Після того як Валерій Гелетей, будучи ще керівником головної служби з питань діяльності правоохоронних органів Секретаріату Президента, зробив резонансну заяву про підготовку замаху на життя кількох опозиційних лідерів країни, коаліція в письмовому вигляді звернулася до Віктора Ющенка з вимогою притягнути його за поширення «неправдивої інформації до відповідальності». Іншими словами — звільнити. Але глава держави не тільки не звільнив Гелетея, але й підвищив на посаді. 24 травня (у день безпрецедентних подій в Генеральній прокуратурі) Валерій Гелетей очолив Управління державної охорони України. Про резонансні події в головному слідчому відомстві країни «День» переважно й розмовляв із Валерієм ГЕЛЕТЕЄМ.
— Ваше призначення на посаду начальника Управління державної охорони України стало досить несподіваним. Несподіваним, насамперед, тому, що днем раніше на цю посаду Президент уже призначив нову людину — Петра Опанасенка. Пан Опанасенко пробув у статусі керівника УДО рівно добу. Чому усього за одну ніч сталося нове кадрове перетасовування?
— Спочатку хочу зазначити, що скільки працюю в київських правоохоронних органах, стільки знаю Петра Опанасенка. Тобто стосунки в нас із ним не просто робочі, але й приятельські. Коли його призначили на цю посаду, ми його, звичайно ж, поздоровили, а ввечері я з ним особисто спілкувався, і під час нашої розмови він натякнув, що сильно ризикнув, повернувшись на державну службу. Але я йому сказав: переспіть ніч і все буде нормально. Однак уже 24 травня десь о шостій ранку він зателефонував мені й сказав: «Вибач, я в лікарні». Більше того, він повідомив про те, що лікарі категорично заборонили йому працювати, оскільки його стан був на грані критичного. Через кілька годин мене запросили до Президента, я пройшов співбесіду й отримав призначення на цю посаду. Ось і все.
— Відразу після вашого призначення в низці електронних ЗМІ була оприлюднена заява співробітників УДО, в якій вони назвали вас, цитую: «непрофесійним керівником, який не розуміє, чим повинно займатися Управління держохорони». Більше того, у цій самій заяві вказувалося, що на знак протесту проти вашого призначення 200 співробітників УГО написали заяви про звільнення. Як зараз у вас складаються стосунки з колективом і скільки осіб реально пішли з роботи?
— Ну, по-перше, я не бачив, хто саме поставив свій підпис під цією заявою, це була анонімка. По-друге, я вважаю, що це був піар-хід моїх опонентів. Я вам скажу так: після того як я став керівником Управління держохорони, тільки одна людина звільнилася і його звільнення було пов’язане аж ніяк не з призначенням Гелетея, його просто не влаштовувала заробітна плата. А після всім відомих подій в Генеральній прокуратурі колектив УДО, навпаки, ще більше згуртувався.
— Депутати від Партії регіонів, коментуючи ваше призначення, заявляли про те, що Віктор Ющенко готувався до силового сценарію. І треба ж, у цей самий день трапилася безпрецедентна сутичка в Генпрокуратурі...
— Щодо коментарів моїх опонентів або опонентів iз Банківської, ви знаєте, я не дивуюся їм. Під час недавніх подій в Генпрокуратурі, я побачив істинні обличчя й суть окремих депутатів, і тепер, скільки буду жити, цим депутатам ніколи не віритиму. Це треба було бачити: як вони провокували нас, як вони професіонально це робили, які неправдиві заяви вони озвучували...
— Сьогодні регіонали як і раніше стоять на своєму, розповідають, що це саме ви й ваші підлеглі заблокували роботу головного слідчого відомства країни.
— Знаєте, це — дешевий популізм. Ну поясніть мені: як можна захопити будівлю, яку ти ж охороняєш? Починаючи з 1998 року ми забезпечуємо охорону Генеральної прокуратури.
— А що новопризначений керівник УДО Гелетей робив у кабінеті щойно звільненого Піскуна, адже саме там і почалася сутичка?
