Майже два тижні увага жителів України і всієї Європи прикута до наслідків повені в Закарпатті. Випробування стихією стають регулярними для України. Діяльність людини також ставить під загрозу екологічну ситуацію. Ці проблеми стали темою для розмови кореспондента «Дня» з міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильскої катастрофи Дурдинцем Василем Васильовичем.
— Що зроблено і що планується зробити найближчим часом для налагодження життя в зоні надзвичайної екологічної ситуації, якою оголошені окремі райони Закарпатської області?
— Наслідки катастрофічного паводку надзвичайно тяжкі, але слід зазначити, що незважаючи на перевищення історичних максимумів підйому води, у порівнянні з 1998 роком вони відчутно менші. Комплексні масштабні заходи, проведені впродовж двох років на Закарпатті на виконання постанови Верховної Ради України, актів Президента України і урядових рішень, відіграли позитивну роль і дозволили пом’якшити удар стихії.
Спільними зусиллями залучених сил, центральних і місцевих органів виконавчої влади на сьогодні зроблено:
– налагоджено регулярне постачання постраждалого населення питною водою, продуктами харчування та медикаментами; в підтоплених селах, з яких жителі не відселялись, працюють польові кухні і підвозиться питна вода, у усіх населених пунктах проводиться подвірне медико-санітарне обстеження; виявлено 2 тис. 261 інфекційний хворий. Проводиться дезинфекція колодязів. До цієї роботи задіяно майже дві тисячі лікарів, біля 7 тисяч чоловік середнього медперсоналу;
– на виконання доручення Президента України від 6 березня поточного року в область направлено 11 млн. грн., які вже отримані і готівкою доставлені в постраждалі райони для соціальних виплат, а також 5 млн. грн. субвенції та 1 млн. грн. для потреб Держводгоспу. На засіданні Кабінету Міністрів України прийнято постанови щодо фінансування аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт.
Хотілось би подякувати Уряду Угорщини за рятівників і гелікоптери, надані цієї країною, що перебуває у не менш складному становищі, для проведення складної рятувальної операції.
Розпочато з’ясування оцінки реальних матеріальних збитків, визначення конкретного обсягу відновлювальних і превентивних робіт. На підставі цого буде розроблено і реалізовано графік робіт щодо ліквідації наслідків стихії в області та їх завершення в основному до кінця поточного року. Особлива увага приділяється забезпеченню людей, які тимчасово відселені.
Запроваджуються заходи щодо вичерпного й якісного виконання Указу Президента України «Про оголошення окремих районів Закарпатської області зоною надзвичайної екологічної ситуації». Цей Указ дає можливість персоніфікувати і підвищити відповідальність керівного складу органів управління і сил, причетних до цих процесів.
— Чи може Україна самостійно стабілізувати екологічну ситуацію в Закорпатті? На яку конкретно допомогу можна розраховувати з боку світового співтовариства?
Я вже підкреслював: збитки паводку 1998 року були в чотири рази більші, ніж у березні цього року. Станом на березень поточного року було збудовано 2 тис. 349 будинків. приблизно 318 квартир, добудовується 311 і відремонтовано 12 тис. 230 будинків.
На виконання програми протипаводкових заходів відбудовано 27 км захисних дамб, здійснено берегоукріплення 14 км берегів та регулювання 43 км русел річок. Перелік робіт, проведених за два роки, свідчить про можливості держави надавати реальну допомогу тим, хто потерпів від стихійного лиха. Якби дворічна протипаводкова програма була профінансована в повному обсязі, а не на 50%, наслідки були б значно менші. Зараз багато говориться про руйнування в зоні лиха. Хотів би сказати, що всі нові будинки витримали повінь, жодна з новозбудованих гідрологічних споруд не була зруйнована, встояли всі новозведені мости. Тобто можна відновити життєдіяльність на більш високому рівні, ніж це було до нещастя.
