Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Тіньове придбання

«Гірничо-збагачувальні» варіанти
25 жовтня, 2003 - 00:00


Ситуація з українськими гірничо-збагачувальними комбінатами (ГЗК) характеризується мало не суцільними конфліктами між державою і приватним капіталом, а також жорсткою конкуренцією фінансово-промислових груп між собою. У боротьбі за контроль над привабливими підприємствами проглядаються вже цілком стійкі «схеми».

Минулого тижня голова Фонду державного майна України Михайло Чечетов повідомив, що ФДМ, Міністерство промислової політики й уряд мають намір зробити все для відновлення керованості вітчизняних гірничо-збагачувальних комбінатів, де держава володіє контрольним пакетом акцій. «І Фонд державного майна, і Мінпромполітики, й уряд зроблять усе, щоб відновити керованість ГЗКами там, де держава має контрольний пакет», — цитує Чечетова УНІАН.

Ще раніше президент Леонід Кучма зажадав від керівництва Дніпропетровської області посилення контролю над ГЗКами. 1 серпня цього року, представляючи нового голову Державної адміністрації Дніпропетровської області Володимира Яцубу, глава держави розкритикував рішення Інгулецького ГЗКа збільшити статутний фонд на 45 млн. гривень до 181 млн. гривень, повідомляє офіційне інтернет-представництво глави держави (www.president.gov.ua). «Шахрайським шляхом, через додаткову емісію, державну частку в Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті зменшили з 50 до 38%», — сказав він. «Вважаю, що держава не може миритися з цією ситуацією», — заявив Кучма, запропонувавши обласному керівництву допомогу Києва під час вирішення проблем з управлінням ГЗКами.

За інформацією агентства ділової інформації «Контекст» (www.context-ua.com), за станом на серпень поточного року держпакет акцій ІнГЗКа в розмірі 50%+1 акція належав державній акціонерній компанії «Укррудпром». Проте з 2000 року цей пакет знаходиться в управлінні ТОВ «Смарт-Груп» (Дніпропетровськ). Тому, стверджує агентство, фактичним господарем ІнГЗКа можна назвати цю компанію. «Контекст» стверджує, що «Смарт-груп» входить до так званої групи «ПриватБанку», яка в свою чергу через афіловані компанії володіє 48% акцій ІнГЗКа.

21 вересня Генеральний прокурор України Святослав Піскун в інтерв’ю телеканалу ICTV повідомив, що з питання допемісії на ІнГЗК організовано прокурорську перевірку на підприємстві, порушено кримінальну справу стосовно керівників Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату й об’єднання «Укррудпром» за фактом зменшення державної частки акцій.

Проте є питання й щодо інших підприємств галузі, де держава все ще є найбільшим акціонером. Так, практично втрачено держконтроль над діяльністю Центрального гірничо-збагачувального комбінату (м. Кривий Ріг усе тієї самої Дніпропетровської області). 50%+1 акція ЦГЗКа належать державі, точніше холдингу «Укррудпром» (внесені до його статутного фонду). Та й це, як з’ясувалося, не гарантує підвищення керованості ГЗКом.

Керівництво ЦГЗКа через якісь необнародувані причини уникає зустрічі з основними акціонерами, насамперед — представниками держави. Зокрема, протягом останніх двох років не відбулося жодних загальних зборів акціонерів Центрального гірничо-збагачувального комбінату. Тільки цього року дві спроби держструктур зібрати акціонерів Центрального гірничо-збагачувального комбінату виявилися марними. 20 березня 2003 р. загальні збори акціонерів ЦГЗКа не відбулися в зв’язку з відмовою реєстратора («ПриватБанку») забезпечити інформаційну й організаційну підготовку їх проведення. «Укррудпром» заявив про повторне скликання загальних зборів акціонерів. На порядок денний було винесене питання про зміну реєстратора компанії. Але 29 квітня позачергові загальні збори акціонерів ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» знову не відбулися. Причина — отримання «ПриватБанком» судової заборони на видачу реєстру. До речі, 25 травня 2001 року останні, що відбулися, збори акціонерів Центрального гірничо- збагачувального комбінату прийняли рішення змінити реєстратора («ПриватБанк»). Але банк понад півтора року відстоював право бути реєстратором ЦГЗКа. Формальним приводом для спростування рішень акціонерів стали процедурні питання. Та на початку 2002 року керівництво ЦГЗКа в особі Володимира Мовчана припинило тяжби з «ПриватБанком», можливо, знайшовши компроміс. У березні того самого року Мовчан став депутатом, формально залишивши пост керівника підприємства. Відтоді у вищого менеджменту Центрального ГЗКа і реєстратора — взаєморозуміння. У вересні 2002 року «ПриватБанк» повністю відновив свої права реєстратора комбінату.

