Про цей парадокс та інші нагальні політичні проблеми розмова
кореспондента «Дня» з депутатом Кремінем:
— Під час виборів голови ВР нинішній голова партії Віктор
Медведчук заявив, що СДПУ(о) є лівоцентристською фракцією. Коли проходило
голосування за довіру урядові, ви опинилися серед правоцентристів. То до
якої частини спектру належить сьогодні СДПУ(о)?
— Я скажу про свою особисту позицію. По-перше, не погоджусь
з вами, що ситуативну більшість, яка підтримала уряд, можна назвати правоцентристською.
Це центр та праві. Віднесення нашої фракції чи будь-якої іншої до певної
частини політичного спектру обтяжене нинішнім перехідним періодом. Політичні
сили — також у перехідному періодові. Тільки відбувається ідейно-політична
кристалізація, адаптація класичних політичних ідеологій до конкретного
українського грунту. В європейських країнах до влади приходять або лівоцентристи,
або правоцентристи. Чистого центру за великим рахунком не існує. Традиційно
соціал-демократія в усіх цих країнах є лівоцентристською течією. Думаю,
в Україні соціал-демократія (це стосується й тих партій, які мають це слово
в назві, і тих, які офіційно проголосили в своїх програмах соціал-демократичну
ідеологію) також матиме чітке лівоцентристське спрямування. В Україні це
навіть більш логічно, адже в силу історичних умов суспільство в нас лівіше.
— Чи означає це, що партія підтримає на президентських
виборах саме лівоцентриста, а не центриста чи правоцентриста?
— З огляду на перехідний період, у нас не обов’язково президент
матиме чітко виражену політичну та партійну спрямованість. Перші два президенти
були обрані безвідносно до партійної належності. Обирали особистість і
певні думки щодо напрямку розвитку. Але ці думки не були в якійсь одній
політико-ідеологічній ніші. Колись ми будемо мати чітко партійного президента.
А щодо цих виборів, я вважаю, партійність не відіграватиме ключового значення,
буде орієнтація на особистість, її політичні симпатії та антипатії.
— Тобто кандидат, якого підтримає СДПУ(о), не обов’язково
буде членом цієї партії?
— Я не хочу говорити за партію. На першому етапі з’їзду
було зазначено, що з кандидатурою ми визначимося не скоро. Але я впевнений,
що СДПУ(о), як і будь-яка інша партія, не буде обмежувати себе тільки приналежністю
кандидата до цієї ж партії.
— На передвиборному з’їзді партія оголосила про свою опозиційність.
Чи не заважала іміджеві партії присутність у виборчому списку зокрема вас
— керівника управління адміністрації Президента?
— Так, я був ще й заступником голови адміністрації. Мені
важко судити, чи вплинула негативно моя присутність. Думаю, суттєвого впливу
— ні позитивного, ні негативного — не було, адже я не був у першій п’ятірці.
І мене абсолютна більшість виборців не знала. Крім того, в моєму розумінні
опозиційність не носить абсолютного характеру. Всі політичні сили в суспільстві
пов’язані. У політичних лідерів більше спільного підгрунтя, ніж роз’єднуючого.
На жаль, у нас слово «опозиційність» трактується не в європейському розумінні
цього слова. Партія може заявляти про незгоду з конкретною дією уряду,
в цьому аспекті ми дійсно опозиційні. В Україні немає чіткої кристалізації
ні відповідальних за уряд сил, ні опозиції. Члени деяких партій входять
в уряд, але ці партії все одно заявляють про свою опозиційність. Треба,
щоб уряд формувався з огляду на ті політичні сили, які представлено у Верховній
Раді. Поки цього не буде, і цей парламент, і наступний буде якоюсь мірою
антагоністичний щодо уряду. Тоді й уряд не зможе ефективно працювати.
— Оскільки ви займалися в адміністрації питаннями внутрішньої
політики, як ви розцінюєте створення Координаційної ради з питань внутрішньої
політики? Чи не дублює вона відповідне управління АП?
— Я не обізнаний добре з діяльністю цієї Ради. Вона не
заявила ще про себе на повен голос. Її створення цілком у межах конституційних
повноважень Президента. Це консультативно-дорадчий орган. А адміністрація
займається питаннями, так би мовити, поточними. Координаційна рада — це
більш-менш серйозні та фахові політики, які аналізуватимуть процеси, їх
рекомендації виконуватиме, вірогідно, й апарат адміністрації. Час покаже.
— Як ви ставитеся до думки, що Координаційна рада є прообразом
виборчого штабу Леоніда Кучми?
— Мені важко щось сьогодні конкретно сказати. Якщо це навіть
і так, це теж у межах закону. Будь-який серйозний претендент на посаду
президента (а Леонід Данилович є серйозним претендентом на переобрання)
повинен мати свій штаб. Інакше він буде недієздатний.
№224 21.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