Як і в минулі два роки, ми будемо покладатися на власні сили, не відкидаючи і можливих зарубіжних інвестицій. Уряд виділив 15 млн. грн. з резервного фонду. Підготовлено до розгляду рішення щодо виділення 30 млн. грн. субвенції та джерел для додаткового фінансування робіт з ліквідації стихійного лиха. Після уточнення розміру збитків рішення про додаткове фінансування буде прийняте. Вже отримано перший транш 5 млн. грн. від Дирекції з питань розвитку і співробітництва Швейцарської Конфедерації. Гуманітарна допомога надійшла від одинадцяти країн та майже з усіх регіонів України, значну частину допомоги надала Росія.
Сьогодні, як ніколи, гостро постає питання необхідності об’єднання зусиль країн, які входять до Карпатського регіону, у справі протидії катастрофічним паводкам. Поглиблений аналіз паводків 1970, 1998, 2001 р. свiдчить про різку зміну клімату, а відповідно гідрологічної характеристики великих паводків. Тому паралельно з реалізацією програми протипаводкових заходів, прийнятої Урядом України на 2001 — 2005 рік, необхідно завершити розробку комплексної схеми захисту території Закарпаття від водної стихії. Тобто створити комплекс великих регулюючих гідрологічних споруд (водосховищ). Президент підтримав цю ідею і дав відповідні доручення. Затрати на реалізацію програми протягом 5 років по 120 — 180 млн. гривень на рік склали б 700 — 800 млн. грн. В той час, як на відновлення втрат від паводків щорічно витрачається від 200 до 500 млн. грн.
Варто було б ініцiювати зустріч повноважних представників держав, які входять до Карпатського регіону, насамперед Угорщини, Словаччини і Румунії, щоб вирішити практичну фінансову долю проекту «Карпатський регіон».
— Чи були допущені порушення щодо використання ресурсів, виділених на ліквідацію наслідків повені 1998 року і як це позначилось на ситуації зараз?
— З самого початку керівництва Урядовим штабом з ліквідації наслідків надзвичайної екологічної ситуації, вивчивши стан прав безпосередньо в зоні лиха, я ініціював ряд перевірок цільового використання коштів, які виділяються державою для відбудови. Такі перевірки були проведені Рахунковою палатою, Міністерством фінансів і Головним контрольно-ревізійним управлінням. За результатами перевірок порушено десять кримінальних справ, усі кошти, які були витрачені не за призначенням, до копійки повернуті до державного бюджету. На нинішній ситуації це не позначилось, але відчутно позначилось на соціально-психологічному стані потерпілих і авторитеті влади.
На наслідки катастрофічного вплинули недооцінка небезпеки ситуації повені і низький рівень підготовки до практичних дій окремих керівників районної ланки і селищних рад. Дехто не зорієнтувався напередодні лиха, і тому в першу чергу довелося вносити корективи на ходу, що призводило до неконкретних дій. Особливо це є характерним для керівників міста Хуст і Виноградівського району. Люди справедливо обурені їх бездіяльністю. І тому я був змушений порушити питання про їх звільнення з посад у встановленому законодавством порядку. По інших керівниках висновки будуть зроблені згодом, після детального аналізу роботи кожного, незалежно від посад, як в центральних так і місцевих органах виконавчої влади.
Загалом Міністерство з питань надзвичайних ситуацій оперативно включилося в роботу, об’єднуючи та координуючи зусилля обласного штабу, міністерств і відомств, які залучені до ліквідації наслідків повені. Миттєво відреагувало Міністерство оборони і особисто міністр оборони, Міністерство аграрної політики, Комітет водного господарства і корпорація «Укравтодор».
— Як ви можете визначити рівень техногенної безпеки України?
— Офіційну оцінку стану природно-техногенної безпеки дав Президент України в Указі від 9 лютого 2001 року «Про заходи щодо підвищення рівня захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» і у постанові Кабінету Міністрів України від 7 лютого «Про комплексні заходи, спрямовані на ефективну реалізацію державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, запобігання та оперативного реагування на період до 2005 року», якою схвалено висновки і пропозиції спільної доповіді Міністерства і Національної академії наук. «Про стан природно- техногенної безпеки України та основні напрямки підвищення її рівня».
