законів, безумовно, цікавий економістам, але навряд чи він буде примітний для читачів. Зазначимо тільки, що законів, покликаних поповнювати дохідну частину державного і регіональних бюджетів наступного року насправді більше, ніж анонсують. Наприклад, мало кому відомо, що з 1 січня 2003 р. може набути чинності «реструктуризація заборгованості з комунальних платежів». У двох словах — українських громадян під загрозою пені і судового рішення зобов’яжуть підписувати договори про щомісячне погашення боргів за газ, воду, тепло тощо.
А от методологію обчислення доходів бюджету, з якою, зі слів П. Порошенка, уряд багато в чому погоджується, варто розглянути детальнiше. Фахівці профільного парламентського комітету обчислили доходи, на які може розраховувати держава в 2003 му, вражаючим простотою способом. Як відправну точку взяли 39,6 млрд. грн., які, як стверджують у Держказначействі, вдалося зібрати за 11 місяців поточного року. Прикинувши надходження за грудень на рівні середньомісячних і додавши їх до «відправної точки», отримали 43,2 млрд. грн. До яких, у свою чергу, додали залік НАК «Нафтогазу» (0,4 млрд. грн.), збільшивши прогнозну базу до 43,6 млрд.
Далі: плюс 500 млн. грн. неподаткових надходжень (у тому числі й від НБУ); плюс 730 млн. касації пільг на прибуток підприємствам, що будують житло для військовослужбовців; плюс 746 млн. цільової надбавки до чинного тарифу на електроенергію і плюс 1,3 млрд. грн. 50-відсоткового податку на прибуток підприємств, які у 2002-му залишалися в столичному бюджеті, — ця арифметика вивела депутатів на 46,876 млрд. грн. Далі — «на підставі консервативної оцінки» — вказали, що залежно від зростання ВВП частина бюджетних надходжень становить 60% і, передбачивши зростання ВВП наступного року на рівні 4%, отримали ефективний коефіцієнт 1,024 (тобто: 1+0,04*0,6). Застосувавши цей коефіцієнт до арифметично збільшеної бази, отримали 48 млрд. грн. бюджетних доходів. З обліком інфляції (60% — частина бюджетних надходжень, що залежать від неї й інфляційний прогноз на рівні 4%) помножили 48 млрд. ще на один ефективний коефіцієнт 1,024, отримавши, таким чином, 49,152 млрд. грн.
Чи врахували при визначенні зростання ВВП темпи інфляції — невідомо. Принаймні, схожість коефіцієнтів насторожує. Головне те, що фінансові фахівці бюджетного комітету будували свої підрахунки на основі старої бази оподаткування, без урахування залежності зростання ВВП від вищезазначених змін до податкового законодавства. Наведена калькуляція зайвий раз підтверджує: на істотне потепління податкового клімату підприємцям особливо сподіватися не варто. Реалістичнiше розраховувати на зворотне.
Держава, що всіляко прагне вирішувати проблеми бідності, безробіття тощо, таким чином, вже вкотре не дозволяє забезпечити нормальні умови для комерційної діяльності. Трансферти і субвенції, державні програми призначення з вельми спірними наслідками і програми зовнішніх позик знову стають індикаторами формування доходної частини державного бюджету...
Позитивний для економіки ефект від зниження податків насправді значно слабший, ніж від збільшення державних витрат. Однак, якою буде їхня структура, скорботно пам’ятаючи про витратні статті бюджетів минулого, можна тільки уявити. Петро Порошенко, до речі, переконував, що його комітет жодним чином не був проти збільшення фінансування агропромислового і збиткового вугільного комплексу. Переконував, напевно, не випадково. Раніше представники шахтарського краю, як відомо, всерйоз торгувалися з Кабінетом Кінаха (плюс 300 млн. грн. у ході першого читання бюджету; ще мільярд — у ході другого). Як пріоритети будуть розставлені тепер? І чи варто взагалi говорити про пріоритетність в умовах нинішнього податкового законодавства?
Адже зрозуміло, що без податкової реформи бюджетний процес зводиться до лобістських ігор.
