Сьогоднішньою публікацією «День» розпочинає цикл політичних портретів голів обласних держадміністрацій, яких у нас уже звикли величати губернаторами. Роль особи губернатора в історії регіону зокрема та країни в цілому, безперечно, важко переоцінити, навіть якщо не згадувати при цьому про так званий адміністративний ресурс (який в очах громадськості уособлюють керівники регіонів) та його значення в майбутній виборчій кампанії. Не дивлячись на те, що, здавалось би, вже стало зрозумілим, до якого з політичних блоків більше прихильний Президент (саме його указами, як відомо, призначаються голови ОДА), губернаторам, вочевидь, буде непросто визначитися зі своїми політичними уподобаннями. Щодо подробиць, то про них читачі «Дня» матимуть змогу довідатись з перших, як то кажуть, вуст.
Саме адміністративні ресурси областей (а їх в Україні — 24) визначають і забезпечують правильну кадрову політику як на місцях, так і у ВР, і у державі. Нині ми не маємо губерній (офіційно), але маємо області і губернаторів (голів ОДА). Губернатор — це людина, яку ми водночас знаємо і не знаємо. Але завжди бачимо результати його діяльності. Віктора Лундишева — голову Хмельницької облдержадміністрації «не чекали», а він повернувся, тому що, як вважає Анатолій Побережний, член президії обласної ради, координатор депутатської групи «Лікарі за реформи», (місто Ізяслав): «Віктор Миколайович Лундишев — сильна особистість, підготовлений керівник, який прагматично сприймає реалії. На думку автора, йому, як політикові, поки що не вдалося самореалізуватися через три причини. Перша: над ним, наче Дамоклiв меч, завжди є загроза бути звільненим з посади. Як і над усіма його колегами. Це не дає йому можливості працювати творчо, вільно. Друга: Європейська хартія місцевого самоврядування, ратифікована Україною у 1997 році, трактує місцеве самоврядування, як правову та реальну здатність місцевих органів самоврядування регламентувати значну частину місцевих справ та управляти нею під свою відповідальність в інтересах населення. Та творчої співпраці між ОДА і представницьким органом влади не відбулася. Третя: непрозора кадрова політика, що проводиться ОДА. Призначення відбуваються без необхідних консультацій з головою обласної ради, головами райрад, що певною мірою створює напругу у роботі. Повноваження, делеговані радами всіх регіонів, виконуються командами, призначеними навіть без символічних консультацій».
Несподівано для місцевої партійно-господарської еліти, коли губернатором став Віктор Лундишев, «жити стало трохи краще і веселіше». Економіка області повільно, але впевнено пішла на піднесення. Торік валова додана вартість в області становила 2896,3 млн. грн., що на 1,4% більше вiд рiвня 1997 року, з яким співставляють, аби з’ясувати персональну участь Віктора Лундишева у соціально-економічних перетвореннях на дорученій йому Президентом території. За цей-таки період, як заявили статистики, грошові доходи населення збільшилися на 626,4 млн. грн., а доходи у бюджет – на 199,1 млн. грн., на 1,6 відсотка.
Дехто вважав, що кар’єра Віктора Лундишева закінчилася тоді, коли він, грюкнувши парадними дверима, пішов з «білого дому». Жодних пояснень щодо мотивів звільнення з посади першого заступника губернатора Лундишева ні тоді, ні тепер у місцевій пресі не з’явилося. Тому – тільки версії. Говорили, що став жертвою якихось «двірських» інтриг. Тодішній губернатор Євген Гусельников, який усіляко намагався зберегти контроль над найвищим в області кріслом, вгадав в особі Лундишева наступника. Отож донедавна «високий» чиновник опинився серед безробітних, аж на довгих дев’ять місяців. Нарешті, одержав місце начальника скромного (для фахівця такого масштабу) підприємства «Хмельницькбудзамовник», підпорядкованого незалежному від виконавчої гілки влади міському голові Михайлові Чекману.
