Люблю зраду, але не зрадників, — сказав свого часу Юлій Цезар. В українській політиці дня нинішнього всі ключові гравці, схоже, дотримуються ідентичного погляду. Сьогодні голова президентської канцелярії емоційно віщає українському суспільству про те, що саме спільне голосування бютівців та регіоналів, а не вихід НУ-НС із табору правлячої більшості, стало причиною розірвання коаліційного шлюбу «помаранчевої» та «серцевої» фракцій. Але Віктор Іванович скромно мовчить і не згадує про події недалекого минулого, зокрема про відставку прем’єра Юлії Тимошенко 2005 року, що стала кризовим громом (нехай і посеред похмурого політичного неба), та заяви лідерів «помаранчевих», що лунали після цього, про необхідність створення так званої широкої коаліції на базі «Нашої України» та Партії регіонів. Тоді Юлія Володимирівна, пам’ятається, на знак протесту вивела своїх депутатів із сесійної зали і, голосно звинувативши в зраді союзників, які представляють пропрезидентську фракцію, заявила про перехід в опозицію. Нині таку саму тактику поведінки обрали й депутати від НУ-НС. Можна взяти і свіжіший приклад. Регіонал Нестор Шуфрич на «Свободі слова» Андрія Куликова публічно підтвердив, що і півроку тому між Банковою та ПР пророблявся сценарій створення коаліції за участю в ній пропрезидентської команди. У свою чергу бютівці, будучи в опозиції, голосували з Регіонами взимку минулого року за закон про Кабінет Міністрів, що істотно звужує повноваження глави держави. Далі було президентське вето і ось у вересні 2008-го БЮТ і ПР подолали це вето понад трьомастами голосами.
Чи можна поставити в один ряд політичні адюльтери НУ і БЮТ? Навряд чи. По-перше, лідер БЮТ, на відміну від Президента і його оточення, не виступала публічно за офіційний коаліційний альянс своєї політичної сили з партією пана Януковича ні 2005 року, ні 2006-го, ні 2007-го. По-друге, потрібно говорити відверто, що походи наліво в українській політиці — правило, а не виключення. І правилом цим керуються і «помаранчеві», і «синьо-білі», і «серцеві», і «червоні». Гранично часто в приміщенні під скляним куполом ВР спільно голосують комуністи і нашоукраїнці, регіонали і бютівці... та всі разом і кожний окремо. Якщо відштовхуватися від нинішньої позиції голови Секретаріату Президента, то, з одного боку, після таких голосувань авторам Камасутри потрібно швидко записувати нові комбінації. Але з іншого боку, адже саме такі «зради» колишніх коаліціянтів із тими ж комуністами та литвинівцями неодноразово рятували тепер уже покійну правлячу більшість БЮТ і НУ-НС, у тому числі, до речі, і під час затвердження бюджету на поточний рік. Тоді Банкова мовчала, не помічаючи зрад, сьогодні ж Банкова заявляє про розпусну вдачу партійних соратників прем’єра. Істина, напевно, як завжди, десь посередині, однак у будь-якому випадку, хоч там як, вчинки колишніх коаліціянтів рано або пізно за допомогою волевиявлення оцінять українські виборці, а не голова президентської канцелярії або навіть прем’єр-міністр. Разом із тим реалії такі: один із суб’єктів парламентської більшості, що пішла в історію — фракція НУ-НС — звинувачує партнерів у зраді, забуваючи при цьому дивитися в дзеркало.
«Нова більшість у Раді нинішнього скликання буде створена на основі БЮТ, НУ-НС і фракції блоку Литвина», — переконаний наш сьогоднішній співрозмовник, бютівець Володимир Яворівський. Не було ніяких зрад, мало місце звичайне ситуативне голосування з регіоналами не більше того, а коаліція БЮТ і ПР, унаслідок різних причин неможлива, впевнений парламентарій. У політиці, як і в житті, — не буває нічого неможливого, іронічно зазначають у парламентських кулуарах видні регіонали, натякаючи, що їхнє офіційне коаліційне одруження з соратниками Тимошенко — не за горами. Чого чекати українцям: коаліції нового формату або ж нових виборів, — поцікавився «День» серед іншого в пана Яворівського.
— Володимире Олександровичу, напередодні пан Кириленко заявив, що поточний тиждень — вирішальний у процесі нового коаліційного будівництва, мовляв, якщо протягом найближчих днів не буде створена парламентська більшість, значить, вона не буде створена в Раді нинішнього скликання взагалі і на країну чекають позачергові вибори. Як ви вважаєте, цього тижня вималюються хоча б контури нової коаліції, і які з п’яти представлених у ВР фракцій створять правлячий альянс?
