Із Владиславом Лук’яновим «День» зустрівся у кулуарах Верховної Ради за день до голосування за євроінтеграційні закони у четвер. Тому й не дивно, що атмосфера напруженого очікування та нервозності напередодні дня «Х» так чи інакше вплинули на зміст та суть розмови. Як наслідок, часом від деяких питань політик намагався втекти як у прямому, так і в переносному сенсі. Натомість добродушно спокійна манера розмови та спілкування українською мовою російськомовного уродженця Донецького краю Лук’янова приємно здивували.
Інтерв’ю «Дня» з народним депутатом від Партії регіонів, заступником голови Комітету з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики Владиславом ЛУК’ЯНОВИМ:
• «ЗАВДЯКИ» КОНТРАКТУ ТИМОШЕНКО РФ ВТРАТИЛА СВОЄ ЛІДИРУЮЧЕ СТАНОВИЩЕ У ВІДНОСИНАХ З УКРАЇНОЮ»
— Пане Владиславе, нещодавно ваш колега по партії Володимир Макеєнко зазначив, що «результативність переговорів щодо підписання Асоціації залежить зараз від трьох міст: Київ — Берлін — Вашингтон». Днями і США, і Німеччина вже закликали українську владу звільнити екс-прем’єра Юлію Тимошенко для того, щоб Угода була підписана. Виходить, доля України зараз у руках офіційного Києва?
— Я вважаю, що є взаємна зацікавленість і України, і Євросоюзу щодо підписання Угоди про асоціацію, і я думаю, що ця Угода буде підписана.
— Невже у вас навіть жодних «але» не виникає?
— Ні. Ви знаєте, якщо розглядати це питання з точки зору історії, то не так багато було в історії моментів і може бути в майбутньому, коли і Україна може зробити суттєвий крок у бік євроінтеграції, і Європейський Союз може отримати як кандидата у члени на вступ до ЄС таку державу як наша. Тобто я вважаю, що момент у багато чому є унікальним і ні Європа не буде ризикувати в цій ситуації, ні Україна. Але переламувати Україну через коліно не можна.
— Тобто це означає, що фактично на «справу Тимошенко» Європа може заплющити очі?
— Я переконаний, що «справа Тимошенко» не є визначальною, незважаючи на ту риторику, яка зараз розгортається і яка існувала протягом усього цього часу.
— Чому у цьому списку немає Москви?
— Україна досить довгий час вибудовувала відносини з новою Росією і останнім часом ми не тільки побачили, а й відчули на собі несправедливе, невідповідне, ба навіть безвідповідальне ставлення до українсько-російських відносин. Це було як із боку всієї Росії, так і з боку Газпрому зокрема.
Таким чином ми побачили, що наші економічні відносини зазнають досить суттєвої шкоди, яка вираховується десятками мільярдів гривень. Я маю на увазі неринкову, невідповідну ціну за контрактом, який був підписаний з умислом. Доволі важко пояснити мотивацію, якою користувалися можновладці, коли укладали й підписували цей контракт, але він зараз є руйнівним для України. Очевидно, що Росія цього не може не розуміти і не може не визнавати, адже якщо б із боку Москви було бажання будувати більш щільні та рівноправні відносини з Україною, то цей контракт було б скасовано. Але цього не відбулося і я вважаю це помилкою Росії.
— Тому Москви немає в цьому списку? Думаєте, вона втратила свій вплив на Україну?
— Ні, звісно, що Росія відіграє певну роль, але «завдяки» цьому контракту РФ втратила своє лідируюче становище у взаємовідносинах з Україною. Відповідно, після цього в нас на перше місце вийшли відносини з Європейським Союзом.
• «ОДНІЄЇ УГОДИ НЕДОСТАТНЬО. МИ МАЄМО ОТРИМАТИ БІЛЬШ ЧІТКІ ЗАЯВИ З БОКУ ЄС ПРО МАЙБУТНЄ НАШИХ ВІДНОСИН»
— У цьому контексті дивними виглядають таємні зустрічі Януковича з Путіним. Жодної інформації про те, які ж питання тет-а-тет обговорювали президенти немає. Багато експертів зараз вважають, що таким чином Росія намагається спрямовувати в потрібне для себе русло зовнішню політику України?
— Думаю, тут краще сказати, що Росія намагається вплинути... Але наскільки ці намагання є результативними — питання...
— З вами можна посперечатися. Після однієї з таких поїздок, ваші колеги по партії почали в один голос казати про можливість чи, навіть, необхідність «паузи» у діалозі Україна — ЄС. Тому цей вплив виглядає доволі явним.
