Законопроект «Про протидію реабілітації на території незалежних держав — колишніх республік СРСР нацизму, нацистських злочинців і їхніх підсобників», а також відповідні поправки до кримінального кодексу Росії будуть внесені на розгляд Держдуми перед Днем Перемоги 9 травня, повідомляє «Независимая газета».
Проект, розроблений з ініціативи голови МНС Сергія Шойгу, вже був представлений у парламенті на засіданні спеціального круглого столу під головуванням першого заступника голови думського комітету у справах СНД Костянтина Затуліна. Крім того, на запропоновані поправки до КК уже складений позитивний відгук Верховного суду.
Передбачається, що закон застосовуватиметься як щодо російських, так і іноземних громадян. Визнаних винними в реабілітації нацизму чекатиме від трьох до п’яти років позбавлення волі. До них також може бути застосований штраф у розмірі від 100 до 500 тисяч рублів.
Крім того, в законі прописується право Росії створити спеціальний трибунал — громадську комісію, покликану відстежувати вияви пронацистської, політики в країнах СНД. Передбачається, що вона формуватиметься на паритетних початках президентом Росії, парламентом і громадською палатою. Трибунал виноситиме висновки щодо іноземних політиків, партій і громадських організацій, підозрюваних у ревізіонізмі. Передбачається, що висновки ці будуть рекомендаційними, але обов’язковими для розгляду держорганами.
Іноземного громадянина, якого трибунал визнає причетним до реабілітації нацизму, пропонується не пускати в межі Росії, а якщо він усе-таки опиниться на її території, — судити за російськими законами. Крім того, російські партії, громадські рухи та ЗМІ, викриті в реабілітації нацизму, отримуватимуть попередження від генпрокуратури. Ці попередження можуть призводити до їхньої ліквідації за рішенням суду.
Для республік колишнього СРСР, що дозволили собі засумніватися в підсумках Другої світової війни, законопроект передбачає комплексні заходи впливу: висилання послів, повне або часткове блокування транспортних та інформаційних комунікацій, а також розрив дипвідносин та державні рекомендації підприємницькому співтовариству і громадським організаціям про припинення контактів.
Також передбачені заборони на діяльність визнаних винними іноземних організацій на території Росії. Із пропозицією ввести кримінальну відповідальність за заперечення перемоги СРСР у Великій Вітчизняній війні міністр із надзвичайних ситуацій і співголовуючий вищої ради «Єдиної Росії» Сергій Шойгу виступив у лютому на зустрічі з ветеранами в музеї-панорамі «Сталінградська битва» в Волгограді. Пізніше він заявив про свій твердий намір домогтися розгляду відповідного законопроекту в парламенті до 9 травня. Ініціатива викликала широкий суспільний резонанс. На її підтримку виступив генпрокурор Юрій Чайка, а партії «Яблуко» і «Права справа» також вимагають включити в запропонований законопроект положення про санкції за реабілітацію ідей сталінізму.
КОМЕНТАРI
Першими цю ініціативу та її наслідки оцінили російські політологи і публіцисти. Проте, потрібно врахувати, що опубліковані їхні думки на сайті grani.ru — одному з небагатьох, автори якого дозволяють собі розкіш мати свій голос.
Федір ЛУК’ЯНОВ, головний редактор журналу «Россия в глобальной политике»:
— Мені здається, що це суто популістський крок. Якщо цей закон буде прийнятий, він сильно ускладнить зовнішньополітичну діяльність Росії. Якщо через заяви якихось незрозумілих людей існуватиме загроза розриву дипвідносин, це означає, що про зовнішню політику можна буде забути. І, скажімо так, провокатори в будь-якій із сусідніх країн цим користуватимуться. Депутат Верховної Ради від незрозуміло якої партії робить заяву — і наш МЗС, у випадку прийняття закону, зобов’язаний буде реагувати на кожний такий виступ.
Важливе формулювання. Якщо йдеться про образу пам’яті учасників війни, це одна річ, тут можна про щось говорити, хоч це питання, швидше, моральне, ніж політичне. Якщо йтиметься, як спочатку казали, про заперечення факту перемоги Радянського Союзу в Другій світовій війні, то це просто дурість, бо навіть найзавзятіші русофоби цього факту не заперечують. Звучать різні оцінки — краще б Радянський Союз не перемагав, наприклад, — але це абсолютно інше. У мене склалося відчуття, що тут наявне бажання якось натиснути на сусідні країни плюс спроба копіювати західні зразки, на мій погляд, також далеко не блискучі. Закон про кримінальну відповідальність за заперечення Голокосту з погляду здорового глузду і демократії мені також здається дуже дивним. Але, принаймні, там є предмет для дискусій, бо дійсно одна з ліній оборони антисемітів полягає в тому, що факт геноциду євреїв просто заперечується. Але заперечення перемоги Радянського Союзу в Другій світовій війні не існує. Тож захід цей непродуманий, популістський по суті і нічого корисного він не дасть.
