Центр Києва, поділений між прихильниками й противниками коаліції, дозволяє передбачити результати дострокових виборів до Верховної Ради точніше, ніж соцопитування. Конституційна криза в Україні стрімко перетворюється в суспільно-політичну. І зупинити її навряд чи вдасться, поки причину політичної нестабільності бачитимуть у діях коаліції, направлених на узурпацію влади, або у відповідному «вольовому рішенні» Президента розпустити Верховну Раду. Основа нинішнього протистояння була закладена не вчора й навіть не рік тому, коли обирався новий парламент. Головним чинником нестабільності й фактичного руйнування правового простору стали, з одного боку, конституційний «довгобуд», а з іншого — передчасне введення пропорційної моделі виборів. Причому приховані наслідки цього вже набагато серйозніші, ніж явний президентсько- парламентський конфлікт.
По-перше, невиписаність повноважень і сфер відповідальності суб'єктів влади максимально посилює традиційну конфліктність українських політичних еліт. А це означає, що конкуренція політичних сил навколо програмних положень розвитку країни остаточно витіснена на периферію чистою боротьбою за владу. По-друге, вихід за межі правового поля, що вже стає традицією, не дозволяє реалізовувати конституційні практики ротації влади, місце яких займають революції й позачергові вибори. У цьому — не сила, а якраз слабкість вітчизняної демократії, адже в нормальному режимі механізм виборів, по суті, вже не працює. І, нарешті, політичне рішення проблемних ситуацій все частіше протиставляють і віддають перевагу над правовим. У результаті українська політика ризикує опинитися буквально «поза законом».
Перераховані тенденції, на жаль, настільки стійкі, що переломити їх не зможуть як нові парламентські вибори, так і «нульовий варіант», до якого схиляється коаліція. Навіть у тому випадку, якщо сторони конфлікту раптом вирішать піти на взаємні поступки, політична реальність вже не повернеться в колишній, «докризовий» стан.
Сьогодні шлях до ефективної моделі влади потрібно починати з конституційних основ. Саме так сформулювали свою місію учасники розширеного засідання Громадянської конституційної асамблеї, ініційованої трьома громадськими організаціями — «Українським форумом», об'єднанням «За Україну!» й громадянським форумом «Об'єднаємо Україну». Проте склад учасників був набагато ширшим — свої версії політико-правового виходу з кризи запропонували віце-президент НАНУ Володимир Литвин, Уповноважена з прав людини Ніна Карпачова, голова Конституційного Суду (1996—1999) Іван Тимченко, директор Інституту законодавства Верховної Ради Олександр Копиленко, директор Інституту держави й права ім. Корецького Юрій Шемшученко, заступник міністра юстиції Інна Богословська, прем'єр-міністр України (1997—1999) Валерій Пустовойтенко та інші політики. Багато в чому їхні версії справді виявилися альтернативними тим, які сьогодні обговорює влада. Як зазначив відкриваючи засідання голова «Українського форуму» Володимир Семиноженко, «сьогодні своє слово повинне сказати громадянське суспільство, щоб позначити ті шляхи виходу з кризи, які потрібні передусім йому самому, а не політичним лідерам».
Насамперед, критики зазнала ідея дострокових виборів, точніше — їхні правові основи й терміни. Адже навіть найвідданішим прихильникам голосування 27 травня вже зрозуміло, що без внесення змін до закону про вибори й Конституцію, це неможливо. Більш того, якщо «залишити все як є», вважає Інна Богословська, легітимність нових виборів виявиться сумнівною, а значить, сьогоднішній конфлікт буде відтворений майже зі стовідсотковою ймовірністю. Про політичне дежа вю розповідав і Володимир Литвин. На його думку, українська політика носить виразно реактивний характер, керівники держави знову й знову «з'ясовують стосунки», що не склалися ще в 2004 році. Тому навіть якщо Ющенко та Янукович укладуть перемир'я, це буде свого роду «пакт Молотова—Рібентропа», який в будь-який момент може бути порушений. Проте, як вважає екс-спікер, це загальна особливість «компромісу по-українськи» — одна зі сторін все одно повинна програти.
Голова Рахункової палати Валентин Симоненко запропонував оцінити перспективу дострокових виборів з економічної точки зору. За його прогнозами, вже через місяць бюджет України недоотримає 1,5 млрд. грн., а «на інноваційно-інвестиційному розвитку цього року доведеться взагалі поставити хрест». Політичне протистояння вже встигло привести до істотного зниження позицій України в рейтингу інвестиційної привабливості.
Багато учасників засідання переконані, що для врегулювання ситуації потрібно, як мінімум, припинити, а як максимум — відмінити дію всіх указів і постанов, прийнятих Президентом, парламентом і урядом, починаючи з 2 квітня. Як зазначив Леонід Кравчук, «поки діють незаконні акти, неможливо вести переговори». А ось Ніна Карпачова вважає, що розпуску Ради взагалі можна було б уникнути, якби Президент направив до Конституційного Суду запит про тлумачення конституційної норми щодо міжфракційних міграцій і тим самим відразу б поклав край намірам коаліції набрати 300 голосів. Нині час упущений, а суспільству всіляко нав'язується думка про те, що Суд заангажований і його рішенням не можна довіряти.
Загалом, політичні лідери й суспільні діячі однозначно засудили можливість революційного розвитку подій і використання «народних хвилювань» в якості політичного аргументу. «Чому люди вимушені розсьорбувати кашу, заварену нашими лідерами? Вони повинні самі вирішувати спірні питання, а не виводити маси на вулиці!» — підкреслив голова Народно-патріотичного об'єднання «За Україну!» Борис Олійник. А Володимир Семиноженко зазначив, що подібні засідання можуть і повинні стати дійовим механізмом участі суспільства у визначенні оптимальних шляхів розвитку конституційного й політичного процесу в Україні.
Власне, ця теза вже отримала своє підтвердження — зустріч в Українському домі не обмежилася тільки дискусією. За її підсумками була прийнята резолюція, де перераховані основні вимоги й пропозиції щодо політичного урегулювання. Необхідними умовами визнані: завершення конституційної реформи, створення спеціальної комісії для розроблення змін до Конституції і прийняття перехідних положень, які регулювали б проведення дострокових виборів. У свою чергу, працювати над оптимізацією Основного Закону, а також виборчого законодавства збирається й сама Громадянська конституційна асамблея — в її рамках сформована робоча група на чолі з Віктором Мусіякою, яка вже до середини травня обіцяє підготувати проект змін. Паралельно свою діяльність почне Громадянська платформа з захисту конституційного ладу в Україні, також створена з ініціативи учасників зборів. Мета цього руху — не тільки експертиза й формулювання професійних рекомендацій з конституційних проблем, але й забезпечення суспільного контролю над діями влади в період політичної нестабільності.
