Донедавна на одному з офіційних сайтів Партії регіонів біля портрета Андрія Клюєва була вельми цікава характеристика. Написано було буквально так: «Андрій Клюєв — один із тих, ким нова влада лякає не лише маленьких дітей, а й «маленьких українців» Президента Ющенка». Сам Андрій Петрович у розмові з кореспондентом «Дня» цій звістці дуже здивувався і трохи різкувато зазначив, що ні політичний, ні бізнесовий свій імідж одіозним не вважає. Й одразу після запису цього інтерв’ю згадана характеристика з сайту загадково зникла.
На розмову з кореспондентом «Дня» один із лідерів Партії регіонів, пан Клюев, якого вважають політиком досить «закритим», погодився навдивовижу легко. Його відповіді — прямі та короткі, але, на жаль, аж ніяк не завжди вичерпні. Клюєв узагалі небагатослівний, розмірковуючи навіть на «найделікатніші» політичні теми, примудряється зберігати спокій і холоднокровність. Він справляє враження людини впевненої в собі та своїй партії настільки, що обговорювати це з ним якось навіть незручно. У відповідь на незлобиві провокації відмахується. «Облиште!» — добродушно каже Клюєв, даючи зрозуміти, що в кінцевому результаті все однаково буде «по-нашому», тобто «по-донецьки».
У КОАЛІЦІЮ ЧИ В ОПОЗИЦІЮ?
— Якщо не брати до уваги недавно розіслану ймовірним союзникам Концепцію економічного розвитку країни, яка, за версією Партії регіонів, має стати основою коаліційних домовленостей, ваша політсила в проведенні тематичних консультацій доволі пасивна. Чим ви це пояснюєте?
— Нам поспішати нікуди. Ми чекали офіційних результатів парламентських виборів. Проводити будь-які переговори до їх оголошення було неетично. У серйозних людей так не заведено.
— Експерти вважають, що саме вам найбільш вигідне зволікання з формуванням суто «помаранчевої» коаліції.
— Ми готові співпрацювати з усіма, про що вже неодноразово заявляли. Для Партії регіонів головне — принципи, затвердження концептуальних основ розвитку економіки. Своє бачення стратегічного розвитку України ми виклали у відповідному документі, затвердженому Політрадою партії. Його й пропонуємо потенційним соратникам для обговорення.
— Як ви оцінюєте можливість створення «помаранчевої» коаліції?
— Нехай створюють! Сумніваюся, що їм щось вдасться, але, як кажуть, Бог у поміч!
— Партії регіонів це загрожує опозиційністю.
— То й що? Зараз ми так само в опозиції!
— Тоді перемога в 32% перетворюється на піррову.
— У всьому цивілізованому світі коаліцію формує партія-переможець. Якщо в нас країна цивілізована, значить, коаліцію формуватимемо ми.
— Імовірні соратники ПР мають свої концепції. Ви ж пропонуєте об’єднуватися на основі виключно вашого бачення. Документ, наскільки відомо, сформований на платформі передвиборної програми Партії регіонів і на тій же «Стратегії економічного розвитку України». Складно собі уявити, наприклад, «Нашу Україну» з її президентськими «Десять кроків назустріч людям», яка погодиться консолідуватися на таких умовах.
— Наша Концепція запропонована до обговорення. Тобто її положення можуть і повинні обговорюватися. Якщо в ході обговорень з’являться раціональні пропозиції, навряд чи ми заперечуватимемо проти них. Уточнений варіант стратегії буде результатом домовленостей.
— У приватних розмовах наші джерела в ПР одностайно стверджують: «суто одноколірної коаліції — ні біло-блакитної, ні помаранчевої — не буде. Лише змішана». Як ви це прокоментуєте?
— Хочемо ми цього чи ні, але країна, як і раніше, розділена на дві частини. Це факт, від якого, на жаль, нікуди не дітися. І якщо зараз коаліція вийде виключно помаранчева, добра не буде, країна не возз’єднається.
