З часів одного з перших лібералів — Адама Сміта кращі уми Європи зрозуміли, що справжній прогрес стане можливим лише з появою «економічної людини» — суб’єкта економічного життя, максимально незалежного від держави. І, головне, після утворення критичної маси таких людей у суспільстві. Цю ідею розробили й розвинули ліберали, і поступово вона стала наріжним каменем процвітаючих капіталістичних економік, що забезпечують своїм громадянам можливість вільного підприємництва.
Тим часом в Україні, де ліберальний рух також набув поширення, а лібералізм став ідеологією відразу декількох політичних партій, у нього наразі немає серйозних досягнень. Це підтвердив і круглий стіл «Ліберально-економічні перспективи в Україні», проведений Інститутом лібералізму за участю ряду політиків і економістів.
Як виховати економічну людину — на це запитання спробували відповісти учасники дискусії. Але, потрібно визнати, рецепта, адекватного вітчизняним умовам, поки що запропонувати не змогли. Не виявили вони його і в програмі НСНУ, нинішній партії влади, що також намагається виступати з ліберальних позицій. Програма цієї партії, за словами директора Інституту лібералізму Володимира Климчука, — це програма ручного управління.
Екс-урядовий секретар Кабміну, очолюваного Віктором Ющенком, Віктор Лисицький, виступаючи чи то всерйоз, чи то жартома, сказав: «Народ (лібералам. — Авт. ) не той попався, — і додав: — це історичне надбання». Саме тому, як вважає Лисицький, держава в Україні не може бути ліберальною. Він схарактеризував бюджети проїдання, що приймаються урядом і Верховною Радою, як антиліберальні, оскільки вони не виділяють коштів на розвиток підприємництва і не створюють інструментів, що мають мультиплікативний характер, тобто таких, що одержують підживлення та підтримку з боку приватного капіталу. На думку Лисицького, за цих умов підприємець постійно живе в очікуванні каверзи з боку уряду. Як лікувати ці хвороби? Лисицький радить владі не лише змінити ставлення до бізнесу, а й приділяти більше уваги свободі слова та розвиткові особистості, в тому числі особистості економічної людини.
Про найважливіший елемент ліберальної моделі — процес приватизації, який без схвалення сприймається сьогодні в українському суспільстві — говорив президент Центру економічного розвитку, радник Президента України Олександр Пасхавер і питав: «Що робити ліберально орієнтованим людям у неліберальному суспільстві?» На його думку, українське суспільство сьогодні має чітко виражені характеристики, які обмежують використання ліберальних цінностей і саму роботу з поширення цієї ідеології. У нього зрівняльна психологія і патерналістські очікування. Суспільство не сповідує законослухняність. Порушення закону часто обгрунтоване і навіть цілком моральне, не викликає загального осуду. І, нарешті, це суспільство корупційної культури. Ліберальна демократія передбачає протилежні пріоритети. Тому приватизація з самого початку уявлялася Пасхаверу не так економічним, як політичним процесом («зараз я б назвав цей процес цивілізаційним», — говорить він). «Головне завдання приватизації, про яку взагалі не говориться в жодних документах, полягало, на мій погляд, у створенні суб’єкта змін, тобто соціального шару, що має внутрішнім інтересом історичний рух у напрямкові ринкових реформ, — розповідає Пасхавер і додає: — До Майдану це передісторія нової України, саме тому, що до того у країни не було суб’єкта історії. Майдан його визначив. Цей так званий третій стан, який і виник у процесі приватизації, причому це не лише великий капітал і підприємці. Це — мільйони людей самодостатніх які самі заробляють на життя. Саме вони й складали основну силу Майдану, оскільки стара влада заважала зростанню їхнього добробуту». Пасхавер упевнений, що в цьому значенні Майдан має більшість ознак революції, оскільки, на його думку, всяка революція виникає на тлі швидкого економічного зростання, коли «закінчується період виживання». «І це добрий урок для нашої нинішньої влади, — говорить радник Президента. — Якщо ми не зуміємо зробити її адаптивною, тобто чутливою до змін, то ризики цього невміння призведуть до того, що ми підемо від лібералізму в протилежний бік — або повернеться влада популістських радикалів, які звертаються до нижчих шарів суспільства і проповідують зрівнялівку, використовуючи антибуржуазну риторику, або ми отримаємо праву диктатуру, або нові народні хвилювання». «Всі ці варіанти вкрай небажані» — підбиває підсумки Пасхавер і визначає завдання нової влади в тому, щоб стати адаптивною, тобто здатною вловлювати історичний рух. На думку експерта, саме приватизація веде до того, що держава перестає бути монополістом у нашому житті. Вона розширює простір свободи, що особливо важливо за умов корупційного суспільства, де держава є дуже слабким і неефективним ресурсом для змін. У той же час Пасхавер передбачає, що подальший рух у напрямкові приватизації не буде соціально схвалено, оскільки він не відповідає моральним стандартам суспільства. Проте радник Президента вважає за необхідне і далі проводити приватизацію (в найширшому значенні цього слова), розвивати інфраструктуру приватного бізнесу та реформувати державу, домагаючись контролю суспільства над бюрократією.
