Нещодавно, виступаючи перед делегатами установчого з’їзду партії Народний союз «Наша Україна», Президент України Віктор Ющенко торкнувся церковних справ: «Я переконаний, що ми доживемо до соборної Української православної церкви». Президент говорив про те, що більшість православних людей України, які сьогодні входять до складу трьох запекло ворогуючих між собою церков, невдовзі утворять одну Незалежну Православну Церкву. Церкву України, яка має блискучу історію, за чисельністю віруючих є найбільшою у світі і як така буде визнана Вселенським православ’ям, де відіграватиме не найменшу роль. Однак сьогодні, попри всі зміни у країні й суспільстві, тенденцій до практичного вирішення або бодай пом’якшення болючих православних проблем досі не помітно. І що характерно: у своїх заявах і зверненнях всі наші православні — «канонічні» і «неканонічні» — цитують одні й ті самі слова й заповіді Нового Завіту, якими Ісус та апостоли наставляли своїх учнів «любити ворогів, благословляти тих, хто проклинає, творити добро ненависникам і молитися за гонителів».
Наприкінці лютого відбувся Синод Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП), який прийняв звернення до всіх православних людей України. Там говориться, що між православними Київського й Московського патріархатів «немає різниці ні в догматах, ні у сповіданні віри, ні в традиції богослужіння». І тому Синод Київського патріархату звернувся до єпископату, духовенства й віруючих УПЦ Московського Патріархату (МП) із закликом, перш за все, припинити розпалювання релігійної ворожнечі й не розділяти українців на канонічних і неканонічних, благодатних і неблагодатних, православних і розкольників. По-друге, сприяти духовному відродженню українського суспільства, а також — творити в незалежній Україні єдину (Помісну і Автокефальну) церкву на підставі, зокрема, 34-го апостольського правила, згідно з яким «кожний народ повинен знати свого першого єпископа». А для цього між церквами повинні відбуватися діалог і контакти на всіх рівнях. Як відреагувала на це звернення ієрархія УПЦ МП?
9 березня під головуванням митрополита Київського та всієї України Володимира відбувся Синод УПЦ (МП), у якому брали участь вельми помітні в політичному житті України фігури, такі, наприклад, як митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел. Цей Синод так само прийняв звернення не тільки до своїх ієрархії та вірних, а й до віруючих УПЦ КП та УАПЦ. Прийняте звернення й до Президента України Віктора Ющенка. Тексти цих звернень є, фактично, відповідями Синоду УПЦ КП та Президенту України щодо можливого утворення в Україні Соборної й незалежної церкви.
У посланні Синоду УПЦ своїй пастві між іншим говориться: «...Із приходом нової влади Церква надіється на довгоочікуване закінчення періоду втручання органів державної влади в життя Церкви та політизації міжконфесійних відносин в Україні, результатом чого стали негативні прояви в церковному житті під час президентських виборів 2004 року (А хто винен — штаб кандидата Януковича? — Авт. )… Ми висловлюємо стурбованість активізацією діяльності розкольницьких угруповань, зокрема, так званого Київського Патріархату, керівництво якого прийняло популістське звернення до нашої церкви. Ця організація є не церковним, а світським новоутворенням і не мала ані морального, ані канонічного права звертатися до нашої Церкви».
Далі члени Синоду УПЦ наводять давно ними самими «забуту» цитату із постанов Синоду далекого 1993 року: «Ми теж прагнемо, щоб Українська православна церква стала Помісною, рівноправною сестрою в родині Православних церков, але йдемо ми до цього канонічним шляхом. Поспішність або антиканонічність у діях, пов’язаних з одержанням автокефалії, завжди породжувала й буде породжувати розколи, що є поштовхом і до порушення громадянського миру у державі». Звертаючись до вірних Київського патріархату ієрархи УПЦ (МП) пишуть: «...Поверніться у лоно Матері Церкви (тобто — до Московського патріархату! — Авт. ). Двері наших сердець відкриті назустріч вам... Закликаємо вас до врегулювання церковного неустрою в канонічному порядку». І знову посилання на минуле: «Ще 8 грудня 1992 р. на засіданні Священного Синоду Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Володимир висловив пропозицію про необхідність проведення богословського діалогу між представниками УАПЦ і УПЦ (КП) з метою подолання церковного розколу в Україні».
Здавалось би — думки двох церков сходяться! Але далі ставиться низка умов, без виконання яких діалог відбутися не може і які, як це добре відомо всім, Київський патріархат ніколи не прийме (скажімо, вимогу передати УПЦ (МП) майже все церковне майно Київського патріархату або категоричну вимогу виключити із переговорного процесу патріарха Філарета).Тобто — знову глухий кут.
Синод УПЦ (МП) звернувся до Президента України Віктора Ющенка із закликом не наполягати на створенні єдиної Православної церкви країни: «Питання, що нас турбує, — це подальше форсування ідеї штучного створення Української православної помісної церкви шляхом механічного об’єднання Української православної церкви, що зберегла своє канонічне достоїнство, з розкольниками, що у свій час відпали від неї». (Значно бiльш штучним є роз’єднання українського православ’я. — Авт. )
Як бачимо, Синод УПЦ (МП) тримається своїх старих позицій (узгоджених з Московським патріархатом або нав’язаних ним). Однак у останніх документах просліджуються й деякі зміни загальної орієнтації церкви. По-перше, владики згадали, врешті-решт, про наміри Синодів 1992—1993 років, коли ідею Автокефальної Соборної церкви не було ще остаточно відкинуто (як це трапилося за часів правління Леоніда Кучми). По-друге, Синод УПЦ (МП) не зробив жодної згадки про «Церкву-Матір», тобто про Московську церкву. А між рядків звернень таки проглядає слабке і обережне («візантійський стиль») засудження позиції, яку УПЦ (МП) зайняла під час президентської виборчої кампанії. Суспільство, втім, очікує від священноначалія УПЦ (МП) не тільки більш артикульованого пояснення причин того, що тоді трапилося, але й деяких дій, таких, наприклад, як кадрові зміни в ієрархії.
...9 березня, перед відкриттям Всесвітнього руського народного собору в Москві, Віктор Янукович, який брав участь у Соборі, заявив, що Партія регіонів України прийняла рішення підтримати (що би це значило? — Авт. ) традиційну Православну церкву України». Він висловився проти втручання держави у справи Церкви, очевидно натякаючи на слова Президента України стосовно Соборної церкви. Пан Янукович також заявив, що його партія має намір домагатися впровадження в українських школах «Основ православної культури» (забуваючи, що Україна — багатоконфесійна держава). Отже, «Заседание продолжается, господа присяжные заседатели»?