Я вам так скажу: під час нинішньої кампанії в регіонах, які традиційно вважаються «біло-блакитними», за ПР можна було навіть не агітувати. Там Партію регіонів підтримують майже одноголосно.
— Разом із тим, населення півдня та сходу України категорично проти того, щоб «їхня» політсила — Партія регіонів — укладала будь-які домовленості з «помаранчевими». Очевидно, ви не можете не брати цього до уваги.
— Скільки людей, стільки і думок. Хтось «за», хтось «проти», але більшість усе-таки за возз’єднання України.
— Експерти вважають, що збереження опозиційного статус-кво на цьому етапі вам справді вигідніше. Попри те, хто зараз стане прем’єром, у відставку він відправиться, швидше за все, вже восени, «ставши жертвою» низки економічних криз. У такій ситуації виступати з критикою влади вкрай зручно.
— Ми не політикани, щоб так міркувати! Якби ми займалися політикою заради політики, це одне, але в лавах нашої партії багато великих господарників, управлінців, у яких душа болить за економіку України. Погіршення економічної ситуації не вигідне нікому — ні владі, ні опозиції. Хіба я неправильно кажу? Справді, коли партія в парламенті має трибуну, має майже дві сотні депутатів — критикувати владу не становить складнощів. Яка користь від цього? Бали політичні набирати?! Ні, працювати треба! Працювати! Про країну думати!
— Звісно цікаво уявити, наприклад, Рината Ахметова, який блокує трибуну, бере участь у колотнечах, словом — використовує ті методи парламентської діяльності, до яких часто вдається опозиція.
— Наша фракція дуже цивілізована. Завжди була і надалі буде.
— Яка, на вашу думку, роль у коаліційних процесах особисто Президента Ющенка?
— Віктор Андрійович — Президент усієї країни, а не частини її, тому його завдання — об’єднати Україну, створити всі умови для економічного розвитку та процвітання. Завдяки чому це стане можливим, ми вже обговорювали. Я, щиро кажучи, був здивований фактом використання однією політичною силою імені Президента як елемента рекламної кампанії.
— Із ким з «помаранчевих» вам простіше домовлятися: з НУ чи з БЮТ?
— Однаково. Ще раз кажу: з усіма, хто підтримає нашу Концепцію соціально-економічного розвитку країни.
— Домовитися з БЮТ, шансів, очевидно, менше. Юлія Тимошенко, як відомо, зареклася створювати з вами якісь об’єднання і навіть підписала відповідне письмове зобов’язання.
— Висловлювати особисту думку — право кожного політика.
— Олександр Мороз і СПУ — вони суто «помаранчеві» чи також можуть стати вашими партнерами?
— Я за кольорами судити не звик. Є ідеологія: ліві, праві, центристи, ліберали, демократи тощо. Мороз — не «біло-блакитний» і не «помаранчевий», він — розумний політик, який чудово розуміє перспективи створення коаліції в тій чи іншій формі. Мороз так само за об’єднання України.
— Як ви розцінюєте ймовірність коаліції в складі ПР, СПУ і КПУ?
— Теоретично це також можливе. Варіанти можуть бути різні, аж до коаліції з чотирма учасниками. Тут усе залежить від бажання домовлятися і від того, на яких умовах укладають домовленості.
«ПРЕМ’ЄРОМ ПОВИНЕН БУТИ ЯНУКОВИЧ»
— Політрада ПР, на якій затвердили Концепцію, постановила домовлятися спершу саме про принципи і тільки потім — про посади. Але на тому ж засіданні вирішено рекомендувати на прем’єрську посаду Віктора Януковича. Виходить таке собі лукавство...
