Днями Національна академія державного управління при Президентові України відсвяткувала 15-річчя. Було проведено науково-практичну конференцію, день відкритих дверей, а також підписано угоди про співробітництво із міжнародними партнерами. За відносно недовгий час існування навчальний заклад став науковим та методологічним центом з підготовки державних управлінців усіх напрямків. За підтримки уряду Канади та за участю Світового банку в академії було створено Центр дистанційного навчання, який став першим центром в Євроазійському регіоні Навчальної мережі глобального розвитку. А програма підготовки магістрів за денною формою має акредитацію Європейської акредитаційної асоціації з державного управління та є четвертою акредитаційною програмою в Європі. Про необхідність покращання підготовки українських управлінців — в інтерв’ю з президентом Національної академії державного управління при Президентові України Юрієм КОВБАСЮКОМ.
— Чи стала НАДУ справжньою «кузнею» управлінців для української влади?
— Перш за все створено чудовий колектив — це наукова еліта в галузі управління. Ми розвиваємо мережу з підготовки державних службовців для України. Ми робимо все для того, щоб сприяти підготовці кадрів і в інших навчальних закладах. Це наші методологічні напрацювання, підручники, наукова бібліотека, сформована за допомогою власних досліджень. Академія 2009 року вперше в Україні проводила набір за вісьмома новими спеціальностями. Нині діє десять спеціальностей. Ми намагаємося наблизити навчальний процес до практики. Вже зараз є спеціальності, пов’язані із управлінням у сфері охорони здоров’я, освіти, національної безпеки, регіональної політики. Важливим є той факт, що спеціальності «державне управління» та «публічне адміністрування» ліцензовано Європейською акредитаційною асоціацією, що робить дипломи нашого вишу дійсними і в Європі.
— Які запити щодо покращання управлінського рівня встановлено світовими стандартами і чи відповідають українські управлінці цим критеріям?
—Зважаючи на організацію навчання, методологічну та викладацьку базу, академія має певний рівень навіть у порівнянні із європейськими навчальними закладами у цій сфері. Певна річ, що є проблеми. Окремі програми потрібно посилити, решту — максимально наблизити до реалій. Я завжди закликаю наших викладачів перш за все під час спілкування із слухачами надавати можливі варіанти прийняття рішень у складних, навіть екстремальних умовах. Мова, звісно, не про теорію, оскільки теоретичний базис людей, що в нас навчаються, вже сформовано в інших навчальних закладах (в НАДУ навчаються слухачі, що вже мають вищу освіту. — Авт.). Дуже важливо посилити і налагодити обмінні програми між управлінськими школами інших країн. Державний службовець України має зрозуміти, як працює система управління в країнах, державність яких сформована раніше і, відповідно, має більше досвіду.
— Які якості необхідні державному службовцю, управлінцю для того, щоб ефективно здійснювати свою роботу?
— Державний службовець має володіти двома групами якостей. Перша група — морально-психологічна, що базується на особистісних характеристиках: порядності, відповідальності, гуманності, дисципліні, дотриманні законів та приписів. Друга — це наявність необхідних знань — розуміння суті бюджетних процесів, менеджменту, державних процесів, механізму прийняття управлінських рішень.
Органи державної влади мають брати безпосередню участь у підготовці спеціалістів, формуючи запити з того чи іншого управлінського напрямку. Під час проведення моніторингів серед державних службовців виявляються певні недоліки чи прогалини у роботі, серед іншого в спеціальних знаннях. Шляхом надання відповідних рекомендацій ми зможемо переформатувати навчальні програми з метою максимального наближення до вирішення практичних завдань. В цьому випадку потрібно розділяти навчальний процесі і управлінський. До останнього ми не маємо жодного стосунку.
