До дня Всесвітньої боротьби з корупцією — 9 грудня — наче навмисно набула розголосу справа про хабарництво голови Львівського апеляційного адміністративного суду Ігоря Зварича. За словами самого підозрюваного, у якого знайшли велику «купу» грошей (1 млн. дол. і 2 млн. грн.), це його особисті гроші, які він позичив у свого товариша для будівництва власного будинку. Виявляється, непогано живуть у нас судді. Це скільки ж життів треба прожити, щоб повернути таку суму грошей, маючи при цьому заробітну плату не більше 20 тис. грн. в місяць? 12 грудня Рада суддів України звільнила І. Зварича з посади голови Львівського апеляційного адмінсуду, на сьогоднішній день Генеральною прокуратурою України ведеться слідство. Нагадаю, що 2 грудня проти голови Львівського апеляційного адміністративного суду І. Зварича ГПУ порушила кримінальну справу за хабарництво в особливо великих розмірах. Звичайно, подібні приклади лише завдають моральної шкоди українському суспільству.
Позитивним прикладом боротьби з корупцією може служити Національний конкурс есе 2008 року «Корупція у вищій школі», організований представництвом Світового банку в Україні та проектом «Сприяння активній участі у протидії корупції в Україні «Гідна Україна» (див. «День» від 10.12.08). Треба зазначити, що завжди легше розібратися в проблемі, якщо дивитися в її суть. Повторюючи багато разів «корупція — це жах», проблему не вирішити. Найголовніше — змінювати саме ставлення людей до корупції, їхній спосіб мислення та вчити переборювати себе. На переконання директора Світового банку у справах України, Білорусі та Молдови Мартіна Райзера, «українці бачать, що корупція є головною проблемою для розвитку країни, але багато з них не схильні особисто протидіяти їй у повсякденному житті». В той же час, продовжує Мартін Райзер, «цей конкурс есе, присвячений боротьбі з корупцією у вищій школі, показує, що молоді люди готові відстоювати зміни і заохочують кожного до протидії корупції».
Дійсно, молодь — це той прошарок суспільства, який ще не пізнав, а головним чином, не звик до корупції, тому молодих людей легше всього переконати відмовитися від звички давати хабарі. Адже, даючи хабарі сьогодні, вони закладають для свого майбутнього бомбу уповільненої дії, яка може вибухнути в будь-який час. Наприклад, провчившись п’ять років у вищій школі за допомогою хабарів, багато молодих людей після закінчення університету не можуть знайти собі роботу. Можна багато дискутувати — хто в цьому винен, але, безперечно, винен і сам студент. Говорить головний редактор газети «День» Лариса Івшина: «Сьогодні багато ВНЗ України випускають студентів-журналістів, але абсолютно немає кого брати на роботу. В кращому випадку, вибачте, «напівфабрикат» можна навчити, довести до кондицій, але готового спеціаліста не знайти. Проблема корупції, якщо до цього не поставитися відповідально, може підірвати основи майбутньої конкуренції». Звичайно, знайдуться ті, які скажуть — з хабарями вчився, з хабарями й роботу знайде. Але виникає питання: що буде з країною через 10 — 15 років такого життя? Вона буде безкультурною, нерозвиненою, залежною. Хто хоче жити в такій країні, може деградувати й далі.
Підводячи підсумки конкурсу «Корупція у вищій школі», організатори обрали 14 кращих робіт зі 104. Ці роботи, як і всі інші, стали свідченням того, що молоде покоління хоче і може мислити правильно, тобто протидіяти корупції. Молодь показала приклад зневіреним громадянам, як треба боротися з самими собою. Можновладці ж повинні зрозуміти, що молоді люди хочуть жити в іншій країні — без корупції, й мало того, — ними вже зроблені перші кроки в цьому напрямі. Також у цей день відбувся виступ театру «Рівні можливості» (м. Київ) та показ фільму «Як не стати жертвою корупції. Для старшокласників і не тільки» (м. Коломия). І театральна вистава, і фільм продемонстрували, наскільки наше майбутнє залежить від нас і нашого ставлення до хабарів. Свої думки з приводу негативного впливу корупції та шляхів виходу з цієї кругової поруки висловили присутні — організатори, учасники, гості.
