Так уже традиційно склалося, що відносини лінією Президент — Верховна Рада, м’яко кажучи, залишають бажати кращого. І Кравчуку, і Кучмі, і Ющенку — всім їм нелегко було знаходити загальний компромісно-законодавчий (і не лише) знаменник. Постпред діючого глави держави в парламенті Ігор Попов переконаний — проблема лежить не в персональній, а системній площині. Мовляв, виборча система призвела до того, що закони для багатомільйонної держави приймаються лише при бажанні лідерів двох найчисельніших фракцій — БЮТ та ПР. Ініціативи (навіть якщо вони виписані бездоганно в юридичному значенні) інших суб’єктів законотворчості відсікаються на корені.
З урахуванням того, що змінювати законодавчі правила гри повинен депутатський корпус, подібна ситуація домінування принципу політичної доцільності над професіоналізмом законсервується на довгий час. Подібна перспектива, судячи з усього, не влаштовує Президента Ющенка, з подачі якого нині в усіх кутках країни відбуваються активні дискусії щодо нового Основного Закону країни.
Заступник голови СП Ігор Попов зазначає, що за підсумками всенародного обговорення «президентська» Конституція може бути затверджена (прецедент) без участі парламентарів.
Про новий Основний Закон, про те, чому Віктор Ющенко не прийде до парламенту на спеціальне засідання, а також про ймовірність та сценарії зриву виборів 2010 року — в інтерв’ю Ігоря Попова «Дню».
«ВИБОРИ ПРОЙДУТЬ ІЗ ВЕЛИКИМИ ПОРУШЕННЯМИ, ОСКАРЖИТИ ЯКІ — НЕМОЖЛИВО»
— Голова Центрвиборчкому Володимир Шаповал дає 99%, що КС скасує лише кілька норм скандального законопроекту про вибори президента. Тож грядущі вибори пройдуть, найвірогідніше, за новими правилами. Разом із тим, багато експертів (і небезпідставно) критикують даний закон, оскільки він відкриває шлюз для фальсифікацій. Як, на ваш погляд, мінімізувати можливі маніпуляції зокрема та виборчі ризики загалом?
— Варто зауважити, що прийнятий парламентом документ критикують не лише в Секретаріаті Президента. Серйозній критиці документ піддають також українські та іноземні експерти, які порівнюють цей документ із міжнародними стандартами.
Президент у своєму поданні до КС просить визнати неконституційними окремі положення, хоча міг би вимагати визнання таким, що не відповідає Конституції, увесь закон через порушення процедур його затвердження та вступу в дію. Разом із тим Президент розуміє, що визнання всього закону неконституційним може поставити під загрозу проведення виборів.
Я згодний із прогнозом пана Шаповала стосовно 99% гарантії того, що КС розгляне подання по суті, і може визнати неконституційними деякі положення закону.
Стосовно загроз, що закладені в цьому законі. Основні загрози, передусім, стосуються процесу формування та роботи виборчих комісій, оскільки автори пропонують не збирати кворум, а також надають додаткові повноваження щодо виключення членів комісій. Крім того, в день виборів комісії отримують право включати виборців до списків. Це може викликати, по-перше, суперечності та суперечки безпосередньо в комісії, по-друге, це слабке місце в організації виборів. Слабким місцем є і реєстр виборців, а також механізм оскарження дій (він, по суті, нівелюється) виборчих комісій. Тож можна прогнозувати, що вибори пройдуть із великими порушеннями, однак оскаржити їх ніхто не зможе.
У результаті, на превеликий жаль, ці вибори можуть виглядати незаконними, і новий президент матиме занижену легітимність. Це колосальна загроза для діяльності української влади.
— Днями ви заявили, що якщо парламентарії проведуть корекцію норм, які президент оскаржує в Конституційному Суді, то Віктор Ющенко готовий відкликати подання з КС. Чи є реакція на цю пропозицію?
— Мета цієї заяви полягає в тому, щоб Верховна Рада почала розробку відповідних змін до закону, не чекаючи на висновок КС. Поясню, чому. Якщо висновок Конституційного Суду буде оповіщений після офіційного старту виборчої кампанії, ВР повинна буде внести зміни до закону гранично оперативно.
Президент оскаржить норми про роботу комісій, їхнє право включати виборців до списку в день голосування, про неможливість стати членом дільничної комісії, якщо людина не проживає на території цього округу (що, до речі, є прямим порушенням Конституції), про порушення прав наших громадян, тих, які перебувають у день виборів за кордоном.
