Хоч би якими різними були представники нинішнього правлячого класу, хоч би якою різною була їхня ідеологія й гасла, всіх їх об’єднує одне — вони українці. Саме цей чинник, на переконання регіонала Володимира Вечерка, й має стати точкою політичного дотику для лідерів трьох найбільших політичних сил: ПР, БЮТ і НУ-НС. Керівники цього політичного трикутника приречені на компроміс, переконує Володимир Миколайович, додаючи при цьому, що й за формою, й за змістом «помаранчеві», «синьо-білі» й «біло-серцеві» багато в чому схожі, тільки-от з огляду на особисте «Я» та партійний рейтинг не хочуть говорити про це вголос.
— Володимире Миколайовичу, Партія регіонів ще не шкодує, що пішла на вибори?
— Партія регіонів ні про що не шкодує. Ми виграли ці вибори й якщо ми живемо в нормальній, демократичній, європейській країні, то Партія регіонів повинна була б створювати коаліцію. Партія регіонів гідно виглядає в очах української громадськості, й це головне. Але так життя влаштоване: повинна бути коаліція, повинна бути опозиція. Адже ми розвиваємося, чи не так?
— Щонайменше, вдаємо.
— Робимо — не робимо, але ми йдемо уперед. Ось мені кажуть, мовляв, ой як все погано в Україні, але я дивлюся на місто Київ, на інші регіони й мені на душі стає все краще й краще. Те, що народу необхідно підвищувати заробітну плату, щоб вона випереджала підвищення цін, це факт, але для цього потрібен час.
— А як, на ваш погляд, вплинули позачергові вибори на імідж України у світі: вони можуть дати поштовх для інтеграційних прагнень нашої країни або ж, навпаки, з огляду на нестабільність, непрогнозованість політики пригальмували їх?
— Я у зв’язку з цим хочу сказати наступне. По-перше, євроінтеграція — це маховик, і він запущений, і він продовжує свій рух, незважаючи на політичні погляди окремо взятих лідерів і чиновників, в яких кожного ранку може бути різний настрій і, відповідно, бачення. Як голова комітету з європейської інтеграції я хотів би підкреслити, що переговорний процес між Україною та Європейським Союзом продовжувався й продовжується. І як член робочої групи з підписання Договору між Україною та ЄС я брав участь у всіх раундах переговорів. Так ось, робоча група продовжує свою роботу, незважаючи на наші політичні дебати й протистояння. Деякі експерти докоряють, що ми не просуваємося уперед європейським шляхом, а я хочу впевнено зазначити, що просуваємося. Однак разом із тим, хочу сказати вам, що ЄС не подобається, звичайно ж, коли змінюються члени комісії. Це викликає недовіру й нестабільність, як політичну, так і економічну з боку Європейського Союзу.
Європейська інтеграція — це вельми складний процес. Європейська інтеграція охоплює всі розділи економіки, всі розділи соціального розвитку країни, й тут повинні працювати люди, які мають дуже багатий життєвий досвід у політичній, економічній і в гуманітарній сферах. Тому, щоб займатися євроінтеграцією по-справжньому, необхідно працювати 24 години на добу.
— А як у неформальній обстановці європейські політики коментували ситуацію в нашій країні ще до початку виборів?
— Я дуже часто зустрічаюся з європейськими політиками і формально, і неформально. І формально, і неформально вони говорять, що все в нашій країні протікає нормально. Мовляв, вчимося демократії, а учачись не можна, природно, не допускати помилок. Але разом із тим вони не розуміють, наприклад, у чому проблема, коли депутат переходить із фракції у фракцію? Це сьогодні існує в стінах Європейського парламенту. Цей процес не дивний ні для кого, крім нас. Але взагалі, я вам так скажу, Україну всі дуже люблять.
Україна — це одна з найкрасивіших країн Європи. У нас дуже добродушний, товариський народ. Відповідно, і до нас дуже хороше ставлення, нам стараються йти на зустріч, допомагати. Сумно, звичайно, то, що в нас скорочується населення. Пам’ятаєте, ще недавно нас було 52 мільйони, тепер — 48...