— Я вам розповім, що я там робив. 24 травня моя присутність в Генпрокуратурі була чітко передбачена законодавством, хотів я того, чи ні. На колегії Плющ зачитав указ про звільнення Піскуна й відрекомендував нового керівника Генпрокуратури — Шемчука. Моя місія полягала в тому, щоб познайомити з Шемчуком і представити йому його охорону.
— Після того як секретар РНБО зачитав указ про звільнення Піскуна з посади Генпрокурора, він, заявивши, що вважає своє звільнення незаконним і відстоюватиме свою правоту в суді, пішов. Але чому, як ви вважаєте, Піскун раптом передумав і повернувся в ГПУ в компанії майже всієї фракції ПР?
— Коли був зачитаний указ, ми всі: Піскун, я, Плющ і Шемчук піднялися в кабінет генерального прокурора. Ми сіли, поговорили, після чого Піскун дослівно сказав так: «Життя є життя», і пішов. Першим, що попросив у мене Шемчук, було забезпечити йому проведення наради з керівним складом колективу Генпрокуратури. Приблизно хвилин через 15 мені мої співробітники доповіли про те, що Піскун повертається, але не сам. А ситуація виглядала так: заступники Генпрокурора на своїх автомобілях привезли народних депутатів від Партії регіонів. Саме ці депутати майже на руках занесли Піскуна на четвертий поверх. Саме вони за допомогою своїх охоронників почали провокувати конфлікт, штовхаючи й смикаючи співробітників УДО. Дещо пізніше надійшла інформація й про приїзд міністра Цушка в супроводі «Беркута». Але, чесно кажучи, я навіть тоді не особливо непокоївся, оскільки я дуже добре знаю Цушка, і спочатку не повірив, що «Беркут» під його керівництвом виламує двері, подумав, що це непорозуміння. А коли я власними очима це побачив, я відразу ж звернувся до своїх підлеглих із наказом ні в якому випадку не застосовувати табельну зброю. До речі, підстав застосувати зброю вже тоді в нас було вдосталь, бо йшло явне захоплення органу, який ми покликані охороняти. Я сказав тоді Цушку: «Василю Петровичу, ви ж знаєте, як «Отче наш», що ми охороняємо Генпрокуратуру, що ж ви робите!?». Але я побачив, що Цушко керувався не своєю головою й не своєю логікою. У нього в руці був мобільний телефон і він лише приймав і відразу ж виконував накази «зверху». Він почав кричати: «Затримати, арештувати ! », після чого, власне кажучи, і настала агонія в народних депутатів, які почали мене штовхати, рвати мені рукава... Але, знаєте, ми люди витримані.
— Людина, що дає укази Цушку, — з уряду чи парламенту?
— Я не можу вам цього сказати, це питання слідства. До речі, потім, після того штурму, я розмовляв із Цушком і побачив: він злякався й усвідомив суть того, що накоїв.
— А ви, перебуваючи тоді в епіцентрі подій в Генпрокуратурі, із кимсь координували свої дії?
— Я докладав про ситуацію в приймальну Президента. Неодноразово розмовляв із керівником СБУ, секретарем РНБО. Вони запитували, чи потрібна мені допомога, але я відповів, що після захоплення кабінету Генпрокурора гірше вже нічого не буде.
— Кров тоді пролитися могла?
— Знаєте, контроль над ситуацією дійсно тримався на тоненькій волосинці. Я дуже хвилювався, щоб мої підлеглі виконали наказ на заборону використання зброї. Я був заблокований в приміщенні Генпрокуратури, і пробув там до ранку. Це була одна з наймогутніших провокаційних хвиль. Вони розраховували на те, що мене будуть звільняти або «Альфа», або ж співробітники УДО. Але я сказав своїм, що стоятиму там доти, доки не зійде сонце. Хоч, потрібно зазначити, що всі підстави й можливості для мого визволення були.
— До речі, Президент, незважаючи на те, що політичний конфлікт розв’язаний, продовжує наполягати на перепідпорядкуванні внутрішніх військ йому як головнокомандуючому. Чи може це означати завчасну підготовку до аналогічних інцидентів?