— Як же пояснити нонсенс: авторами відверто неконституційних норм закону про вибори президента є провідні юристи кількох фракцій ВР?
— Так, це дійсно нонсенс. Розроблявся закон непрозоро, на розгляд ВР вносився так швидко, що переважна більшість народних депутатів навіть не встигли ознайомитися з ним. Який висновок? На жаль, у Верховній Раді домінуючим є принцип політичної доцільності.
Закон готували два колишні міністри юстиції — Зварич і Лавринович, чудовий адвокат Андрій Портнов, високий професіонал Олена Лукаш, яка в Кабміні Януковича займалася всім юридичним документообігом. Усі вони добре знають законодавство, однак, на жаль, в їхньому спільному законі чітко видно політичний інтерес (надати двом кандидатам преференції), а ось юридична етика грубо порушена.
Якби закон обговорювали на громадських слуханнях, якби були враховані поправки до нього інших депутатів, документ, звичайно ж, був би кращим.
— Дивна в нас складається ситуація: депутати можуть роками говорити про необхідність виборчої реформи, а за півроку до виборів президента за три дні змінити правила виборчої гри...
— З одного боку, так, такі підходи існують. З іншого боку, у ВР є депутати, які чітко розуміють проблеми, однак їхні законодавчі ініціативи залишаються лише ініціативами. Наприклад, за рік до виборів з’явився законопроект депутата Князевича. Документ пройшов обговорення в комітеті, де отримав позитивний висновок. Однак проблема в тому, що Князевич не є членом однієї з двох найбільших фракцій — БЮТ або ПР — і тому цей законопроект навіть, на жаль, не був включений на повістку пленарного засідання.
У нас діє принцип політичної доцільності, і закон пишуть, затверджують під когось, під чиюсь конкретну перемогу. Саме тому закон з’являється незадовго до виборів, саме тому його не обговорюють з незалежними експертами та професіоналами, які представляють інші політичні сили. Як підсумок — в ухваленому законі є норми, що несуть низку загроз для організації та проведення виборів.
«У ПРЕЗИДЕНТА НЕМАЄ НІ ПІДСТАВ, НІ ІНСТРУМЕНТІВ ДЛЯ ЗРИВУ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ»
— До речі, про загрози. Як відомо, Центрвиборчком формується за партійним квотним принципом. Як ви вважаєте, чи може скластися ситуація (коли, скажімо, кандидат, який програв вибори, не буде зацікавлений у тому, щоб Центрвиборчком назвав ім’я переможця), коли члени ЦВК раптово «захворіють», не буде кворуму, що не дозволить оповістити підсумок волевиявлення?
— Передусім, варто зауважити, що в ЦИК працюють професіонали високого рівня, які мають досвід проведення виборів. Однак, дійсно, на їхню діяльність впливає принцип формування — вони делеговані в Центрвиборчком політичними силами. Саме тому політичний інтерес та укази з партійних штабів дуже часто беруть гору над професіоналізмом. Раніше ми вже бачили протистояння, раптові хвороби, через які робота Центрвиборчкому була заблокована.
Якщо політична сила, що програла, але має великий вплив на ЦВК захоче пограти в ці блокадні ігри, це стане досить простим і реальним механізмом зриву виборів.
Вибори проходитимуть за скороченою процедурою (не 120, а 90 днів), тому бездіяльність ЦВК навіть упродовж тижня (наприклад, коли друкуються бюлетені) призведе до зриву графіка виборів. Тому залишається сподіватися на громадянську самосвідомість і керівників партійних штабів, і самих кандидатів, і членів Центрвиборчкому.
— Кандидатами на цих виборах є і Президент, і прем’єр, і спікер, тобто люди, які обіймають ключові державні посади. Хто, на вашу думку, може зіграти роль незалежного арбітра?
— Дійсно, кампанія, що невдовзі стартує офіційно, буде дуже й дуже непростою. Тим часом Президент старається робити все, що від нього залежить, для гарантування проведення чесних, демократичних виборів, незалежно від того, хто стане їхнім переможцем.
— Якщо представники політичних сил, що знаходяться нині у владі, але прагнуть піднятися ще вище, критерій виборів як демократичної процедури поставлять вище за свої вузькопартійні інтереси, тоді вибори пройдуть без потрясінь. Якщо ж це буде війна не на життя — на смерть, то вибори будуть під величезною загрозою.
Ключовий момент у такій атмосфері — готовність визнати результати виборів стороною, що програла, привітати переможця.
