Головними підсумками перших «ста днів» свого Кабінету сам прем’єр-міністр Віктор Янукович назвав прийняття «найбільш реалістичного за останні роки бюджету-2003», а також скасування санкцій FATF. Кажучи про проект урядової програми дій, прем’єр акцентував важливість налагодження тісної і конструктивної взаємодії Кабміну і Верховної Ради. При цьому Віктор Янукович визнав: поки що така взаємодія є одним із найслабших місць його уряду. З останнім цілком погоджується один із давніх соратників нинішнього прем’єра, перший заступник глави Комітету Верховної Ради з питань бюджету (фракція «Регіони України») Валерій КОНОВАЛЮК. На його думку, причина полягає в президентських виборах, які своїм наближенням баламутять розуми законодавців: занадто багато потенційних кандидатів зібралося під парламентським дахом.
— Одним із найважливіших питань, які парламент має розглянути найближчим часом, є програма діяльності уряду. Які, на вашу думку, перспективи її проходження через Верховну Раду?
— По-перше, потрібно вiдзначити, що для уряду її прийняття — це не тільки шанс протягом року бути захищеним від будь-яких політичних перипетій, а передусім можливість втілити в життя ті перетворення, про які прем’єр говорив у день свого призначення. Однак потрібно розуміти, що дивитися на неї будуть, передусім крізь призму президентських виборів, що наближаються. Багато фракцій вже мають своїх кандидатів у президенти. Сильний уряд вигідний далеко не всім.
— Нещодавно спікер парламенту Володимир Литвин піддав критиці підготовлений Кабміном документ через його «неконкретність». На думку голови Верховної Ради, уряд повинен чіткіше визначити пріоритети. Чи згодні ви з аргументами спікера? Чи не здається вам, що уряд прагне будь-якою ціною отримати підтримку будь-яких парламентських сил?
— З аргументами Володимира Литвина я згоден. Якби всі програми, які у нас приймаються, втілювалися в життя, Україна була б вже на абсолютно іншому рівні розвитку. Потрібно заздалегідь враховувати механізми реалізації кожного положення. Багато залежить від фінансування, і його потрібно направляти на найбільш пріоритетні завдання. Є ще питання про те, чи має уряд адміністративні можливості вплинути на виконання рішень, які ним приймаються. Не можна і думати про виконання програми без її законодавчого забезпечення. А відносини з парламентом є, мабуть, найслабшою ланкою уряду. Але навіть за сприятливих умов не можна чекати від Кабінету Міністрів вирішення всіх проблем за один рік, — це було б явно нездійсненним завданням.
— Навіщо знадобилося всенародне обговорення програми, з ідеєю якого виступив прем’єр? Чи не стане це передвиборною акцією?
— Програма діяльності Кабміну стосується не тільки уряду і парламенту. Ми повинні розуміти і враховувати проблеми на місцях, специфіку кожного регіону. Широке обговорення програми допоможе більш точно розставити акценти, сформулювати завдання. Адже ми говоримо про виконавчу владу в цілому.
— Прем’єр-міністр Віктор Янукович відкрито визнав, що існуючий рівень співпраці уряду з парламентом не влаштовує державу. В чому ж проблема — що заважає парламенту і уряду узгоджувати свої дії?
— Претензії, щодо президентських виборів, багатьох парламентських гравців спонукають діяти у власних політичних інтересах. На жаль, часто ці інтереси суперечать інтересам як уряду, держави, так і простого громадянина. І, безумовно, рівень організаційної роботи безпосередньо з внесеними законопроектами, взаємодія в забезпеченні реалізації прийнятих рішень також вимагає покращення.
— Прем’єр-міністр ініціює створення координаційної ради з представників уряду і всіх фракцій парламенту. Чому всіх, а не «дев’яти» фракцій більшості?
— Завдання, що стоять перед Кабміном, є в програмних документах всіх без винятку партій, представлених у парламенті. Це і підвищення життєвого рівня, і проведення податкової реформи, і розвиток малого і середнього бізнесу. Відповідно, необхідно координувати зусилля всіх зацікавлених сторін. Це також дасть можливість наочно побачити, з якими намірами кожна з політичних сил діє в парламенті.
