Нове покоління виховується домашнім вчителем — телевізором. Цього тижня, вперше, до речі, за роки незалежності нашої держави, керівники телерадіоорганізацій, представники міністерств, відомств, наукових установ, фахівці у галузі психології, права і педагогіки зібралися для обговорення заходів, спрямованих на захист прав неповнолітніх та суспільної моралі. Цей захід був спрямований на виконання указу Президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердженню здорового способу життя».
Зустріч зініціювала Національна рада з питань телерадіомовлення. Її керівник Борис Холод впевнений, що «подібні проблеми потрібно вирішувати комплексно». Головною ж підтемою обговорення стало телебачення — як найвпливовіший засіб масової інформації. Присутні зійшлися на думці, що насильство і еротику потрібно витіснити за межі «дитячого часу». Зараз час, після якого можна транслювати подібні програми, визначений на 22 годину. «Якщо буде потрібно, то програми, що містять насильство та еротику, ми перенесемо навіть за двадцять третю годину», — підкреслив у своєму виступі директор каналу ICTV Олександр Богуцький. Це позитивна ініціатива, але проблема набагато глибша. Близько 80% телекомпаній не дотримуються правил ліцензійної угоди. Через це ефір заповнений низькоякісними фільмами, що вражають дитячу психіку.
Загальним висновком наради стало рішення проводити постійний моніторинг як загальнонаціональних, так і регіональних ЗМІ на наявність порушень ліцензії. Адже при її отриманні теле- чи радіокомпанія гарантує якісний продукт. Учасники наради прийняли ряд рекомендацій, серед яких, зокрема, запровадження обов’язкових позначок на екрані для перегляду різними віковими категоріями глядачів та оприлюднення їх у пресі, а також визначення чітких принципів індексації відеопродукції.
«День» звернувся до учасників наради із запитанням:
— Чи достатньо буде самообмежень з боку телебачення, щоб покращити «моральний стан» телеефіру?
Олександр БОГУЦЬКИЙ , голова правління Асоціації мережевих мовників:
— З формальної точки зору дуже важливо мати чітку систему, в якій самообмеження буде вільним виявленням одного з учасників цієї системи. При відсутності системи поодинокі рішення ні до чого не призводять. У даному випадку я лише згоден солідаризуватися з Олександром Роднянським, який чітко висловив те, що відбувається, — є згода на самоконтроль ICTV, є згода «1+1», але який відсоток телеканалів у нашій країні спробує мовити у відповідності до виданих ліцензій? Відсотків двадцять. Отже, проблема у тих восьмидесяти. І у даному випадку без будь-яких жорстких заходів нічого не буде. А кожен жорсткий захід викликає підозру, що це нібито політичний акт — і ми бачили ці істерики у період передвиборної кампанії. Самообмеження не є алгоритмом. Алгоритм — це виконання ліцензійних умов мовлення. Я стовідсотково переконаний, що при виконанні ліцензійних умов проблема зникне.
Борис ХОЛОД, голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення:
— Я не думаю, що це потрібно робити як самообмеження. Кожному керівнику телерадіокомпанії потрібно зрозуміти, що всі ми живемо у сучасному суспільстві, де не тільки дорослі розуміють те, що ми чуємо у пісні по радіо чи бачимо на екрані. Відповідальність лежить на кожному із нас. Нацрада переконана, що цю проблему треба вирішувати комплексно. Це наше суспільство і наша мораль — нам тут жити і працювати. Тому суспільство в цілому має стати на захист своїх моральних цінностей, які перейшли до нас від дідів і прадідів.
Валерій ІВАНОВ , професор, директор Академії української преси:
— Зараз телекомпанії знаходяться у складному економічному становищі і думають тільки про одне — як заробити більше грошей, як зробити більшим рейтинг і захопити більше рекламодавців. Тому я не думаю, що вони будуть себе самообмежувати. Виходом з цієї ситуації має бути примус. Примус від суспільства, суспільних та контролюючих інституцій. Це не популярно і не приємно, але це є у всіх цивілізованих країнах. Є і в Україні відповідні закони, і їх, хочеш не хочеш, а потрібно виконувати.
Олександр РОДНЯНСЬКИЙ, генеральний продюсер телеканалу «1+1»:
— Недостатньо. Добра воля — це чудово. Але мені завжди здавалося принциповим існування концепції національної гуманітарної політики загалом і розвитку телевізійного простору зокрема. Вона б передбачала необхідність безлічі скоординованих дій у галузі медіа, освіти, культури. Я боюся хаотичних дій, які, висмикуючи один сегмент, забувають про інші. У разі самообмеження українських телеканалів станеться їх послаблення щодо тих, хто сьогодні веде мовлення в Україні й не збирається самообмежувати себе чи співвідносити своє існування з інтересами національної гуманітарної політики, незалежно — висловлені вони чи ні, на даному етапі.
Тетяна ЛЕБЕДЄВА, глава правління Незалежної асоціації мовників України:
— Я вважаю, що є абсолютно всі законодавчі підстави для того, щоб такого явища, як насильство і порнографія в ефірі не було. Не треба вигадувати нових законів. Мабуть, не вистачає визначення грані й міри відповідальності. Мені б сьогодні хотілося отримати дефініцію — що таке насправді насильство й порнографія. Відповіді на це запитання ми поки що не отримали. Тому дуже важко пояснити керівникові телекомпанії, що він показує порнографію, якщо в нього є прокатне посвідчення, яке повинне гарантувати звільнення керівника організації від будь-яких звинувачень. Якщо він виконує всі умови гри, то він ні в чому не винен. Нам не вистачає практики послідовного виконання законів. Вони в нас прекрасні, але є «ножиці» між законами та практикою їх виконання. Мені здається, що для розв’язання проблеми потрібна, по-перше — добра воля, по-друге — дефініції і, по-третє — ми повинні боротися не заборонними заходами, а якимись заохочувальними. Необхідно розробити комплекс заходів, коли мовник повинен бути зацікавлений і в соціальній рекламі здорового способу життя, і програмах, які його пропагують, і у створенні дитячих програм. Ось про це треба думати. Ми добре знаємо, що страх покарання це один мотив, а прагнення отримати позитивну віддачу — це значно більш сильна й могутня мотивація. Тому якщо дійсно буде добра воля і кожен почне з себе, то я думаю, що скоро ми житимемо в прекрасному здоровому суспільстві.