Водночас відносини керівництва підприємства й акціонерів стають дедалі більше і більше натягнутими. Це недивно — за період дворічного усунення акціонерів ЦГЗКа від контролю за функціонуванням підприємства, виробничо-фінансові показники комбінату істотно погіршилися. Так, за підсумками I кварталу 2003 року «Укрудпром» у доповіді Мінпромполітики констатував: «Виробничо-технічний стан підприємства — критичний; фінансовий стан — стан банкрутства».

Слід сказати, що тема банкрутства підприємств, нарівні з проблемою керованості держвласністю, сьогодні одна з найактуальніших для влади. На прес-конференції 1 жовтня Президент України, зокрема, підкреслював: «Звичайною для української економіки стала практика свідомого доведення до банкрутства... У процесі банкрутств допускаються серйозні зловживання на догоду окремим зацікавленим суб’єктам підприємницької діяльності. Втрати держави від цієї протизаконної діяльності оцінюються в сотні мільйонів доларів. Зі слів Леоніда Кучми, «за два роки дії нового Кримінального кодексу зафіксовано тільки одиничні прецеденти притягнення осіб до кримінальної відповідальності за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, незаконні дії у випадку банкрутства», — цитує главу держави офіційне інтернет-представництво Президента (www.president.gov.ua).

Один із прикладів подібної ситуації — Південний гірничо-збагачувальний комбінат, проти якого, як повідомив кілька днів тому «5-й канал», влада дніпропетровської області має намір порушити справу про фіктивне банкрутство. На думку керівництва області, йдеться у повідомленні, підприємство не вживає жодних заходів для погашення заборгованості в 18 млн. грн. перед будівельними організаціями. Держава володіє блокуючим пакетом акцій ПГЗКа (25%). За даними Агентства з питань розвитку інфраструктури фондового ринку, по 22,174% акцій ПГЗКа належать трьом кіпрським компаніям: Mint Data Holdings Limited, Acretrend Holdings Limited і Strattonway Traders & Consulting Limited. «Инвестгазета» у своїй схемі «Кому належить Україна» зараховує всі три структури до офшорних компаній, які входять до орбіти фінансово- промислової групи Приват.

І розмивання статутного фонду (ІнГЗК), і фіктивне банкрутство (ймовірність цього є на ПГЗК), становлять неповний перелік механізмів так званої тіньової приватизації. Отримати контроль над підприємством з допомогою зменшення частки держави в першому випадку або придбати контрольний пакет за безцінь у другому — це добре відпрацьовані на пострадянському просторі прийоми.

Є й інший шлях «тіньової приватизації» — отримання контролю над підприємством шляхом підкорення менеджменту. Формально підприємство належить одним структурам, але фактично керують ним зовсім інші компанії. Це і є, судячи з усього, випадок ЦГЗКа. Тут той самий найдосвідченіший гравець, але схема інша. Фінансово- промислова група «мотивує» «червоний директорат», «червоний директорат» забезпечує обурення трудового колективу, мітинги і маніфестації для недопущення «чужих» (законних власників, головним чином, держави) на підприємство — в юридичному і фактичному значенні. І якщо перші дві схеми — розмиття статутного фонду і банкрутство — варіант у виконанні «білих комірців», то третій шлях передбачає цинічне використання робітників підприємства. Це називається захист інтересів «трудового колективу».

Світлана РИДЗЕЛЬ
Газета: 
Рубрика: