У діяльності на посаді голови парламентського комітету з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю Володимиру СТРЕТОВИЧУ допомагає Дон Кіхот. Точніше — його бронзова фігурка, привезена Володимиром Миколайовичем із самого Толедо. Окрім традиційного списа, герой Сервантеса озброєний помаранчевим прапорцем «ТАК!». Поруч із ним — порцеляновий міліціонер, витвір вітчизняних майстрів, із табличкою-нагадуванням у руках: «Я завжди поруч!».
Чи допоможуть ці талісмани їх власнику зберегти крісло голови комітету, до якого наразі приміряється новосформована парламентська опозиція, поки що невідомо. Сам співрозмовник «Дня» вважає, що ніякої опозиції, окрім комуністів, взагалі немає, а якщо й ділити портфелі, то за принципом квотності, віддавши це на розсуд політичних сил, представники яких очолювали їх раніше.
Першим урядом Президента Ющенка пан Стретович задоволений, занепокоєння викликають тільки окремі персони із числа губернаторів. Їх, як пояснює народний депутат, взагалі не можна «підпускати до влади» й розказує про таємні списки, що він їх має у своєму розпорядженні. Там нібито перераховані члени та голови виборчкомів на місцях, а також впливові регіональні чиновники, які за фальсифікацію виборів отримали чималі гроші. Зафіксовано також рахунки підприємств, що здійснювали виплати. Втім, оприлюднювати свій «портфель компромату» Стретович поки не поспішає, натомість із задоволенням розмірковує про перспективи нової влади, в тому числі в контексті виборів-2006.
— Як ви оцінюєте склад нового уряду?
— Я б назвав його урядом сподівань. Поки що нереалізованих. Утім, завзятість, із якою було засукано рукава для врегулювання системної кризи, що спричинила помаранчеву революцію, обнадіює.
Вітаю безпрецедентну за кількістю молодіжну складову цього Кабміну. Також вітаю досвідченість тих, хто прийшов у кабінети на Грушевського не вперше, це має сприяти якнайшвидшому налагодженню справ.
Що стосується персонального складу, то побоювання викликає не стільки міністерський, скільки губернаторський корпус. На керівні посади в областях проникло чимало людей, яким би не у високих кріслах сидіти, а... Особливо якщо згадати їх діяльність під час кампанії... Втім, наразі вони мають реальний шанс проявити себе з кращого боку, досягши відчутного поліпшення життя регіону вже за сто днів — першого терміну звітності. Чимало залежить від того, чи зможуть вони згуртувати навколо себе колектив, який значно більшою, ніж окремо взятий керівник, мірою впливає на стан справ у регіоні.
— Чи проявлялася ваша занепокоєність щодо губернаторів ще на етапі консультацій?
— Звичайно! Я намагався всіляко достукатися до тих, хто розподіляв квоти, розтлумачити ризикованість таких кроків… Утім, керівники вирішили по-своєму.
Призначення стали предметом масштабного компромісу. Не називатиму прізвища тих, чиє керівництво регіонами вважаю недопустимим, оскільки на сьогодні я є членом команди і висловлювати подібні припущення означало б виражати недовіру до лідерів, якої я не маю. Ми пливемо в одному човні, не допускаю, що згадані пани гребтимуть в інший бік, однак ті, про кого йдеться, прийшли в політику із бізнесу, де себе певним чином заплямували. Спокуса застосувати в нових умовах старі методи роботи, зокрема, вигоди регіону перетворювати на особисті, може виявитися завеликою. Особливу тривогу викликає ситуація в Хмельницькій областi. Проти цього є лише один дієвий механізм — регулярний громадський моніторинг за участю ЗМІ.
— Попри те, що перемогу на виборах отримала «НУ», найвищий, після президентського, пост у державі відійшов іншій політичній силі…
— Багато хто всередині самої «НУ» цим незадоволений... Незрозуміло, хто очолить нас і поведе до перемоги в 2006-му. Якою буде форма участі: партійна чи блокова? Особисто я виступаю категорично проти створення партії «однієї людини». «За» і «проти» розподілилися приблизно порівну.
Звичайно, питання лідерства в блоці залежить від результатів діяльності уряду, які проявляться з часом. Навряд чи пані Тимошенко захоче вливати «Батьківщину» у наші ряди. Для неї залишити підтримку БЮТ за собою — стратегічно більш виважене рішення. До речі, в регіонах ряди її партії наразі стрімко поповнюються. Передовсім за рахунок колишніх «владних мужів», звичайних кон’юнктурників, які в такий спосіб сподіваються убезпечити себе від можливих переслідувань.