— Які, по-вашому, недоліки нинішньої більшості?
— Про яку більшість може йтися, якщо немає ні єдиної програми дій, ні загальної ідеології? Зараз треба говорити не про те, як посилити більшість, а про те, як зробити роботу парламенту ефективнiшою. Для цього, зокрема, слід підготувати проект закону про регламент роботи Верховної Ради, переглянути структуру, функції апарату парламенту тощо.
— Лідер «Нашої України» Віктор Ющенко нещодавно знову висловив думку про те, що парламенту потрібна інша більшість. Чи веде сьогодні ваша фракція консультації з «Нашою Україною» на тему створення більшості в іншій конфігурації?
— В політиці не буває простих рішень. Згідно з загальноприйнятими нормами, формування політичної коаліції відбувається до обрання нового складу парламенту. Ми вже рік після виборів полемізуємо про те, якою має бути парламентська більшість. Я гадаю, час назвати речі своїми іменами — у декого дуже багато амбіцій і бажання домінувати. А це ні до чого не приводить. І було б помилкою вважати, що до президентських виборів політична структура парламенту буде чіткою і стабільною.
— Чи залишає ваша фракція за собою право робити якісь кроки, що здатні вплинути на розстановку сил у парламент, без узгодження з партнерами по більшості?
— Такі дії ми повинні узгоджувати, і це питання не просто професійної етики. Ми повинні пам’ятати, що основну частину центристських фракцій і груп в парламенті сформовано на базі блоку «За єдину Україну». Блок виступав з єдиною програмою, формував конкретні завдання і мету своєї діяльності. Отже, політичним силам, які брали участь у цьому виборчому блоці, треба тісніше взаємодіяти між собою. Спроби домінування в парламенті тієї чи іншої політичної сили сьогодні приречені на провал. Тим часом я переконаний — хоч якими б були результати майбутніх президентських виборів, буквально наступного дня після їх закінчення без будь-яких сторонніх зусиль у парламенті сформується більшість, здатна до проведення радикальних реформ.
— В одній із газет з’явилася версія про те, що ніби існує план створення всередині парламентської більшості коаліції, в основу якої увійшла б фракція «Європейський вибір» — як свого роду противага впливу фракції СДПУ(О). Чи відомо вам щось про такий план?
— Я чув про нього в кулуарах, але не надаю цьому великого значення. На мій погляд, будь-які надбудови, які штучно створюватимуться всередині більшості, не будуть ні впливовими, ні довговічними.
— Найближчим часом оголосити про створення своєї фракції обіцяє народний депутат Олександр Волков. З її допомогою Олександр Михайлович обіцяє вдихнути нове життя в нинішню більшість...
— Я глибоко сумніваюся в цьому. Думаю, що ми ще в минулому скликанні перехворіли хворобою, коли кожен, скажемо так, поважаючий себе депутат вважав своїм обов’язком збити власну фракцію. Створення ще однієї фракції чи групи розстановку сил у парламенті не змінить. Сьогодні очевидно, що основні рішення приймаються консенсусом — немає жодного важливого політичного питання, яке було б прийнято на грані 226 голосів.
— На фоні інших політичних сил за політичну реформу «Регіони України» ратують якось мляво. У чому специфіка позиції вашої партії та фракції щодо ініційованої Президентом України політичної реформи?
— Навпаки, ми активно підтримуємо політичну реформу. Основна теза нашої політичної програми — розвиток державної регіональної політики, ефективна організація влади. Це стосується не тільки уряду і парламенту, а передусім влади на місцях, місцевого самоврядування. Без децентралізації основних державних функцій у нас ніколи не буде дійової моделі державної влади. На наш погляд, етап, коли була необхідність у сильній президентській вертикалі, вже пройдено. Потрібно створювати передумови для політичної структуризації суспільства, підвищення ролі політичних партій. Все це здатна забезпечити тільки парламентсько-президентська республіка. Однак чи готова Верховна Рада внести зміни до Конституції до президентських виборів? Щодо цього є великі сумніви.
— Ваша фракція складається переважно з мажоритарників. Як ви ставитеся до ідеї переходу на суто пропорційну систему виборів, яка широко обговорюється сьогодні?
