У Народно-демократичної партії України непроста, як кажуть, «кредитна історія». Починаючи з 1999 року, кожні вибори ставали в її долі переломним моментом. Перед президентськими виборами 1999-го НДП пережила розкол, — із неї пішла та частина, яка не погодилася з рішенням з’їзду підтримувати Леоніда Кучму. Перед парламентськими виборами 2002-го НДП увійшла до блоку «За єдину Україну» та працювала на його успіх, хоча її лідер Валерій Пустовойтенко неодноразово заявляв, що народні демократи мають власне бачення того, що відбувається, відмінне від поглядів колег по блоку. Перед виборами-2004 НДП стала членом коаліції, створеної на підтримку тоді ще провладного кандидата Віктора Януковича «Разом заради майбутнього», а сам Валерій Павлович її навіть очолив. Наслідком цього стало створення в НДП «Демплатформи», члени якої днями вийшли з «рідної» парламентської фракції. Один із «вихідців», народний депутат Олег Зарубінський в інтерв’ю «Дню» мотивував цей крок як результат розходження з керівництвом партії та фракції в оцінках суспільно-політичних процесів у країні. Оцінки та прогнози лідера НДП Валерія Пустовойтенка — в інтерв’ю «Дню».
— Чому Політвиконком Народно-демократичної партії, яка офіційно підтримувала Віктора Януковича, на своєму останньому засіданні дозволив членам НДП голосувати 26 грудня на власний розсуд?
— Хай цим виборам тричі грець! Ніколи вибори не були такими складними й обтяжливими, а нинішні перетворилися на справжнє випробування для країни. У наявності глибочезний розкол, що розділив сім’ї, друзів і близьких, не кажучи вже про політичні партії та представників еліт. На жаль, після 26 грудня все саме по собі не вляжеться. Процес возз’єднання буде тривалим і стане головним завданням наступного президента.
Рішення про підтримку на виборах Віктора Януковича далося нам непросто й остаточно було прийняте лише після підписання відповідної угоди між НДП і Партією регіонів, яку Віктор Федорович завізував як прем’єр-міністр. Більшість пунктів цього документа відображають програмні положення наших політсил, що посприяло знаходженню спільного знаменника. Напередодні нашої з вами зустрічі я перечитував цей документ і, на жаль, пересвідчився, що останні заяви Віктора Януковича йдуть врозріз із тим, що декларувалося раніше. Так, постулати щодо подвійного громадянства та російської мови як другої державної сюди не вписуються, — народні демократи ніколи не відступляться від європейського вектора розвитку. Інакше як порушенням домовленостей такі маневри не назвеш.
Але за політичними умовностями керівництво партії намагалося не забути про інтереси її звичайних членів, чиї симпатії між кандидатами розділилися приблизно порівну. Тому, не відмовляючись від раніше взятих зобов’язань, проте зважаючи на всю неоднозначність ситуації, ми перед «третім туром» і ухвалили рішення про вільне волевиявлення. Настрої, що панують у кожній окремо взятій місцевій організації, відомі, але хай кожен вибирає по совісті.
— І тепер у НДП розкол?
— Деяка конфронтація окреслилася ще перед останнім з’їздом. Євген Кушнарьов, який уже залишив наші ряди, вів тоді активну роботу з недопущення мого висунення як кандидата. Сьогодні це відоме всім, та й улітку він цього особливо не приховував, а особисто мені говорив прямо. Непроста ситуація була і в Донецькому осередку, і в Дніпропетровському. Останній спершу зупинився на моїй кандидатурі, але після надходження «директиви з центру» різко змінив позицію. Причина розбіжностей у тому, що для декого кон’юнктурний інтерес став пріоритетом, окрім як про збереження власного статус-кво товариші на кшталт Кушнарьова більше ні про що не думають.
Проте розмови про зраду або розкол недоречні. Багато членів партії були настільки сильно інтегровані в систему, насамперед посадами у виконавчій владі, що просто не могли вчинити інакше. Суто по-людськи мені їх шкода, стосовно до них не лише не застосовували репресивні методи, навпаки — надавали підтримку. Попри все, НДП єдина, і своє грядуще дев’ятиріччя ми зустрінемо гідно та з розмахом. Будемо раді бачити друзів і однодумців, а ось ворогів і зрадників не запрошуватимемо.
— Хто для вас «вороги та зрадники»?
— Вибори не закінчилися, ще не всі належно себе проявили. Головні призвідники саботажу були відомі ще до з’їзду, а тепер їхні інтриги поступово виходять на поверхню, вони самі себе «здають». Хтось провалився на питаннях федералізації, хтось — на відстоюванні шкурницького інтересу. Необхідність ротації партійних рядів назріла давно. Розроблено план модернізації НДП, який узгоджуватимуть уже на найближчому з’їзді.