Микола ТОМАНЮК, Центр молодіжних ініціатив «Тотем», м. Херсон:
— Ситуація з корупцією в Україні була створена технічно. Це пов’язано з тим, що багато важливих питань для суспільства не можливо було владнати законним шляхом. Частково проблема полягає у владі, а частково, як зворотній напрям, у суспільстві. За радянських часів людина протиставляла себе державі — надурити державу було справою гідності. Зараз багато чого змінилося, але подібне відношення до держави залишилося. Тому, з одного боку, ми маємо погану спадковість, з іншого — неформалізовані стосунки. Наша організація багато працює над тим, щоб змінити ставлення людей до корупції. Кожен студент повинен знати, що його зброя — це знання і власна чесність. Що може зробити корупціонер зі студентом, який озброєний знанням? — Нічого. Організацією «Тотем» були зібрані невигадані історії про хабарі і надруковані в брошурі «Непедагогічна поема». Таким чином, ми намагаємося змінити психологію мислення людей і віримо в свій успішний результат.
Любов ПОЛИВОДА, заступник директора проекту «Сприяння активній участі громадян у протидії корупції в Україні «Гідна Україна»:
— Питання корупції — це питання вибору: давати чи не давати. Для того, щоб суспільство вміло реагувати на корупцію, воно повинно володіти знаннями. Результати наших досліджень показують, що люди абсолютно не розуміють, чим їм може загрожувати корупція, хоча розуміють, що це таке. Українське суспільство не володіє інформацією, тому йому й важко протистояти негативному впливу корупції. Сьогодні дуже важливо пояснювати суспільству, що корупція — це загроза нашому майбутньому. Стосовно нашого проекту можу сказати, що результат відчувається — з’являються активні молоді люди, які розуміють: якщо вони не будуть відстоювати свої права, ніхто за них це не зробить. Тому ми підтримуємо різні організації, які доносять до населення правдиву інформацію про корупцію в країні. Крім того, важливо, щоб ця інформація мала зворотній напрям не тільки від людей, а й від влади. Для цього ми теж працюємо.
Наша організація кожні два місяці проводить опитування серед населення, за результатами яких відомо, що стабільний відсоток українців — 12 — 13% — дають хабарі. Здається, це не такий вже й великий відсоток, але за ті гроші, які вони дають, можна нагодувати шість лікарень. Громадяни повинні розуміти ціну корупції — це 600 млн. дол. Стосовно корупції у вищий школі можу сказати, що прикладом для всіх є той студент, який може протиставити себе всій групі й не платити за іспити. Такому студенту важко, тому дуже важливо шукати собі партнерів для того, щоб можна було гуртуватися і разом протистояти корупції.
Микола КАВАЦЮК, Асоціація економічного розвитку Коломийщини:
— Сьогоднішня система корупції виступає руйнівною силою з точки зору моралі. Як наслідок, руйнується економіка, політика, культура українського суспільства. Щоб зруйнувати систему корупції, необхідна або якась потужна зовнішня криза, або еволюційний шлях становлення свідомості громадян. На мій погляд, в умовах нинішньої економічної та політичної кризи цілком можливо провести радикальний шлях. Для молодого покоління, на відміну від старшого, зараз легше відмовитися від корупції. Це пояснюється тим, що молодь просто ще не встигла звикнути до хабарів. З іншої точки зору, молоде покоління, втягуючись в корупційну систему, виглядає цинічніше й нахабно. Тому головним завданням суспільства повинна бути боротьба із зародженням корупції в головах молодих людей.
Оксана МАРКЄЄВА, керівник управління проблем боротьби з корупцією апарату Ради національної безпеки і оборони України:
— На жаль, в українському суспільстві ще існує стереотипна думка, що корупцію можна подолати лише репресивними засобами. В країнах, які ми називаємо «успішними», значніший ефект дають суто превентивні засоби. Йдеться про інформаційні кампанії, антикорупційне виховання з дитячого віку, просвітництво, інформування про збитки від корупції й поради, як уникнути корупційної поведінки, отримати своє, законне, без хабаря. Таким чином, у соціумі формується атмосфера неприйняття корупції, транслюється сигнал про переваги саме законослухняної поведінки. Тому левова частка бюджетних коштів виділяється саме на просвітницькі заходи та запобігання — антикорупційну експертизу нормативно-правових актів, вдосконалення дозвільних процедур, скасування черг тощо.
Натомість, в Україні, за даними Рахункової палати, протягом 2007 року та першого півріччя 2008 року бюджетні кошти на фінансування заходів протидії корупції в сумі 267 млн. грн. використані неефективно — на поточні проблеми структурних підрозділів правоохоронних органів.
Слід констатувати, що з причин перманентної політичної кризи та враженості корупцією владні інститути не можуть приймати ефективного антикорупційного законодавства, а відповідно, вживати заходів, зокрема, карати тих, що зловживають владою. Тому на сьогодні слід більше покладатися на тих, кому народ довіряє більше — неурядовим організаціям (НУО), ЗМІ, громадським активістам. Слід зазначити, як позитив, що протягом останніх двох років державні органи все більше співпрацюють з НУО.