Нинішній рівень природно-техногенної безпеки України значною мірою обумовлений надмірними техногенними навантаженнями на природне середовище. Цей ризик постійно зростає внаслідок підвищення частки застарілих технологій та обладнання, зниження темпів відновлення і модернізації виробництва. Знос основних виробничих фондів усіх галузей народного господарства України становить в середньому 50%. Потенційно небезпечні виробництва мають значну питому вагу в структурі промисловості України, на їх долю припадає майже третина обсягів випуску продукції.
За період з 1997 по кінець 2000 року в Україні у різних надзвичайних подіях (побутові пожежі, ДТП, нещасні випадки на воді та випадки виробничого травматизму) загинуло близько 50 тис. осіб, з них у 2000 році понад 11 тисяч.
За цей період зареєстровано близько 6,4 тис. надзвичайних ситуацій, в тому числі понад 2 тис. техногенного та майже 1000 природного характеру. Щорічно в Україні виникає понад 300 надзвичайних ситуацій, спричинених природними чинниками (метеорологічного, гідрологічного та екологічного характеру). В територіальному вимірі більшість їх виникає в Південному і Західному регіонах та у Донбасі.
Останні дані такі. Площі зсувонебезпечних зон за останні 30 років збільшились у 2 — 5 разів у різних регіонах. Зокрема, зараз в регіоні Закарпаття відселено 400 сімей, а ще 900 потребують негайного відселення. В Україні функціонує близько 2000 хімічно небезпечних об’єктів, на яких зберігаються або використовуються в виробничій діяльності близько 300 тис. тон сильнодіючих отруйних речовин.
Існує понад 1200 вибухо- та пожежонебезпечних об’єктів, на яких зосереджено понад 13,6 млн. тон твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин. Проведена паспортизація показала, що загалом 7 541 технічний об’єкт становить загрозу для України, понад 1,5 тисячі дуже реальну загрозу. З них 144 потребують вжиття невідкладних заходів уже в цьому році, 300 — термінових профілактичних робіт.
Тому сьогодні створено державні системи реагування на надзвичайні ситуації, аварійно-рятувальні підрозділи для дій в умовах усіх можливих катастроф, наукові сили працюють над пошуками способів підвищення достовірності прогнозів. Йдеться про необхідність оперативного здійснення комплексних превентивних заходів, здатних помітно зменшити ризик. Витрати на реалізацію таких заходів, за розрахунками експертів, приблизно в 15 раз менші, нiж витрати на ліквідацію їх наслідків. У країнах Західної Європи. де здійснювались державні заходи регулювання з метою зниження ризику, кількість надзвичайних ситуацій скоротилась за 10 років у 7 — 10 разів.
Окремої розмови потребує ситуація щодо закриття Чорнобильскої атомної станції. І цю тему ми, напевно, зможемо обговорити окремо на сторінках вашої газети.
На якому рівні знаходиться оснащення частин Міністерства з надзвичайних ситуацій?
— Міністерство має у своєму складі 19 аварійно-рятувальних загонів військового типу, Державну воєнізовану гірничо-рятувальну службу, Центральний воєнізований аварійно-рятувальний загін (універсальний), Спеціалізовану воєнізовану ававрійно-рятувальну частину (протифонтанну), Головний центр координації авіаційних робіт з пошуку і рятування, Державний координаційний центр ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на водних об’єктах, мобільний шпиталь та спеціальний авіаційний загін.
Тобто наявним комплексом відомство може відреагувати на будь-яку надзвичайну ситуацію у будь-якій сфері. Але слід зазначити, що оснащення сил реагування, м’яко кажучи, бажає бути набагато кращим.
Це питання буде вирішуватись разом з виконанням рішення Ради національної безпеки і оборони України, Президента та уряду щодо створення Державної спеціальної аварійно-рятувальної служби на зміну військ Цивільної оборони.