— Ми справді не говорили про портфелі. Але моє особисте переконання таке, що прем’єром повинен бути Янукович і тільки Янукович. Хоч би тому, що він — лідер партії, яка отримала на виборах найбільшу кількість голосів. За два роки прем’єрства він підтвердив ефективність своєї роботи. І зумів довести свою спроможність як державний менеджер вищого рівня. Охочих його очорнити вистачає. У відповідь на це ми рекомендуємо читати звіти Міжнародного валютного фонду по Україні за 2003—2004 роки. Як ви вважаєте, чи підігравала б така солідна міжнародна організація Віктору Федоровичу? Та й сам Ющенко визнавав раніше, що «в спадщину» його влада отримала стабільну, з хорошою динамікою розвитку, економіку.
Через кілька днів після підписання січневих газових угод я давав інтерв’ю та спрогнозував банкрутство НАК «Нафтогаз України» вже у квітні. Зараз вимушений визнати похибку у своїх прогнозах — фактично банкрутство сталося вже в березні.
Ось ще приклад: Партія регіонів попереджала про підвищення цін на енергоносії для населення з 1 квітня. Скажете, ми помилилися? На жаль, ні. Більш того: якщо й далі так піде, з 1 липня газ у нас буде за ціною триста доларів.
— Усе-таки складно уявити прем’єра Януковича при Президентові Ющенку.
— Чому? Це ж об’єднає країну! У кожного з них — свої функції, своя сфера повноважень і ступінь відповідальності.
— Але вони антиподи, можливість яких ефективно взаємодіяти вкрай сумнівна.
— Вони насамперед громадяни України. Повірте, якщо є необхідність, порозумітися зуміє хто завгодно. Анатолій Матвієнко правильно сказав: «Сокиру війни час закопувати». Давно час!
— Можна констатувати, що з боку деяких членів президентської команди ви відчуваєте підтримку своїх ініціатив?
— Ми зустрічалися з Юрієм Єхануровим, обговорювали принципи взаємодії та дійшли висновку, що серйозних розбіжностей у нас немає.
— Наскільки мені відомо, ці ваші переговори, та ще й з участю Віктора Януковича, були неофіційними.
— Чому неофіційними, хіба ми ховалися? Невже ви думаєте, що якби ми хотіли залишитися непоміченими, не зуміли б цього зробити?
— Навіщо вам зараз лобіювати Януковича на прем’єрство, якщо ситуація в економіці така, що будь-який голова Кабміну у зв’язку з необхідністю ухвалювати непопулярні рішення дуже скоро стане в народі нелюбимий, і восени, ймовірно, змушений буде піти у відставку?
— Він уміє добре працювати навіть у найбільш екстремальних умовах і «витягнути» економіку, безсумнівно, зуміє. Адже коли Віктор Федорович наприкінці 2002-го очолив Кабмін, ситуація також була не найблагополучніша. У державному бюджеті був виявлений дефіцит мало не в двадцять мільярдів гривень. Крім того, ви не забувайте, що він не один, у нього є високопрофесійна, злагоджено працююча команда.
Важливо розуміти, не що саме, а й як робити. І не хапатися за все одразу, а відпрацьовувати проблемні питання в конкретних напрямах. Сукупний позитивний результат можливий лише за рахунок «точок зростання».
— Наші джерела в ПР стверджують, що Янукович, швидше за все, стане просто лідером вашої парламентської фракції, а прем’єрське крісло займе «компромісна фігура».
— Повторюю ще раз: «портфельних» питань ми не обговорювали на Політраді, а щодо прем’єрства Віктора Федоровича я вам висловив особисту думку.
Та й що даремно ділити шкуру невбитого ведмедя? Треба спершу визначитися з учасниками коаліції, створити саму коаліцію, обговорити принципи. Хоча посади — це справді важливо, це ж, власне, підбір людей під конкретні завдання.
— Квоти — це теж принципи, часто їх розподіляють з урахуванням голосів, набраних політсилою на виборах, однак у цьому випадку це правило може бути нівельоване.
