До завершення реєстрації кандидатів на президентське крісло залишилося кілька днів, утім Центральна виборча комісія не отримала жодної відповідної заяви. Пасивність претендентів на посаду Глави держави більшість експертів пов’язують із критичною ситуацією у Криму. Очевидно, що окрім гальмування реєстрації, кримські події вплинуть на перебіг кампанії та результати самих виборів. Про особливості та небезпеки позачергових президентських виборів «День» спілкувався із головою Комітету виборців України Олександром ЧЕРНЕНКОМ.
«ПРИЗНАЧЕННЯ ПОЗАЧЕРГОВИХ ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА НА 25 ТРАВНЯ БУЛО ЄДИНИМ МОЖЛИВИМ ВИХОДОМ»
— Пане Олександре, враховуючи ситуацію в Криму, яким чином можуть проходити президентські вибори?
— Проведення цих виборів серйозно ускладнено. Але треба пам’ятати, що там проживають громадяни України, яким влада має гарантувати реалізацію їх виборчого права. Тут існує кілька проблем. Оскільки окружні виборчі комісії формує ЦВК, а дільничні виборчі комісії — окружні виборчі комісії, і робиться це за подання кандидатів, теоретично це можна організувати. Місцева влада для цього не потрібна. Однак, місцева влада повинна надати приміщення, скриньки, охорону... згідно з українським законодавством. З останнім складніше.
Безумовно, є частина громадян в Криму, які хочуть й готові брати участь у виборах, тож треба подумати про механізми реалізації їхнього права. Я говорив із представниками меджлісу кримськотатарського народу, які готові надати своїх людей у комісії та виділити приміщення для організації дільниць у місцях компактного проживання. Однак це потребує внесення певних змін до Закону про вибори президента.
Якщо вже брати до уваги приклад Грузії та невизнаних територій Південної Осетії та Абхазії, то там в прикордонних зонах створювали дільниці, в яких могли проголосувати громадяни Грузії, що проживали на тих територіях. Проте, ці невизнані республіки маленькі й відстані там зовсім інші. Наприклад, зробити в Херсонській області дільниці для громадян України можна, але мало людей зможе туди дістатися. Тож потрібно намагатися організувати дільниці в Криму, незважаючи на те, що це складно.
Утім, згідно з діючим законодавством, визнання виборів недійсними або такими, що не відбулися в межах дільниці, жодним чином не впливає на їх легітимність та визнання остаточного результату голосування. На жаль, голоси тих виборців просто не будуть зараховані до загального результату.
— У парламенті вже зареєстрували законопроект, який передбачає перенесення виборів на 7 грудня. Як ви думаєте, наскільки це реально?
— Без зміни законодавства це неможливо.
— Термін реєстрації кандидатів добігає кінця, утім жоден претендент на президентське крісло не подав відповідну заяву до ЦВК. Як думаєте, чому?
— Реєстрація закінчується 15 березня. Після прийому заяв Центрвиборчкому знадобиться ще 4 дні для їх розгляду. Очевидно, зараз ще тривають якісь переговори. Впродовж цих днів ситуація має вирішитися: або вибори перенесуть, або кандидати, які хочуть взяти участь у виборах, зареєструються офіційно. Іншого виходу немає.
— Наскільки з самого початку була правильно обрана дата — 15 травня?
— У тій ситуації, що склалася в країні, призначення позачергових виборів президента на 25 травня було єдиним можливим виходом. Що б не казав Янукович, очевидно, що після 21 лютого президента в країні немає. Тож вибори потрібно було призначати. Спосіб, який обрала Верховна Рада, цілком адекватний ситуації й більш-менш тримається у правовому руслі. Сьогодні як в Україні, так і за її межами немає сумнівів щодо легітимності призначення президентських виборів. Гроші виділені, ЦВК склала календарний план і, подобається це комусь чи ні, Україна живе у форматі виборчої кампанії. Щодо електоральної активності, тут переживати не варто. Явка буде не менше 70%, а можливо й більше.
«ХОЧ ВИБОРИ БУДУТЬ НЕ ДУЖЕ ЧИСТИМИ, ВОНИ БУДУТЬ КОНКУРЕНТНИМИ»
— Якими будуть особливості цієї кампанії?
— Позачергові вибори президента будуть особливими, адже проходитимуть в умовах політичної кризи, дуже динамічно й у дуже стислі терміни. Ми пам’ятаємо позачергові парламентські вибори 2007 р. — тоді було усього два місяці на підготовку, але все пройшло нормально. Звісно, очікується серйозне навантаження на роботу комісій та організаторів виборів, з яким вони, сподіваюся, впораються. Жодних організаційних проблем ми не прогнозуємо.
