Ситуацію з листом Володимира Рибака прокоментував народний депутат Ради п'ятого скликання з опозиційного БЮТ Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ:
— Володимире Олександровичу, на вашу думку, можна вважати лист Володимира Рибака застосуванням горезвісного адміністративного ресурсу?
— Якщо сам Рибак не спростовує того, що такий лист дійсно був розісланий керівникам підприємств — це свідчення того, що даний лист розісланий масово. Тобто це не окреме послання, скажімо, тільки «Криворіжсталі», це масовий лист, наявність якого вони приховати просто не можуть. Саме тому Рибак змушений зізнатися, що такий лист дійсно розісланий. Це перше. Друге: віце-прем'єр — це урядовець найвищого рангу. І хоч ким би він був у партії, його знають, насамперед, як віце-прем'єр-міністра України. І я впевнений, що якщо попросити першокласника прокоментувати цей прецедент, він без роздумів відповість, що це явне зловживання службовим становищем. Ось я зараз перебуваю у своєму рідному Крижопільському районі. Уявімо, що адміністрація одного з місцевих заводів отримує лист від Рибака, де біля його підпису вказано, що він голова політвиконкому своєї партії. Уявімо себе на місці цього директора, який чудово знає, що Рибак є віце-прем'єром, у руках якого все комунальне господарство й будівельницька галузь країни. Хто, знаючи це, роздумуватиме: перераховувати гроші чи ні? Та людина зніме з себе останній одяг для того, щоб перерахувати гроші цій партії. Ну як можна до такого додуматися!? Адже це міг зробити хтось інший, а не віце-прем'єр, навіть якщо він є одним із партійних функціонерів. Це, на мій погляд, ще один факт, який повинен дати нашому Президенту додатковий аргумент (крім того, що ми склали свої депутатські повноваження) для розпуску парламенту й проведення дострокових виборів.
— Співробітники апарату віце-прем'єра Рибака, до яких ми звернулися за коментарем щодо цього листа, дивуються. Говорять, закон вони не порушили, оскільки звернулися за фінансовою підтримкою не до іноземних підприємств і не до релігійних організацій, що є табу. Більше того, в уряді заявляють, що всі існуючі в країні партії використовують подібну схему для поповнення партійної скарбниці. Ви як представник БЮТ можете підтвердити, що ваша політична сила також просить гроші в керівників вітчизняних підприємств?
— Я, власне, у цьому випадку відповім контрверсією: знайдіть мені хоч один аналогічний документ, підписаний Юлією Тимошенко в часи її прем'єрства. Якщо вам вдасться такий документ знайти від «Батьківщини» або «Нашої України» (часів прем'єрства Єханурова) я і, переконаний, усі партійці з БЮТ і НУ відразу всі звинувачення щодо Рибака й Партії регіонів знімуть. Але я вам відразу скажу: таких прикладів немає. Бачите, вони (співробітники секретаріату Рибака. — Авт. ) ще й ображаються. Адже це брутальне порушення! Не може урядовець такого рангу вимагати від підприємців вносити пожертвування на діяльність політичної партії. Але вся проблема в тому, що вони цього не розуміють, тому й ображаються. Адже для них це норма.
— Якою, на ваш погляд, є ідеальна модель наповнення партійного бюджету, щоб не виникало скандалів, подібних історії з листом Рибака?
— Є кілька моделей. Одна з них передбачає, що ті партії, які пройшли в парламент, фінансуються з державного бюджету. Але вони тоді не мають права виходити за межі цього бюджету. Бюджетні кошти суворо контролюються, вони є абсолютно прозорими, їх не можна готівкою роздавати, скажімо, за те, що люди стоять на Майдані. Це модель не дуже справедлива, бо ті партії, які не зуміли подолати прохідний бар'єр, втрачають. Але їм (партіям-маргіналам. — Авт. ) вже не можна заборонити шукати спонсорів. Може бути й інша модель — це й бюджетне, і спонсорське фінансування партій. Але в такому випадку, незалежно від величини партії, повинні бути обмеження. Є й третя модель, яка функціонує сьогодні в Україні, — добровільні внески на партійну діяльність. Я підкреслюю — добровільні, а не як у випадку з Рибаком.
Відмовлятися від добровільних спонсорських внесків, мені здається, не варто, але в цьому випадку Партії регіонів, напевно, необхідно дещо стримати свій апетит.
— Пане Володимире, опозиція, зокрема БЮТ, не має наміру найближчим часом повернутися до сесійної зали?
— Ми разом із «Нашою Україною» повернемося до сесійної зали за однієї умови: якщо відбудуться цивілізовані домовленості, якщо Президент призупинить свій указ і дасть деякий люфт для парламенту, для того, щоб прийняти кілька законів, які вдосконалили б виборче законодавство. І ніяке рішення Конституційного Суду, який себе остаточно скомпрометував, і якому не повірить суспільство, не примусить нас повернутися у ВР.
