Створювати партію влади зверху, за наявності кількох центрів впливу в тій же владі — справа, успіх якої негарантований. Таке головне враження від першого робочого з’їзду Народного Союзу «Наша Україна», що відбувся в столиці минулої суботи.
Розмах заходу був покликаний наголосити на статусі політичної сили влади. Майже півтори тисячі делегатів із усіх кінців країни зібралися в одному з наймісткіших залів Києва — Палаці культури КПІ, «пологовому будинку», як його ще називають, української демократії. Нагадаємо: саме тут свого часу відбувалися перші форуми Народного Руху. Цей історичний факт, а також палке привітання Президента України Віктора Ющенка, почесного голови НСНУ, очевидно, мало надихнути учасників зборів на особливо продуктивну працю.
Не все сталося. Лідер держави, якого традиційно зустрічали стоячи, із тривалими оплесками, звернувся до залу в притаманному йому витіюватому стилі: «Друзі, перед тим, як говорити про вибори, нагадую: в залі сидить сила, яка не програвала… Ви унікальні та спеціальні, ви здійснили класну роботу для України, і в цьому наше головне алібі для виборців».
Пройнявшись важливістю моменту, присутні за кілька годин продуктивної роботи прийняли чимало важливих для НСНУ рішень. Зокрема: відмовившись від громіздкої приставки «Народний Союз», скоротили назву своєї політсили до лаконічної та знайомої «Наша Україна»; постановили звернутися до Президента з клопотанням про заміну донецького та рівненського губернаторів. Першого обвинуватили в широкому поширенні в області напівнаркотичного препарату трамадол, другого — «в публічній дискредитації» самого Ющенка. Також внесли зміни до статуту та до складу Ради партії; наголосивши на важливості розвитку добросусідських взаємовідносин із Росією, одночасно засудили «спроби створення наднаціональних структур у форматі ЄЕП»; звернулися до всіх потенційних однодумців із закликом об’єднуватися у форматі виборчого блоку, головна мета якого — реалізація програми Президента Ющенка «Десять кроків назустріч людям».
Саме остання складова стала предметом найбурхливішої дискусії, що виникала переважно в кулуарах. Сигналом до її початку послугував виступ лідера Руху і міністра закордонних справ Бориса Тарасюка, який із трибуни зачитав «лист чотирьох»: НРУ, УНП Юрія Костенка, «Нашої України»-ПРП Віктора Пинзеника та БЮТ із пропозицією НСНУ іти на вибори «єдиним блоком». «Йдеться саме про блокування, а не про приєднання когось до когось», — для ясності двічі наголосив Тарасюк. Його колеги по квартету пізніше, вже в приватних розмовах, однозначно говорили: якщо «конструктивного діалогу», тобто «рівного, а не справедливого» розділення квот у єдиному списку не вийде, то й співпраці, як такої, також не буде. Тобто у разі, якщо найближчі соратники Президента своїх кадрових апетитів не стримають, четвірка піде в 2006-ий самостійно. Нескладно здогадатися, що очолить її у такому випадку пані Тимошенко. Таким чином, реалізовується сценарій, який останній місяць обговорювала уся політична тусовка: прем’єр буде першим номером «Нашої України» і байдуже, що в минулому вона мала назву ПРП. «Юлія Володимирівна на чолі НУ-ПРП — не найгірший для нас варіант, та й Віктор Андрійович таку модель, хоча команда її ні під жодним «соусом» не прийме, швидше за все, схвалить», — прокоментував цю інформацію в кулуарах з’їзду один високопоставлений член НСНУ. — Так, може, справді більше наберемо. Але ми в будь-якому разі блокуватимемось».
Утім, розбірки на предмет того, чия ж «Наша Україна», ще очікуються. Епопею з перейменуванням своїх сил минулі з’їзди не лише не завершили, а ще більше посилили. ПРП відмовляється визнавати листи Мін’юсту, називаючи їх «політичними підступами, вміло закамуфльованими юридично» і, згідно з заявами Віктора Пинзеника, як і раніше, залишається «Нашою Україною». Тобто на сьогодні в політичному полі країни «Наших Україн» одразу дві, і жодна з них на користь іншої від бренду відмовлятися, зрозуміло, не збирається. Щоправда, як повідомили достовірні джерела безпосередньо в керівництві партії, ПРПісти аж до початку свого з’їзду такий намір усе ж мали. Бажання стримати слово, дане на попередньому форумі, про перейменування на «НУ» з метою зберегти світле ім’я від зовнішніх зазіхань відпало одразу за фактом отримання «привіту з Мін’юсту».