Володимир РИЖКОВ, незалежний політик, публіцист:
— Мені не зовсім зрозуміла ця ініціатива, бо існує загальновизнана міжнародна практика, згідно з якою, заперечення Голокосту та інших злочинів нацистського режиму є кримінальним злочином. І досі часто проходять процеси проти людей, які заперечують злочини гітлеризму. Це цілком зрозуміло: якщо є якась людина, яка обіляє нацизм, вона зазнає кримінального переслідування, і в нас у Кримінальному кодексі є такі статті. Якщо людина проповідує нацистські погляди, виправдовує злочини нацизму, на це є відповідні статті КК, і тут нічого нового не потрібно вигадувати. Якщо є такі люди — використайте Кримінальний кодекс, для чого город городити. По-друге, якщо це направлене проти громадян інших держав, це також не дуже зрозуміле, у них у кодексі, напевно, є такі самі статті. Якщо Росія хоче звернути увагу на подібні злочини в іншій країні, досить втручання на рівні МЗС, якихсь переговорів або роботи посла. Посол повинен прийти в уряд цієї країни і сказати: у вас є люди або організація, яка займається пропагандою нацизму, застосуйте заходи в рамках свого законодавства. Я не дуже розумію, як все це може сприяти нашій зовнішній політиці або поліпшенню відносин із нашими сусідами. Мені здається, не потрібно приймати зайвого законодавства, потрібно просто ефективно використати те, що вже є. Існуючої міжнародної законодавчої бази і нашого внутрішнього законодавства досить, щоб це працювало. Просто потрібно цим займатися, а не вигадувати нові закони, в яких немає необхідності.
Володимир ЛИСЕНКО, президент Інституту сучасної політики:
— У Росії і за кордоном тривають диспути, політичні інтриги, пов’язані з Другою світовою війною. Саме останнім часом влада розпалює пристрасті навколо цього питання. Пропонують так само заборонити хвалити Сталіна. Очевидно, що ця ініціатива не може розповсюджуватися на інші держави, нехай навіть колишні радянські республіки. Спроби погоні за кожним чужим словом — хтось щось не те про Сталіна сказав, про Путіне сказав — якщо ми зараз перейдемо в цю площину, ми пересваримося всі, і це зіпсує ситуацію не лише всередині країни, але погіршить і міжнародні відносини. Та й применшення перемоги СРСР над фашизмом — не найкраще формулювання. Я вважаю, цим повинні займатися передусім історики. Якщо зараз влада такими жорсткими методами почне сама виносити вердикти — кого саджати, кому робити попередження, — це призведе до погіршення ситуації на пострадянському просторі. На мою думку, велика частина населення нашої країни і так шанує пам’ять Великої Вітчизняної війни. А деякі люди старшого покоління все одно залишаться при своїй думці — хто любив Сталіна, той продовжуватиме любити. А хтось не любить нашу нинішню владу — і що, за це також потрібно саджати до в’язниці?
Марк УРНОВ, голова Фонду аналітичних програм «Экспертиза»:
— Це досить дивна ініціатива з ряду тих, якими ми славимося. Чистий політичний піар для підтримки пафосу нашої сили, нашої потужності, чергове грюкання кулаком по столу на зло всім малозначним ворогам. Таке відчуття, що у нас інших проблем немає. У нас у країні розгул скінхедів, якому ми не можемо протистояти, і зараз, звичайно, саме час розпочати кримінальне переслідування іноземців, які щось не так говорять. Ну, дивно все це. Замість того, щоб вирішувати реальні проблеми, які представляють могутню загрозу для країни, — націоналізм, екстремістські організації, — ми займаємося фантасмагоричними законодавчими ініціативами, направленими в нікуди.
Я жодним чином не симпатизую нацистам, я їх ненавиджу люто, але перш ніж думати про непристойність висловлювань іноземців, давайте займемося власними проблемами. Займемося проблемою нацизму, огидною системою судочинства, припиненням непристойних політичних процесів типу Ходорковського. Натомість такий ось дивний піар, що не матиме жодного ефекту. Це улещання власних потреб законодавців без користі для суспільства. Це ігри з напруженням мозку, ефект від яких, як від паровозного свистка.
