У той час як Юлія Тимошенко називає своїм іменем виборчі блоки і готується до тріумфального входження надто вже своєрідної «краси» до майбутнього парламенту, інша найпопулярніша жінка-політик, лідер ПСПУ Наталія Вітренко, ламає голову над тим, у кого б позичити грошей, щоб внести необхідну для реєстрації її партії як учасника процесу грошову заставу. І з властивою їй емоційністю намагається вберегти вітчизняний електорат від необдуманих вчинків. Якими вважає голосування за політичні сили, котрі сприяють, на думку лідера прогресивних соціалістів, перетворенню України на «західну резервацію». Наталія Михайлівна має дуже своєрідну позицію,але у неї є свій стійкий електорат у нашому суспільстві, і тому її, іноді занадто категоричні, погляди здебільшого завжди мають цінність для журналістів. Оскільки різного роду прогнози нині у великій моді, «День» поцікавився інтерпретацією ветерана політики Наталії Вітренко перипетій передвиборної боротьби. Однак розмова почалася з обговорення «ноу-хау», нещодавно винайденого одним із її політичних опонентів.
— Наталіє Михайлівно, вас, як лідера партії і, можливо, передвиборного об’єднання, не здивувало формулювання «візит у ранзі лідера блоку», що містилося в інформаційних повідомленнях про поїздку Віктора Ющенка до США?
— Все це закономірно. Почну дещо здалеку: Ющенко з 1992 року очолював Нацбанк України. Як економіст, я чудово розумію, яку роль відіграє банківська система у руйнуванні економіки країни. Банківська система України працювала, підкреслюю, на збиток національним інтересам України. Ющенко не міг про це не знати. Експропріація у населення внесків, конфіскація у підприємств оборотних коштів, вільний обіг долара (чужа валюта становила майже половину усього грошового обігу країни), зниклі гроші остарбайтерів, скандал з розміщенням золотовалютних резервів, нарешті, останні події навколо банків «Слов’янський» та «Україна», — це все результати діяльності Ющенка на посту голови правління НБУ. Я стверджую, що він захищає інтереси не народу України, — він захищає інтереси іноземного капіталу. Того самого, чия валюта вільно ходить по нашій країні. Тобто Віктор Ющенко неодноразово показував себе несамостійним політиком, який виконує лише те, на що його націлюють. Ось чому його зняття з посади голови уряду стала результатом фактичного формування у парламенті антиамериканської коаліції. Ідеологічно різні фракції відчули, що впливу США треба якось протистояти. Адже у сидячих у сесійному залі бізнесменів були й інші зв’язки: у когось — з Росією, у когось — із Німеччиною, у когось — із Казахстаном і т. д. Однак бізнес деяких депутатів ставить їх у залежне становище, вони бояться зайве слово сказати. А нам, пролетарям, немає чого втрачати, крім своїх ланцюгів... Тому до мене часто підходять колеги, в тому числі й ті, хто входив до складу так званої парламентської більшості, і просять: «Наталіє Михайлівно, озвуч! Скажи з трибуни, а ми тебе підтримаємо». Ось чому нам вдалося відправити Ющенка у відставку.
— І «антиамериканська коаліція» розпалася?
— Послухайте, що було далі. Прем’єром стає Анатолій Кінах. Не я голосувала за нього, не мій він ставленик. Проте не можу не визнати, що він більше думає про інтереси України. На нього, звичайно, також тисне МВФ, він не пішов шляхом російського прем’єра Касьянова, який почав формувати більш незалежну політику, але з Ющенком його порівняти не можна. До того ж Кінаху дісталася найважча спадщина. Усвідомлюючи величезну політичну, економічну, фінансову залежність України від США, він, звичайно, намагається врегулювати відносини і на цьому напрямі. Однак дивіться, що відбувається. Кінах їде до Сполучених Штатів як повноважний прем’єр незалежної країни, — подобається це або не подобається, але його функції зрозумілі. І раптом з’ясовується, що на той же самий час була спочатку запланована також поїздка екс-прем’єра, і тільки випадково вони там не зіткнулися! Виникає запитання: хто такий Ющенко, якого так посилено розкручують ЗМІ, особливо проамериканські? Наша партія за останні два тижні провела по всій Україні 400 мітингів, — хто-небудь про це де- небудь згадав? Ющенко поліз на Говерлу, — це відразу стає відомо всім і кожному. Очевидно, той же американський капітал, ті ж західні кола, як і раніше, дуже в ньому зацікавлені. Щоб перекрити ефект від візиту Кінаха, вони його туди й запросили. А співтовариші Ющенка й раді заручитися їх політичною підтримкою. Не виключаю, що й фінансовою також, адже його виборча кампанія буде йому дуже дорого коштувати. Це наші люди з рук в руки передають один одному партійні газети та листівки, самі ходять по хатах, — а їм за все, у тому числі й за інформаційні «послуги», доведеться платити.
— Оскільки ми вже почали говорити про передвиборне розташування сил, давайте продовжимо. Як, на вашу думку, будуть далі розвиватися події у «Нашій Україні» та навколо неї?