Що ж до політичної складової процесу, то сьогодні поламана адміністративна централізована вертикаль, яка займалася місцевими виборами 2010 року та парламентськими у 2012 р. Тоді чиновники тиснули на виборців, правоохоронці або не реагували на порушення, або також займалися тиском та переслідуваннями опонентів — сьогодні, сподіваюсь, цього не буде.
Серед можливих небезпек все ще є «місцеві ініціативи». Так чи інакше, мери великих міст, обласні рад будуть орієнтуватися на певних кандидатів, використовуючи адміністративний апарат та службове становище. Однак це не той серйозний тиск, який здійснювала виконавча влада раніше. Зараз немає ані можливостей, ані ресурсів. Напевно, порушення будуть, але дрібні, адже це не буде наслідком роботи централізованої державної репресивної машини.
Наступна проблема лежить у площині піару й агітації. Напевно, у виборах братимуть участь кілька яскравих кандидатів зі своїми медіахолдингами, технологами, й, оскільки кампанія швидка, дуже ймовірна війна компроматів, чорний піар та обопільні звинувачення. Ми знову повернемося до виборів 2006, 2007 та 2010 рр., коли є майже рівна конкуренція, але її використовують не з метою доведення власних ідей, а задля дискредитації своїх опонентів. Ми багато чого нового дізнаємося про наших політиків. Принаймні, хоч вибори будуть не дуже чистими, вони будуть конкурентними.
Щодо проблеми підкупу, вона більш характерна для парламентських кампаній. Централізовано скупити голоси по всій Україні важко. Думаю, що локальні спроби будуть, але вони не вплинуть на результат, особливо на другий тур. У ньому буде голосування не за, а проти. Той, хто вийде до другого туру, матиме своїх прихильників, але отримає і підтримку тих, хто не хоче, щоб переміг його суперник — класична схема. Незважаючи на ймовірні політичні скандали та не найкращу організацію виборів, є усі підстави сподіватися, що спотворення результатів не буде. Сьогодні державної машини фальсифікації немає.
— Найвищі рейтинги зараз у колишніх опозиціонерів. Чи можна очікувати на перелом конфронтаційної моделі й перехід від боротьби персон до боротьби ідей?
— Це вже не буде боротьба силових та адміністративних ресурсів, але це буде боротьба підмін ідей. Якщо, наприклад, йтиме дискусія про зовнішньополітичний курс, то говоритимуть не про переваги від інтеграції з Європейським чи Митним Союзом із цифрами та аргументацією, а підніматимуть тему геїв у Європі або лякатимуть «Русским миром» в ТС — це не та якість, якої потребує така дискусія. На жаль, десь в таких площинах це й буде відбуватися.
Безперечно, сьогодні є дуже великий запит на справедливість. Навіть серед колишніх прихильників Януковича. Політики мають виконати цей запит, не скотившись до популізму й підміни понять.
— Тобто змін чекати не варто?
— Злам можливий, якщо постянуковицькі сили не висунуть потужного кандидата, або висунуть кількох претендентів. Тоді у другому турі можуть опинитися два колишні опозиціонери, якщо вони зможуть мобілізуватися і не розпорошувати голоси.
Безперечно, більші шанси сьогодні мають представники колишніх опозиційних сил. Окрім ядерного електорату, після революції вони здобули психологічну підтримку, після жертв та відкриття інформації про те, як жили колишні можновладці — вони мають серйозну перевагу. Проте, електорат півдня і сходу, який сьогодні є розгубленим й деморалізованим, все одно не готовий сприйняти представників революції. Якщо для них буде запропонована прийнятна кандидатура, шанс її виходу до другого туру безумовно є. Але говорити про рейтинги сьогодні не можна, ситуація змінюється занадто динамічно.
«СЬОГОДНІ Є ТРИ АБО НАВІТЬ ЧОТИРИ ФАВОРИТИ З РЕАЛЬНИМИ ШАНСАМИ НА ПЕРЕМОГУ»
— Після дискредитації Партії регіонів можна очікувати на її еволюцію?
— У них немає іншого виходу. Вони або трансформуються, або зникнуть з політичної карти. Сьогодні у ПР утворилося одразу кілька угрупувань, і потрібно зрозуміти, яке з них стане правонаступником партії.
— Свого часу Кличко вважався прийнятною фігурою для півдня та сходу. Нині він втратив цей статус?
