На останній (четвертій) щорічній конференції генеральних прокурорів у Словаччині Святослав Піскун виступив з ініціативою провести шосту конференцію у Києві. Крiм того, кандидатура українського Генпрокурора була схвалена його колегами на вакантну посаду в керівному бюро цієї конференції. В інтерв’ю «Дню» заступник Генпрокурора України, державний радник юстиції 3-го класу Тетяна КОРНЯКОВА ділиться враженнями від словацької конференцiї, говорить, що до резонансних справ, якi «зависли» в Україні, на Заході «не ставляться упереджено» і стверджує, що у всіх країнах органи прокуратури зазнають політичного тиску.
— Яке значення мала конференція генеральних прокурорів, що відбулася, для України? Які проблеми порушувала українська делегація?
— В роботі цієї конференції брали участь прокурори країн Європи, США і Латинської Америки. Тішить той факт, що діяльність Генеральної прокуратури України була оцінена гідно. Святослав Піскун виступав одним iз перших, а його доповідь про проблеми політичного впливу на діяльність нашого відомства опинилася, по суті, в епіцентрі обговорення. Доповідь, якщо казати стисло, була не просто сміливою і політично вивіреною, але і проблемною.
Причому, як виявилося, проблеми, пов’язані з впливом ззовні на роботу правоохоронних структур, властиві не тільки нашій державі, але і всім країнам без винятку. Незалежно від того, в складі якої гілки влади перебувають органи прокуратури (або ж функціонують автономно), вони все одно зазнають політичного впливу. У різних країнах цей вплив виглядає по-різному, але всі прокурори його на собі відчувають. Святослав Михайлович говорив про це відверто, і це викликало інтерес, серйозну полеміку. У процесі дискусії виступало кілька генеральних прокурорів (Іспанії, Італії, Португалії та інші).
На конференції, крім цього, порушувалися питання економічного характеру, якими займається Генеральна прокуратура України, соціальні проблеми... Я, зокрема, виступила з доповіддю про роль органів прокуратури в захисті прав дітей і охороні екології. Присутні були дуже здивовані, що в нашій країні тільки за останній рік з дитячої проблематики і з екології в суди було передано, відповідно, 600 і 1300 справ. Ці цифри їх шокували. І є всі підстави зробити висновок, що наша Генеральна прокуратура цілком може поділитися досвідом з прокуратурами інших країн.
Була також чудова можливість обговорити цікаві для нас питання (скажімо, правова співпраця), вислухати колег, запозичити щось корисне з їхнього досвіду, підтримати один одного. А найголовніше — ми змогли встановити особисті контакти. Наприклад, генеральний прокурор із Швеції повідомив, що у них є матеріали, які стосуються українських громадян, і попросив про правову підтримку. Ми, відповідно, пообіцяли допомогти.
— А як народилася ідея провести одну з наступних конференцій прокурорів у Києві?
— Святослав Піскун, як ви знаєте, виступив iз пропозицією створити на базі конференції прокурорів постійний робочий орган, затвердити відповідний статут. Головуючий поставив пропозицію на голосування, і її було схвалено. Більше того — з ініціативи представників Росії, Молдови, Вірменії, Азербайджану, країн Балтії, Фінляндії — кандидатуру Святослава Піскуна було рекомендовано до складу керівного бюро конференції. До цього органу входили — чотири генеральнi прокурори (Іспанії, Англії, Італії і Франції) і два представники від Ради Європи. Прокурор Іспанії добровільно склав повноваження, а кандидатом до складу бюро було обрано Генерального прокурора України. Зараз його кандидатура проходить формальне узгодження в Раді Європи. Сам факт виявлення довіри має велике значення, і це, без перебільшення, престижно для нашої країни.
Підбиваючи підсумки конференції, головуючий назвав її безпрецедентно яскравою і незвичайною. А генпрокурор із Нідерландів зазначив, що свіжий струмінь внесла дуже активна українська делегація. Звичайно, це був не більш ніж дружній жест, але в питаннях міждержавної співпраці такі жести надто важливі. Резюмуючи, Святослав Піскун запропонував провести шосту конференцію прокурорів у Києві (п’ята, тобто наступна, відбудеться в Німеччині), і його пропозиція отримала схвалення.
— Крім контактів iз Швецією, що б ви ще відзначили серед конкретних результатів поїздки до Словаччини?
— Наприклад, генеральний прокурор Вірменії запропонував нам укласти угоду про співпрацю. З подібними пропозиціями звернулися азербайджанці, литовці, естонці, молдавани і фіни. Все це, безумовно, служитиме зміцненню нашої співпраці з прокуратурами інших країн.
— Українська делегація не відчувала незручності через резонансні справи, якi «зависли»?
— Загалом, ставлення до нас було позитивне, оскільки далеко не у всіх країнах справи розслідують так швидко, як в Україні. Нам, наприклад, ставили запитання у «справі Козаченка» (про цю справу, виявляється, знають усі). Найголовніше — у нас перепитували, чи дійсно ми за два місяці розслідували справу щодо високопоставленого чиновника. У «справі Козаченка», тим часом, було чотири епізоди, «ціна» тільки одного з них — 1,5 млрд. грн.
— Який насправді вплив органів влади на Генеральну прокуратуру України?
— Безглуздо заперечувати наявність такого впливу. Проте головна проблема, на мій погляд, полягає в тому, що Генпрокурор у нас в країні — фігура, не зовсім захищена. Якщо, що далеко ходити, парламентський комітет раптом вирішує: «А ми зараз візьмемо і заслухаємо звіт Генерального, тому що він не відповів так, як ми хочемо!» Я часто стикаюся з такими речами...
Якби в Конституції було записано, що Генпрокурор обирається терміном на п’ять років і може бути звільнений з посади, скажімо, за певні провини тільки Президентом, то він був би протягом п’яти років захищений. У нас же питання про недовіру порушують, як мінімум, раз на місяць. Постійно щось комусь не подобається: справу порушили — недовіра; не так відповіли, як хотілося комусь, щодо приватизації — недовіра; чиїсь інтереси зачепили — недовіра... І таких прикладів можна приводити багато.
— А правда, що в кабінетах прокурорів часто бувають чиновники і депутати з пропозиціями з розряду «цікавих»?
— Так, депутати часто відстоюють свої інтереси.
— Навіть в Генпрокуратурі?
— Якщо ми повернемося на початок нашої розмови, то ще раз зазначимо: такі речі відбуваються у всіх країнах. Просто у нас цим займається одна категорія людей, а в інших — інша. Скрізь органи прокуратури перебувають під пресом лобістів. Де — міністерств і уряду, де — народних депутатів, де — Мін’юсту, а де — усіх разом. Наше завдання — вистояти.