Ми були глибоко інтегровані в систему та вельми від цього постраждали. У середовищі народних демократів зосереджений унікальний кадровий, інтелектуальний потенціал, але з погляду дисципліни та реалізації обраної стратегії ми слабкі. Причина — звичка діяти, озираючись на владу, а часто й за її вказівкою. Звичайно, я всіляко лобіював призначення партійців на перші посади — від міністрів до заступників голів адміністрацій, але іноді ефект виходив прямо протилежним: людина починала працювати не на партію, а на власний імідж і рейтинг. Є, звісно, винятки. Глава кримського уряду Сергій Куніцин, наприклад. Він не лише соратник, а й друг.
— Чому ж ви так довго дозволяли собою маніпулювати?
— У багатьох із нас прагнення до влади закладене на підсвідомому рівні, сформувалося щось на зразок відповідних менталітетних установок. Адже перебування в цих структурах, хоч як крути, дає додаткові привілеї та можливості, в тому числі щодо виконання взятих на себе зобов’язань перед виборцями. Але заради цього дуже багато чим доводиться поступатися. Сама система прогнила зсередини, і люди, які її втілюють, у цьому не винні. Навпаки, багато роблять усе можливе для мінімізації наслідків розкладу. Не треба шукати крайніх! Ось чому конституційна реформа — назріла необхідність, а не чиясь примха!
— Наскільки взагалі роз’єднаний, на ваш погляд, вітчизняний політикум?
— На жаль, досить сильно. У Верховній Раді ситуація дуже непроста, оскільки симпатії, попри політичну приналежність, також розділилися приблизно порівну. Але серед депутатів багато кон’юнктурників, які апріорі не мають власної принципової позиції. У зв’язку з цим почалися перебіжки, багато хто намагається підгадати під майбутнього переможця...
— У тому числі й депутати, які покинули вашу парламентську фракцію?
— Насамперед вони самі себе підставили. У статуті НДП чітко записано, що всі, хто пройшов до Ради за списком, зобов’язані сформувати фракцію. «Відщепенці» опиняються перед загрозою виключення. До речі, ці ж положення зафіксовані в змінах до Конституції, нещодавно проголосованих, але які ще не набули чинності.
У тому ж статуті прописана можливість формування демократичних платформ як способу вираження своєї думки з тих або інших питань. Але одна справа — внутрішня опозиція, й зовсім інша — вихід із фракції з мінімальною кількістю членів. Це вже удар нижче пояса.
— Отже, Зарубінського, Кафарського, Шевчука й Олуйка виключать із партії?
— Питання вирішуватимуть згідно зі статутом. Раніше, в тому числі на останньому з’їзді, подібні прецеденти мали місце. Але я сподіваюся, що вони одумаються та повернуться, таку можливість уже обговорювали. З боку членів «Демплатформи» є розуміння важливості моменту.
— Співголова фракції НДП і Партії промисловців та підприємців Микола Онищук допустив, що члени ПППУ також можуть створити власне утворення… За рахунок кого ви плануєте поповнити лави?
— І Народно-демократична партія, і наша парламентська фракція були, є та будуть, попри будь-що. Ми вже не вперше опиняємося в подібних ситуаціях і маємо достатній досвід виходу з таких суперечок. Упевнений, що після консультацій із колегами компроміс буде знайдено, й у встановлений законом термін наш статус відновиться. Нагадаю, що з лідером ПППУ Анатолієм Кінахом у нас також підписана угода, в рамках якої ми весь цей час досить успішно взаємодіяли. Єдине розходження офіційних позицій — щодо того, кого з претендентів на вищу посаду підтримувати. Утім, свобода маневру в цьому питанні також передбачена документом. Звичайно, кожній партії хотілося б мати власне представництво в парламенті, але, на жаль, це не завжди можливе, і часом ситуативна консолідація приносить більше обопільних вигод.
Непокоїть інша тенденція, що вже набула рис масової поголовної епідемії: практика підкупу депутатів, причому з метою стимулювати не лише до «правильного» голосування, а й до міжфракційної міграції.
— І скільки пропонують?
— Дуже великі суми з багатьма нулями. Спершу це пішло з Криму, а тепер продовжується з подачі людини, яка колись керувала Кабміном і яка залишила межі країни зі скандалом. Неважко здогадатися, про кого йдеться.
— Появу під час нещодавніх головних голосувань у сесійному залі віце-прем’єра Андрія Клюєва деякі спостерігачі також пов’язували з тими процесами, про які ви говорите…
— До чого тут Клюєв? Природно, він був категорично проти відставки Кабінету, членом якого є, і на правах екс-депутата активно висловлював свою незгоду. У цей же момент у мене за спиною стояли троє наглядачів- «нашоукраїнців». Але я відкрито заявив, що хоч би там зібралася вся їхня фракція, кнопку «за» Пустовойтенко однаково не натисне. Це принципова, всім відома позиція.