Українці усвідомлюють себе надзвичайно корумпованим суспільством, пояснюючи це давніми традиціями та безкарністю. «Демонстративне споживання» (предмети розкоші, будинки, машини) у шкалі цінностей посіло найвище місце. Провину за такий стан речей слід покладати не на суспільство, а на «еліту», на брак політичної волі.
Обізнаність громадян у своїх правах та у тому, як відстоювати їх законними засобами, усвідомлення, за сприятливого інформаційного фону, руйнівних наслідків корупції можуть допомогти «зламати» корупційну психологію. Досвід Грузії, країни з тривалими корупційними традиціями, у подоланні хабарництва в поліції, ДАІ, податковій службі доводить нам, що це можливо.
Проект Сприяння активній участі громадян у протидії корупції в Україні «Гідна Україна» знайшов можливості приділити увагу найсприйнятливішій і найсвідомішій аудиторії — молоді, яка тільки починає жити і гостро усвідомлює несправедливість та необхідність протидіяти злу. Це ті, хто ще не звик, «не вписався» у діючі правила кругової поруки і капітуляції перед корупцією. Жива реакція нашої молоді вселяє надію на спроможність суспільства виробити імунітет проти корозії та встановити демократичний контроль над владою.
Іван ВЕЛЄВ, старший координатор програм Всесвітнього банку в Україні, Білорусі та Молдові:
— В Україні, звичайно, в усіх «гріхах» корупції звинувачують владу, хоч, це ті ж представники народу. Українському суспільству потрібно позбутися стереотипів, що лише держава повинна боротися з негативними явищами корупції. Боротьба з корупцією — ця дуже важлива річ, щоб залишати її лише політикам. Якщо влада відображає бажання народу, тоді не повинно бути дихотомії. Тому, головними рушіями в боротьбі з корупцією має бути саме суспільство.
Середньостатистичне життя українського уряду на сьогодні дуже коротке, отже, у нього не вистачає елементарно навіть часу, не кажучи про бажання, щоб боротися з корупцією. Зміна менталітету, ставлення до хабарів — це дуже довгий і важкий шлях. Тому, потрібно реформувати хоча б життєво важливі сфери — освіту й охорону здоров’я. Я вже не кажу про реформування державного управління та законодавства.
Українське суспільство ще відрізняється від інших східноєвропейських країн тим, що тут корупція сприймається більшістю людей як складова ринкових відносин, тобто, «мастить колеса». Тому наш конкурс спрямовано на те, щоб змінити установки людей щодо корупції. Українські громадяни повинні зрозуміти, що, даючи хабарі, вони платять двічі, навіть коли в них є вибір.
З корупцією в освіті, на мою думку, пов’язано два моменти. По-перше, звичайно, перш ніж дати хабаря, студент повинен взяти ці гроші в батьків. Тобто, виникають певні стосунки з батьками. По-друге, дати хабар, значить знецінити свої знання. Тому проблему потрібно міняти докорінно, прищеплюючи молодим людям нову ментальність і негативне ставлення до корупції. Якщо цих результатів буде досягнуто, хоча б частково, тоді є надія на майбутнє.
Юхані ГРОССМАН, керівник проекту «Сприяння активній участі громадян у боротьбі з корупцією в Україні «Гідна Україна»:
— Корупція — це такий процес, із яким боротися тільки згори або знизу не можна. Це комплексне соціальне явище, яке потребує зусиль як з боку держави, так і з боку суспільства. Біда боротьби з корупцією в Україні полягає в тому, що зусилля в основному є вузькоспрямованими та короткотерміновими. Це призводить до того, що населення швидко пристосовується до нещодавно прийнятих змін. Підхід у боротьбі з проявами корупції має бути комплексним і оновлюваним.
Останнім часом в Україні вважають, що, прийнявши якийсь певний захід, можна вирішити всю проблему в комплексі. Наприклад, підвищити штрафи за порушення правил дорожнього руху. Так, це добре, але необхідно вживати наступних заходів, інакше вся пророблена за минулий час робота буде безрезультатною. Боротьба з корупцією — це марафон, а не спринт. Тому захід, який проводиться нами, дуже корисний, він спрямований на попередження корупції та формування антикорупційного мислення в молоді. Такі проекти є в Україні дуже рідкісними. Звичайно антикорупційні проекти спрямовано на боротьбу з проявами корупції, а не з її зародженням. Я дуже радий, що газета «День» підтримала наш проект.
Сьогодні студенти, як і професори, — це активні учасники корупції. Для студентів дуже важливо, щоб хоча б одна людина в групі сказала, що вона не даватиме хабаря, тоді до неї приєднаються й інші, й число цих людей неухильно зростатиме. Найголовніше, щоб людина зуміла виявити й відстояти свою моральну позицію.