— Це все — предмет домовленостей. Усе залежатиме від того, хто сформує коаліцію. Можливо, наші партнери зуміють запропонувати на основні посади таких професіоналів, що заперечень у нас не буде. Тоді, звісно, свої квоти ми віддамо їм. Можливо, але малоймовірно!
— Чи «просуватимете» ви за своїми квотами тих, хто підтримував Януковича у 2004-му, але в 2006-му до парламенту не пройшов? Тих самих есдеків, НДПістів?
— А хіба всі висококласні менеджери сконцентровані виключно в депутатському корпусі? На посади треба залучати за принципом професійної відповідності конкретній державній посаді, а не за ознакою партійної приналежності, спорідненості або особистої відданості вищестоящому керівництву. Порядних, розумних людей багато і в інших політичних угрупованнях. Але є, на жаль, і політикани. Вони і цвяха в стіну забити не вміють, а вважають себе фахівцями в усіх галузях.
«ЯКЩО ТИМОШЕНКО БУДЕ ЕФЕКТИВНА НА ПОСТУ ПРЕМ’ЄРА, ТО ДАЙ ЇЙ, БОЖЕ, УСПІХІВ»
— У виборчому списку ПР чимало тих, кого умовно можна назвати «людьми Ахметова — Колеснікова», їхня кількість значно перевищує кількість «людей Януковича». У зв’язку з цим говорять про зміщення центрів впливу в партії. Наскільки ці думки відповідають дійсності?
— Зовсім не відповідають, подібні розмови — не більше, ніж довільні вигадки журналістів. До речі, а де, на вашу думку, я в цій градації?
— Ви посередині, оскільки у вас завжди є «особлива думка».
— (сміється) Посередині — це як? Отже, з усіма хороші відносини?
Якщо серйозно, то партія — колегіальний орган, в якому рішення ухвалюють колективно. Те, про що ви говорите, — спроба вбити клин між основними членами ПР. Але в нас уже це було, і на подібні провокації більше не реагуємо. Так і напишіть: не реагуємо!
— Кілька днів тому до складу політради ПР ввели Ахметова і Колеснікова. Борис Вікторович досить давно є активістом ПР, але Ринат Леонідович вступив у партію менше ніж півроку тому і вже зробив таку стрімку кар’єру!
— У статуті партії чітко розписано, хто може бути членом політради. До складу цього органу автоматично входить кожен народний депутат. Попередні результати виборів не дають нам підстав сумніватися в тому, що Ринат Ахметов і Борис Колесніков такими скоро стануть.
— Очевидно, ПР доведеться докласти чимало зусиль для того, щоб оптимізувати своїх новообраних у парламент членів. Серед них багато людей із, м’яко кажучи, сумнівною біографією.
— Гасло «бандити рвуться до влади» дуже активно використовували наші опоненти в ході передвиборної агітації, але предметно довести, що хтось із наших «бандит», ніхто так і не зміг. Більш того, навіть не намагався! Сумніваюся, що ми знайдемо хоч одного активного члена партії, на якого за 2005 рік не завели кримінальну справу з «кримінальним слідом». Політичні репресії — нісенітний факт, сперечатися з яким безглуздо.
— Усі репресії припинилися після вересневого підписання меморандуму між владою й опозицією. І навіть після його розірвання члени ПР почуваються більш ніж упевнено.
— І до вересня, і пізніше наша фракція в парламенті була найбільш конструктивною з усіх. Ми підтримували всі, абсолютно всі законопроекти, спрямовані на розвиток економіки країни. Без озирання, до речі, на те, хто їх вносив — влада чи опозиція. А з візуванням меморандуму, зверніть увагу, в суспільстві нарешті запанувала відносна стабільність.
— Як почуватиметься Партія регіонів, якщо Юлія Тимошенко знову стане прем’єр-міністром?