— Після інциденту в Генпрокуратурі я звернувся до Президента з листом, в якому чітко запитав: що мені робити, якщо Цушко знову прийде з «Беркутом»: починати стріляти, захищатися чи що? У цьому ж листі я попросив забезпечити мені додаткові сили: чи це буде «Альфа», чи внутрішні війська. Я не виключаю, що моє прохання стало однією з маленьких підстав для останнього рішення Президента щодо внутрішніх військ.
— Чи може це свідчити про те, що в майбутньому під час виникнення подібних ситуацій ви більше не даватимете команду своїм підлеглим ні в якому разі не використовувати зброю?
— Все залежатиме від конкретної ситуації, я не хотів би говорити про гірше з гіршого.
— 24 травня, у день скандальних подій в ГПУ, пан Піскун розірвав контракт з УДО, доручивши охорону Генпрокуратури МВС. Олександр Медведько не переглянув це рішення?
— Поки що ні, але я мав розмову щодо цього з паном Медведьком, можливо, скоро ситуація зміниться.
— Кілька депутатів із Партії регіонів звернулися до правоохоронних органів із заявою про те, що Валерій Гелетей побив їх під час скандальних подій в ГПУ. На якій, цікаво, стадії це розслідування?
— Я дуже спокійно ставлюся до цих заяв, оскільки я бачив усе це зсередини. Вони сиділи, і, сміючись, кричали: «Арештувати Гелетея!» Хтось із них запитав: «А за що?» Після чого вони стали вигадувати, за що. І вигадали, мовляв, Гелетей побив депутатів. «Потерпілі», як ви розумієте, знайшлися відразу. Але я спокійний, адже всі мої дії знімалися на відеокамери, де чітко й ясно видно хто й кого бив.
— До речі, за фактом подій, що відбулися 24 травня в Генпрокуратурі, порушено кримінальну справу. Як ви вважаєте, це зроблено «для галочки», або ж винні в колотнечі все ж будуть покарані?
— Там порушено кілька кримінальних справ. Наприклад, встановлений факт биття співробітників УДО депутатами Калашніковим і сином пана Пшонки. А взагалі, за результатами аналізу відеоматеріалів, чітко встановлено шість депутатів, які наносять тілесні ушкодження співробітникам Управління держохорони.
— І ви справді вірите в те, що депутатів можуть притягнути до відповідальності? Це, напевно, стало б сенсацією для нашої країни.
— Це справа честі всієї правоохоронної системи.
— Знаєте, у нас кожне нове свіже правопорушення, як правило, називають справою честі, тільки ось високопосадовi фігуранти цих справ завжди залишаються безкарними. Так що це смішно.
— Для вас, можливо, це й смішно. А ви уявляєте собі почуття співробітників УДО? Адже вони тоді пережили колосальний психологічний стрес, знущання...
— Смішно не те, що пережили ваші підлеглі, смішно повірити в те, що винні будуть покарані.
— А знаєте, чому в нас не саджають високопосадових чиновників чи депутатів? Я також неодноразово ставив собі це запитання, і знайшов відповідь. Уявіть собі, що ми сидимо в Генеральній прокуратурі. Я, наприклад, заявляю, що в мене є факти, які підтверджують, що народні депутати били співробітників УДО. Одна сторона колегії скаже: там нічого немає, закрийте цю справу й ніколи не повертайтеся до неї. Інша сторона скаже: адже там встановлений факт злочину й потрібно зробити все, щоб ці люди сиділи у в’язниці. Так ось, перед генпрокурором постійно стоїть вибір, якій саме стороні передати справу: тій, яка її поховає, чи тій, яка її доведе до кінця. Ось це і є суть всієї нашої Генеральної прокуратури. А ми за останні роки бачимо, куди саме передаються всі гучні кримінальні справи.
— Адже кандидатуру генерального прокурора подає президент. Що заважає призначити людину, яка передаватиме справи іншій стороні?
— Так, подає президент, але ж затверджує парламент. А ви подивіться, хто сьогодні керує Генеральною прокуратурою. Я особисто бачив, як під час останніх подій в Генпрокуратурі народні депутати керували заступниками генерального прокурора. Вони сиділи й давали чіткі вказівки, а ті, тихенько киваючи головою, беззастережно виконували всі без виключення накази.