— Прем’єр, спікер та лідер ПР в унісон заявляють про сценарії зриву виборів, що нібито розробляються на Банковій. Озвучуються різні прогнози, найчастіше говорять про ймовірність введення надзвичайного стану (після штучного обвалу гривні). Ви нещодавно заявили, що основна загроза зриву виборів — неприйняття бюджету. Вже сьогодні очевидно, що він не буде затверджений у встановлені законом терміни. Що ж виходить: немає бюджету — немає виборів?
— Стосовно заяв про сценарії зриву виборів зауважу наступне. У Президента сьогодні немає ні мотивів, ні інструментів для того, щоб займатися подібними речами. Тому хочу переконливо заявити, що ключове прагнення Президента Віктора Ющенка — це проведення чесних виборів.
— Разом із тим, потрібно визнати, що в питанні проведення виборів дійсно існує ціла низка різних загроз. Ми робимо все, щоб мінімізувати ці загрози, однак як ми раніше казали — існує велика загроза в законодавчій площині, а тут м’яч уже на полі ВР, що зобов’язана підготувати адекватне законодавство.
Так, існує також і загроза щодо фінансування виборів. Дійсно, якщо державний бюджет не буде прийнятий, уряд зможе використати лише 1/12 щомісячного фінансування, чого явно не вистачить.
У нас уперше виборча кампанія проходить упродовж двох бюджетних періодів. Прецедентів не було. Можливо, тому ми виявилися непідготовленими до такої ситуації у законодавчому плані. Вихід із ситуації лише один — прийняти бюджет (уряду потрібно повністю переглянути проект і зробити його реальним, щоб документ підтримали у ВР) і профінансувати вибори.
Ми вже чули заяви про те, що у випадку неприйняття ВР бюджету, його своєю постановою затвердить уряд. Однак це є прямим порушенням Конституції.
— А щодо заяв, причому на високому рівні, про ймовірність уведення Президентом надзвичайного стану?
— У зв’язку з цим зазначу наступне. Українське законодавство чітко регламентує підстави для введення надзвичайного стану. Будь-які політичні спекуляції та звинувачення на цю тему не можуть служити такою підставою. Припустимо, певні політичні сили проводитимуть вуличні акції. Ну, і що? Благо, ми навчилися проводити акції протесту в рамках закону, і навряд чи хтось вийде за рамки задля провокування введення НС. Тому я вважаю мінімальною ймовірність того, що може бути впроваджений надзвичайний стан.
«УСІ КАНДИДАТИ МАЮТЬ ШАНС НА ПЕРЕМОГУ»
— У експертних колах викликають здивування і певні побоювання заяви Віктора Ющенка про те, що він через півроку обов’язково буде президентом України, що він упевнений у своїй перемозі тощо. Якщо говорити про адміністративний ресурс, якщо оцінити рейтинги кандидатів... Про що можуть свідчити заяви діючого глави держави?
— Віктор Ющенко спілкується з різними людьми, які проживають у різних куточках нашої держави і, вочевидь, цей діалог дає йому підстави говорити про перемогу. До того ж, до першого туру виборів ще сто днів, а ситуація з симпатіями-антипатіями людей змінюється дуже динамічно.
— Усі кандидати мають шанси на перемогу. До того ж, Україна зараз живе у відкритому інформаційному просторі, і якщо ніхто не введе цензуру, не залякає, або не купить журналістів, у нас буде чесна, відкрита конкуренція.
— Нині заступники голови СП та інші чиновники Секретаріату проводять широку регіональну кампанію щодо обговорення президентського проекту Конституції. Ваші опоненти зазначають, що це агітація за кандидата Ющенка. Можливо, коли виборча кампанія стартує де-юре, варто взяти відпустки?
— На сьогодні з основних кандидатів на посаду президента лише Віктор Ющенко не почав агітаційну кампанію. Він не розвішує по всій Україні красиві бігборди з не менш красивими обіцянками, він не організовує яскраві концертні тури, не запускає телевізійні ролики психологічних ігор із виборцями. Віктор Ющенко чекає офіційної реєстрації.
Щодо Конституції, то Президент із подібною ідеєю звертався до народу ще кілька років тому, а проект Основного Закону був зареєстрований у парламенті навесні. Вина Верховної Ради в тому, що в цьому напрямі не відбулося зсувів. Тому й з’явився указ Президента про проведення всенародного обговорення Конституції.
— А люди не запитують у вас, чому за півроку до закінчення президентської каденції Віктор Андрійович так активно зайнявся конституційною реформою?
