Тайм-аут в роботі парламенту, який «помаранчеві» фракції взяли для продовження коаліційних переговорів, — час напруженого очікування для Партії регіонів. На першому ж засіданні нової Верховної Ради вони вже мали змогу відчути, що означає бути силою без сили, коли не змогли завадити «Нашій Україні», БЮТ та СПУ провести зручне для останніх рішення. А тому зараз демонструють неабияку поступливість у питанні можливого об’єднання з «НУ». Зокрема, це видно і з інтерв’ю одного зі «спікерів» партії Тараса Чорновола «Дню». Де закінчується межа пошуку компромісу для переможців парламентських перегонів? І що дає підстави «регіоналам» сподіватися на повернення до влади?
ШАНСИ «ПОМАРАНЧЕВОЇ» КОАЛІЦІЇ — МІЗЕРНІ
— Очевидно, все ж таки буде «помаранчева» коаліція. Що це означатиме для Партії регіонів, крім необхідності займати опозиційну нішу?
— Я, взагалі-то, маю дуже великі сумніви, чи виникне таке явище, як «помаранчева» коаліція. Тому що в неї мізерні шанси пережити затвердження голови уряду — прем’єр-міністра. Уже на цей момент стільки скандалів, смішних відмовок, просто ганьби з утворенням цієї коаліції, що здається, ніби для «троїстого союзу» головне лише зберегти обличчя. Тобто формально утворити коаліцію, а потім під будь-яким приводом її розвалити. Бо зараз Юлія Тимошенко не хоче, щоб за нею закріпився імідж обманутої невдахи, й тому вона ставить дуже жорсткі умови ще на момент формування коаліції, задовго до розгляду кадрових питань. Це, зокрема, стосується пункту чіткого зафіксування її претензій на прем’єрське крісло. Усі заяви про те, що вона може від нього відмовитись, піти на якісь поступки, виглядають смішно. Адже такі «поступки» пропрезидентська «Наша Україна» одразу б використала. Це дало б їй можливість уже на стадії формування коаліції одразу ж розподілити всі посади в парламенті між трьома політичними силами. А після розпаду коаліції на стадії формування Кабміну нахабно диктувати наступним її учасникам свої вимоги. Але Юлія Володимирівна не відступиться від принципів. Для неї дуже важливо вже з першого моменту зафіксувати свої права. Бо тоді, якщо фракція Ющенка не дасть їй достатню кількість голосів як прем’єру, Віктор Андрійович виглядатиме обманщиком. Тому шанси на створення коаліції мізерні. Дійсно, якщо вона не була створена за стільки часу, то що можна зробити за тиждень — до 7 червня? Говорять, що нині «доопрацьовують коаліційний документ». Але навіть один хороший юрист напише його вам за один день. І всі узгодження робляться за кілька годин.
— Тобто, за вашими словами, Народному союзу «Наша Україна» не потрібна «помаранчева» коаліція? І тому вони тягнуть час?
— «Нашій Україні» політично більш вигідна «помаранчева» ніж широка коаліція. Але заважає їм один підхід. Він зводиться до наступного: «помаранчева» коаліція з БЮТ та СПУ має бути без права Юлії Володимирівни висувати кандидатуру на посаду голови уряду та мати контрольний пакет в урядових структурах. Тобто уникнути участі Ю. Тимошенко в розподілі ключових посад. Зрозуміло, що це — тупиковий варіант. Саме тому «Наша Україна» навряд чи утворить коаліцію за участю Юлії Тимошенко. А якщо й утворить, то вона матиме дуже малі шанси пережити утвердження кандидатури прем’єра. Інший проблемний момент тоді вже виникне щодо коаліції з Партією регіонів. Бо я переконаний, що коаліція все ж таки буде у варіанті «Регіони» — «Наша Україна», до яких ще може долучитися СПУ. Однак і для нас також є загроза. Бо тяганина з утворенням «помаранчевої» коаліції триватиме довше ніж до 7 червня. Вважаю, що 17-го оголосять ще одну перерву. А під 25 червня (день, коли має бути сформована за законом парламентська коаліція. — Ред. ) Президент скаже: нічого в нас не виходить із «помаранчевими», не хочу розпускати Верховну Раду, тому давайте ще порадьтеся. І запропонує «Нашій Україні» відмінити рішення Політради вести переговори тільки в режимі трьох «помаранчевих» сил. НСНУ, звинувативши БЮТ у всіх можливих гріхах, це зробить. І через те, що Верховна Рада в так званому підвішеному стані, тобто на гачку в Президента, який може її розпустити, «Наша Україна» почне вже говорити з позиції сили. Тут усе буде залежати від того, як ми поведемо себе в цій ситуації. Як на мене, то Партії регіонів треба йти на створення широкої коаліції. Але розмовляти з «Нашою Україною» тою мовою, яку вона розуміє. Як у вірші Василя Симоненка: «Свободи не любив, як Ватикан «Корану», тому можеш бути або рабом, або тираном». «Наша Україна» нормальних переговорів просто не розуміє. Вона вміє або диктувати свої умови, або слухати чийсь диктат. От коли вони провалять «помаранчеві» переговори й почнуть нам говорити з позиції сили, то Партії регіонів треба було б сказати: «Хлопці, вибачте, але тепер послухайте й наші умови». Або бути максимально жорсткими, або все ж таки піти на нові вибори.