— Скептики стверджують, що закон про вибори до парламенту суто за партійними списками посилить практику «торгівлі» місцями в списках та ступінь корумпованості вищого законодавчого органу загалом.
— Дурниці! Нам треба вибудовувати прозору і, головне, підзвітну систему влади, а ті, хто противиться її реформуванню, ще й не такі аргументи винайдуть.
— Експерти пов’язують ротації в депутатському корпусі навіть не стільки з прагненням тих чи інших парламентаріїв висловити підтримку Віктору Ющенку, скільки з переорієнтацією «під спікера»...
— У будь-якій структурі є своєрідний «дах». Це зовсім не обов’язково лідер цієї структури. Донедавна головним «дахом» для нашої структури був Президент. Але пішов дощ, і ті, хто зібрався під неабияко продірявленим дахом, відчули, що їх почало підмочувати. Тому народ забігав між опозиціонерами та Литвином, який ще не «дах», але все-таки якась опора.
На жаль, реальна влада в країні не існує вже багато років. Є імітація влади, поділ майна тощо.
— Чому ви, лідер передвиборної коаліції, не приїхали до «Зоряного» одразу після оголошення ЦВК офіційних результатів другого туру? Прем’єра вітали з перемогою…
— Я перебував у Пущі-Водиці на засіданні Ради регіонів. Було цікаво послухати Президента. Сьогодні я майже впевнений у тому, що він знав або, принаймні, підозрював про підготовлюваний революційний сценарій. Він не міг не розуміти, чим це загрожує виконавчій владі, яка згодом засвітила свою безпорадність і невміння працювати в екстрених ситуаціях. Гадаю, коли-небудь він сам про це розповість, а ми обов’язково продовжимо тему вже після виборів.
— Ви хочете сказати, що була заздалегідь ретельно спланована нинішня ситуація тривалої невизначеності та нестабільності, пролонгація виборчого процесу й усе таке інше?
— Безсумнівно! Сценарій «третій строк Президента» написали віртуозно.
— Віднедавна Віктор Янукович закидає нинішній владі про «підлий обман»…
— Не узагальнюйте! З ним вчинили не найкращим чином, але не варто це приписувати всій «нинішній владі», швидше за все, цілком конкретним її представникам. Що його «кинули» — це очевидно. Утім, я його давно про це попереджав.
— І що?
— Адже як буває: точно знаєш, що обдурять, а однаково йдеш. Так рівно п’ять років тому я також знав, що Верховна Рада відмінить моє прем’єрство, але все-таки пішов на засідання. Потім уже «співчуваючі» депутати розкривали схему «кидка»: хто кого куди викликав, скільки кому давав тощо.
— Членів передвиборної коаліції «Разом заради майбутнього», яку ви очолювали, він також вважає «боягузами та зрадниками»?
— Особисто я ніколи нікого не зраджував і не збираюся. Так, я не працював у штабі, але робив максимум можливого в форматі коаліції і всі взяті зобов’язання виконав. Вибори — справа делікатна, підпускати до неї всіх підряд не можна. Команда Віктора Федоровича працювала сумлінно, але довести процес до переможного кінця так і не зуміла, забракло, очевидно, вправності. Внаслідок цього припустилися колосальних погрішностей і порушень, які, втім, мали місце й з іншого боку, що довів Верховний Суд. Це в свою чергу породило в населення колосальну недовіру не лише до конкретних політиків, а й до інституту виборів як такого. Вважаю це головною з наявних проблем.
— Як ви гадаєте, чи додалося в Януковича шансів на перемогу в зв’язку зі зміною іміджу?
— Складно сказати. Мені ніколи не вдавалося правильно вгадати рахунок, навіть на футболі. Зараз ось назву одного кандидата, а переможе інший… (сміється).
— Яке, на ваш погляд, його політичне майбутнє у випадку поразки?
— Залежить від того, як він витримає удар. Знадобляться здоров’я, витримка, мудрість, — усе це Віктор Федорович має. Він дуже виріс за ці півроку. І хоча помилок було чимало, а багато які з них стали згодом фатальними, подібний досвід завжди на користь, тим більше для політика загальнонаціонального масштабу.
— Як ви вважаєте, Леонід Кучма використав усі свої можливості з урегулювання кризи?
— Ці можливості раніше треба було використовувати, протягом останніх двох місяців будь-які маневри були некорисні.
Головна проблема — в розпаді команди. Замість неї — випадкові люди... Сьогодні ж багато губернаторів навіть в обличчя одне одного не знають, не те що по імені та по батькові...
P.S. Сьогодні, 18 грудня, у столичному Будинку вчителя відбудеться конференція Координаційної ради Демплатформи НДП, мета якої — обговорення суспільно-політичної ситуації в країні та визначення орієнтирів спільної подальшої діяльності. У конференції візьмуть участь народні депутати України, а також близько 150 представників регіонів. Подробиці — в наступному номері «Дня».