— Це залежить від того, де ми перебуватимемо: у владі чи в опозиції. Утім, можу запевнити, що ПР завжди почувається комфортно. Якщо Тимошенко буде ефективна на цій посаді, якщо процвітатиме економіка, дай їй, Боже, успіхів, ми лише «за».
— Ви вже мали можливість порівнювати. І протягом тих семи місяців її прем’єрства, наскільки відомо, бізнес «донецьких» переживав не найкращий свій період.
— Часи змінюються, люди набираються досвіду... Побачимо! (бере паузу, посміхається).
— Чи маєте ви чіткий план дій на випадок збереження опозиційного статус-кво? Таке ж теж можливе.
— Відповідь проста: ми займатимемося ефективним законотворенням, працюватимемо на благо країни. Звісна річ, контролюватимемо владу, критикуватимемо її хибні кроки, що притаманне будь-якій опозиційній силі.
БІЗНЕС І ПОЛІТИКА
— Суто «помаранчеву» коаліцію експерти називають політичною, а «синьо-помаранчеву» — бізнесовою. Що, на ваш погляд, є більш надійним підмурком для консолідації: спільність бізнесових чи політичних інтересів?
— Дивна класифікація. Я би сказав, надумана. Насправді коаліція «синіх» із «помаранчевими» більше політична, оскільки об’єднає країну. Я не чув, щоб у представників наших політсил були спільні бізнес-інтереси.
— Спільний бізнес у членів ПР є навіть із членами СПУ. Ось, наприклад, у вашого брата Сергія та Володимира Бойка.
— Так, це справді спільний бізнес, але з політикою він зовсім не пов’язаний, радше навпаки — ґрунтується виключно на міжособистісних комунікаціях.
— До речі, брати Клюєви все ще непохитні в намірі продовжувати боротьбу за австрійський банк?
— Звісно! Упевнений, що ми виграємо суди, і справедливість буде відновлена.
— Вас не лякає перспектива надто тривалих судових тяжб, можливо, було б простіше взяти участь у новому конкурсі?
— Це справа принципу! Конкурс був дискримінаційним по відношенню до українців. Український консорціум пройшов усі його етапи, однак губернатор тієї австрійської землі вирішив у результаті банк віддати «своїм». І це попри те, що запропоновані нами умови купівлі банку були визнані найвигіднішими... Коли почали з’ясовувати, яка причина відмови, австрійці сказали приблизно так: «Ми побоюємося можливості непрозорого менеджменту». «А у вас є підстави для таких побоювань?» — «Ні, але ви ж українці!». Це, на вашу думку, справедливо?
— Раніше ви говорили про «упередженість по відношенню до України», породжену міжнародним іміджем вітчизняного бізнесу. Чи не здається вам, що бумеранг просто повернувся в початкову точку? Адже цей імідж, — часто не найпозитивніший, — формувався силами представників великих фінансово-промислових груп, у тому числі донецької, вихідцем із якої ви є.
— Наші заводи, фабрики, шахти — це робочі місця, це податки і ще багато інших складових бюджету України.
Важливо навчитися поважати самих себе, державу та підтримувати бізнес. Щоб було, як у Штатах, де вигода для бізнесу і для держави — синоніми. Не буде бізнесу — не буде держави.
— Протягом останніх років бізнесом сім’ї Клюєвих займався переважно ваш брат Сергій. Але він тепер також без п’яти хвилин народний депутат. Як вирішуватимете для себе питання розділення бізнесу та політики?
— Не вбачаю тут жодної проблеми. У наших структурах є рада директорів, є менеджери. Ми з братом — акціонери, не більше, діємо суворо згідно із законом.
— Особисто у вас імідж теж не найбільш позитивний. Андрій Клюєв, можна сказати, персона одіозна. У тому числі через те, що саме вам і вашому братові приписують керівництво «тіньовим» штабом кандидата Януковича в 2004-му, авторство багатьох чорних технологій часів тієї кампанії, зокрема — побоїще під ЦВК, «транзитний сервер». Вам це в політичній і бізнесовій діяльності ніяк не заважає?
