Двадцятого листопада закінчується термін подачі заявок
на участь в комерційному конкурсі по продажу пакету акцій (68,01%) АТ «Запорізький
алюмінієвий комбінат». У лютому, всі крапки над долею «ЗАЛКа» будуть розставлені.
Генеральний директор підприємства Іван Бастрига передчуває недобре. Незважаючи
на підтримку Президента, якою Іван Михайлович заручився минулого тижня,
Фонд держмайна України відхилив прохання алюмінщиків про введення до складу
конкурсної комісії представника від комбінату.
«Леонід Данилович назвав мою позицію державною, — заявив
в ході прес-конференції Іван Бастрига. — Панам Бондарю і Єханурову глава
держави доручив врахувати думку і погодитися з пропозиціями керівництва
«ЗАЛКу». Однак, останні все спустили «на гальмах». Наша вимога — конкретна
інвестпрограма, підкріплена гарантіями солідних європейських банків про
надання комбінату інвестиційного кредиту. Приватизація повинна стати для
підприємства початком нового життя, а не черговим блефом, який повторюється
раз у раз. На думку гендиректора комбінату, все ж сьогодні є серйозні інвестори,
які готові вкладати кошти в розвиток комбінату. Не так давно американська
інжинірингова корпорація «Кайзер-Алюміній» провела презентацію проекту
реконструкції. Намічені грандіозні зміни (реновація електролізного виробництва,
будівництво сухих газоочисток, цеху обпалених анодів, заводу по виробництву
алюмінієвої фольги і так далі). «Кайзер» гарантує участь в проекті найбільших
європейських банків. Сьогодні ж ми бачимо, що нашої думки уряд не враховує.
Насамперед панів Бондаря і Єханурова хвилює солідність куша, який вони
збираються будь- якою ціною зірвати в ім’я обгрунтування намічених Кабміном
прибутків від приватизації в 2001 році. Питання розвитку промисловості,
певно, стоїть у них на другому місці.
— Я знаю всіх учасників конкурсу, — заявив Іван Бастрига.
— Називати їх зараз неетично. Реєстрація ще не завершена. Я знаю фінансові
можливості кожного. Більшість з них не здатні інвестувати алюмінієве виробництво.
А ті, хто в змозі ( певно , Іван Михайлович має на увазі «Сибірський алюміній».
— Авт. ), не зацікавлені в нас, як в конкурентах. Урядова схема
приватизації деструктивна. Визначальне значення на торгах буде мати вартість
держпакету. Це «совковщина»: один раз гребонути, а потім — трава не рости.
Я займаю протилежну позицію. Наприклад, такий завод, як наш, в Швеції купили
за одну крону. Однак уряд поставив перед новими господарями низку обов’язкових
умов: зберегти робочі місця, об’єми податкових відрахувань, збільшити зарплату,
поліпшити екологічну обстановку. А що в нас? Стартова ціна пакету акцій
алюмінієвого комбінату — $31,7 млн. Припустимо, куплять за $50 млн. На
цьому все! Нові господарі почнуть відпрацьовувати вкладені гроші, після
чого висмоктувати з підприємства прибуток доти, поки воно здатне буде його
приносити. Я ж вважаю, що нехай продадуть пакет по стартовій ціні, але
покладуть на стіл конкретні інвестиційні зобов’язання, в яких буде вказане
щорічне зростання прибутку».