— Віктор Ющенко в останні часи прокурорства пана Медведька гранично жорстко відгукувався про його роботу. Тепер Меведько знову генпрокурор. Президент переглянув своє ставлення до нього?
— Я не можу коментувати це запитання, адже ви знаєте, що перед поверненням Медведька були проведені політичні домовленості (між Президентом і прем’єром — Авт.). Щодо попередньої роботи пана Медведька, я можу сказати, що він професіонал у своїй справі. Єдине, дуже хочеться, щоб він не піддавався впливу представників окремої політичної сили.
— Ви недавно заявили про те, що Президенту погрожують, і дещо пізніше, на прес-конференції, Віктор Ющенко підтвердив це. Хто й навіщо погрожує главі держави?
— Ну ви ж розумієте, що Президенту погрожують не особисто, оскільки в нього дуже професійна й надійна служба охорони. Це робиться дуже професійно. А яка мета? Мені здається, це бажання психологічно давити на Президента, досягти того, щоб він постійно перебував у стані страху.
— Давайте поговоримо про ваші резонансні заяви, про ніби підготовлювані замахи на лідерів української опозиції. У недавньому інтерв’ю «Дню» депутат від ПР Володимир Сивкович зробив дуже цікаву заяву, цитую: «25 квітня я написав заяву в Генеральну прокуратуру, в якій указав, що в зв’язку з широким обговоренням інформації щодо можливого інсценування замаху на життя Юлії Тимошенко, може статися подальша дестабілізація ситуації в країні і введення Президентом надзвичайного стану. Гелетей публічно визнав, що він просив Юлію Тимошенко допомогти інсценувати замах на неї, фактично підтвердивши мою заяву». Прокоментуйте, будь ласка.
— Не попадайтеся ви на ці гачки! Сивкович до сьогодні нічого не знає, він тільки вигляд робить. Це не більше, ніж марно продумані технологічні ходи, які такі, як пан Сивкович і втілюють у життя. І, потрібно визнати, вельми успішно. Я, знаєте, у цьому пересвідчився особисто, коли побачив, як він під час відомих подій в Генпрокуратурі керував нарядами міліції... Щодо моєї заяви: я всі матеріали передав у СБУ і за цим фактом порушена кримінальна справа.
— Ви, пам’ятається, також заявляли про те, що з кримінальними авторитетами, які ніби планували здійснити замах на життя кількох опозиціонерів, співробітничають радикальні сили коаліції. Напевно, виборці коаліційних фракцій дуже хотіли б дізнатися імена цих людей...
— Я не маю права розголошувати таємницю слідства. Але, повірте, я мав 100% підстав для такої заяви.
— Юлія Тимошенко була не єдиною потенційною «жертвою». У тому списку, як ви самі зазначали, значився і Юрій Луценко, і Давид Жванія. Так ось, поясніть, чому ви запропонували саме жінці зіграти роль «мішені»? Напевно, колишній міністр МВС куди більш професіонально впорався б із цим завданням.
— Цей вибір був логічно обгрунтований, адже в тих матеріалах, які я бачив, саме схема щодо Тимошенко була прописана дуже детально, процес уже активно рухався й вимагав негайного втручання. А ось щодо інших людей, були ще сумніви й запитання.
— Як ви вважаєте, після вашої публічної заяви про підготовлювані замахи цей план похований?
— Я би не сказав, що все повністю пішло в зворотному напрямі. Але Тимошенко забезпечили охороною, СБУ порушила кримінальну справу, проводитимуться слідчі дії, як у нашій країні, так і за її межами.
— Представники Соцпартії звинувачують вас у причетності до отруєння Василя Цушка...
— Це смішно. Навіщо мені це? Де я його міг отруїти? Я повторюю: у мене з Цушком тільки огорожа спільна і все. А всі ці розмови щодо отруєння... Знаєте, складається враження, що таким чином особу, яка, згідно із законом повинна за свої дії в Генеральній прокуратурі понести відповідальність, намагаються розкрутити й відбілити.
— Ваше прізвище останнім часом неодноразово фігурує в центрі гучних політичних скандалів, ви у велику політику не збираєтеся?
— Ні, політика — це не для мене (сміється).
