Володимир Макеєнко один із дисциплінованих депутатів. На відміну від багатьох інших парламентарів-прогульників, його завжди можна знайти в Раді. Він входить до тієї фактичної меншості, яка забезпечує (прямо кажучи, голосує за більшість) ухвалення законодавчих актів у сучасній Україні. До того ж Макеєнко очолює парламентський комітет з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради. Тому тут, як-то кажуть, нікуди не дінешся, посада зобов’язує. А ще Макеєнко — один із небагатьох регіоналів, який завжди відкритий для журналістів. Почали ми цього разу нашу розмову (в практично порожньому парламенті) з народним депутатом від Партії регіонів Володимиром МАКЕЄНКОМ з актуального — з футболу.
«ПІСЛЯ МАТЧУ З АНГЛІЙЦЯМИ ТРЕБА БУЛО ПОДАВАТИ АПЕЛЯЦІЮ»
— Пане Володимире, слідкуєте за ЄВРО?
— Ні, я не вболівальник. За чемпіонатом слідкую в зв’язку з тим, що було велике бюджетне фінансування. Мене цікавить. як ми будемо повертати гроші платникам податків. Останній матч збірної України дивився по телебаченню в сімейному колі. Звичайно, відчув несправедливість. Після того, як нам не зарахували гол, я пригадав ситуацію початку 1990-х, коли ми були з делегацією в Брюсселі. Один із наших народних депутатів тоді розповідав, що в Україні Чорнобиль, що ми віддали ядерну зброю, зробили світ безпечнішим, — ви ж обіцяли нам допомогти? На що хтось з європейських чиновників устав і цинічно сказав: «Так, ми цінуємо, що ви зробили, але ви це зробили добровільно». Подібних історій у той вечір я пригадав чимало. Все-таки коли мова йде про європейські інтереси, чомусь наша країна програє, й на це знаходиться мільйон причин. У першу чергу вони вирішують свої питання, а нас відсувають або взагалі не помічають.
— Але вони все-таки визнали помилку.
— Так, але це вже було потім. Навіщо стільки суддів, якщо вони допускають такі помилки? Цей гол міг би вплинути на моральний стан нашої команди, ми могли забити й другий гол. З економічної точки зору, якби Україна пройшла далі, був би більший інтерес, а бюджет отримав би більше грошей.
— Президент Федерації футболу України Григорій Суркіс сказав, що Україна не подаватиме апеляції. А який настрій був серед депутатів?
— Ви знаєте, слід було подавати апеляцію, вони це люблять. Зрозуміло, це б нічого не вирішило, але ми б змусили рахуватися з нами. Як-то кажуть, поважають сильних.
— До речі, а «як будемо повертати гроші платникам податків»?
— Це питання не тільки до діючої влади, а й до попередньої. Президент Ющенко приймав рішення щодо ЄВРО, але за логікою, перед тим як подавати заяву, треба було взяти калькулятор і порахувати: скільки це коштує, скільки за рахунок бюджету, скільки відсотків приватного капіталу. Якщо брати нашу партію, то в нас із цим все нормально — там, де наш виборець (в Донецьку, Харкові), є свої приватні стадіони. А так, заявку вони подали, виграли, а порахувати забули. Нам уже нічого не залишалося, як виконувати обіцянку, адже це імідж держави. Тепер треба просто завантажувати Україну спортивними заходами. Наразі вже відомо — в Києві проходитиме чемпіонат світу з художньої гімнастики в 2013 році, потім має відбутися чемпіонати Європи з баскетболу в 2015-му... Думаю, уряд відзвітує за ЄВРО. Щось можна буде порахувати сьогодні, щось пізніше. Головне, що інфраструктура країни покращилася: стадіони, дороги, аеропорти, готелі... От взяти, наприклад, Донецьк. Це дуже серйозний регіон. Чому б не подумати, щоб це був транзитний шлях вантажних авіаперевезень. Сьогодні Європа задихається. В радянські часи таким центром планувалося зробити Ашгабат. На 80% побудували, але з розвалом Союзу все припинилося. Чому б Донецьку не стати сьогодні таким центром?
— Нинішня влада пропонує провести Зимову Олімпіаду 2022 року в Карпатах. Калькулятор брали, рахували?
— Сьогодні інша ситуація. Велику кількість інфраструктури вже побудовано, їздять нові поїзди...
— З якими постійні проблеми.
— У нас було мало часу, до того ж техніку треба адаптувати. Щодо Зимової Олімпіади. У Львові вже побудований сучасний аеропорт. Звісно, в Карпатах треба ще багато чого збудувати.