— Мабуть, існує сценарій приходу до Верховної Ради суто проамериканських сил. Ющенко — з правого флангу, Тимошенко і Горбулін — з центру, Мороз — із лівого флангу. Позиція комуністів подвійна, а тому незрозуміла. Я зупинюся на двох моментах. Перший: вони свого часу проголосували за Закон про електроенергетику, внесений Юлією Тимошенко. Пам’ятаєте, як у пориві вдячності Юлія Володимирівна перетнула весь зал і потисла Петрові Симоненку руку? І другий: у момент голосування по бюджету на 2002 рік вони підтримали проект очолюваного Турчиновим бюджетного комітету, що передбачає надходження до бюджету 5 млрд. грн. від приватизації. А 7 листопада, виступаючи на мітингу, Петро Симоненко кричав, що комуністи проти приватизації обленерго. Хіба Петро Миколайович не знає, що програма приватизації на наступний рік передбачає продаж 19 обленерго? Отже, на лівому фланзі Ющенка підтримують не тільки морозівці, але й комуністи. Це катастрофа для країни! Навіть побудова капіталізму на базі національної буржуазії (національний капіталізм — як у Китаї) у порівнянні з феодалізмом і хуторським господарюванням, що повсюди сьогодні спостерігається в Україні, — крок прогресивний. Ющенківський же клан — це не національна, це компрадорська буржуазія, котра створює у країні «протяг», що витягує звідси все, що можна, і становить сьогодні найбільшу загрозу для нашої національної безпеки. На що вони хочуть перетворити нашу державу, на резервацію?
— Чим все ж ви пояснюєте таке відношення комуністів до цієї, як ви виразилися, «компрадорської буржуазії»?
— У наших комуністів дуже складна економічна природа, дуже складна. З одного боку, вони, і я це бачу, працюють у напрямі інтеграції з Росією та Білорусією. З іншого боку, вони підтримували Лазаренка, — це історичний факт, — закривали очі на те, що робила на енергоринку Тимошенко, рік тому проголосували проти звіту уряду Ющенка про підготовку до зими... Під впливом чого вони це роблять, я не знаю. Може, у них труднощі з грошима, і подібні кроки здійснюються з розрахунку на фінансову допомогу? Тим часом, якщо до Ющенка, Тимошенко, Горбуліна і Мороза прилучаться ще й комуністи, це угрупування захопить 85 % депутатських мандатів.
— Яке місце у боротьбі за голоси виборців ви у цьому випадку відводите собі і своїй партії?
— Я не переоцінюю своєї ролі у цих процесах. Знаєте, якщо я не пройду до парламенту, моє життя не закінчиться. Я піду працювати в Академію Наук і, зрештою, буду писати наукові праці, — матеріалу нагромадилося маса. Але. Я просто не бачу сьогодні іншої політичної сили, яка могла б торпедувати цей ось клан. Хто ще на це здатний? Ця обезголовлена ТУНДРА? Там взагалі ніхто нічого виразно сказати не може.
— Ви весь час згадуєте пана Горбуліна. Ви вважаєте Демсоюз на чолі з ним настільки вагомою силою?
— Я розцінюю зміну керівництва Демсоюзу як усвідомлення безперспективності Волкова, до якого зараз багато запитань по лінії Генпрокуратури, і спробу перетягнути цю партію під знамена Ющенка. Сьогодні вони заперечують це, однак Горбулін завжди співпрацював із Ющенком. Куди пішов Горбулін після призначення Євгенія Марчука секретарем РНБОУ? Ющенко створив для нього спеціальний підрозділ і забрав його до Кабінету міністрів.
Іншими словами, все це — тонко розрахована схема, реалізації, якій заважаю тільки я. Я — найнезручніша людина в країні.
— Чи означає це, що ПСПУ розраховує мінімум на ті 15 % депутатських крісел, які, за вашими ж підрахунками, залишаються?
— Насправді електорат правих і центристів становить приблизно 30 % населення країни, а 70 % — це лівий, яскраво виражений протестний електорат. Який цілком міг би піти за ПСПУ. Адже моя позиція, моя програма сьогодні — це не тільки типово ліві лозунги, це ще й нормальні умови для існування усіх форм власності, для роботи бізнесу. Ніде там немає жодного слова про те, що я маю намір що-небудь конфісковувати, будь-кого розстрілювати, — це нісенітниця! Отже, щоб протистояти проамериканському натиску, треба дати можливість нам потрапити до парламенту, ми б узяли під свій контроль комуністів (а під нашим контролем вони були б, немов під мікроскопом) і разом із ними отримали б відсотків 40 мандатів, тоді як інші 60 % розподілили б між собою праві, — все одно адже вони туди потраплять, від цього нам нікуди не подітися, — а також СДПУ(о) і ТУНДРА. Ось тоді ми й подивилися б, хто і як впливав би на визначення зовнішньополітичного курсу держави.
— До речі, чому, на ваш погляд, альянс «За єдину Україну» зазнає таких труднощів з визначенням лідера блоку?
— У них немає своєї ідеї. А гроші, що б там не говорили, усіх проблем не вирішують. Я знаю, що якщо раптом опинюся в чужому місті без копійки, то місцеві партійці мене і нагодують, і спати вкладуть, і допоможуть дістатися до Києва. А вони думають, що все тільки купується й продається...
— Ви вже вирішили, як будете балотуватися — за партійним списком або у своєму окрузі?
— Ще ні. Просто не уявляю, як я скажу людям у своєму окрузі, що не буду там балотуватися, — для них це стане душевною травмою. Але якщо у партійному списку або, наприклад, у списку «Блоку Вітренко» не буде мого прізвища, — теж буде погано. Що робити, закон ми такий безглуздий прийняли, — треба вибирати. Жахливе й становище про грошову заставу, — я говорила, давайте дамо можливість партіям вибирати. Або збирати підписи на підтримку, або вносити грошову заставу. Якщо у нас немає таких грошей, ну чому я повинна думати, у кого мені просити позичити? Чому мене ставлять у таке залежне становище? Іншими словами, складності є, є складності...
