Дві події, пов’язані з Україною, опинилися нещодавно в центрі уваги російських інтернет-видань. Перша (за часом) — новий поворот подій у «справі Гонгадзе». Пітерське інтернет- видання «Фонтанка.Ру» присвятило зникненню Георгія Гонгадзе дві статті, що з’явилися на сайті 17 і 21 листопада. Їхні автори — представники місцевого Агентства журналістських досліджень. Перша стаття «Как искали Георгия Гонгадзе» (http://www.fontanka.ru) містить, незважаючи на певний перебір поблажливо-іронічних сентенцій, дуже грунтовний аналіз зникнення журналіста. В Уанеті нічого подібного не з’являлося (мабуть, найбільш фундаментальна стаття про зникнення Гонгадзе — «Зникнення останнього опозиціонера» — з’явилася ще 19 вересня в Uatoday (http://.uatoday.net/kernel/polit / news-2356 html)).
Мабуть, мало хто знає, що київські журналісти запрошували представників петербурзького Агентства журналістських досліджень допомогти провести власне розслідування: «Перше наше враження — ми страшенно здивувалися. Таке почуття викликали в нас багато хто з київських колег, але найкраще їхні думки висловила одна пані, симпатична з усіх поглядів. «Ми зверталися до Президента Леоніда Кучми з проханням, щоб він доручив пошуки Георгія Службі безпеки України, а він уникнув прямої відповіді. Отже, Гонгадзе викрали саме працівники спецслужб, тому що він заважав їм робити їхні брудні справи». Найбільше нас шокував той факт, що в цю ЛОГІКУ в Києві багато хто вірить». Ще одна цікава думка пітерських журналістів про їхніх українських колег і методи роботи останніх: «Ми не знайшли жодної згадки де-небудь про те, що хоч один журналіст спробував сам навести довідки про обставини зникнення Георгія. Це щонайменше дивно, якщо врахувати, що все коло спілкування Гонгадзе замикалося саме на журналістському й навколожурналістському середовищі... Журналісти нічого розумного не кажуть, зате дістають своїми вимогами та розпитуваннями перших осіб цих самих спецслужб».
Видання детально розглядає можливі версії зникнення Гонгадзе, виключаючи при цьому версію помсти за політичні публікації: «Серйозної шкоди чиємусь іміджу Георгій Гонгадзе завдати не міг, навіть якби дуже хотів. Ні він, ні його підлеглі просто не мали у своєму розпорядженні дійсно НЕБЕЗПЕЧНОГО фактичного матеріалу. Більшість політичних статей в «Українській правді» побудовані на здогадках і емоціях, а не на конкретних фактах. З точки зору формальної логіки, із цього випливає лише одне: нейтралізація Георгія Гонгадзе як політичної постаті — це безглуздя». Тому «Фонтанка.Ру» намагається дати відповідь на запитання: якій впливовій політичній силі було вигідне зникнення журналіста?
Інше відоме інтернет-видання «Вести. Ру» в статті «Отстрел киевских журналистов» (http:// www.vesti.ru/2000/11/16/974378501 .html) вважає, що «нічого особливо нез’ясовного в цій тотальній загадковості (навколо зникнення Гонгадзе й виявлення трупа в Таращі. — А.М.) немає. Тому що «Українська правда» — незалежна опозиційна інтернет-газета, що з’явилася минулого року, — описує таємні викрутаси рідного президента, рідного уряду, рідних силовиків, рідних олігархів і просто дуже впливових громадян України. Щось на кшталт нашої «Совершенно секретно», головний редактор якої теж прожив недовго». Помітно, що автор — Володимир Тучков — явно «не в темі» (аж настільки, що неправильно вказує час появи «УП», яка насправді почала виходити з 17 квітня цього року) й не лише не займався власним розслідуванням, на відміну від своїх пітерських колег, а й, судячи з усього, навіть не знайомий з усіма існуючими версіями зникнення журналіста. Замість розгляду всіх можливих варіантів він називає одну версію, що здалася йому самому найбільш переконливою й намагається «підверстати» під неї фактичний матеріал.
