Тривалі свята стали деяким шлагбаумом на конституційній дорозі з вельми інтенсивним рухом. Проте зрозуміло, що вже найближчим часом на цій ділянці буде знову засвічене зелене світло, і саме тема конституційної реформи задаватиме загальний тон у політиці. З огляду на різні бачення ключовими політичними гравцями нової Конституції, процес обіцяє цікаві повороти. Хто стане «батьком-творцем» нового Основного Закону країни — створена Президентом Конституційна рада або ж тандем двох фракцій — антагоністів: БЮТ і ПР? Можливо, відповідь на це запитання буде дана вже найближчим часом, коли в Секретаріаті глави держави знову спробують зібратися члени НКС, а парламентарії повернуться до сесійної зали.
Сьогодні не можна не відмітити бурхливе бажання політиків, які представляють найрізніші ідеологічні течії, написати нову Конституцію або вдосконалити нині діючу. Однак відповідь на запитання: чи стане новий Основний Закон запобіжником від кризових явищ, чи ж навпаки — це ключ до чергової кризи? — залишається відкритим.
Підключилися до конституційного марафону регіонали. «Синьо-білі» вустами екс-віце-прем’єра Андрія Клюєва заявили, що і в них уже готовий свій варіант нового Основного Закону країни. Тим часом, окрім того, що це буде конституційна реформа з наголосом на парламентаризм, Андрій Петрович журналістам більше нічого не розповів. Свій варіант конституції, як відомо, представили недавно члени Конституційної ради, створеної указом Президента. У разі прийняття концепції в даній редакції можна говорити про розширення повноважень гаранта Конституції. Згідно з чинним Основним Законом країни, глава держави може лише призупиняти дію актів уряду через їхню невідповідність Основному Закону країни з одночасним зверненням до КС. Нині ж пропонується надати Президенту право скасовувати на власний розсуд акти Кабінету Міністрів, що стосуються «зовнішньополітичної діяльності, оборони та безпеки». Крім того, в новому проекті Конституції передбачене право Президента призначати та звільняти генпрокурора без згоди депутатського корпусу. Істотні зміни внесені і в розділ, що регулює територіальну організацію влади. Зокрема, передбачається, що губернаторів Президент призначатиме одноосібно, без консультацій з урядом. А інститут райдержадміністрацій і зовсім планується замінити територіальними підрозділами міністерств і відомств. Крім цього депутатський корпус позбавляється права звільняти окремо взятих міністрів — тільки Кабінет Міністрів у повному складі.
Є, як відомо, свої погляди на форму і зміст Основного Закону країни і в партійної команди прем’єра Тимошенко. Юлія Володимирівна неодноразово заявляла, що з «любовного» трикутника «парламент — уряд — Президент» необхідно вилучити один із кутів. Народну відповідь на запитання — хто в країні зайвий? — за задумом лідера Блоку свого імені, українці повинні були дати ще в день парламентських виборів 30 вересня минулого року. Однак тоді ідею «біло-серцевих» про конституційний плебісцит поховав Центрвиборчком. Минув час, але від ідеї побудувати в Україні парламентську республіку бютівці, схоже, не відмовилися. Нещодавно, виступаючи на сесії ПАРЄ, Юлія Тимошенко заявила європейським депутатам про намір передати максимум влади в Україні Верховній Раді. Повернувшись до Києва, прем’єр ще кілька разів підтвердила свою страсбурзьку тезу про те, що Україну потрібно перетворювати в парламентську республіку. До того ж — негайно (за прогнозами пані Юлії, зміна форми правління в країні буде здійснена вже до кінця поточного року). А як тільки депутати повернуться до сесійної зали, прем’єр прогнозує, що ВР відразу ж проголосує за створення Тимчасової слідчої комісії (далі ТСК — Ред. ), покликаної напрацювати зміни до Конституції.
«Парламентська форма в Україні, зрештою, наведе лад. Буде так, як у Німеччині, — буде канцлер і буде порядок», — заявила в одному зі своїх останніх телевізійних інтерв’ю голова уряду. Тут, мабуть, варто зазначити, що, по-перше, Україна — не Німеччина, по-друге, вітчизняні парламентарії не відрізняються політичною культурою, що властива членам Бундестагу. Крім того, аналіз парламентської діяльності (або бездіяльності, адже, по суті, ВР не працює вже півтора року) примушує замислитися: а чи здатні 450 народних депутатів забезпечити безперебійний рух маховика парламентської моделі правління? Навряд чи. Щонайменше, на сьогодні.
Юлія Тимошенко сподівається, що за зміни до Основного Закону країни демократична коаліція голосуватиме консолідовано. Хоч на чому заснований такий оптимізм прем’єра, відверто кажучи, незрозуміло. Нещодавно представники фракції НУ-НС чітко заявили, що парламентська більшість під загрозою розвалу, оскільки БЮТ ситуативно об’єднався з Регіонами щодо створення Тимчасової слідчої комісії з напрацювання змін до Конституції (ТСК). Перед великодніми парламентськими канікулами створити ТСК не вдалося, однак парламентарії повернуться до зали під скляним куполом 11 травня, і, очевидно, тоді після святкового затишшя розгориться нова конституційна буря, наслідки якої сьогодні прогнозувати гранично складно. Більшість опитаних «Днем» парламентаріїв-представників коаліційних фракцій БЮТ і НУ-НС допускають, що створення ТСК може поховати правлячу більшість у Раді. Тим часом є в таборі коаліціянтів і оптимісти. «Коаліція демократичних сил у парламенті нинішнього скликання житиме довго й щасливо. Коаліція може бути піддана якимсь трансформаціям тільки після президентських виборів», — заявив «Дню» представник «помаранчевої» фракції Володимир Стретович.
