— І спікер, і інші депутати прогнозують, що, передусім через гучний скандал навколо «Артека», поточного тижня робота Верховної Ради навряд чи вирізнятиметься особливою продуктивністю в законотворчості, мовляв, нинішній пленарний тиждень запам’ятається лише скандалами. Згодні?
— Знаєте, я й раніше неодноразово скептично висловлювався щодо продуктивності роботи парламенту. Президентська кампанія накладає свій відбиток на діяльність ВР, і, гадаю, на парламенті випробуватимуться всілякі передвиборні технології.
Черговий скандал, що розвивається нині, як одна з президентських виборчих технологій, звичайно ж, також зробить свою справу, і парламент лихоманитиме не лише впродовж цього тижня, але й аж до закінчення президентської кампанії.
Разом із тим хотілося б підкреслити, що останній скандал — не просто гучний, резонансний тощо. Цей скандал калічить долі людей, але незважаючи на це даний сюжет використовують виключно в політичних цілях. Ви ж бачите, що сьогодні вже публічно називають імена дітей, їхніх батьків, що, поза будь-якими сумнівами, відіб’ється на їхньому майбутньому. Багато, дуже багато некоректних дій робиться навколо цієї ситуації.
Уже зараз зрозуміло, що ця виборча кампанія буде однією з найбрудніших, оскільки навіть до того, як вона почалася юридично, ми стали свідками кількох інформаційних воєн різних партійних таборів, які так чи інакше демонструють, що ціна питання цих виборів — вища, ніж будь-коли.
— Багато політологів констатують уже сьогодні, що підсумок волевиявлення вирішуватиметься або в судах, або на вулиці — на мітингах, протестах тощо. На вашу думку, чи дійсно на нас чекають поствиборчі потрясіння?
— Ми будували законодавство так, щоб вибір людей залежав виключно від рішення Центральної виборчої комісії. Щоб після підрахунку голосів громадян з усіх виборчих округів і дільниць ми почули лише фінальну цифру, що свідчила б про вибір українцями нового президента нашої країни.
Ми хочемо максимально мінімізувати участь у підрахунку голосів і визначенні результату виборів судів, адже всім відомо, як «об’єктивно» вони працюють. Мені здається, що чинне законодавство мінімізує можливі рейдерські атаки тих, хто не бажає змиритися з вибором народу, з боку судів. Тож у цьому питанні я оптиміст.
— Президент Ющенко, вітчизняні (в тому числі з КВУ) та іноземні (останній приклад — критика Венеціанської комісії) експерти, скажімо так, невтішно відгукуються про деякі норми ухваленого ВР нового закону про вибори президента.
— Щодо Венеціанської комісії у нас є своя думка. Так ось. По-перше, жодна міжнародна організація, хай якою шанованою вона є, не має права втручатися у внутрішні справи держави.
По-друге, ми приймаємо не критику, а дискусію щодо окремих питань, які Венеціанська комісія підняла в нашому спілкуванні. Україну в цій дискусії, нагадаю, представляли три людини — Марина Ставнійчук від Секретаріату Президента, я та мій колега з фракції Андрій Портнов.
На жаль, критика, яку ми почули від Венеціанської комісії, повністю співпадає з критикою Президента та членів Секретаріату. Разом із тим ми приймаємо дискусію з деяких питань, які, я вважаю, так чи інакше будуть відредаговані після того, як Конституційний Суд оповістить своє рішення. Тобто, ми передбачаємо, що до кінця виборчої кампанії ще будуть внесені зміни до закону про вибори.
— Деякі депутати розповідають про пожежний режим, у якому до Ради був внесений і проголосований новий закон про вибори глави держави?
— Дискусія навколо законопроекту була досить глибокою, принаймні, в парламенті.
Президент України та члени його Секретаріату у своїй критиці не торкнулися одного питання — за п’ять років свого президентства ні Віктор Ющенко, ні СП не внесли жодної пропозиції щодо зміни закону, норми якого, на думку Президента, не дозволять провести демократичні вибори. Тож повторюю: за п’ять років ми не отримали ні однієї пропозиції від Президента. Більше того, коли парламент у першому читанні ухвалив закон, ми не отримали жодної пропозиції від Президента до другого читання.
Перший лист від Президента щодо зміни виборчого законодавства ми отримали у вигляді вето на закон, проголосований Верховною Радою. Тому, на нашу думку, Президент у цьому питанні суб’єктивний, а ті завдання, які ставить перед собою Віктор Ющенко та його Секретаріат, не відповідають інтересам громадян України. Чому не відповідають? Та тому, що українці хочуть обрати для себе нового президента, а Президент діючий не хоче змінювати місце своєї роботи.
— А стосовно недоторканності. Якщо я не помиляюся, законопроект Кириленка — Кириленка пройшов експертизу в КС. Чому ж тоді не припинити нескінченні розмови — проголосувати і забути?
