У багатьох європейських містах у березні цього року проходять заходи, присвячені 150-ій річниці з дня смерті великого українського Кобзаря — Тараса Шевченка. У Швейцарії в університеті міста Фрайбург 11 березня відбувся науковий симпозіум, присвячений творчості відомого українського поета, прозаїка і художника, літературна спадщина якого по праву вважається основою української літератури.
«Молоді дослідники-славісти усе більш починають цікавитися Україною, її історією, культурою, народною творчістю», — пояснює Андрій Лужницький, президент Українського товариства в Швейцарії і виконавчий директор American College Program при університеті у Фрайбурзі. Слід зазначити, що цей єдиний у світі двомовний університет, де викладання ведеться німецькою та французькою мовами, двома з чотирьох національних мов країни, одночасно є одним із важливих європейських центрів міждисциплінарних наукових досліджень у галузі славістики і де-факто центром україністики у Швейцарії.
Познайомити молодих фахівців із творчістю Тараса Шевченка, розповісти про багатогранність його таланту, про той значний вклад у формування української ідентичності, який є всією літературно-художньою спадщиною українського поета — таку мету поставили перед собою організатори наукового симпозіуму у Фрайбурзі, який проходив за сприяння Посольства України в Берні.
Програма симпозіуму привертає увагу неординарністю тем наукових виступів, високим академічним рівнем і географічною різноманітністю самих учасників. Доцент Львівського національного університету Ірина Старовойт запропонувала увазі учасників своє дослідження про першочерговість колективної пам’яті в письмовій творчості Тараса Шевченка. Професор Мюнхенського університету Альфред Шпрьоде назвав свою доповідь «Прагнення забути: місце Тараса Шевченка всередині і за межами літературних канонів Російської імперії». Один із відомих в світі українознавців, професор Гарвардського університету Григорій Грабович говорив про історичні етапи у сприйнятті творчості Шевченка і про розбіжності в сучасних наукових дослідженнях його творів. Тамара Гундорова, український літературознавець, член-кореспондент Національної академії наук України розповіла про те, як у творах сучасних українських письменників просліджується вплив творчості великого Кобзаря. Фахівець з історії української літератури, викладач кафедри славістики Міланського університету Джованна Броджі представила оригінальне дослідження на тему «Анімалістика в поезії Тараса Шевченка».
А завершився фрайбурзький науковий симпозіум знаменною подією — урочистим відкриттям швейцарського відділення Наукового товариства імені Тараса Шевченка (НТШ). Ця міжнародна наукова організація, яка об’єднує сьогодні українських учених й інтелектуалів із багатьох країн світу, була заснована у Львові 1873 року. Коли у Львівському університеті розпочав викладацьку діяльність професор російської історії Михайло Грушевський, «Наукове товариство ім. Шевченка» (НТШ) розвиває широку і різносторонню діяльність: виходять у світ багаточисельні серійні й монографічні видання, починають створюватися музеї, бібліотеки й архіви. Товариство набуває всеукраїнської популярності й отримує академічний статус завдяки участі провідних учених — дійсних членів НОШ. Найбільш плідний довоєнний період роботи НОШ пов’язаний з іменами його ідейних керівників: Михайла Грушевського, голови Товариства (1897 — 1913 рр.), Івана Франка, голови філологічної секції, і Володимира Гнатюка, наукового секретаря. Унаслідок репресій з боку польських, а потім радянських властей Товариство було практично знищене. 1947 року НОШ відновило свою діяльність у Західній Європі, в Баварії, й у Сполучених Штатах Америки, де вже відомо як Shevchenko Scientific Society. Впродовж останніх п’ятдесяти років діаспорні крайові центри НОШ в Канаді, Австралії, Німеччині, Франції, Польщі представляли українську науку та українознавство у світі. 1989 року львівські вчені відновили діяльність НТШ, і за роки української незалежності Товариство перетворилося на загальноукраїнську суспільну академію із центром у Львові. Сьогодні НТШ в Україні об’єднує понад 1400 учених і має 15 територіальних відділень, зокрема, в Києві, Харкові, Черкасах, Сімферополі, Донецьку, Луцьку, Ужгороді, Чернівцях, Івано-Франківську, Тернополі, Луганську.
Останнім часом інтерес західних європейців до країн Східної Європи незмінно зростає. «Підростає покоління, якому не відома епоха Радянського Союзу і яке не сприймає слов’янські культури як деяку спільність, а починає ідентифікувати кожну країну окремо, цікавитися її звичаями, культурою, Думаю, саме з цього боку іноземцям, зокрема швейцарцям, цікаво відкривати сьогодні Україну», — вважає Андрій Лужницький. Метою швейцарської філії Наукового товариства ім. Тараса Шевченка є полегшення доступу до української культури іноземним ученим-славістам, підтримка їхніх досліджень, налагодження контактів з іншими науковими центрами, організація зустрічей з українськими письменниками, обмін думок на наукових конференціях і конгресах. «Примітно, що сучасні фахівці з україністики — це вже не вихідці з української міграції, тобто не українці за походженням, а люди різних національностей, що не мають родинних зв’язків з Україною», — продовжує президент новоствореної швейцарської філії НТШ. — Вони розглядають Україну як цілісну культуру, цікавляться її літературою та мовою».