— І всі про це мовчать, ставлячи на перший план проблему номер один — необхідність внесення змін у Конституцію, яка, за великим рахунком, аж ніяк не є ключовою, на відміну від депопуляції.
— Сьогодні, перед тим як ми думатимемо як і які власне зміни в Основний Закон ми вноситимемо, передусім потрібно задуматися над тим, як нам підвищити народжуваність в Україні, оскільки в нас смертність перевищує народжуваність. Я вважаю, що новому парламенту треба дуже серйозно підійти до розв’язання цієї стратегічної соціальної проблеми. А якщо ми сьогодні й зараз не вирішуватимемо цiєї проблеми, то ми дуже сумно, м’яко кажучи, виглядатимемо.
— Представники опозиції в особі БЮТ, НУ-НС та й сам глава держави на початку виборчої кампанії-2007 говорили про те, що нинішні вибори очистять політику. На ваш погляд, якщо проаналізувати виборчі списки, можна сказати про те, що очищення відбулося, або, навпаки, ми ще більше «забруднилися»?
— Очищення — це, чи знаєте, поняття розтяжне. Я, виходячи з аналізу виборчих списків, можу зробити висновок, що істотних змін не відбулося. Це, по-перше. По-друге, депутати, які були представлені в парламенті п’ятого скликання, пропрацювали всього півтора року й говорити про результати їхньої роботи занадто рано. Але ті люди, які продемонстрували якісну, плідну законодавчу роботу у Верховній Раді минулого скликання, вони будуть і в новообраному парламенті. А те, як кожний окремо взятий депутат працював у парламенті, надзвичайно добре видно. Є, звичайно ж, проблеми в деяких фракціях, проте, на мій погляд, істотного персонального перетасовування не сталося.
— А якщо говорити про Партію регіонів. Ваш список, ви вважаєте, оновився? У вас проходить партійна еволюція?
— Я відповім за себе. Я відпрацював у Верховній Раді минулого скликання сумлінно й даремно гроші не отримував. А щодо інших, знаєте, я не член президії, політвиконкому партії і я оцінку не даватиму. У мене є своя думка, але вона залишиться при мені.
— А виборча тактика ПР, на ваш погляд, відповідала викликам суспільства? Чи дійсно сьогодні стоїть так гостро питання про статус російської мови, НАТО?
— Я хочу вам сказати наступне. Мовної проблеми в нас в Україні як такої не існує. Наша держава називається — держава Україна, у нас державна мова — українська. Так, у нас існує російськомовне населення, яке складає близько 25— 30%. Мій тато — українець, мама — росіянка, і якщо я розмовляю російською мовою, то це зовсім не означає, що я не патріот України.
— Недавно в столичному кінотеатрі «Зоряний» під головуванням Віктора Януковича відбулися збори кандидатів у депутати від Партії регіонів. Захід проходив у закритому режимі, проте журналістам стало відомо, що ви обговорювали формат роботи фракції в новообраному парламенті. У зв’язку з цим два запитання. Перше: чи вважаєте ви нормальним той факт, що партія, яка виходячи з результатів виборів є лідером електоральних симпатій при відкритостi, що нею декларується, проводить свої збори за щільно зачиненими дверима? Друге запитання: ви обговорювали формат коаліційної роботи фракції ПР у новообраній Раді чи ж опозиційнiй?
— По-перше, хочу сказати, що ми дійсно завжди відкриті для журналістів. А інші партії, до речі, збираються набагато частіше й тихіше, ніж ми. По- друге, Партія регіонів показала такий результат на минулих виборах, що де б ми не працювали — в опозиції або коаліції, — ми будемо ефективні, оскільки за нами величезна підтримка українського суспільства.
— У недавній авторській публікації, приуроченій десятиріччю Партії регіонів, Віктор Янукович писав про те, що представники вашої політичної сили в ім’я стабільності й консолідації країни робитимуть усе, щоб у новообраному парламенті була створена широка коаліція. Але хотілося б дізнатися, чи є всередині ПР люди, які виступають категорично проти так званої широкої коаліції і до яких саме відноситься Володимир Вечерко?