— Це як у тому анекдоті, коли батько-адвокат сину — молодому адвокату, що виграв справу, яку довгий час вів батько, сказав: «Що ж ти зробив, дурний? Ця справа годувала нашу сім’ю довгі роки, тебе допомогла виростити, диплом тобі отримати, квартиру, машину... Багато років на цій справі наша сім’я ще жила б».
Так само йде справа і з депутатською недоторканністю — питання, на жаль, тягнеться роками, а політичної волі для того, щоб поставити в ньому крапку, немає. Більше того...
— Вибачте, переб’ю, але ви ж коаліція, чому ж немає політичної волі, що заважає проголосувати?
— Річ у тім, що коли цей закон з’являється на порядку денному, парламент блокується і його робота припиняється. Така ситуація лише з моменту роботи цієї сесії спостерігалася близько п’яти разів. Це означає лише одне: хай там що говорять політики на всіляких ток-шоу, в найвідповідальніший момент голосів для розв’язання питання про недоторканність немає.
Ми й цього тижня ставитимемо це питання на голосування. Подивимося, як на це реагуватиме опозиція.
— Днями Віктор Янукович заявив про готовність Партії регіонів створити стабільну більшість у ВР (проте з обмовкою — на період президентської виборчої кампанії). Як вважаєте, екс-прем’єр говорить щиро чи все-таки заграє зі своїми виборцями, мовляв, ми протягали руку допомоги, але коаліціянти відмовилися?
— Ви дуже точно поставили запитання, про те, скільки насправді щирості в словах Віктора Януковича. Тож, нагадаю, що ще минулого року, якщо я не помиляюся, в жовтні місяці, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко звернулася до всіх парламентських політичних сил та тих, які перебувають поза його межами, з тим, щоб об’єднатися на фоні кризи, що розігралася вже на той момент. І що в результаті? А в результаті лише Блок Литвина та «Наша Україна» приєдналися до створення коаліції у парламенті, дії якої постійно блокуються Партією регіонів та КПУ.
На сьогодні пропозиція Януковича не вражає новизною, ця ідея й раніше витала в парламентських стінах. Але питання дійсно полягає в тому, а наскільки щирий сьогодні лідер опозиції, щоб увійти в існуюче парламентське об’єднання? На мій погляд, це ніщо інше як старт із розвалу залишків об’єднання у ВР.
Створити на основі сьогоднішніх парламентських сил щось нове практично нереально. Цю гіпотезу якнайкраще довели три роки роботи парламенту. Будь-яка конфігурація за участю в ній Партії регіонів є нежиттєздатною, в тому числі й через різнопланові ідеї, що обговорюються при створенні коаліції із ПР. І амбіції лідера опозиції, швидше за все, також направлені не на об’єднання, а на те, щоб під своє крило зібрати якнайбільше людей, готових боротися з Тимошенко.
— Останнім часом ваші колеги з фракції говорять про нібито існуючий план двох Вікторів — Ющенка та Януковича, кінцева мета якого — висловлення вотуму недовіри уряду Тимошенко. До речі, КМУ з вересня не має імунітету від відставки.
— У нинішній виборчий період досить реалістично виглядає не лише винесення на порядок денний цього питання, але й голосування щодо нього. Можна припустити, що дійсно ідея зміщення Тимошенко з її посади — це ідея фікс двох Вікторів, яку вони постійно намагаються реалізувати.
Хочу нагадати, що раніше вже двічі намагалися проголосувати за відставку уряду, розуміючи, що новий неможливо буде сформувати через відсутність коаліції під таке голосування. Адже якщо для відставки Кабінету Міністрів потрібно 226 голосів, то для того, щоб з’явився новий уряд, необхідна нова коаліція.
Новою коаліцією в цьому парламенті поки що й не пахне. Для створення нової коаліції два Віктори повинні вийти разом на трибуну і сказати, що вони дійсно співпрацюють з питань державного правління. Навряд чи з урахуванням президентської виборчої кампанії вони готові будуть афішувати свій існуючий цивільний шлюб. Тому я скажу так: відставка уряду та переведення його в статус «в.о.» можлива, а ось поява нового кабінету міністрів, швидше за все, ні.
— Одним із ключових питань нинішнього пленарного тижня є призначення нових міністрів. Як вважаєте, тут буде поставлена крапка чи три крапки? Іншими словами, опозиція заблокує кадровий процес чи все-таки дозволить довести його до логічного завершення?
Посилення Кабміну кадрами — це серйозний подразник і для Президента, і для опозиції. Звичайно ж, вони зацікавлені в тому, щоб уряд був максимально ослаблений за рахунок відсутності тих або інших міністрів на своїх посадах. Тому мені здається, парламент «трястиме» від кадрових ротацій. Тим часом наша політична сила уникатиме надання опозиції чергового мотиву для блокування роботи Верховної Ради. Ми зацікавлені в тому, щоб парламент стабільно працював і здійснював свою законодавчу діяльність.