— Облиште, це все — чорний піар!
— Проте прем’єр Єхануров говорить, що в справі «транзитного сервера», що знаходиться вже на завершальній стадії, є відомі прізвища. Обізнані особи стверджують: у тому числі і ваше, і вашого брата.
— Та не було жодного сервера! Я вам ще раз кажу: це — чорний піар!
КОРИДОР ДЛЯ МАНЕВРІВ
— Якщо ви розраховуєте на коаліцію з «НУ», очевидно, доведеться йти на низку серйозних компромісів, пов’язаних у тому числі з програмними положеннями партії. Чи є в цих компромісів межа?
— Домовленості такого масштабу без взаємних поступок немислимі. Але кілька пунктів нашої програми ми змінити не зможемо за жодних умов, інакше це буде зрадою власного електорату.
— Це питання вступу в НАТО і в ЄЕП, надання російській мові статусу другої державної, введення інституту подвійного громадянства?
— У запропонованій нами Концепції соціально-економічного розвитку України, що повинна лягти в основу будь-яких коаліційних домовленостей, усе чітко виписане — раджу ознайомитися.
— За деякою інформацією, наприкінці осені минулого року між представниками ПР і деякими представниками американських дипломатичних кіл була досягнута домовленість про те, що Партія регіонів не дуже сильно «педалюватиме» ці питання після виборів, а натомість отримає сприяння в створенні «синьо- помаранчевої» коаліції. Наші джерела стверджують, що одним із переговірників зі сторони ПР були в тому числі й ви.
— Так, наприкінці листопада я справді був на зустрічі в американському посольстві. Але перерахованих вами тем у розмові не порушували. Тоді ми обговорювали з послом «газове питання», при цьому я виступав як голова парламентського комітету з питань ПЕК.
— Проте саме після цього антинатовська риторика Віктора Януковича різко пом’якшилася. На з’їзді на початку грудня він раптово заявив, що ПР всіляко підтримуватиме інтеграцію України в ЄС, НАТО, інші міжнародні структури.
— А ви прослідкуйте, що він зробив у цьому напрямі, коли був прем’єр-міністром. Левова частка всіх протоколів для вступу України до СОТ була підписана саме під час головування в Кабміні Віктора Януковича.
— Ще два запитання. Як ви оцінюєте можливість перевиборів? Чи готова до них Партія регіонів?
— Навряд чи будуть перевибори. Надто велике навантаження на економіку країни. Пережити вибори — все одно, що пережити пожежу або повінь.
— Як ви оцінюєте шанси формування непарламентської опозиції, насамперед серед «аутсайдерів» нинішніх виборів?
— Опозиція не дає розслабитися владі: чим вона настирливіша, тим влада менше робить помилок. Політичне життя існує не лише в стінах парламенту. Це нормально та відповідає європейській демократичній практиці.
ДОВІДКА «Дня»
Андрій КЛЮЄВ, секретар політради Партії регіонів. Народився 12 серпня 1964 року в м. Донецьку. У 1986 році закінчив із відзнакою Донецький політехнічний інститут (нині — Донецький національний технічний університет) за фахом гірничий інженер. У 1989 році захистив дисертацію, йому присуджено вчений ступінь кандидата технічних наук.
Із 1994 по 2002 рр. працював заступником голови Донецької обласної ради, першим заступником донецького мера, заступником голови Донецької облдержадміністрації з питань розвитку територій і зовнішньоекономічних зв’язків, виробництва товарів народного споживання.
Був обраний депутатом Донецької міської ради (1996 — 2002 рр.). Із квітня 2002 року — народний депутат України. Із 2003 по 2004 рік — віце-прем’єр-міністр України.
У Верховній Раді України IV скликання — голова комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Член фракції Партії регіонів «Регіони України».