— Хотілося б відповісти так. Партія регіонів нікому не нав’язувала, не нав’язує й не нав’язуватиме себе: ми готові бути як в коаліції, так і в опозиції. Але чому сьогодні йдеться про широку коаліцію? Три партії набрали на виборах найбільшу кількість голосів. Ці політичні сили представляють різні регіони України. Тому я згодний з Віктором Федоровичем Януковичем і з Віктором Андрійовичем Ющенком, що «Нашій Україні» і блоку Юлії Тимошенко треба прислухатися до Партії регіонів, сісти за круглий стіл і подивитися: що ми спільно можемо зробити в форматі широкої коаліції? І амбіції тут необхідно прибрати в бік, оскільки ми не за крісла боремося, а ми боремося за розвиток економіки України, соціальний розвиток і, за великим рахунком, заради майбутнього наших дітей, щоб ми розвивалися, а не сварилися, щоб ми йшли стрімко вперед, а не вдавали, що кудись рухаємося. А формат коаліції БЮТ+НУНС не вирішить усіх проблем, що стоять сьогодні перед Україною. Тому я вважаю, що ці три партії повинні об’єднатися, й практично всі представники нашої партії дотримуються аналогічної думки. І цьому, до речі, є винятково зрозуміле пояснення: в будь-якому випадку, навіть самий крихкий мир кращий, ніж протистояння. Більше того, з «Нашою Україною» в нас багато спільного, так само як і з Блоком Юлії Тимошенко. Просто деяким політикам треба це визнати, скинути, як то кажуть, маски, сісти за стіл переговорів і думати, що ми всі спільно можемо зробити для України й українців. І якщо нам таки вдасться створити широку коаліцію, то ми набагато краще виглядатимемо в очах усієї світової громадськості. Ми покажемо всьому світу, що ми вміємо всередині країни, самі у своїй країні, не тільки сваритися, але й миритися.
— А чи готова Партія регіонів в ім’я широкої коаліції віддати посаду прем’єр-міністра, скажімо, представникам НУ-НС?
— Я щодо цього можу сказати лише одне: повинні зібратися лідери трьох партій і розібратися: хто буде головою уряду, хто буде головою Верховної Ради, хто буде міністром, а хто — віце-прем’єром, ось і все. А ми, Партія регіонів, дійсно виступаємо за справжній і дружній компроміс. А ось сказати напевне зараз, хто буде прем’єром, хто не буде, хто готовий відмовитися від цього крісла, хто ні, я не можу. Відповідь на це питання залежатиме від того, про що домовляться лідери цих трьох політичних сил.
— А за станом на сьогодні представники вашої партії ведуть коаліційні переговори чи консультації?
— Та ви Президента послухайте! Адже він кожного дня розмовляє і з Януковичем, і з Тімошенко, і з Литвином...
— І ваш прогноз, якою все-таки буде коаліція?
— Я вважаю, що коаліційний результат не просто повинен — зобов’язаний бути прийнятним для всіх: і для політиків, і насамперед, для суспільства. Сьогодні ми збираємо так званий анамнез. Після анамнезу нинішнього стану ми пишемо, власне кажучи, висновок і діагноз, а потім призначаємо лікування. Іншими словами, подивимося, яка буде коаліція.
— Ви якось сказали, що європейська інтеграція повинна бути ключовою точкою зіткнення для всіх політичних сил. Чому ж не стала?
— Знаєте, я — людина компромісу, я не радикал, я завжди шукаю вихід із, здавалося б, тупикових ситуацій виключно мирним, переговорним шляхом. Є така приказка, що історія веде того, хто розуміє хід подій і тягне того, хто цього не розуміє. Так ось, хто не розуміє, дозволяє собі всілякі радикальні висловлювання: то ми з Росією, то з Європою, і навпаки. Але Європа цього не розуміє! Як, скажіть, Європа співробітничатиме з Росією без України? А наші політики розуміють, чим і, м’яко кажучи, дивують світ. Але повертаючись до вашого запитання скажу так: ми всі — «сині», «помаранчеві», «білі», «зелені» й «малинові» — українці і це наша ключова точка зіткнення, інших немає, і бути не може. Інше питання, що, на превеликий жаль, багато політиків через своє особисте «Я» не хочуть про це говорити вголос.