— Мені здається, що формування парламенту за змішаною системою більше відповідає ситуації, що склалася зараз. Позиція фракції однозначна — у нас є досить ефективний виборчий закон і його необхідно зберегти. Частими змінами законодавства ми лише деформуємо політичну систему, створюючи ситуацію, коли більшості немає ні з одного, ні з другого боку. І треба уникнути політизації питання про прийняття нового виборчого закону. Тим більше що до наступних парламентських виборів ще цілих три роки.
— В цьому місяці має вiдбутися з’їзд вашої партії. Які питання планується розглянути?
— Буде дано оцінку діяльності партії за останній рік. Необхідно визначити подальшу стратегію і тактику. Наше завдання — зробити так, щоб партія була не тільки поміченою і почутою, а й дійсно впливала на процеси в державі. Обговорюватиметься розроблена у нас концепція нового регіоналізму. В організаційному плані йтиметься про те, щоб посилити позиції Партії Регіонів у західних областях України. Ми повинні досягти там не меншого представництва, ніж на сході, партія повинна стати в повному розумінні слова загальнонаціональною.
— Чи є вже рішення щодо заміни нинішнього голови партії Володимира Семиноженка прем’єр-міністром Віктором Януковичем?
— Поки що триває дискусія.
— Чи планується визначити стратегію Партії Регіонів на президентські вибори?
— Обговорювати це питання на з’їзді передчасно. Основне, що буде обговорюватися, — це наша внутрішньопартійна робота, партійне будівництво, розвиток місцевих партійних організацій, вироблення конкретних завдань своєї діяльності.
— Лідер «Нашої України» Віктор Ющенко вже фактично веде свою передвиборну кампанію. Те ж можна сказати про голову КПУ Петра Симоненка. І тільки сили, які підтримують владу, не тільки не проводять кампанію, а навіть ще й не визначилися з кандидатом. Чим викликане таке зволікання?
— Річ не в тому, що провладні сили не здатні визначитися з єдиним кандидатом. Просто це поки що не є для нас таким актуальним питанням. Конституційний термін повноважень чинного Президента, якого ми підтримуємо, закінчується в 2004 році. Зараз головне завдання — досягти стабільності та забезпечити поступальний розвиток країни. Від цього залежить ставлення людей до чинної влади в цілому. Займатися визначенням єдиного кандидата сьогодні — означає надто політизувати відносини в парламенті та уряді. Настане момент, коли пройде щось на зразок форуму демократичних сил, на якому буде обговорено кілька кандидатур і знайдено єдину.
— Це в нинішньому році станеться?
— Вважаю, так.
— Голова фракції СДПУ(О) Леонід Кравчук якось заявив, що, якщо буде консолідоване рішення від провладних сил висунути кандидатом у президенти Віктора Януковича, об’єднані соціал- демократи, незважаючи на те, що вони здатні висунути свого кандидата, готові його підтримати. Чи готові «Регіони України» підтримати лідера СДПУ(О) Віктора Медведчука за аналогічних обставин?
— Для нас поки що так питання не стоїть. Переконаний: як у Віктора Януковича, так і у Віктора Медведчука є шанс стати єдиним кандидатом. При остаточному визначенні ми повинні виходити не з особистостей, а із завдання зберегти стабільність і динаміку розвитку економіки та соціальної політики. Якщо для цього необхідно буде ухвалити відповідальне рішення, думаю, його буде прийнято.
— Суб’єкти бюджетного процесу сьогодні опинилися перед необхідністю знайти додаткових 7 млрд. грн. на підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до поправок, прийнятих до бюджету- 2003. Де, на ваш погляд, можна взяти ці гроші?
