Українці сьогодні встають і лягають з думками про обстановку на «фронтах» протистояння в столиці і в обласних центрах, куди дедалі поширюються далеко не мирні протести. Вирішивши по-більшовицькому брати владу на місцях, опозиція нарекла себе Народною радою і намагається тиражувати подібні органи в областях і районах, з боєм і з жертвами захоплюючи будівлі облдержадміністрацій та облрад. Пляшки із запальною сумішшю летять вже не тільки у столичні вікна, а й у районні адміністрації.
Чи підтримають такі дії нормальні громадяни на найближчих виборах? Схоже, в опозиції почали в цьому сумніватися. Тим паче, що процес поширення «народовладдя» триває спонтанно і часто-густо виходить з-під порядкування. Хто хоч трохи вивчав фізику, знає, що таке некерована атомна реакція!.. Але якщо осідлати її не вдається, то потрібно придумати більш-менш належне обґрунтування, аби зняти відповідальність з тих, хто посіяв весь цей вітер, але не готовий пожинати бурю. Роль теоретиків «перезавантаження самоврядування» вчора узяли на себе двоє колишніх парламентаріїв — Анатолій Ткачук і Юрій Ганущак, які мають чималий досвід нереалізованих проектів у цій галузі.
«Коли ти не проводиш реформ, реформа тебе наздожене тоді, коли ти про це ще не знаєш, — почав Ткачук, — і те, що відбувається сьогодні на територіях, це результат того, що Україна вже давно мала провести реформи системи управління, і передовсім територіального устрою та самоврядування». Колишній народний депутат проти того, аби називати цей процес перезавантаженням самоврядування, тому що сьогодні відбувається «революційна зміна, яка не регулюється якимись законами». Вона зумовлена, на його думку, неефективною системою влади, і захоплення місцевих державних адміністрацій — це результат неухвалення у 2007—2008 роках відповідних законів. «Ще більше не було зроблено за останніх три роки, і відбулася тотальна централізація, і на територіях люди бачили адміністрацію як втілення режиму».
Як вважає Ганущак, облдержадміністрації представляють державну владу і «народ фактично хоче встановити контроль за діяльністю того органу, який, по суті, безконтрольний». Експерт нагадує, що 2009 року було ухвалено постанову Кабміну про концепцію такої реформи, але нова влада «вихолостила все, що можна, фактично скасувала цю постанову». Але чи досить цього, а головне — чи законна це підстава для того, щоб захоплювати адміністрації та організовувати не передбачені Конституцією і законами органи влади, з яких апріорі виводяться законно обрані народом люди?
У колишніх законодавців є обґрунтування. Ткачук каже про відмінність між легальністю і легітимністю. Мовляв, народні ради не легальні, проте легітимні в очах людей і в сенсі реалізації їхніх права на народовладдя. При цьому він все ж ратує за те, аби зберегти нинішню структуру управління в регіонах, але внести в неї «елемент легітимності», тобто, «умовно кажучи, створення органу, без рішення якого не виходить жодне розпорядження голови обладміністрації». «Це можна назвати комісаріатом, — ніби наближає Ткачук народні ради до органів управління по-більшовицькому і веде далі: — і це буде майже чи навіть цілком легально і, з другого боку, це — легітимно».
При цьому Ганущак не має побоювань, що не протестувальники, а працюючі регіони відмовляться дотувати ті області, де владу візьмуть у свої руки «майже легальні» органи управління, які не визнають центральну владу. «Бюджетну систему створено таким чином, що вона переживає будь-які катаклізми, що відбуваються на території. Лише вказівки центральних органів влади можуть цю систему розбалансувати», — заявив Ганущак і звинуватив уряд Азарова в тому, що він цим займався увесь минулий рік.