Чи планував повернутися до «білого дому на білому коні»? «Планував, бо залишилося дуже багато роботи. Вся промисловість лежала», – відповів Лундишев для «Дня». Конав і аграрний сектор – колгоспне майно розкрадалося і вивозилося невiдомо куди. Відбувалося масове зубожіння селян. Повернення Лундишева відбулося напередодні виборів-99. Одначе у політичній атмосфері того часу чомусь не вгадувалося, що директор «Хмельницькбудзамовника» стане «директором» області. Повернувся за збігом певних обставин. Хоча, як давно відомо, у кадрових призначеннях (ще й такого рівня!) сліпий випадок найчастіше ролі не грає.
З п’ятьох «старих» заступників губернатора наразі залишився тільки Анатолій Овчарук, якого називають «робочою конячкою». Тягне важкого воза невдячної комунальної сфери з її одвічними проблемами неплатежів, морально й фізично зношеного устаткування і т. ін. Ще довго залишався у новій команді Віталій Олуйко – керівник апарату, організатор добору, розстановки та виховання кадрів і масово-політичної роботи в одній особі. Пішов за власним бажанням у ректори інституту регіонального управління і права. Пояснив, що воліє розв’язувати гостру проблему кадрів для регіонального і районного менеджменту. Наразі на ділянках, де Олуйко справлявся один, – двоє: Володимир Палій і Анатолій Роздобудько. Нові люди в облдержадміністрації, майже непомітні для публіки. Як, до речі, і Віталій Циц, на якому — аграрний сектор. Найчастіше ж згадують Олександра Ступарика. «Тому, що Ступарик Олександр Леонідович працює, ініціативний», – говорить про свого заступника Віктор Лундишев. Працюють й інші заступники. Та про них, якщо й говорять, то мало. Олександр Ступарик публічно виступає і наголошує: влада та економіка – в одній упряжці. Аж занадто відкритий, відмінний від інших заступників і самого Лундишева. Що думає, те й каже та робить. А тому приступний для нападів, уразливий.
Лундишев не вступає у нав’язані йому діалоги, то й сам стає об’єктом гострої критики: потурає... Уникаючи дискусій із зацікавленими опонентами, непублічний Лундишев дещо втрачає. Якщо ж зважити на те, що такий самий, «мовчазний», і його заступник Анатолій Роздобудько, то втрачає двічі. Дає поживу для чуток, пліток, які намагаються спростувати аж тоді, коли «потяг уже пішов». Оточення, яке мало що робить для створення відповідного іміджу голови ОДА, вважає, що то не є вадою Віктора Лундишева.
Губернатор не байдужий до справ на місцях. Призначені з подачі ще його попередника голови райдержадміністрацій аж задовго залишалися на своїх місцях. Хоча деякі й відверто «не тягнули». Коли вже у політичній атмосфері почули, що відгонить виборами, відбулися деякі кадрові зміни. Віктор Лундишев сподівається, зроблено вдалі призначення у Старій Синяві, у Білогір’ї.
– Чи, бува, не запізнилися, Вікторе Миколайовичу?
– Є проблема кадрів. Ті, кого ми бачимо успішними головами райдержадміністрацій, не бажають залишати свої справи. За ці три роки у Білогір’ї – третій голова РДА. Нічого не вдієш — помилявся.
– Можливо, стає не престижною посада першої особи в районі?
– Та ні. Бо, коли кажемо, що треба вступитися діловитішому й завзятішому, то починається... Шукають покровителів, знову обіцяють, що виправлять становище. Планувалися зміни ще у двох районах, та не встигли. Уже після виборів зробимо певні висновки щодо голів райдержадміністрацій.
Дав лідерам цих районів останній шанс. Якщо будуть результати, то залишаться.
– Як же вони, Вікторе Миколайовичу, забезпечать «всенародне волевиявлення»? Невже, впливом на голів виборчих дільниць?
— Я — за прозоре, демократичне волевиявлення. І воно буде забезпечене на нашій території. Певний, що Закон про вибори передбачає і зумовлює саме такий результат. Голови райдержадміністрацій знають про моє бачення участі влади у виборах. Де відчутний протест проти законної влади? Там, де людям гірше, де їх буцім-то слухають, та не чують. Це й без соціологічних опитувань видно. Результати виборів стануть ілюстрацією настроїв серед людей.