— Якщо раніше Кличко сприймався як «третя сила», то тепер він став одним із активістів революції. Після усіх подій в очах південно-східного електорату він став представником однієї, умовно «майданівської», сили. Є серйозною кандидатурою Порошенко, в якого останнім часом досить динамічно зростає рейтинг і який не є абсолютно неприйнятним для сходу. Ці вибори не просто із невизначеним результатом — сьогодні є три або навіть чотири фаворити з реальними шансами на перемогу. В нас такого ніколи не було.
— Зараз у парламенті обговорюється питання Центральної виборчої комісії. Чи відбудеться заміна її членів?
— Комісія — це колегіальний орган, й визначити персональну відповідальність того чи іншого її члена важко, хоча можливо. Якщо говорити про чинний склад Центрвиборчкому, до нього є недовіра й вона виправдана, особливо, зважаючи на вибори 2012 р. Проте, існує ряд небезпек у разі зміни членів ЦВК у розпалі виборчої кампанії. По-перше, активно велися торги за портфелі міністрів, і якщо до цього пакету додати ще й торги за місця ЦВК, ми можемо отримати непрофесійних, політично ангажованих членів комісії. Якщо новостворений уряд є тимчасовим й функціонуватиме до президентських виборів, то ЦВК обирається на сім років.
Наразі є питання до морально-етичних якостей чинного складу ЦВК, але більшість із них професіонали. Ми запропонували компромісний варіант — цей склад ЦВК проводить президентські вибори і потім, у міжвиборчий час, створюється новий склад комісії. Це не знімає з них відповідальності за те, що відбувалося на попередніх виборах, і ці випадки потрібно розслідувати, але найоптимальнішим варіантом на сьогодні буде забезпечення всебічного громадського контролю за роботою виборчих комісій.
Кампанія вже почалася, і навіть у разі приходу до ЦВК невипадкових, професійних людей, які мають юридичний досвід та практикувалися у проведенні виборчих кампаній, все одно їм потрібен буде час для розуміння ситуації та введення у курс справ щодо менеджменту ЦВК, бюрократичної машини. Змінити склад виборчої комісії сьогодні — паралізувати її на місяць.
— За якою формулою має формуватися наступний склад ЦВК?
— В першу чергу, це має бути публічна дискусія із залученням фахівців, експертів, представників громадського сектору, юристів, тих, хто має досвід роботи в комісіях тощо. Там має бути мінімальна політична та максимальна професійна складова.
«ВИБОРЧИЙ КОДЕКС — ЗАНАДТО СЕРЙОЗНИЙ ДОКУМЕНТ. ЙОГО СКЛАДАННЯ ТА УХВАЛЕННЯ ВІДБУДЕТЬСЯ НЕ РАНІШЕ ОСЕНІ»
— На минулих кампаніях виникало чимало питань до виборчого законодавства. Чи обговорюються зараз якісь зміни?
— Якщо говорити про закон про президентські вибори — він не найгірший, але деякі процесуальні моменти потребують вдосконалення. Перш за все це стосується роботи комісій. Зараз кожен учасник виборчої гонки може делегувати двох кандидатів у комісію, але в нас купа технічних кандидатів. Треба повернути в комісії кворум. У 2010 р. були випадки, коли у комісії були три члени й двоє з них могли ухвалити певне рішення. Потрібно повернути спостерігачів від громадських активістів. Окрім того, потрібно серйозно прописати агітаційний блок, розвести питання інформування про вибори та передвиборчої агітації. Відповідно до сьогоднішнього закону, будь-яке повідомлення про кандидата, тим паче, якщо він займає якусь посаду, сприймається як агітація. Необхідно також, прописати правила дебатів, особливо перед другим туром — обов’язкова участь.
— Чи йде мова про ухвалення Виборчого кодексу, який, зокрема, є одним із пунктів вимог для євроінтеграції?
— Звісно, мова про нього йде, але потрібно реально розуміти, що до президентських виборів, так само як і до можливих позачергових парламентських, ми не встигнемо це зробити. Виборчий кодекс — занадто серйозний документ, який створюється на роки, десятиліття. Його складання та ухвалення відбудеться не раніше осені. Поки що ж можна тільки вдосконалити вже діючі закони.
— Революція продемонструвала нагальну необхідність у створенні механізмів контролю суспільства над обраною ним владою. Як можна налагодити цей контроль?
— Фіксувати обіцянки та аналізувати їх виконання. Усе це потрібно повідомляти людям. Україна вже мала досвід, хоч і не зовсім позитивний, за роки каденції Ющенка, коли основні демократичні інститути все ж працювали. Потрібно пригадати цей досвід та вдосконалити його.
Окрім того, ми готові мобілізувати та координувати людей, які захочуть бути спостерігачами під час самих виборів. Зараз існує велика суспільна енергія людей, які були на Майдані й не просто потребують змін, а готові взяти в них участь.