Щодо знайдених поблизу Таращi останкiв, то «Фонтанка.Ру» в статті «Новые подробности в деле о пропаже Георгія Гонгадзе» (http://www.fontanka.ru/cgi-bin/calendar.pl?dir= /art_data/crime/2000/&num =028&mon=11&year=2000&map=crime&mday=) звертає увагу на таке: офіційні представники МВС України всі два місяці з моменту зникнення Гонгадзе намагалися переконати жителів цієї країни в тому, що Гонгадзе десь перебуває живий і здоровий, заробляючи собі політичний капітал». Як приклад наводиться «сенсаційне повідомлення» МВС про те, що якийсь Гонгадзе взяв 21 вересня квиток з Москви до Смоленська й через декілька днів назад. Пітерські журналісти перевірили цей факт, отримавши офіційного листа з Інформаційно-обчислювального центру Московської залізниці: «У листі наводилися СТАНДАРТНІ для залізничників дані про людину на прізвище Гонгадзе (прізвище, ініціали та паспортні дані), яка 21 вересня взяла в Москві два квитки: один до Смоленська, другий — назад до Москви через декілька днів. Київські міліціонери НЕ МОГЛИ отримати про цей епізод іншої інформації, а тому не могли не зрозуміти, що до Георгія Гонгадзе вона ніякого вiдношення не має. Проте все ж подали цю інформацію таким чином, що в людей склалося враження, наче Гонгадзе живий і здоровий, а отже нічого особливого не сталося, і з міліції вимагати нема чого».
Таким чином, представлено два підходи: власного серйозного розслідування та компіляції вибіркових фактів. Третій варіант — «смажених новин» — продемонструвала Лента.Ру, давши повідомлення під заголовком «Обнаружено тело украинского журналиста Гонгадзе» (http://lenta.ru/world/2000/11/16/killed).
Друга важлива українська новина для російських інтернет-видань — візит у Москву Віктора Ющенка. Масована підготовка до візиту, що почалася в російських ЗМІ, не оминула й онлайнові ЗМІ. Наочний приклад — стаття в Газете.Ру з промовистою назвою — «Украину — без газа и на нары». В принципі, агресивний тон не дивує, тому що це видання за всього бажання не можна звинуватити в симпатіях до України. Напередодні візиту Газета.Ру зробила свій прогноз: «Ющенку ще до приїзду в Москву заочно висловили наджорсткі умови. Виконати їх при всьому бажаннi Україні навряд чи вдасться. З одного боку, в неї об’єктивно немає коштів, щоб забезпечити себе необхідною кількістю газу. З другого — передача контрольного пакету газової галузі «Газпрому», напевне, викличе рішучий протест Верховної Ради, відносини з якою в Ющенка й без того складні. Не виключено, що через скандал, який може спровокувати Рада, Кучма буде змушений відправити Ющенка у відставку. Проте вибору в України немає... Нещодавно й Польща, й Фінляндія дали згоду на будівництво обхідних газопроводів через їхні території. Так що Україні доведеться стати набагато поступливішою».
«Вести.Ру» в старому форматі (восени цього року відбулася реорганізація видання), навпаки, іноді давали матеріали цілком «миролюбні» щодо України. Після появи нових «Вестей» ця традиція поки ще не зникла, але вже дещо видозмінилася. В статті «Когда же лопнет газовый пузырь» (http://.www.vesti.ru/ 2000/11/19/ 974461916 html) автор з відстороненістю інтелігента від політичних проблем меланхолійно зазначає: «От приїхав у Москву український прем’єр Ющенко — обговорювати газові борги. З одного боку, звичайно, добре, що приїхав. Однак що з того? Адже, після візиту дорогого гостя мало що зміниться. Наперед це всім добре відомо». З таким же настроєм автор робить висновок: газ Україна крала, краде й крастиме, поки не збудує Росія обхідний газопровід. Поки ж російська «газова» добродійність, на думку автора, не йде на користь українським реформам: «От якби ми дерли за газ в три шкури, то тоді, можливо, наші брати відразу ж з реформами заметушилися б, забігали». Виявляється, що під шкуркою «російського-інтелігента широкої душі» переховувався сірий вовк, який бажає здерти з братів-слов’ян їхні власні шкури, а якщо пощастить, то й більше — виключно з благородною метою просування українських реформ. Виходить, є у мережевих московських інтелігентів відповідь на ще одне одвічно російське запитання: «від Єльцина» «що нам робити з Україною?»