— Звичайно, запитують. Я, наприклад, у такому випадку нагадую про те, що Президент говорив про необхідність реформи Конституції ще у своєму посланні до ВР 2006 року. 2007-го, як відомо, він створив Національну конституційну раду. Іншими словами, Президент реально хотів змінити Конституцію до виборів 2010 року задля того, щоб нову владу обирати під нові повноваження.
— На мій погляд, всенародне обговорення Конституції впливає на кампанію так, щоб вона не перетворювалася у вибори персональних якостей — хто красивіший, у кого борода довша, а в кого правильна форма носа. Конституційне обговорення переводить кампанію в площину відповіді на питання: а яку ж країну будуватиме переможець? І я вважаю, що підсумки обговорення — це наказ виборців для майбутнього президента.
«ВЕРХОВНА РАДА САМОУСУВАЄТЬСЯ ВІД КОНСТИТУЦІЙНОЇ РЕФОРМИ»
— Чи обговорювалося в СП питання участі або ні Президента в спеціальному засіданні ВР, запланованому на 7 жовтня, в ході якого НАНУ оприлюднить результати дослідження про економічну та соціальну ситуацію в Україні?
— Голова ВР Володимир Литвин неодноразово подавав ідею проведення спеціального засідання парламенту за участі перших осіб держави. Але якщо ми зараз подивимося проект розкладу пленарних засідань, то побачимо, що в середу, 7 жовтня, про спецзасідання немає жодного слова. Тобто відповідне рішення Верховна Рада ще не затвердила.
Якщо говорити загалом, то, безперечно, ідея відкритого обговорення проблем держави між вищими посадовими особами хороша, однак провести це в приміщенні ВР неможливо. Неможливо, передусім, тому, що парламент заблокований, не працює.
Якщо парламент системно працюватиме і буде джерелом стабільності в державі, тоді проведення такого спецзасідання є цілком реальним. А зараз, якщо й проводити таку зустріч, то точно не на парламентському майданчику.
— А де, наприклад?
— Це може бути і РНБОУ, куди входять спікер та прем’єр. Якщо говорити гіпотетично, то це може бути й майданчик НАНУ, фахівці якої розробляють доповіді. Разом із тим, смішною, якщо не сказати абсурдною виглядала б ситуація, коли до ВР прийдуть вищі посадові особи країни, люди будуть попереджені про пряму трансляцію, а трибуна буде заблокована. Яке після цього ставлення громадян України до всієї влади загалом?
— Ви є представником Президента у Верховній Раді. Не секрет, що під час розгляду президентських законодавчих ініціатив на табло, за необхідного мінімуму 226, часто висвічується 15, а то й менше голосів «за». Чим ви поясните таку низьку підтримку?
— Проблема пов’язана з конституційною та політичною системою України. Верховна Рада обирається за закритими партійними списками, а це призвело до того, що всі рішення на сьогодні приймають лідери двох найчисельніших фракцій.
Коли ми вносимо певний законопроект або поправки до законопроекту, ми працюємо з профільними комітетами ВР. Депутати-професіонали оцінюють ці пропозиції із професійного погляду, тому можуть проти чогось протестувати, з чимось погоджуватися. Це нормальний, робочий процес. Однак, коли справа доходить до голосування, надходить наказ стосовно генеральної лінії партії, що звучить приблизно так: «Я не люблю Президента, тому хай там що він пропонує — потрібно все провалити».
І це питання лежить не лише в площині відносин Президента з більшістю у ВР, це стосується будь-яких законодавчих ініціатив. Ситуація виглядає так: депутат, який не може довести двом лідерам двох фракцій, що той або інший законопроект має право на існування, не зможе домогтися затвердження документа під час голосування. І, до речі, саме тому ми виходимо на необхідність реформування Конституції, зміни виборчого законодавства, щоб ВР працювала як професійний, а не виключно політичний орган.
На сьогодні я не бачу можливості того, щоб Верховна Рада нинішнього скликання внесла будь-які зміни до Конституції. Скажімо, трьох хвилин вистачить, щоб скасувати необмежену депутатську недоторканність. А відповідний законопроект Кириленка — Кириленка давно пройшов уже й КС.
Тому, боюся, задля того, щоб розірвати замкнене коло, Конституцію доведеться приймати не через парламент.
— На референдумі?
— Під час всенародного обговорення ми говоримо не лише про зміст, але й про спосіб затвердження нової Конституції. Якщо ВР самовідсторонюється від конституційної реформи, то за підсумками обговорення може бути проведений референдум, а може бути навіть скликана Національна конституційна асамблея (звучать і такі пропозиції). Однак, на сьогодні остаточного рішення немає, обговорення, згідно з президентським указом, триватиме аж до 1 грудня.