— Якщо ми подивимося на динаміку розвитку економічних показників, зокрема й на збільшення експорту до країн Євросоюзу з боку України протягом останніх трьох років (2010 — 2012 рр.), то ми побачимо, що товарообіг між Європейським Союзом і Україною збільшується. Якщо ми подивимося на події 2013-го року, то побачимо, що економічні відносини з Митним союзом і нашим північним сусідом ускладнюються. Ми реально втратили від нашого вибору європейської інтеграції в економічних відносинах з МС досить суттєві кошти, які могли б прийти в Україну і товари, які могли б бути вироблені нашими підприємствами і поставлені та спожиті нашим північним сусідом. Ми бачимо, що це є наслідком реального впливу нашого політичного вибору і ми розуміємо, що нам треба зменшувати негативний вплив. Тому, безумовно, для того, щоб зменшувати цей негативний вплив і ведуться перемови, проводиться низка зустрічей, щоб уладнати цю ситуацію.
— А як щодо зміни риторики української влади?
— Є зважена риторика з боку Президента Української держави, але це може тільки підкреслювати державну мудрість його як керівника. Тому що коли ми бажаємо отримати щось від нашого вступу до Європейського Союзу, а фактично треба визнати, що підписання Угоди про асоціацію є першим кроком до вступу в ЄС, то варто зважити всі переваги й недоліки.
Треба розуміти, що це обрання чіткого європейського вектору і тут є низка переваг. Ми розуміємо, що це — приєднання до дуже великого п’ятисотмільйонного ринку та до розвинутої частини світу. Тобто є низка позитивних кроків, але все це в довгостроковій перспективі. Якщо ж поглянути на саму Угоду про асоціацію, на ті вимоги і зобов’язання, які накладаються на Україну у зв’язку з підписанням цієї Угоди, то ми мусимо отримати компенсацію. І це може свідчити про те, що не такі вже й сприятливі умови і ЗВТ, і Угоди про асоціацію, які нам пропонує наш західний сусід.
— Тобто якщо допомоги з боку Євросоюзу Україна не отримає, то ви будете орієнтуватися на підтримку Росії?
— Я думаю, що ми маємо отримати більш чіткі заяви з боку Євросоюзу про майбутнє наших взаємовідносин. Однієї Угоди недостатньо. Але якщо ми вже претендуємо на серйозне обговорення цього питання, то подивіться на майже п’ятсот статей Угоди (я не кажу вже про додатки) і на те, які зобов’язання намагаються накласти на нашу державу. А є ж частина зобов’язань, які не сприймаються українським суспільством.
— У разі того, якщо ці гарантії таки не будуть дані? Що тоді?
— Значить, тоді ЄС не бажає пройти свою частину шляху. Але це об’єднання, тому ми не можемо нікого примусити.
• «НЕ ПРЕЗИДЕНТ НА БІЗНЕС, А БІЗНЕС ОРІЄНТУЄТЬСЯ НА ПРЕЗИДЕНТА»
— Ви кажете, «справа Тимошенко» не буде визначальною для підписання Угоди про асоціацію, але ж і Євросоюз, і США увесь час апелюють до справи екс-прем’єра. Зараз взагалі склалася така ситуація, що фактично всі — влада, опозиція, український народ — стали заручниками однієї бранки. Як вважаєте, може все-таки не варто було саджати Тимошенко за грати? Можливо, це було помилкою нинішньої влади?
— Це питання жодним чином не стосується євроінтеграції. Це питання минулого. Я вважаю, що помилкою були дії, які призвели до ув’язнення, а це — підписання газової угоди. Це, безумовно, була помилка з боку пані Тимошенко.
— Не секрет, що експерти давно вже говорять, що рушієм української євроінтеграції є насамперед представники крупного капіталу, на яких так чи інакше орієнтується нинішній Президент...
— Мені здається, що ви трохи плутаєте ситуацію. Президент орієнтується на народ України, на громадян України. І не Президент на бізнес, а бізнес орієнтується на Президента.
— Це в ідеальному варіанті. Певно, ви сплутали Україну з нормальною демократичною державою.
— Президент ні під чию думку не грає. Президент обраний громадянами України і насамперед він дослухається до громадян України. Я в цьому впевнений.
— Переформулюю. Насправді важко не погодитися з тим, що великий український капітал уже давно спрямований у бік Євросоюзу і хоче стати рівноправним партнером у цих стосунках. Тому Президент, у тому числі, орієнтується і на нього. Нещодавно прем’єр Азаров сказав, що в Україні є представники великого бізнесу, які хочуть зробити реверс у Росію. Чи означає це, що власники крупних капіталів уже не хочуть у ЄС?