— Іван Кириленко подав сигнал суспільству, і він як лідер фракції має на це повне право. Разом із тим, особисто я не переконаний у тому, що саме поточного тижня буде створена коаліція або ж стане остаточно відомий її формат. Гадаю, до ідеї Івана Кириленка можуть бути внесені виправлення. Головне, чим сьогодні займається БЮТ — створенням троякої нової коаліції на базі фракцій блоку Литвина, НУ-НС та БЮТ. Однак я хочу нагадати читачам «Дня», що минулого тижня Левко Лук’яненко, Богдан Горинь і я провели прес-конференцію після наших переговорів із Володимиром Литвином та Юлією Тимошенко. Так ось Литвин уперше дав згоду бути одним із творців, підкреслюю — не приєднатися до більшості НУ-НС і БЮТ, а бути одним із творців нової коаліції. І це, хочу зазначити, вельми хороший знак для українського суспільства. І Левко Лук’яненко як моральний авторитет нації звернувся до Президента, та й до НУ-НС, заявивши, що Україна має шанс без великих компромісів і без великих потрясінь мати демократичну більшість у парламенті. Причому, що дуже важливо, ця більшість матиме не один і не два голосових запаси, а куди більше. Ми звернулися до глави держави, щоб він скористався цим шансом і не втягував Україну в дострокові вибори, оскільки ці вибори стануть просто великим політичним ярмарком, де продаватимуть не просто секонд-хенд, а я навіть боюся говорити, який «товар». По-моєму, в десятьох руках були вже ці лозунги й обіцянки, невже потрібні одинадцяті!? Саме тому Блок Юлії Тимошенко сьогодні живе одним-єдиним: ми зробили крок назустріч і ми чекаємо рішення Президента. Повірте, сьогодні все в руках Президента. Лише він як усе ще лідер НУ-НС може поставити крапку в оперативному створенні коаліції, першою й головною метою діяльності якої стане єдиний європейський вибір України, єдина державна мова тощо. Тобто тут не потрібно йти на жодні надприродні компроміси. З Партією регіонів коаліційні переговори на сьогодні фактично не ведуться, на засіданні нашої фракції про це взагалі не йдеться. Чому? Бо ми розуміємо ті колосальні труднощі, що можуть виникнути після створення парламентської більшості такого формату.
— А чи є у вашій фракції, що нараховує 156 народних депутатів, люди, які підтримують коаліційний шлюб за розрахунком із партійними соратниками Віктора Януковича і які їхні аргументи «за» союз із регіоналами?
— Є. Їх, зізнаюся, трохи, але люди з такою позицією в БЮТі є і це факт. Я скажу вам так: це переважно або представники Донецького регіону, або представники великого капіталу, які мають спільні інтереси з регіоналами. Разом із тим, абсолютна більшість депутатів від БЮТ розуміють, що союз нашої фракції з фракцією Партії регіонів — це крок, від якого втрачають і регіонали перед своїми виборцями, і, звичайно ж, сильно втрачаємо ми. Це, погодьтеся, дуже вже висока ціна для такої версії.
— Лідер «помаранчевої» фракції В’ячеслав Кириленко тим часом заявляє, що пропрезидентській політичній силі буде потрібний, мінімум, один день для того, щоб, образно кажучи, вивести зі сплячки регіональні штаби «Нашої України». Як ви вважаєте, ці меседжи можуть бути свідченням того, що соратники глави держави, швидше за все, віддадуть перевагу новим виборам, а не новій коаліції?
— Я дуже радий, що вони можуть так швидко активізувати роботу своїх штабів, однак, на мій погляд, це просто гра м’язами. Ми також можемо заявити, що готові за один день привести в бойову готовність свої партійні осередки по всієї території України. У мене, до речі, таке враження, що ми буквально вчора лише вийшли з виборчої кампанії... Однак повірте мені, що народу це вже не подобається. Мені ж як людині, яка пройшла велику кількість виборчих кампаній, ці вибори — найменше цікаві, але з іншого боку — найбільш важкі. Що після всього говорити людям!? Я вже, чесно кажучи, навіть і не знаю. Якщо на торішніх виборах я переконував людей у тому, що, нарешті, з’явився шанс, що в нас є патріотичний Президент, а може бути створена патріотична коаліція та уряд, то зараз... Я абсолютно не перебільшую: в нас є патріотичний, духовний Президент. Так, можливо, йому не вистачає певної рішучості й політичної волі, але я завжди казав, що його як глава уряду доповнить Юлія Тимошенко — рішуча та вольова. Їхній союз може дати країні позитив. Люди бачили й знали це, і голосували за наші політичні сили 2007 року. Які аргументи приводити сьогодні, я, справді, не знаю. Поливати брудом Президента? Цього робити не хочеться, та й, м’яко кажучи, бридко якось це робити. Я, наприклад, на сьогодні фізично готовий до виборчої кампанії. Я готовий сідати в автомобіль і мотатися по Кіровоградській області, за якою я закріплений, але які аргументи мені приводити людям — поки що не уявляю. Саме тому, знову-таки, хочу нагадати про шанс, який у нас сьогодні є, і особисто я чекаю й дуже хочу вірити, що Президент цим шансом скористається. Якщо не скористається — підемо на вибори, хоч я більш ніж переконаний, що виборчий результат зіграє проти Президента.
— Прес-служба глави держави оприлюднила чергову заяву голови Секретаріату Президента, де Віктор Балога підкреслює, що коаліція БЮТ і НУ-НС була розвалена не в день виходу з табору парламентської більшості «помаранчевих», а тоді, коли бютівці та регіонали в унісон голосували, цитую, в тому числі за антипрезидентські закони. Голова канцелярії Президента серед іншого вкотре звинуватив депутатів від вашої фракції у зраді. Ваша особиста думка: коли парламентарії від БЮТ і ПР голосували спільно — це було виправдане з електорального...
— Я зрозумів, про що ви хочете запитати. Знаєте, Балога трохи прибрехує. Саме так би я сказав у цьому випадку. Розпад коаліції почався на другий день після її створення і цим процесом саме й керував Балога. Ми чудово знаємо, що проводилися постійні переговори з регіоналами, а бізнес Балоги перетинається з бізнесом представників Партії регіонів. Так що голосування, про яке згадує голова Секретаріату — зовсім не причина розпаду коаліції. Це було епізодичне, або, як то кажуть, ситуативне голосування, не більше того. Завтра також такий збіг може статися. Перше й головне: це голосування не було антиукраїнським голосуванням, це не був шабаш, як кажуть деякі чиновники Секретаріату Президента. Мені боляче про це говорити, зрозумійте, адже я пройшов з Ющенком усю його виборчу кампанію, але більшого розчарування в моєму житті, ніж те, яке я відчуваю сьогодні, не було ще ніколи.