Змістовністю промови на з’їзді вирізнився формальний голова партії Роман Безсмертний. По суті, ця промова стала першим його виступом як повноцінного публічного лідера, а не просто чиновника-апаратника. «Головною складністю виявився перехід з опозиції до влади. Ми були сильні в опозиції, повинні стати такими ж й при владі», — одразу пояснив він. На думку Р. Безсмертного, НСНУ повинна кардинально змінити тактику й стратегію підготовки до майбутньої парламентської кампанії. Він переконаний: у 2004-му змагалися силовими методами, в 2006-му переважатиме технологічність. Основна мета партійців незмінна — «реалізувати запити, в тому числі соціальні, сформульовані Майданом». Ключ до цього, як і раніше, — програма Президента Ющенка, спосіб — отримання контрольного пакета в парламенті п’ятого скликання з подальшим формуванням: «політичної однорідності» всіх гілок влади.
Про роль у цих процесах Володимира Литвина Роман Петрович скромно промовчав. Утім, не втримався від того, щоб послати йому недвозначний привіт. Так, розуміння важливості впроваджуваних новацій у стінах ВР, на думку Безсмертного, на сьогодні немає. «Ми, звісно, не можемо критикувати парламент — вищий законодавчий орган, але його реакція на запити, що висуваються суспільством, неадекватна», — сказав віце-прем’єр. Цей скорботний факт, утім, не зменшує необхідності «продовжувати політичний діалог зі спікером і Народною партією». «Активний переговорний період розпочнеться не зараз, а восени. Для НП і БЮТ було б більшою помилкою не знайти в нашій трійці взаєморозуміння», — сказав з цього приводу сам Президент.
Спіч Віктора Ющенка носив системний характер. Він акцентував увагу на проблемах глобальних, всеукраїнського характеру і вже насамкінець, мов похопившись, додав: «Я все це тут кажу, бо впевнений: ініціатива з впровадження реформ повинна належати членам нашої партії», чим і спровокував чергову овацію.
Виправдовувати «очікування Майдану», звісно, непросто, «люди, які там стояли, хотіли всього й одразу, така вже їхня природа», — зазначив Президент, одразу додавши: «Якщо ви поїдете до будь- якої точки світу, станете там перед громадою і розкажете, що ми зробили за ці півроку, у вас не кинуть жодного каменя». Про те, що, власне, зроблене, Ющенко й розповідав.
Окресливши оптимізм економічних показників («перший етап боротьби з бідністю, що роками принижувала націю, ми, вважайте, виграли»), наголосив: «тепер на порядку денному — формування нового кадрового корпусу».
У цьому контексті Віктор Андрійович скористався нагодою кілька разів покритикувати свого прем’єра. Основні претензії висувалися до незлагодженості роботи урядової команди, явних фінансових промахів. Можливо, це була «подяка» В. Ющенка за його вкрай невдалу появу в парламенті рівно тиждень тому. Тоді, нагадаємо, всі аргументи Президента про необхідність прийняття пакета законів, що дозволяють країні вступити до СОТ, депутати заглушили завиванням сирен, і пішов він із сесійної зали ні з чим, під свист комуністів. Відтоді між ним і пані Тимошенко пробігла, як запевняли в кулуарах, зграя чорних кішок.
Чимало уваги Віктор Андрійович приділив проблемам розвитку інституту свободи слова. «Україна так поки і не має насправді незалежної журналістики. Але, друзі, даю вам слово: жодна з наявних тут камер не отримує вказівки від нової влади, що та як їй показувати. Шахраї незабаром залишать українське телебачення, там наведуть державний порядок: офшорні кампанії не повинні стояти за так званими незалежними ЗМІ». «Ми поки що не розкриватимемо всіх карт, методів, але скоро національний інформаційний простір буде кардинально змінений. На краще», — нагнітаючи інтригу, додав Президент. І трохи помовчавши, сказав: «До того ж країна скоро дізнається імена вбивць Гонгадзе, нам вони вже відомі. Цього місяця справу передадуть до суду і всі ви почуєте також прізвища замовників». Це була вже справжня сенсація. Якраз у дусі тієї, яку раніше довелося спростовувати генпрокурору Піскуну.