— Насправді треба розуміти, що наших товарів у Євросоюзі особливо не чекають, але якщо є можливість захопити хоча б якусь ринкову нішу, то це потрібно робити. Тому що це, в тому числі, збереження і створення робочих місць в Україні, економічний, соціальний розвиток. У цьому є пряма зацікавленість України і задоволення наших прямих національних інтересів.
— Зокрема й для середнього та малого бізнесу.
— І для малого, і для крупного. У цьому випадку різниці немає.
— Але зараз усе-таки кажуть про те, що у разі не підписання Угоди про асоціацію...
— Я б дочекався іще тиждень, коли цю Угоду буде підписано. Чомусь я впевнений, що все буде прийнято.
— Ви, звісно, оптиміст.
— Та ні, ви знаєте, не так багато було в історії можливостей перевести таку привабливу державу як Україна до, фактично, іншого політичного блоку. Тому я думаю, що риторика риторикою, але підійде час до підписання Угоди і її таки підпишуть. Можливо, нам дадуть якісь зауваження, але у мене є така внутрішня впевненість, що Угоду буде підписано. А якщо навіть цього не трапиться, то немає в тому великої шкоди.
• «ОБРАННЯ ШЛЯХУ ДО ЄВРОСОЮЗУ ВИМАГАЄ ПЛАТИ ЗА ЦЕ РІШЕННЯ: МИ ПОВИННІ ПО-ІНШОМУ СТАВИТИСЯ ДО СВОГО ЖИТТЯ»
— Немає великої шкоди? Експерти кажуть про те, що Україна перебуває в переддефолтному стані, і без нових кредитів Заходу фінансова ситуація в Україні зазнає краху.
— Знаєте, інформацію від експертів, що Україна перебуває в переддефолтному стані я чую з 2006-го року.
— Добре, то як би ви тоді охарактеризували сьогоднішню економічну ситуацію в країні?
— Ситуація складна, непроста. Зовнішня ситуація вимагає змін усередині нашої держави, змін у ставленні бізнесу до енергетичних джерел, до джерел блакитного палива, до споживання енергетичних ресурсів.
— Українська влада готова проводити ці зміни?
— Ми сьогодні будемо робити те, про що досить довго розмовляли й до нас. Наприклад, треба використовувати енергоощадні ресурси і технології. Звичайно, поки газ був дешевий, ніхто на це уваги не звертав, коли ж він раптом став мати ринкову ціну, то ми якось так почали ображатися на північну сусідку і це нас підштовхнуло до нашого європейського вибору. Може, це й непогано. Але треба розуміти, що кожне рішення вимагає сплати ціни цього рішення. Так само і обрання шляху до Європейського Союзу вимагає сплати за це рішення.
Сплати в тому, що ми повинні по-іншому ставитися до свого життя, до оточення, до того, як ми працюємо, до ефективності праці на підприємствах, до держави, врешті, також потрібно зовсім по-іншому ставитися. Ми мусимо вирішувати наші проблеми спільно, а не «забивати шпильки» навіть тоді, коли, приміром є питання відправити Тимошенко на лікування чи ні. З самого початку опозиція не бажала вирішувати це питання. Про що тоді взагалі можна домовлятися з нашою опозицією, якщо навіть у питаннях, які начебто безпосередньо стосуються опозиції, простежується двоїста мораль і цинізм?
— Опозиція у можливому зриві Асоціації вже звинувачує владу...
— А що опозиції залишається? Звісно, можна казати будь-що, але ж ми бачимо, що опозиція навіть не підготувала закону щодо звільнення Тимошенко. Адже те, що запропонував один із керманичів опозиції, не витримує жодної критики з юридичної точки зору. Нагадаю, що коли дійшло до питання Тимошенко і ми вже погодилися щось прийняти, то опозиція понавносила інші законопроекти та пропозиції. Саме це, як на мене, і завело питання вирішення долі Тимошенко у глухий кут. От це обличчя опозиції.
— Але виглядає так, що наразі йде така собі гра у винних. Опозиція звинувачує владу у можливому зриві асоціації, а влада — опозицію. Натомість складається враження, що ні перші, ні другі не розуміють чи не хочуть розуміти, що від провалу Вільнюського саміту програє вся країна.
— Ви знаєте, нам ця гра не потрібна, тому що ми ніколи не декларували питання про звільнення пані Тимошенко і не виносили його на порядок денний, а гра може бути тільки з погляду того, хто хоче в неї грати.