— Бюджет став заручником політичної ситуації. Будь-які спроби провести його ревізію носять суто політичний характер. Мінімальна заробітна плата — це та величина, на основі якої і формується бюджет. Є процедура, яка вимагає, щоб закон про мінімальну зарплату було розглянуто не пізніше за дату першого читання бюджету. Уряд повинен знати розмір мінімальної зарплати, щоб від цієї цифри відштовхуватися при розробці бюджету. Ми не зможемо поліпшити життя народу за рахунок «дутих» цифр. Адже для людей важливо не просто бачити цифри на папері, їм потрібне реальне зростання доходів. Сьогодні нікого не влаштують цифри 185 грн. чи 237 грн., якщо буде зростати заборгованість із заробітної плати, а кожного четвертого бюджетника доведеться скоротити. Позиція, з якою виступають лідери опозиції, зрозуміла. Для них важливо внести смуту, показати себе захисниками прав людей. Але те, що вони це роблять непослідовно, непрофесійно і безвідповідально, стає вже зрозуміло всім. Ніхто не пропонує, де взяти ці 7 млрд. грн., крім як шляхом перерозподілу — тобто одним дати, а в інших відібрати. Зайвих ресурсів, які можна було б використовувати, сьогодні немає. А де знайти реальні доходи, залежить тільки від Верховної Ради.
— Які ще проблеми можуть виникнути з бюджетом- 2003?
— Основне завдання для успішного виконання бюджету — створення передумов для найшвидшої легалізації економіки. Виконання бюджету буде напруженим, але цей бюджет уперше за багато років можна назвати і реальним, і ефективним, і збалансованим. Бюджетна система продовжує вдосконалюватися, рішення, з яким виступив Президент України в кінці минулого року — про переведення виконання місцевих бюджетів на казначейське обслуговування, — підтверджує, що бюджетна дисципліна зростає, а зловживання і нецільові фінансування поступово знижуються.
— Нещодавно Президент України Леонід Кучма критикував деякі аспекти функціонування вільних економічних зон (ВЕЗ). Прем’єр Віктор Янукович назвав критику ВЕЗ справедливою. Чому, на вашу думку, ВЕЗ виконують не зовсім ту функцію, яку на них було покладено спочатку — тобто замість засобу залучення капіталів вони нерідко перетворюються на своєрідні «дірки» на кордоні?
— За великим рахунком, ефективно і продуктивно вільні економічні зони працюють в Україні лише в Донецькій області. Адже є зони, де, крім нормативного документа, немає нічого — ні діяльності, ні інвестицій. Сама ідея ВЕЗ не повинна перекреслюватися несумлінною господарською діяльністю, зловживаннями контрольних служб і органів. Наприклад, якби митні органи ретельно виконували свої обов’язки, не допускаючи притоку контрабандної продукції, не було б і підстав Президенту України говорити про 70 тис. курячого м’яса, яке нелегально потрапило на наш ринок. Тобто, якби все було в рамках закону, у нас не було б подібних прикладів і дискусій щодо оцінки ВЕЗ. Ефективність ВЕЗ доводить світовий досвід — Китаю, наприклад, де обсяг іноземних інвестицій вже обчислюють у 600 млрд. доларів США. У нас в Донбасі є регресивні території, де після закриття шахт людям потрібно дати роботу. Без інвестицій, а значить, без зацікавленості іноземного капіталу ми цього не зробимо.
— В одному з інтерв’ю відомий донецький бізнесмен Ринат Ахметов охарактеризував Віктора Януковича як людину, яка розуміє інтереси бізнесу. Який вплив підтримуючого Партію Регіонів бізнесу на ту політику, яку проводять її представники в уряді, Верховній Раді, інших органах влади?
— Державі сьогодні належить менше 20% виробничого фонду нашої країни. Зрозуміло, що приватний бізнес грає в країні аж ніяк не допоміжну роль. Завдяки Віктору Януковичу як губернатору в Донецькій області було створено умови для того, щоб бізнес легалізувався, ефективно сприяючи вирішенню основних проблем суспільства.
— І політики, і журналісти часто вживають такі словосполучення як «донецька група», «донецьке угрупування». Чи існує насправді в політиці якесь утворення, яке можна було б так назвати?
— Думаю, якщо за рахунок колосального промислового потенціалу, висококваліфікованих фахівців регіон має певну вагу в державі — це природно й абсолютно нормально. Однак я б не ділив нашу еліту виключно за регіональною ознакою. Незалежно від того, яку область ми представляємо, перед нами стоять однакові завдання — забезпечити умови для розвитку всієї держави, забезпечити зростання добробуту для наших громадян.