«ВОНИ ЩО, ДАВАЛИ НАМ КОШТИ?»
— Одна справа економіка, інша — імідж країни. Є відомі справи проти українських опозиціонерів, які критикують у світі...
— Хіба в Європі не судять колишніх високопосадовців? Візьміть, наприклад, Францію: Ніколя Саркозі, Домінік Стросс-Кан, Жак Ширак — всі вони мають проблеми із законом. Є приклади інших країн. Чомусь це не впливає на їхній імідж?
— Якби в нас була подібна до французької судова система, напевно, питань до нас не виникало?
— А мені, наприклад, соромно, коли виступає депутат Європарламенту від Німеччини й говорить: ми приїдемо в Україну і будемо розбиратися, куди були витрачені кошти на підготовку ЄВРО (нещодавно депутат Європарламенту Ребекка Хармс заявила, що має намір ініціювати після чемпіонату Європи з футболу розслідування можливої корупції під час підготовки України до турніру. — Авт.). Вибачте, ви що, давали нам кошти — німецькі, європейські? Це були наші, українські гроші. Краще нехай вона приїде в Бабин Яр, покладе квіти й покається за своїх предків за те, що вони там наробили з нашими дідами і бабусями. Чому вони нас всі вчать, як жити? Григорій Суркіс зробив багаторічну справу. З початку 1990-х рр. він по міліметру підходив до ідеї ЄВРО. І він цього домігся. Якщо відверто, він це зробив набагато краще, ніж усі посольства й міністерства закордонних справ разом узяті. Він довів, що Україна спроможна провести чемпіонат. А хтось сьогодні в Європі намагається витирати об нас ноги.
— Чому ж владі не вірять в Європі, по тій же справі Тимошенко?
— Тут інше питання — як можна було підписати такий газовий контракт? Чому така висока ціна? Чому такі санкції за недобір газу? А якщо зима тепла? Чому договір підписаний на стільки років? Попередня історія говорить про те, що газові контракти підписувалися на рік.
— У 2005 році розірвали контракт, який був підписаний до 2009 року.
— Тимошенко могла підписати цей контракт на період своїх повноважень, а не ставити в заставу всю країну. Звичайно, ми зацікавлені переглянути ці контракти.
— «Газпром» заявив, що піде в суд. Україна готова судитися?
— Судових кроків поки немає, йдуть переговори.
«КОМАНДНА ГРА СЕРЕД УСІХ ПОЛІТИКІВ ЗАРАЗ НЕМОЖЛИВА»
— На останньому матчі збірна України показала справжню командну гру, командний дух. У політиці таке можливо?
— В Партії регіонів є командна гра.
— А в цілому серед політиків?
— В опозиції бардак. Із ким там грати? Раніше вони крали одне в одного літак в Борисполі або один підписував указ про розпуск парламенту, а друга бігла по судах і відміняла це рішення. А зараз? Взяти, наприклад, нинішнє об’єднання опозиції. Чесно кажучи, я отримую задоволення. Виходить Яценюк і каже: ми об’єдналися з Кириленком, потім: ми об’єдналися з Гриценком. Це смішно. Вони всі пройшли по одному списку «Нашої України» у Верховну Раду, потім уже парламенті роз’єдналися по своїх коморах, а зараз наче знову об’єднуються. Скільки можна дурити виборців? До речі, я не знаю, як вони поділять місця у списку. Там таке творитися. Я ж спілкуюся з бютівцями, вони самі говорять: повна таємниця, зібралися десь там, закрилися, крутять-вертять. Питаю: яка перспектива? Всі кажуть: ніяка.
Повертаючись до вашого запитання про командну гру. В майбутньому, звичайно, це можливо. В нас ще молода держава. Давайте дамо відповідь, який відсоток населення України сьогодні є членами партій? Три відсотки. З них половина просто значаться членами якоїсь партії або взагалі про це не знають. Партійного, активного населення в нас дуже мало. Ми ще не визріли. Тому я вважаю, що введення партійної системи в Україні відбулося зарано. А все через те, що вводилася вона не знизу, а зверху. Для президента Кучми було вигідно послабити президентську владу. Він думав: хоч би хто прийшов на моє місце, хай воно буде слабеньке, а парламент потрібно зробити сильним. А як це зробити? Треба мати свою контрольовану партію в парламенті, яка б, до того ж, захищала бізнес. Хто голосував за партійну систему? БЮТ, СДПУ(о), КПУ... ПР не голосувала. Навіщо, наприклад, Звягільському потрібна була ця система? Він керівник великого підприємства. Чи Ландіку? Чи Янковському? Чи Бойко? Там на підприємствах по 70 тис. людей працює. Тому якби партійна система прийшла знизу, тоді були б і командна гра, і командний дух.