Насправді державне управління складається із двох елементів. З одного боку це жорстка вертикаль у прийнятті, виконанні та контролі за рішеннями. З другого боку, державне управління має виконувати комунікативну роль. Прийняття закону чи урядового рішення потребує обговорення із фахівцями, підготовки і виконання. В державному управлінні необхідно дотримуватися принципів публічності, узгодженості, консультативності...
Ми намагаємося змінювати ідеологію державного управління. З’являється нова термінологія, і відповідно нові напрямки, що відповідають цій термінології — державне управління, публічне адміністрування, нове публічне адміністрування, новий публічний менеджмент, good governments і так далі. Публічний менеджмент передбачає базування державного управління на принципах бізнесу. Це означає, що перед початком виконання роботи необхідно бачити конкретний результат, як певну матеріальну вигоду в бізнесовій діяльності. Тому запровадження елементів публічного менеджменту у наші програми покликане зробити державне управління конкретним, позбавленим безрезультативної абстрактності.
Державне управління — це окрема, надзвичайно багатогранна професія, яка вимагає фахової освіти і не може сама по собі виникати із життєвого досвіду чи матеріального рівня особи. Цього потрібно вчитися, причому системно.
— Академія є лідером дистанційного навчання в Україні. Яка головна перевага такої системи навчання і чи не впливає вона на якісні показники набутих знань?
— Незважаючи на уявну легкість дистанційного, віддаленого навчання, варто наголосити, що це не легка форма отримання знань. Дистанційне навчання змушує слухача працювати практично в щоденному режимі. Під час навчання ми використовуємо різноманітні методики: дискусії, форуми, онлайн-тестування. В об’єктивності викладача не варто навіть сумніватися, оскільки він працює з інформацією, оцінюючи результати, а не самого слухача. Наприклад, тест відкрито для проходження протягом доби, і потрібно встигнути за цей час його зробити. Як правило, на таку форму навчання приходять люди із хорошою кваліфікацією, здатні до самодисципліни та самоорганізації.
— Хто може стати слухачем Національної академії управління при Президентові України?
— Ми запрошуємо до навчання державних управлінців I-IV категорії, або тих, хто стоїть у резерві на четверту категорію (з порядком надання рангів державних службовців можна ознайомитися у Постанові КМУ від 19 червня 1996 року «Про затвердження Положення про ранги державних службовців», ЗУ «Про державну службу». — Авт.). Це особи, що вже мають вищу освіту, в академії ж вони здобуватимуть ступінь магістра. Є певні виключення, що стосуються денної та контрактної форм навчання — там критерії не такі жорсткі.
Звісно, ми прагнемо навчати державних службовців, оскільки коли людина працює в цій сфері, то краще розуміє, які знання їй для роботи необхідні, свідомо прагне їх здобути і повернутися з ними знову ж таки в державне управління. Проте за контрактною формою приходять люди, які ще не працювали в державних органах, проте після навчання обирають для себе роботу за отриманим фахом. Так сталося, власне, і зі мною. Дуже корисно для науковця і викладача мати досвід роботи і на центральному, і на регіональному рівнях влади.
— Випускники, якими ви можете пишатися, — чи працюють нині такі особи в системі державної влади?
— За час існування Академії підготовано понад п’ятнадцять тисяч магістрів державного управління. Незважаючи на переконливу цифру, в процентному співвідношенні це приблизно чотири відсотки від загальної кількості працівників державного управління України. Хотілося б створити критичну масу, щоб хоча б 20—30% управлінців були випускниками нашої академії. На сьогодні це п’ять міністрів Кабінету Міністрів, двадцять три народні депутати, серед яких Юрій Мірошниченко, Лілія Григорович, Юрій Ключковський, керівники комітетів, заступники міністрів, відомі політики. Наприкінці зими я вручив диплом Михайлу Куленяку, якого через два місяці було призначено міністром культури, Віталій Кличко навчається на заочно-дистанційній формі в нашій академії. Також ми часто влаштовуємо зустрічі з відомими та успішними людьми, життєві досягнення яких можуть послугувати прикладом для наших слухачів.
