Законопроект про вибори до Верховної Ради на суто пропорційній основі народні депутати можуть розглянути вже сьогодні. Зі слів координатора парламентської більшості Степана Гавриша, в результаті консультацій більшості з комуністами та соціалістами вдалося досягти домовленості стосовно прохідного бар'єра. Так, Степан Гавриш не виключає, що підтримають норму про встановлення прохідного бар'єра для політичних партій у розмірі 3%, а для блоків — 6%. Про важливість прийняття узгодженого різними політичними силами виборчого закону можна судити хоч би з того, що без цього фракції КПУ та СПУ за політреформу голосувати відмовляються. «День» запропонував прокоментувати даний варіант виборчого закону, а також перспективи його прийняття директору Центру соціальних досліджень «Софія» Андрію ЄРМОЛАЄВУ.
— Я був і залишаюся прихильником збереження 4-відсоткового бар'єра. Але в цьому випадку слід враховувати, що більшості потрібен компроміс, причому не тільки з мажоритарниками, яким доведеться визначитися з участю в політпроектах, а й у межах утворюваної навколо політреформи коаліції загалом. А в ній, як відомо, беруть участь представники як більшості, так і меншості, як рейтингові партії, так і ті, які мають слабкий вплив. Збільшення відсоткового бар'єра для блоків до 6% та зменшення його для партій до 3% розширить можливості для партій, які мають самостійну електоральну базу та здатні взяти бар'єр без блокування, водночас стимулюватиме створення могутніших коаліцій, де в ролі «паровоза» буде насправді розкручена структура. Тобто така система допоможе забезпечити рівність стартових можливостей блоків і партій. А для мажоритарників зниження відсоткового бар'єра означає, що з'являється шанс не тільки приєднатися до якихось партій, а й ризикнути в створенні своєї партії або посиленні партійних структур, які ще не мають представництва в парламенті. На цьому інтересі й зіграли партійні депутати. З погляду характеру переговорів, які останнім часом тривали між політиками з партійною приналежністю та тими, які пов'язані з мажоритарними округами, зараз і та, й інша сторона чудово розуміють, що прийняття нового виборчого законодавства логічно ув'язується з подальшими голосуваннями щодо конституційного закону. Тому сьогодні вони всі виявляються своєрідними заручниками цього сценарію. Якщо зараз зробити ставку на корпоративні, особисті інтереси, можна завалити всю політреформу. Я думаю, що такий мотив на даний момент об'єднує і партійних депутатів, і мажоритарників. Думаю, що 3% і 6% — розумний компроміс, який варто підтримувати, і готовий поставити 4 проти 1, що його підтримають.
Звичайно, хтось і надалі займатиметься відстоюванням мажоритарки, почавши розмірковувати про сирість пропорційної виборчої системи, про те, що виборець повинен свого депутата знати в обличчя тощо. На мою думку, подібні міркування вже пахнуть нафталіном. Тому що ніколи суспільство не дозріє для роботи із сильними політструктурами, якщо вибори постійно перетворюватимуться на вибори місцевого феодала. Адже, як не крути, мажоритарні вибори — це вибори напівфеодальні, мандат отримують за рахунок відкритої «попси»: підміни функцій місцевих органів влади, реалізації комерційних проектів, які потім «піарять» як добрі справи депутатів. А законодавець не повинен цим займатися. Тому я переконаний, що нині пропонована виборча система — прогресивний крок. Водночас не можна не погодитися з думкою про існування певної загрози того, що пропорційний закон може стати розмінною монетою в політичних іграх, — якщо зараз його приймуть на догоду сценарію політреформи, а через півроку знову порушать питання про його зміну.