— Часто доводиться чути, що Партія регіонів змушує людей вступати до своїх лав — директорів шкіл, сільських голів...
— Я не маю таких даних. З іншого боку, штучний вступ у будь-яку партію до хорошого не приведе. Головне для партії мати підтримку на всіх виборах — місцевих, парламентських, президентських. Навіть якщо вас залякали, що звільнять з роботи, ви можете голосувати по совісті, ніхто в кабінку до вас не залізе.
«ПРОТЕСТУВАЛЬНИКАМ ЩОДО МОВИ: «ПИТАЙТЕ ТИХ, ХТО ВАС ЗРАДИВ!»
— Усупереч суспільному несприйняттю, ви голосували за скандальний мовний законопроект. Яка ваша аргументація?
— Ми виконуємо свою передвиборну обіцянку. Після голосування я вийшов на вулицю — там, як відомо, стояли протестувальники. Я підхожу й кажу: «Чого ви на мене кричите, я за це голосував і раніше, питайте своїх — тих, хто вас зрадив!» Зверніть увагу, голосували ПР і комуністи, а також ті, хто був обраний від опозиції.
— У ЗМІ була інформація про те, що з місць литвинівців голосували, хоча самі депутати від Народної партії — ні.
— Жодної заяви щодо цього немає. Це перше. Друге. Будь-який депутат має право голосувати з будь-якого місця.
— Своєю карткою, а в нас голосують чужими картками.
— Опозиція заявляє, що вони введуть кримінальну відповідальність. Ну навіщо брехати? Я в парламенті давно. От як людина одночасно фізично зможе бути і в залі, й на комітеті, й хворіти, й у відрядженні, й при цьому голосувати?
— Пан Колесніченко вже заявив, що Партія регіонів наполягатиме на тому, щоб російська мова як державна була записана в Конституції. Ви підтримуєте цю позицію?
— У нас в партії представлені різні бачення. Двоє депутатів із Західної України взагалі не голосували за цей законопроект. А названий вами депутат — із Севастополя. Ми ж прекрасно розуміємо, що для того, щоб зробити російську державною, треба змінювати Конституцію, а для цього потрібно 300 голосів. Сьогодні цих голосів немає. Якщо після виборів Партія регіонів матиме 300 голосів, тоді буде інша ситуація.
— Яка ваша особиста позиція?
— Я впевнений на 100%, що з цього питання треба проводити референдум. Наразі, до речі, до мовного законопроекту зареєстровано дуже багато поправок. Згідно з регламентом, щоб розглянути ці поправки, треба багато часу.
— Єфремов уже заявив, що сесію можуть продовжити.
— Це буде рішення Верховної Ради. Поки графік не змінюється, 6 липня — останній пленарний день.
«ТІЛЬКИ СУСПІЛЬСТВО МАЄ ПРАВО ДАВАТИ ВИЗНАЧЕННЯ — ЦЕ ДРУГА СВІТОВА ЧИ ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА»
— Сьогодні (розмову записували 22 червня) в Україні вшановують пам’ять жертв війни. На вашу думку, як Україна має ставитися до цієї війни — як до Другої світової чи як до Великої Вітчизняної?
— В першу чергу, це горе для людей. Воно торкнулося всіх. Якщо аналізувати війну як незалежний політик світового рівня, то це світова війна, тому що вона почалася в 1939 році, а закінчилася восени 1945-го. Якщо говорити з точки зору Радянського Союзу, то, звичайно, це Велика Вітчизняна війна. Україна дуже сильно постраждала від цієї війни. Це зламані долі, ненароджені діти, втрачена економіка, це повністю зруйноване життя поколінь. І заради чого? Заради загарбницької ідеології. Війну починають політики, а страждають люди. Моє покоління теж постраждало. Війна в Афганістані зачепила мене, моїх друзів. Що ми там захищали, який інтернаціоналізм? А кого туди брали? Не дітей керівників областей, ЦК... вони закінчили МІМО. А нас простих — уперед. За роки незалежності ми не допустили втягнення України в якийсь конфлікт. Наші хлопці служать в Україні. Я вважаю, що тільки суспільство має право давати визначення — це Друга світова чи Велика Вітчизняна війна. Я впевнений, що з цього питання можна проводити парламентські слухання, круглі столи, знайти загальну думку, щоб нікого не образити. Але найголовніше, щоб це ніколи не повторилося.