Не втрачає надії і на добрі зміни у радах, усіх рівнів. Сподівається, що в обласній раді буде більше професіоналів — тих, які знають економіку капіталізму. Теоретично й практично. Ті, які знають, — в його команді. Вони вже зверталися до шефа за порадою: чи висуватися, йти у представницьку владу? Почули: якщо йти, то з вірою і оптимізмом переможців. Не знічев’я ж три його заступники очолили парторганізації. Після того, як А.Овчарук, О.Ступарик, В.Циц стали лідерами облосередків ПРУ, ТУ і АПУ, зустрівся із своїми заступниками та іншими лідерами, представниками політичних сил краю. Оголосив про результати соцопитувань: «Помітно зростає рейтинг СДПУ(о), АПУ, об’єднання «Жінки за майбутнє»; підупадає — СПУ, Демсоюзу, Рухів». Про особисті симпатії нічого не сказав.
Голову обласної ради Миколу Приступу, який не обминає нагоди, аби нагадати, яка гілка влади головніша, поважає, та у публічні дискусії з ним рідко вступає. Уникає гострих кутів? Його однодумці заперечують: має великий життєвий досвід.
На людях він дещо програє молодшому за віком амбіційному Миколі Приступі. Мовчки веде лінію. Про свої плани не говорить, та можна зробити висновок, що 55-літній Віктор Лундишев реалізовує особисті амбіції на посаді першої особи краю, як на останній висоті своєї кар’єри. Політичну активність, як його колеги зі Львова чи Харкова, деяких інших міст, не виявляє. Уникає публічних конфліктів з представниками київської еліти. Опоненти не знаходять якогось компромату на Віктора Лундишева, як свого часу знаходили на його попередника. Якщо екс-губернаторові дорікали за високу активність у будівництві АЗС, «хатинки», за повагу до страхування товарно- матеріальних цінностей, то губернаторові — лише за те, що потурає Ступарикові.
По області Віктор Лундишев виїжджає сам, без свити. Там, куди їде, передзустрічна метушня не зчиняється: «Тільки-но повернувся з Нетішина. Добудовують другий енергоблок. Ще залишилося розв’язати питання устаткування. Вся інфраструктура 30-тисячного міста атомників розрахована навіть не на два, а на чотири енергоблоки. То в 1991 роцi рухівці наполягли, щоб «заморозили» будівництво об’єкта. Тут і економіка всієї області, і соціальна сфера. Дужа актуальний об’єкт — другий енергоблок».
У селах буває не так часто, як на заводах, фабриках і на будівництві. Вважає, що об’їзди, які влаштовують у різні періоди польових робіт, «дають користь — хтось готується, наводить порядок, а гості — вчаться і беруть уроки з чужих і своїх помилок». Хоча не всі так вважають. Говорять про змарновані пальне, людино-дні. «Лундишев є зразковим апаратним виконавцем, підготовленим у радянські часи, й ідеально підходить для керівництва депресивним регіоном у перехідний період», — підкреслює голова Красилівської райдержадміністрації Леонід Горенко.
Частіше, ніж він до них, селяни йдуть на прийом до голови ОДА. Зi своїми особистими проблемами землі, зарплатні, із скаргами на сільське начальство. Буває, що потім звертаються до Києва. Голова ОДА пояснює: «Ще низька правова культура людей. Звертаються з питаннями, що у компетенції Феміди».
Гадає, що з піднесенням економіки скарг буде менше. Коли повертався до «білого дому» на більше, ніж уже зроблено, сподівався мало: «Я — реаліст». Задоволений, що «збільшили виробництво взуття у 6,8 раза, тканин — у 5,8 раза, за валовим виробництвом аграрного сектора на середньостатистичну душу населення область займає четверте місце у країні, газифіковано у чотири рази більше населених пунктів, «ніж за весь період радянської влади».