Проте не виключено, що ніяких конкретних конституційних зсувів, щонайменше, найближчим часом і не буде, оскільки в кулуарах ходять стійкі чутки, що прем’єр Тимошенко «роздуває» конституційну тему з метою шантажу Президента.
Зокрема, в експертних колах кажуть, що Юлія Володимирівна хоче виторгувати для себе прийняття програми уряду (імунітет від відставки для КМУ на рік), затвердження плану приватизації (що забезпечує ключові і вельми дорогі виборчі обіцянки лідера БЮТ) і відповідні зміни до бюджету (які може ветувати гарант). З огляду на це не виключено, що нинішні пронизливі конституційні протяги так і залишаться протягами, а не вітром конституційних змін.
Багато аналітиків зазначають, що конституційне тісто сьогодні різними політсилами замішане для того, щоб стати повноцінним продуктом уже до кінця 2009 року — старту президентських виборів. Експертне опитування, проведене нещодавно фахівцями Центру досліджень політичних цінностей «АКСІА», свідчить, що ворожіння на конституційній гущі — справа вельми і вельми ризикована щодо точності прогнозу. Деякі політологи навіть іронізують, мовляв, легше знайти слід змії на камені, ніж спрогнозувати дії тих, хто іменує себе політичною елітою сучасної України.
ДУМКА ЕКСПЕРТІВ
Чи буде змінена Конституція до президентських виборів?
Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій:
— Гадаю, Конституція буде змінена до президентських виборів. Є повний консенсус основних політичних сил щодо необхідності змінювати Конституцію. Зміни ці бачать по-різному, як і по-різному бачать основні політичні сили майбутню конституційну модель. Але в необхідності змін до Конституції сьогодні зацікавлені майже всі сили, які визначають українську політику, а відповідно й конституційну політику. Поза парламентом, через парламент або одночасно і через референдум, і через парламент, але зміни до Конституції будуть внесені.
Володимир ФЕСЕНКО, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
— Навряд чи нинішній склад Верховної Ради піде на те, щоб позбавити себе права впливати на розроблення і прийняття змін до Конституції, або прийняття нової Конституції. Можливо, буде здійснена спроба, можливо, і вдала спроба прийняти зміни до Конституції шляхом тактичного союзу між провідними політичними силами парламенту. Я маю на увазі БЮТ і Партію регіонів. Не обов’язково, що так і станеться, між ними також багато розбіжностей і конфліктів інтересів. Але якщо вони відчують ризик від президентської конституційної стратегії, то можуть об’єднатися.
Олександр МЕДВЕДЄВ, директор політичних програм Центру досліджень політичних цінностей «АКСІА»:
— Зміни до Конституції поза парламентом і без парламенту — це фантастика. Зміни до Конституції цікавлять усіх учасників політичних подій, кожен сподівається отримати свій бонус. Але конституція — це великі правила великої політичної гри, в яку грає сьогодні вся країна. Неможливо змінити правила в інтересах персоналії. Будь то Ющенко чи Тимошенко. Не можна змінити правила в інтересах окремої партії або партійного блоку. Щоб зміни носили системний і продуктивний характер, потрібен консенсус і еліт, і електоральний консенсус.
Якщо зміни готувати під конституційну кризу, коли потрібно терміново щось змінювати і часу немає — це неконструктивний сценарій. Такий сценарій ми вже проходили 2004 року. Такі зміни мало що вирішують, але створюють ще більше проблем. І найголовніше, на мій погляд, проблема не в самій Конституції. Зараз мусіюється невірна думка, що хороша виправлена Конституція дасть Україні хорошу політику. Але це не відповідає політичній реальності. Спочатку необхідно знайти формулу цієї хорошої політики. А на сьогодні такої політики в Україні немає. Тому конституційні зміни до виборів- 2010 можливі. Але головне питання залишається невирішеним — під кого буде виписана ця чергова редакція головного закону країни?
Віталій КУЛИК, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства:
— Існує ймовірність того, що конституційні зміни будуть прийняті до президентських виборів, однак для цього необхідний консенсус основних політичних гравців у Верховній Раді. Нині такий консенсус поки що неможливий, однак я його не виключаю. Ведуться переговори між БЮТ і Партією регіонів. Є підстави вважати, що зміни можуть бути прийняті. Це відбуделься лише тоді, коли сторони досягнуть розуміння з інших питань, у тому числі щодо моделі коаліції, формування уряду тощо. Є багато «але», що впливають на розклад сил у парламенті, а отже — на остаточне рішення чи будуть зміни, чи ні.