— І ви гадаєте, що всі ті, хто вклав мільйони у передвиборну кампанію вашої партії, погодяться піти на нові вибори?
— Консенсус між «Нашою Україною» та Партією регіонів буде знайдено.
Для Юлії Тимошенко важлива не просто формальна посада прем’єр-міністра. Вона мріє зосередити у своїх руках усю повноту влади. Зробити так, аби В. Ющенко не мав можливості усунути її, скажімо, восени, коли з її легкої руки настане нова криза. Тому що нині серед «помаранчевої» групи всі протистояння, які офіційно не висвітлюються, зводяться до того, що Ю. Тимошенко вимагає повного комплекту посад, якими лідер БЮТ змогла б загнати в глухий кут цілий ряд депутатів, змусити цим її підтримувати. Тих же самих соціалістів, членів НСНУ й навіть депутатів Партії регіонів. Ви ж чудово розумієте, що посадити своїх людей в уряді на економічних посадах та в силовому блоці — це фактично означає взяти повний контроль над країною. І В. Ющенко це нині розуміє. Такий розвиток подій був би для нього похоронами як для Президента. По суті, імпічментом. Тому буде об’єднання «Нашої України» та Партії регіонів, щоб дійсно уникнути політичної кризи, яка зумовить розпуск парламенту.
ПИТАННЯ МОВИ І НАТО — НЕ КОНФРОНТАЦІЙНІ
— Яким же чином Партія регіонів у разі утворення коаліції зможе знайти спільну мову з НСНУ? Адже, скажімо, НСНУ — за НАТО, Партія регіонів — за російську мову як другу державну й так далі.
— А хто вам сказав, що НСНУ проти російської мови? Пригадую законопроект депутатів минулого скликання «Про статус російської мови» Петра Порошенка, одного з лідерів «Нашої України». Так порівняно з тим, що там написано, члени Партії регіонів ще дуже лояльні щодо своїх вимог. Бо той закон Петра Олексійовича відверто антиукраїнський. Особисто я, наприклад, за нього ніколи б не проголосував. Щоб зробити російську мову другою державною, треба проводити референдум, вносити зміни до Конституції. А це, на жаль, зробити неможливо, адже ми не маємо навіть 300 голосів за це у Верховній Раді. Тож не буде російська другою державною — на цьому можна вже поставити крапку.
Тепер щодо НАТО. 19 березня 2006 року перший номер НСНУ Юрій Єхануров у прямому ефірі ТРК «Україна» на питання глядача відповідає: «Про яке НАТО ви взагалі говорите? Що ви нам його кидаєте? Три чверті українців проти НАТО — ми не підемо проти свого народу». Без референдуму про НАТО годі й говорити. А він може відбутися не раніше ніж через два — три роки. Ось тоді вже будемо агітувати, розповідати, що таке НАТО. До речі, Партія регіонів заявила, що вона за дуже серйозну й глибоку співпрацю з цією організацією. Саме Віктор Янукович, коли був прем’єр-міністром, підписав основні документи співпраці України із НАТО, так само як і з ЄЕП. Доктрина «Європейський союз — Україна» була розроблена й готувалася також Кабінетом Міністрів В. Януковича. І тому Партія регіонів абсолютно адекватно ставиться до того ж НАТО. Ось Росія, наприклад, із НАТО співпрацює по повній програмі, але вступати в Північноатлантичний альянс не збирається. Тож для початку Україні потрібно було б хоч мати вигоду з тих організацій, членом яких вона вже є. Бо, скажімо, крім декларацій, з ЄЕП ми нічого не маємо. Наша ж політична сила пропонує зробити так, як робить Росія — без прямого вступу до НАТО дуже серйозно поглибити співпрацю. А якщо уряду, Президенту вдасться переконати хоча б 50% українців плюс один голос, щоб вони підтримали вступ до НАТО, то ми здамося й теж за це проголосуємо у Верховній Раді.
У мене таке враження, що В. Ющенко й сам прекрасно розуміє, що ні про яке НАТО мова нині не йде. Але йому треба звітувати про свою політичну програму. Мовляв, не можемо вступити, бо парламент поганий. А Віктор Андрійович сам жодних кроків не робить. Спочатку йому потрібно було б поглибити взаємовідносини із НАТО на вигідній для України основі. А ми за останні півтора року втратили навіть ті напрацювання у військово-технічному співробітництві з Північноатлантичним альянсом, які мали раніше.
— Гаразд, у питаннях НАТО та російської мови, за вашими словами, протистоянь із «Нашою Україною» у Партії регіонів не виникне. А на які компроміси ви все ж таки принципово не підете із НСНУ заради коаліції?
— Вони стосуються реального економічного стану. Перше, на що не піде Партія регіонів, це, якщо де-факто, той же самий «Нафтогаз» та «Енергоатом» будуть й надалі залишатися не під контролем Кабінету Міністрів, а у власності «любих друзів». Бо до сьогоднішнього дня ми через це не раз висловлювали претензії до Юрія Єханурова та голосували за його відставку на початку січня. Я тоді тиснув на кнопку й розумів, що в цьому теж є певний момент несправедливості. Бо, по суті, не особисто Юрій Іванович довів до розвалу нафтогазову сферу. Але Ю. Єхануров замість того, щоб грюкнути тоді кулаком по столу В. Ющенка та сказати: «Або я знімаю Івченка та передаю його прокуратурі, або йду у відставку», — почав виправдовувати ті речі, які сам, як мудра людина, вважає злочинними. І це було поза його контролем. Ви взагалі уявляєте собі, що це за приниження, коли прем’єр- міністру навіть не удостоїлись показати оті всі чотири чи навіть шість — й досі не зрозуміло — угод, які були підписані 4 січня цього року? І це було зроблено установою, яка й досі на папері є залежною від уряду, головою якого є Ю. Єхануров. А йому навіть не показали. Тому принциповим для Партії регіонів є повернення цього базового сектора економіки у відання Кабінету Міністрів, в якому ми будемо працювати в разі створення коаліції з НСНУ. Ми не кажемо, що наші люди мають сидіти на цій газовій «трубі». Але цим усе ж таки має займатися уряд.
По-друге, ми будемо наполягати на знятті абсолютно конфронтаційних кадрів, які нічого доброго поки що не роблять. Я маю на увазі сферу міжнародних відносин. Бо такі люди, як, скажімо, Борис Тарасюк, не можуть працювати в Міністерстві закордонних справ, а тим більше його очолювати. Бо якщо така людина й надалі там буде головувати, то ціна на газ для України скоро буде не $230, а всі $1230. Таке враження, що їм навмисно дали завдання погіршувати наші відносини з Росією, й вони його успішно виконують.
— Хто міг дати таке завдання?
— Ми добре знаємо, хто сьогодні фактично своїми грантами підтримує держаний бюджет Грузії. Бо коли там МЗС оголосило, що виводить із своєї території російську військову базу, то автоматично робиться Б. Тарасюком така ж акція в Україні. Питання: хто його уповноважив забути про те, що в нас є перехідні положення Конституції, в яких чітко прописане право перебування Російського флоту на території Криму до 2017 року? І хто дозволив йому робити абсолютно невиважені, з погляду міжнародного права, заяви про те, що він теж буде виводити з території України Чорноморський флот? Звісно, що ми також не в захваті від присутності цього флоту на території України. Але, вибачте, не можна просто так робити заяви, що Україна збирається порушувати норми Міжнародного права. А куди їздить Б. Тарасюк спитати, які міжнародні дії та акції йому проводити — ми знаємо.
— І куди ж?
— На превеликий жаль, у Сполучені Штати Америки. І спілкується там навіть не з офіційним керівництвом держави, а з групкою, яка колись, очевидно, на грантах піднесла його партію. Завдяки чому він і зміг себе гідно піднести В. Ющенку та вибити для себе посаду, на якій він абсолютно неадекватний. Саме тому в разі створення коаліції з партією Президента ми будемо наполягати на вирішенні багатьох кадрових питань.
ЩО ЛОБІЮВАТИМЕ ДОНЕЦЬКИЙ БІЗНЕС?
— А які інтереси лобіюватимуть бізнесмени Партії регіонів у «помаранчево-блакитній» коаліції?
— Вони лобіюватимуть стабільність економіки. Щоб уряд, нарешті, припинив свавілля, домовився щодо тих же цін на газ. У складі Партії регіонів дуже багато промисловців. Але назвати бізнесменами тих же самих Ахметова чи Скударя просто язик не повертається. Це все одно, що назвати «бізнесменами» Моргана чи Форда, чиї підприємства з середини XX століття становили левову частку американської економіки. А стабільність в українській економіці потрібна не тільки Р. Ахметову, але й усій державі. Ебер та Аденауер змогли синхронізувати інтереси бізнесу та держави, бо бізнесмени в бундестазі також лобіювали інтереси всієї Німеччини. Теж саме відбуватиметься й у Партії регіонів.
— Багато хто вважає, що за Партією регіонів стоїть інтерес Росії й навпаки...
— Смішно!.. Якби Росія реально стояла за нашою партією, то діяла б трошки іншими способами. Ту велику шкоду, яку вона нанесла по активу Партії регіонів, де знаходяться люди з промисловості, важко описати двома словами. А нафтові продукти й досі дорожчі на Сході, ніж на Заході. Росія досить відверто била по інтересах, зав’язаних на потребах Партії регіонів. Усі читали звернення В. Путіна до федеральних зборів. Там дуже чітко прописані її економічні інтереси в Азії, Африці. Про пріоритети ж у СНД сказано лише декларативно. Тому те, що Партія регіонів має дружні відносини з російською партією «Единая Россия», зовсім не означає, що вони заради нас пожертвують своїми інтересами. Основна частина виборців Партії регіонів прихильні до Росії. Але й мешканці Сходу добре пам’ятають, як багато хто з російських олігархів робили собі нечесний бізнес на Сході України. Приїжджав кілер, відстрілював десятки людей з якоїсь української фірми, потім з’являвся заступник генерального директора та питав: «Будемо починати переговори?» Тому в нас особливого проросійського вектора, який би завадив утворенню коаліції, немає.
— У разі утворення коаліції з «Нашою Україною», чи готова Партія регіонів виконувати програму Президента?
— Усі так хвалили цю програму Президента, що мені нарешті надокучило, й я взяв та прочитав «Десять кроків на зустріч людям». Оті «п’ять мільйонів робочих місць» — що називається, пальцем у небо. Можна було б написати й 55 мільйонів робочих місць. Партія регіонів може під цим підписатися — бо ми дійсно за те, аби створювалися робочі місця. Але давайте все ж таки порахуємо — 60000 людей працює на «Криворіжсталі», на одному з найпотужніших підприємств України. Скільки потрібно заводів побудувати, аби забезпечити хоча б мільйон робочих місць? І всі інші речі — чисто декларативні, під якими ми теж зможемо підписатися, бо навіть про вступ до НАТО Президент не ризикнув чітко писати.
— Ви весь час говорите лише про коаліцію із НСНУ. Але Юлія Тимошенко ще у вереснi 2005-го пропонувала об’єднатися з Регіонами. Ви нещодавно говорили, що «ми на це не пішли, й зараз не підемо». Чому? Адже якщо Партія регіонів об’єднається з БЮТ, то коаліція матиме 310—320 голосів у Верховній Раді.
— Цей варіант не є абсолютно неможливим. Однак така коаліція може бути створена тільки під одне-єдине завдання — відправити Президента у відставку. У цьому разі розмова про коаліцію з БЮТ почнеться з таких слів: «Юлія Володимирівна, в нас є дві ключові посади — президента та прем’єр- міністра. Давайте ділити, яку з них ви хочете отримати. Ви — президент, тоді Віктор Янукович — прем’єр-міністр». Тоді дійсно може бути імпічмент. Однак, хоча моє особисте ставлення до В. Ющенка унікально негативне, мені здається, що Партії регіонів усе ж таки краще йти на союз із «Нашою Україною».