Наступний 2006 рік, за словами Президента, стане «роком села», зниження податків, а також реформ — медичної, освітньої, вугільної, адміністративно-територіальної. Щоправда, почнуться вони лише з квітня — за фактом закінчення парламентських виборів. Узявшись за заплановане, влада нізащо не забуде клятви, даної бізнесу: про партнерство та взаємодопомогу. Незмінним залишається також зовнішньополітичний курс, який, за словами Віктора Ющенка, чітко співвідноситься з економічними вигодами та національним інтересом. Останньої складової дотримуються особливо чітко: «якщо він раптом переміститься на південь, за ним піде і вектор нашої зовнішньої політики», — зазначив Президент. А поки що завдання — «опанувати азбуку Євросоюзу».
Кажучи про формування НСНУ на місцях, Ющенко сказав: «Нам потрібні люди авторитетні, яким у регіонах вірять, за якими підуть із заплющеними очима». Апаратникам же із центру порадив менше «піаритися», пообіцявши: «наша політична сила будується на нових обличчях, змінюючи таким чином загальний вигляд влади».
З огляду на вищевикладене, рецепт електорального успіху від Віктора Ющенка простий: «якщо за рік, що ми при владі, простим українцям хоч трішки легше стало жити, вони нас на руках носитимуть; але якщо стало гірше — почнуть шукати тих, хто дасть відповідь на запитання «як зробити, щоб стало краще». Резонно, щоб підбадьорити однопартійців, закінчив так: «Ми сильні, ми виграємо вибори, за нами більшість!»
Перетворити словосполучення «партія влади» з терміну лайливого на схвальний — ще одне завдання для НСНУ, непрямо сформульоване на з’їзді. Щоправда, методи досягнення задуманого конкретизувалися туманно. «Наші активісти просто не розуміють, як це — працювати в умовах влади», — пояснив Іван Васюник. Чимало обласних парторганізацій, як і раніше, очолюють губернатори, чим, частково, пояснюються справді стаханівські темпи нарощування лав. Планується, що вже до вересня не залишиться в країні такого міста та містечка, де був би відсутній первинний партійний осередок «президентської партії». «Але ми на цьому не зупинимося», — впевнено зазначив Роман Безсмертний, «дуже скоро наші структури будуть у кожному селі й навіть селищі». Ці його слова спровокували в одній частині залу мляві, ледве чутні оплески, а в іншій — приглушене бурчання: «Ну ось, знову КПРС». Уперше такі характеристики, нагадаємо, почали з’являтися після створення в чинному уряді чогось на зразок осередку НСНУ. Керівництво Народного Союзу нічого поганого в цьому, звісна річ, не вбачає, запевняючи: «партія несе відповідальність за діяльність своїх членів, насамперед — державних чиновників, у тому числі тих, хто працює в уряді».
Подальше обговорення партійних справ відрізнялося відвертістю, не обійшлося й без самокритики. На думку Володимира Яворівського, жоден функціонер не повинен забувати: в регіоні на нього дивляться, як на «маленького Ющенка», отже, проступки недозволені. «Ми сьогодні високо піднялися на стовп, який дуже намилений, і з’їхати з нього дуже просто, — сказав із цього приводу народний депутат. — Партія не повинна стати провладною, виключно — проукраїнською, інакше ми себе втратимо». Серйозні прикрощі, на його думку, почнуться й у тому випадку, якщо Віктор Андрійович опиниться в інформаційній блокаді, на зразок тієї, від якої постраждав його попередник. «Деякі люди в оточенні Президента, які викликають, до речі, серйозну тривогу, повинні про це пам’ятати», — попередив Яворівський.
Ставлення до опозиції в «оранжистів», як і раніше, своєрідне. З одного боку — її наявність визнана необхідною, з другого — «в нас не опозиція, а група бандитів, якій належить сидіти в іншому місці», з третього, звідки взятися «нормальним» опонентам, також незрозуміло. Член президії Михайло Полянчич сказав так: «Деякі за режиму Кучми—Януковича накрали і восени минулого року фінансували боротьбу проти нас, а тепер раптом стали хорошими хлопцями й хочуть із нами вкраденим трохи поділитися. Так ось: нам такого фінансування не треба». Технологія залучення виборців «від Полянчича» відрізняється прагматизмом: «люди часто звертаються до нашої партії, як структури помаранчевої, з проблемами не політичного, а радше господарського, побутового спрямування. Ми нікому не повинні в увазі відмовляти, адже це наш потенційний електорат!»
Загалом, стає очевидним, що розмова про серйозні реформи відкладена «на потім». Влада спробує «проїхати» вибори-2006 на інерції Майдану та викритті «злочинного минулого». Вибори знову обіцяють перетворитися на конкуренцію технічних прийомів.
