Що ближче президентські вибори, то більше обнадійливої й оптимістичної інформації ми будемо отримувати від влади, і тим складніше нам буде розібратися, що відбувається насправді.
Наприклад, минулого вівторка Президент Леонід Кучма повідомив, що він має намір підписати черговий блок економічних указів, спрямованих на стабілізацію економічної ситуації в Україні; з аналогічною заявою виступив середи і прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко. Але чи означає це, що економічна ситуація в Україні поліпшиться? Торік улітку Президент квапився створити «правове поле», котре відкривало підписання Меморандуму з МВФ, і виготував три десятки економічних указів. Оскільки ці укази писалися різними групами політпідтримки, вони між собою явно не стикувалися. До того ж ці укази не знайшли розуміння й у Верховній Раді. Як наслідок, восени вибухнула давно прогнозована криза, потім стабілізація, а тепер знову хвиля указотворчості.
А ось інший приклад «з життя». Розпорядженням від 24 травня Кабінет Міністрів зобов'язав центральні та місцеві власті в останній тиждень травня максимально профінансувати соцвиплати. Чи не правда, — обнадійливе розпорядження? Але… чи можна його виконати? А якщо можна, то як, якщо надходження до державного бюджету в травні різко впали. Міністр фінансів Ігор Мітюков: «Стан бюджету дуже поганий. Ми втратили мінімум 300 млн. грн. через свята. Я гадаю, що травень буде одним з найслабших місяців цього року за наповненням бюджету грошовими надходженнями… Ми будемо розглядати заходи, які треба терміново вжити, щоб поправити становище. Йдеться про те, що продовжує наростати недоїмка і сплачуватися тільки 62—63% нарахованих податків».
До речі, 11 березня і 24 квітня було прийнято аналогічні розпорядження, спрямовані на поліпшення соцвиплат Кабміном. У квітні заборгованість по соціальних виплатах з бюджетів усіх рівнів дійсно зменшилася на 150 млн. грн. або на 4,2% і склала на початок травня 3995,4 млн. грн. Але… в I кварталі заборгованість по соціальних виплатах з бюджетів всіх рівнів збільшилася на 284,8 млн. грн. або на 8,7%. І ще одне «але». За даними Інтерфакс- Україна, фінансування дефіциту зведеного бюджету з 21 квітня по 11 травня збільшилося з 14 млн. грн. до 582 млн. грн. З початку року чисте фінансування НБУ Мінфіну (тобто — емісія) становило 926 млн. грн. Тим самим НБУ перевищив ліміти фінансування уряду більш аніж на 900 млн. грн., що було пов'язано з низькими обсягами зовнішніх надходжень і відсутністю внутрішнього попиту на облігації. Наслідки такої монетарної та бюджетної політики всі можуть побачити на ринку споживчих товарів і послуг.
Наприкінці позаминулого тижня стався різкий стрибок цін на продукти харчування, зокрема на цукор, борошно, макаронні вироби, крупи, про це повідомили «Українським новинам» джерела в управліннях цінової політики декількох обласних адміністрацій. І хоча місцеві власті поспішили відмітити подальший відкат цін, найвірогідніше, вони видавали бажане за дійсне: принаймні, у столиці нічого такого не спостерігається. Та й не може спостерігатися з огляду на продовження спаду виробництва і наповнення ринку (з перспективою наростання) незабезпеченими грошима.
«В основному різко подорожчали цукор, борошно, крупи», — сказав фахівець управління цінової політики Миколаївської обладміністрації. У середньому ціна на цукор зросла з 1,5 до 2,5 грн./кг, на борошно — з 0,6 до 0,8—1,1 грн./кг, на гречані крупи — з 1,7 до 3 грн./кг. Місцеві фахівці пояснюють підвищення цін на продукти ажіотажним попитом, викликаним негативними очікуваннями покупців у зв'язку із заморозками у травні, сприйнятими як прогноз неврожаю. «Люди штучно створюють попит, на що миттєво реагує ринок», — сказав фахівець однієї з областей. «Населення почало непокоїтися з приводу очікуваних негативних результатів заморозків і активно скуповувати продукти, на що миттєво відреагували оптовики», — сказав представник іншої області.
За великим рахунком, зовсім не важливо, який чинник виявився спусковою пружиною на початок зростання цін. Важливо те, що у населення на руках є гроші, щоб скуповувати товари за більш високими цінами. Тим часом ряд обласних начальників всерйоз задумалися про введення фіксованих цін на продукти харчування. Так Харківська обладміністрація, за словами джерела в регіональному управлінні цінової політики, введе регулювання цін на продукти харчування. «Сьогодні-завтра мають зареєструвати в органах юстиції розпорядження, і регулюватися ціни в Харківській області будуть», — сказало «Українським новинам» джерело 24 травня.
Треба зауважити, що синдром адміністративного втручання в «базарні» відносини виявиться таким же плачевним, як і адміністративне регулювання за радянських часів. Вочевидь, наші місцеві лідери вже трохи забули, що з цього може вийти. А може, навпаки, вони хотіли б підучитися? На щастя, їм не треба порпатися в старих газетах. Досить поцікавитися останніми новинами з Білорусі, де місцевий президент затіяв новий етап боротьби зі зростанням цін. 18 травня на засіданні уряду Білорусі президент Лукашенко дав волю своєму гніву. «У нас керована держава, у нас сильна влада, ми спроможні реалізувати будь-яке питання щодо ціноутворення», — говорив він. Вже через два дні, тобто 20 травня було опубліковано указ Президента про більш жорсткий контроль над цінами. Згідно з указом, уряд має в місячний термін встановити граничні індекси зміни відпускних цін. Якщо підприємство має намір підвищити ціни вище від встановленої межі, воно має зареєструвати ці ціни в органах влади з поданням економічного обгрунтування. Збільшення цін вище від граничного індексу без реєстрації спричиняє вилучення до бюджету отриманого доходу і накладення штрафу, що вдвічі перевищує цей дохід. Чому ціни стали ледь не центральною проблемою білоруської економіки? Торік інфляція була 283%. Цього року планували інфляцію 5- 6% за місяць. А вона вийшла по 15% за місяць, тільки у квітні стала трохи меншою — 8%. Ціни на споживчі товари зросли в першому кварталі на 48%, а на товари промислового призначення — на 78% з лишком. Найбільш специфічний момент полягає в тому, що досі ціни регулювали на споживчому ринку. Але зараз ситуація змінилася: з початку цього року ціни в промисловому секторі стали обганяти ціни в інших секторах. І з цим ніяк не можуть впоратися.
Чому? Тому що власті штучно стримують обмінний курс білоруського рубля, щоб «врятувати» споживачів від зростання цін на енергоносії. Оскільки курс надзвичайно завищений — ринковий курс удвічі перевищує офіційний, — це породжує деформації в економіці. Наприкінці минулого — початку нинішнього року своєрідною візитною карткою білоруської економіки стали дефіцит і нескінченні черги за яйцями, маслом і іншими товарами. Зараз черг не спостерігається. Зростання цін перемогло дефіцит.
Втім, в Україні до таких багатоходових (інфляція — дефіцит — інфляція) наслідків боротьби з цінами може і не дійти. Тільки-но МВФ і інші фінансові організації нададуть уряду кредити, повториться історія піврічної давності: НБУ після стрімкої емісії просто скоротить кількість грошей у обігу. А там де немає порожніх грошей, там немає і зростання цін.