Між єдиним i окремими списками блоку також є різниця. На мою думку, більш прийнятним є другий варіант (це дозволить кожному чітко виокремити свій електорат — iз перспективою об’єднання уже в парламенті). Сконцентрувавши в своїх руках 60—70% мандатів, матимемо більше шансів на подальше ефективне втілення програми Президента, в тому числі й положень щодо євроінтеграції.
— Отримавши більшість в парламенті-2006, ви ризикуєте створити «путінську» вертикаль влади...
— Не забувайте, що за результатами кампанії також остаточно сформується опозиція. Враховуючи згаданий уже рівень соціальних очікувань, ми не можемо сьогодні спрогнозувати, які оцінки дасть народ через рік. До того ж, не можна нівелювати вірогідність поразки урядової політики. Це може статися з об’єктивних, незалежних від самих політиків, причин. Так, напередодні посівної, прогнозується підвищення цін на енергоносії. Юлії Володимирівні та її команді буде нелегко…
— Експерти вважають, що 373 голоси на підтримку Юлії Тимошенко засвідчили відсутність опозиції, принаймні парламентської…
— Опозиція має протидіяти чомусь конкретному. Її потенційні учасники самі це визнають. Наразі уряд репрезентував програму розвитку, Президент задекларував пріоритетні напрямки своєї політики. Консолідованими зусиллями ми сподіваємося вивести країну на новий рівень розвитку. Хіба логічно цьому опиратися? Звичайно, не беру до уваги комуністів. Вони у хронічній опозиції не тільки до персоналій, а й до самої української державності.
Аутсайдери кампанії наразі тільки вираховують можливі варіанти майбутньої протидії. Ефективний спосіб заявити про себе в новому статусі — ретельно відслідковувати виконання владою своїх передвиборчих обіцянок і вказувати нам на можливі промахи. Такий варіант співпраці дійсно можна вважати конструктивним.
— Значний відсоток голосів за Тимошенко дали «Регіони...». Подейкують, що це наслідок перемовин Юлії Володимирівни із паном Ахметовим під час її візиту до Донецька...
— Не виключено. Погодьтеся, вона була неперевершена у помаранчевій футболці «Шахтаря». Втім, не можна нівелювати результати зустрічей із цією фракцією напередодні голосування. Тоді спільну мову було знайдено з багатьох питань. 92% членiв фракції є представниками великого бізнесу, думаю, це мало свій вплив на показник їх волевиявлення.
— Володимир Литвин стверджує, що всі, хто голосував за уряд, автоматично розділили відповідальність за його дії…
— Подібні висновки вважаю передчасними. Відповідальність перебрали ті, хто взяв на себе повноваження по виконанню положень програми нового уряду. Підтримавши Кабмін, депутати надали членам нашої команди своєрідний карт- бланш. Тепер, коли на засіданнях фракцій вони детальніше проаналізують урядову програму й остаточно солідаризуються з її положеннями, може йтися про повернення до співпраці у форматі так званої парламентсько-урядової коаліції.
Реалістичність такої можливості стане зрозумілішою в середині березня. Наразі тривають кулуарні перемовини щодо можливого блокування, але їх учасниками керують переважно ситуативні інтереси. Природно, що, по мірі наближення наступної кампанії, кожен лобіюватиме у Верховній Раді інтереси власні та своєї політсили. На жаль, діяльність парламенту буде ефективною тільки впродовж поточної сесії, а з осені розпочнеться малопродуктивний етап публічного загравання з виборцями.
Наявність чи відсутність нехай i ситуативної, а все ж більшості з’ясується пізніше, коли до парламенту почнуть надходити урядові законопроекти. Про ПБ судитимемо за результатами їх підтримки. Саме на цій основі може плавно сформуватися опозиція до нового уряду. Привід — невідповідність реальних дій попередньо задекларованим намірам.
— Тобто «регіонали», скажімо, також можуть увійти до складу нової парламентської більшості?
— Безсумнівно! Припустимо, йтиметься про підтримку законопроекту, спрямованого на поліпшення соціального становища шахтарів-регресників, що його запропонував уряд i лобіюють «помаранчеві» депутати. Хіба зможуть «Регіони...» його проігнорувати? Фактично йдеться про тимчасову консолідацію за ситуативним інтересом. Значна частина всього робитиметься із думкою про майбутні вибори, про те, як сподобатися потенційному електорату. Якби не наближення парламентської кампанії, опозиція була б значно більш жорсткою. А так наразі вона фактично розчиниться і не підлягатиме чіткій ідентифікації.