Все це — до 1997-го, з яким порівнює зроблене Лундишев: «За день чи навіть за місяць ніхто не запустить розвалений завод». Виявляє прагматичну любов до краси та історії рідного краю: «Підготували законопроект «Курортополіс» Товтри». Наймальовничіші пейзажі, екологічно чисті продукти, пам’ятки історії, культури та архітектури у стародавньому Кам’янці-Подільському, де я народився та виріс». Вважає, що щаслива доля цього законопроекту — в руках майбутніх парламентарів: «Теперішні наші депутати, на жаль, не лобіюють інтереси області в парламенті. Тому все залежить від того, кого оберемо на цей раз». Недавню «тусовку» місцевої політеліти, яка говорила, що «столичні «варяги» йдуть на наші виборчі округи, а тому вони — не патріоти області, що треба покласти край цій практиці», голова ОДА не вдостоїв своєю увагою. Одначе про зміст тієї розмови йому достеменно відомо: «Потім приходили по одному, про благословення на участь у виборах запитували. Я назвав депутата, якого вони вважають «варягом». Газифікував села на своєму виборчому окрузі. А що, запитую, зробиш для селян ти? Добрими словами, кажу, вони вже ситі по горло. Або інший депутат, до якого в нас великі претензії, народився і виріс тут-таки, у нашому краї, потім зробив кар’єру у Києві. То й він — «варяг»?..».
Віддає належне парламентаріям за Земельний кодекс: «Шкода тільки, що довго зволікали. Люди повірили у земельні реформи за президентськими указами, та без законодавчої основи тяжко змінити психологію звиклих до колгоспної праці. Багато часу втрачено». Про бюджетний процес: «З бюджетом треба хоч з півроку пожити, аби сказати, яким він є. Ми дали шість своїх пропозицій. Подивимося, чи зважать на голос з місць. Треба відзначити еволюцію бюджетного процесу».
Мостів для відступу не будує. Квартира — у будинку на розі двох вулиць, віддалених від центру Хмельницького. Розташування не з найліпших: багато машин на дорогах, проїжджають чи не по-під самими вікнами. Будинок поставлено підприємством «Хмельницькбудзамовник» якраз у той короткий період, коли В.Лундишев керував підприємством.
Отож, згадуючи про справи давно минулих днів, місцеві спостерігачі роблять висновок, що до відставки ще далеко. Віктор Лундишев: «Дружина будує офіс. Вона керує філією банку». Поріг школи, де у дев’ятому класі навчається його дочка, ще не переступав: «Немає часу».
Кореспондент «Дня» віддалік спостерігав за діяльністю Віктора Лундишева з першого ж дня його перебування на посаді голови ОДА, а зустрівся з ним уперше лише останнього дня минулої осені. Переконався, що віддалік він не такий, як зблизька. А що ж знають і думають про Віктора Лундишева інші?
Сергій БIЛОШИЦЬКИЙ, завідуючий кафедрою соціально-гуманітарних дисциплін Хмельницької філії Міжнародної академії управління персоналом:
— Віктору Лундишеву вдалося виробити більш менш адекватну лінію поведінки, за якою зросла роль його заступників в управлінні стратегічними галузями. Думаю, що період правління Лундишева, незалежно від типу його терміну, буде сприйматися хмельничанами, як позитивний, оскільки йому вдалося закласти контури колегіального управління областю, що призвело до певних успіхів. Слабким місцем губернатора можна вважати обмежений кадровий резерв, який він має, напевно, через те, що кадровим питанням він ніколи професійно не займався, а довіру більшості управлінців, розставлених Гусельниковим, він втратив після своєї відставки з посади першого заступника губернатора.
Надія ПIДСКОЦЬКА, заступник міського голови Кам’янця-Подільського:
— Невикористаний потенціал політика Віктора Лундишева — підвищення вимогливості до підлеглих, спрямування їх на співпрацю з органами місцевої влади та самоврядування. Для піднесення популярності губернатора слід ліпше інформувати населення про його роботу, доступність для спілкування. Керівники на місцях бажають чути вагоме слово найвищої посадової особи області з важливих проблем нашого життя. На жаль, не завжди чують. У зв’язку з активізацією окремих політиків і політичних угруповань, зумовленою наближенням виборів, набуло актуальності питання про спілкування Віктора Лундишева з населенням, через ЗМІ.