Бездумним Іван Бастрига назвав урядовий підхід до вирішення
і енергетичних проблем: «У першому півріччі комбінат ні разу не був в списку
боржників. Платили день в день. І все ж нас обмежували! У минулому році
«ЗАЛК» недоотримав 55 млн. грн., і 25 млн. витратив на ремонт обладнання,
яке через перебої з електроенергією достроково вийшло з ладу. Хто поніс
за це відповідальність? Всі мої звертання в прокуратуру, до уряду не знайшли
відгуку. Крайнього не виявилося! Не встигли ми провести взаємозалік, вийшла
урядова постанова про підвищення цін і розрахунки живими грошима. Комбінат
стає боржником за два місяці. Що ж, нехай відключають! Врештi- решт, це
державне підприємство. Мені набридло боротися з Кабміном. Не раз я пропонував
Юлії Тимошенко направити урядову комісію, розібратися в ситуації, провести
аналіз, і пересвідчитися, що не в змозі «ЗАЛК» купувати електроенергію,
частка якої в собівартості продукції 40%, по таких цінах. Однак вони вигідні
уряду. Не так давно, разом з губернатором Олексієм Кучеренком ми зустрічалися
з Віктором Ющенком. Я його спитав: «Ми в ринковій економіці?». «Так» —
відповів він. «Чому ж тоді мені як суб’єкту господарської діяльності через
Тимошенко нав’язують звідки брати газ і по якій ціні?» Я також їй говорив:
не лізьте, шановна Юліє Володимирівно, в мої справи. Я куплю газ по тій
ціні, яка буде вигідна для продавця і зручна для мене, покупця. Алюміній
однаковий у всьому світі. І ціна на нього не може істотно відрізнятися.
Але тільки ми вважаємо себе найрозумнiшими і сподіваємося, що зможемо витримати
ціну в три центи за кВт. Сиджу я з Юлією Тимошенко і говорю: «Зрозуміло,
ви віце-прем’єр. Ви відповідаєте за паливно-енергетичний комплекс. Це ваш
біль. Але, є ще і держава. Треба ж якось пов’язувати ваші дії з її інтересами!
Ви вирішуєте своє питання, а все інше «лягає»! Ваша електроенергія нікому
не потрібна по таких цінах, тому що наша продукція по таких цінах так само
не потрібна нікому. До того ж ви не можете гарантувати безперебійність
постачання. Директор генерації ніякої відповідальності не несе. В нього
аварії, блоки виходять з ладу! А мені яка справа? Я заплатив! Вийшов блок,
поніс «ЗАЛК» збитки, нехай генерація заплатить. Але ж ні, уряд сидить і
«реформує»: впала частота — відключаємо. Абсолютно бездумний підхід!»
Ідею губернатора Запорізької області про створення самостійного
регіонального енергоринку в уряді категорично відмовляються сприймати.
На думку Івана Бастриги, це більш ніж зрозуміло. Якщо регіон візьме на
себе відповідальність придбання палива і раціонального його розподілу між
споживачами, уряд втратить важелі управління. З іншого боку, ситуація доходить
до абсурду. «Якщо раніше, — продовжує Іван Бастрига, — за часів Радянського
Союзу, не дай Бог втрати електроенергії в мережах доходили до 7%, уряд
негайно знімав цілий ряд посадових осіб, забирав партквитки і саджав за
грати. Сьогодні ж Кабмін України встановлює планові втрати в розмірі 15%!
Втрати ж «ЗАЛКа» влітку складають — 0,7%, а взимку — 0,3%. Виходить, що
уряд намагається за наш рахунок покрити збитки, заподіяні державі власною
ж безгосподарністю? Абсурд! І все ж я не втрачаю надії. Вважаю, що нам
з Олексієм Кучеренком вдасться «вибити» пільги для таких енергоємних підприємств,
як «ЗАЛК». Я не тримаюся за власне крісло. Я промисловець, який знає честь
і ціну комбінату. Але, поки я генеральний директор, моя позиція залишиться
непохитною. В її основі — захист регіональних і державних інтересів загалом.
Відключать від енергомережі? Що ж, візьму дипломат і піду гуляти. Робітники
опиняться на вулиці. Обладнання знову вийде з ладу. Потім, нехай уряд вирішує
— виграла держава чи програла».
Крім алюмінієвого комбінату, загроза енергетичної блокади
нависла і над іншими металургійними підприємствами. Декілька днів подача
енергії була припинена акціонерним товариствам «Дніпроспецсталь», «Запорізький
завод феросплавів», ряду інших заводів. Коментувати політику прем’єра директори
категорично відмовляються. Бояться, щоб не було гірше!?