— Скільки, на вашу думку, пробуде Тимошенко на її нинішньому посту?
— Поки що однозначно відповісти на це запитання неможливо. Але можна із впевненістю говорити, що її Кабінет працюватиме до завершення каденції Верховної Ради четвертого скликання. В перспективі багато залежить від терміну реалізації політичної реформи, від того, чи не буде затверджено до неї кардинальних поправок. Також від того, яка політична сила отримає більшість за результатами кампанії, що наближається. Нагадаю, що саме та партія чи блок отримають переваги при формуванні коаліції і, відповідно, уряду.
— Кого із тих, хто не потрапив до складу нового Кабінету, ви б хотіли там бачити?
— Переконаний, що команда тільки виграла б від присутності у ній досвідченого економіста Юрія Єханурова. Здивувала незапитаність Анатолія Матвієнка, який знається на проблемах місцевого самоврядування і, до речі, міг би стати непоганим губернатором, або координувати їх роботу по всій країні. Професійні якості Юрія Костенка наразі також стали б у пригоді. Список можна продовжувати, але я напівжартома відповім гаслом, яке прочитав у вашій газеті: «Нас багато, портфелів малувато!..»
— Ваші опоненти не мають в Кабміні своїх представників. Хто опікуватиметься встановленням діалогу із регіонами, які на виборах віддали перевагу іншому кандидату?
— Цим займатиметься віце-прем’єр iз питань адміністративно-територіальної реформи. Необхідність відновлення такого балансу, цілісності країни, була однією з головних причин запровадження цієї посади. Президент дбатиме про країну, як про родину, жоден її член не буде обділений увагою.
— Чому пана Безсмертного призначили на цю посаду прямо у сесійній залі?
— Тут немає ніякої інтриги, просто вийшла технічна заминка. На ранок п’ятниці вся фракція «НУ», в тому числі й група «Разом», до складу якої входив Роман Петрович, достеменно знали, що третім віце-прем’єром буде він. Очевидно, під час оголошення списку Юлія Володимирівна просто переплутала папери. Але вона досвідчений трибун і їй нічого не вартувало яскраво обіграти цю дрібну помилку.
— Останнім часом пан Безсмертний жорстко критикував Тимошенко. Як йому тепер працюватиметься під її керівництвом?
— Знаєте, в уряд йдуть не за особистісними симпатіями, а за покликом спільної мети. Не забувайте, що віднині сама методика роботи, зокрема, завдяки переформуванню обов’язків віце-прем’єрів, є іншою. Кабмін сформовано на принципах пропорційності квот, тому представництво від різних груп всередині однієї команди є збалансованим.
— А як вдалося знайти спільну мову з Олександром Морозом?
— Скажу, що наша фракція сприйняла це неоднозначно, зокрема чималий подив викликало розподілення портфелів «силовиків». Але ми не хочемо починати каденцію нового лідера країни з конфліктів, із з’ясування того, хто кому, скільки й чого винен. Сьогодні Віктор Андрійович зробив широкий жест, підтвердивши своє бажання співпрацювати з Морозом й надалі, в 2006-му, з перспективою формування широкої коаліції.
— Володимир Литвин і Богдан Губський також претендували на частину портфелів для політичних сил, які вони очолюють…
— Маю до цих панів запитання: де були їх партії під час президентських виборів? Кого вони підтримували? Я взагалі дивуюся толерантності Віктора Андрійовича, який у відповідь на підтримку народними аграріями кандидатури Тимошенко 40 голосами, без яких вона б і так обійшлася, врахував їх кадрові побажання. (Член фракції НАПУ Сергій Касьянов призначений головою Дніпропетровської облдержадміністрації. — Ред. ) Будь-хто інший на його місці пред’явив би домовленості, укладені ще на початку кампанії, відповідно до яких 22% портфелів належить БЮТ, все інше — «НУ», назбирав би 226 «за», як то передбачено Конституцією, і був би абсолютно правий!
За великим рахунком, немає різниці між 226 і 373 голосами на підтримку, повноважень така масовість не розширює. Навпаки — стає іще складніше, оскільки підтвердити потрібно сподівання 373 народних обранців і їх виборців...
